Ухвала

від 09.08.2023 по справі 120/8900/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

09 серпня 2023 р.Справа № 120/8900/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово питання про забезпечення позову в справі за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України, Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України, Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Так, предметом спору є вимога про сплату боргу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232, скасування арешту коштів Позивача, накладених постановою державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.06.2023 у виконавчому провадженні №71958148, рішення ДПС України від 07.06.2023 №14445/6/99-00-06-02-01-06, яким не задоволено вимог скарги та не надано запитуваної в скарзі від 19.05.2023 інформації.

Окрім іншого, у позові позивач заявляє зупинити виконання спірної вимоги про сплату боргу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232, як захід забезпечення позову.

Ухвалою від 08.08.2023 звільнено позивача від сплати судового збору, відкрито провадження у справі та установлено строк для подання заяв по суті.

Визначаючись щодо клопотання позивача про зупинення виконання спірної вимоги про сплату боргу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Так, в обгрунтування заходу забезпечення позову позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення виконання оскаржуваної податкової вимоги може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист та поновлення порушених його прав та інтересів Позивача. Також позивач вказує на ознаки протиправності рішення, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а також на очевидність порушення його прав та інтересів.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд вказує на таке.

Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Щодо доводів позивача про очевидну протиправності рішення, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, то суд вважає їх безпідставними та вважає, що тільки під час розгляду справи суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити протиправність або правомірність оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності.

Щодо аргументів позивача про те, що для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, у разі незастосування заходів забезпечення позову, то суд зазначає наступне.

За приписами абзацу 4 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відтак, спірна вимога ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232 про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, на підставі якої можуть вчинятися примусові дії щодо виконання такого виконавчого документа.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога, яка на разі оскаржується позивачем передана до примусового виконання Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою державного виконавця примусового виконання Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.06.2023 у виконавчому провадженні №71958148 накладено арешт на кошти боржника. Іншою постановою визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відтак, органом державної виконавчої служби вчиняються дії щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) оскаржується позивачем в судовому порядку, а подання позовної заяви не зупиняє її дію та не є перешкодою для її подальшого виконання, тому суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову.

Суд враховує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства та принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Так, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

З огляду на викладене і беручи до уваги, що негативні наслідки для прав та інтересів позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваної вимоги пов`язуються саме з примусовим виконанням, суд доходить висновку, що належним способом забезпечення позову у даному випадку є зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги як виконавчого документа.

При цьому, на думку суду, забезпечення позову у зазначений спосіб не скасовує оскаржувану вимогу, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми недоїмки, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову.

При цьому, в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) унеможливить подальше вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд дійшов висновку зупинити стягнення на підставі оскаржуваної вимоги як виконавчого документа до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232 у межах виконавчого провадження №71958148, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/8900/23.

Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати головному державному виконавцю Козятинському відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Аніцькій Юлії Володимирівні, а також іншим особам, які беруть участь у справі.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна