Постанова

від 27.05.2024 по справі 120/8900/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8900/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

27 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України, Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України, Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просив:

- зупинити виконання вимоги про сплату боргу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 №Ф-3962-0232 та скасувати арешт рахунків;

- скасувати вимоги про сплату боргу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 №Ф-3962-0232;

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України, щодо ненадання запитуваної в скарзі від 19.05.2023 інформації та незадоволення її вимог, внаслідок розгляду якої позивач отримав лист від 07.06.2023 №14445/6/99-00-06-02-01-06.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно реєстраційних та облікових баз даних зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.08.2008, та перебуває на податковому обліку в Козятинській ДПІ (м. Козятин) (а.с. 65-68).

Відповідно до вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232, яка отримана позивачем 15.05.2023, станом на 31.03.2023 згідно із даними інформаційної системи податкових органів рахується недоїмка зі сплати ЄСВ на суму 18728,88 грн. (а.с. 69).

Позивач оскаржив вимогу до ДПС України, подавши скаргу від 19.05.2023 (а.с. 8).

Рішенням про результати розгляду скарги від 07.06.2023 №14445/6/99-00-06-02-01-06 ДПС України вимогу про сплату боргу від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232 залишила без змін, скаргу без задоволення (а.с. 10-12).

Головним державним виконавцем Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову від 07.06.2023 про арешт коштів, винесену при примусовому виконанні вимоги від 10.05.2023 №Ф-3962-0232 в рамках виконавчого провадження №71958148 (а.с. 14).

Позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 №Ф-3962-0232, рішенням ДПС України від 07.06.2023 №14445/6/99-00-06-02-01-06, яким не задоволено вимог скарги та не надано запитуваної в скарзі від 19.05.2023 інформації, тому оскаржив їх до суду. Також, з огляду на протиправність вказаних вище рішень, протиправним є, на думку позивача, арешт коштів, накладених постановою державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.06.2023 у виконавчому провадженні №71958148.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

За обставин справи, ОСОБА_1 відповідно реєстраційних та облікових баз даних зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.08.2008, та перебуває на податковому обліку в Козятинській ДПІ (м. Козятин) (а.с. 65-68), а отже є платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464-VI.

Відтак, доводи позивача, що він не є платником податку вказаного (збору) як фізична особа спростовуються матеріалами справи. При цьому, позивач у позові сам визнає, що даний податок при наявності для того підстав та умов сплачують ФОП або юридичні особи.

Згідно з даними інтегрованої картки платника, сума заборгованості за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на день формування податкової вимоги становила 18728,88 грн. Дана заборгованість виникла на підставі зобов`язань самостійно визначених позивачем в відомостях про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2021 та 2022 роки до податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 09.02.2022 № 9430737697 та від 10.02.2023 № 9307393476 (а.с. 73-86).

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно із ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, визначені Закону № 2464-VI, є недоїмкою, що визначено в ст. 1 Закону.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до спірної вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 №Ф-3962-0232 зазначено, що станом на 31.03.2023 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 18728,88грн. Відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи ГУ ДПС у Вінницькій області вимагає сплатити заборгованість в сумі 18728,88грн.

З приводу того, що в податковій вимозі не зазначено періоду (за які місяці, роки виник вказаний борг та які саме суми боргу за вказаний період не оплачені), що не дає можливості її належним чином виконати, а також те, що не надано обґрунтований розрахунок боргу, на що позивач вказує у позові, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до матеріалів справи, заборгованість по єдиному внеску виникла на підставі зобов`язань самостійно визначених позивачем в відомостях про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2021 та 2022 роки до податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 09.02.2022 № 9430737697 та від 10.02.2023 № 9307393476.

Податкова декларація від 09.02.2022 за 2021 зареєстрована в реєстрі застрахованих осіб 09.02.2022 за номером реєстрації 1200469, що підтверджується квитанцією №2 (а.с. 72), у якій самостійно визначено, що сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті за даними звітного (податкового періоду) становить 15950,00грн. (а.с. 75). Додатком 1 до податкової декларації платника єдиного внеску самостійно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини у розмірі 72500,00грн, а саму єдиного внеску - 15950,00грн., що відповідає заявленій сумі в декларації (а.с. 77).

Податкова декларація за 2022 від 10.02.2023, що зареєстрована в реєстрі застрахованих осіб 10.02.2023 за номером реєстрації звіту 1015227, що підтверджується квитанцією №2 (а.с. 78), у якій самостійно визначено, що сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті за даними звітного (податкового періоду) становить 00,00грн. (а.с. 81). Проте, відповідно до відомостей про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску внесені виправлення самостійно виявлених помилок у визначені зобов`язання із сплати єдиного внеску у якому сума внеску визначена у розмірі 4290,00грн (а.с. 85).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до п.п. 3, 4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Наведені положення Інструкції та аналіз ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI дають підстави для висновку, що за формою згідно з додатком 7 не передбачено надсилання розрахунку платнику, а вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС, зокрема, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС та, окрім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Спірна вимога відповідає визначеній формі згідно з додатком 7 до Інструкції, а тому підстави визнати її протиправною з мотивів наведених вище суд не вбачає.

До того ж, у разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що вимога про сплату недоїмки від 10.05.2023 р. №Ф-3962-0232 є правомірною, а тому в задоволені вимоги про її скасування суд відмовляє

Щодо вимоги про протиправність рішення ДПС про результати розгляду скарги від 07.06.2023 №14445/6/99-00-06-02-01-06, то суд вказує на таке.

Позивач, не погодившись із спірною вимогою від 10.05.2023, оскаржив її до ДПС України.

У скарзі від 19.05.2023, яка зареєстрована в ДПС за вх №15280/6 від 23.05.2023, що підтверджується рішенням про результати розгляду скарги від 07.06.2023 (а.с. 10), зазначив, що вона не обґрунтована, не ясна, не точна, не надає можливості виконати обов`язок належним платником вказаного податку щодо його сплати. Із отриманої вимоги не зрозуміло, за який період (які місяці, роки) виник вказаний борг та які саме суми боргу за вказаний період не оплачені. Позивач вказав, що він не є платником податку вказаного (збору) як фізична особа. Даний податок при наявності для того підстав та умов сплачують ФОП або юридичні особи.

Просив, скасувати вимогу як передчасну, надіслати обґрунтований розрахунок вказаного боргу, та достовірно повідомити про те, що ніяких переплат як можливих помилок у звітах чи реквізитах з технічних причин до державного бюджету не надходило (якщо надходило, то які саме) (а.с. 8).

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 07.06.2023 №14445/6/99-00-06-02-01-06, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2023 №Ф-3962-0232 залишила без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 10-12).

Позивач вказує, що скарга була обґрунтована, а її розгляд був вчинений з порушенням вимог ст. 19 ЗУ "Про звернення громадян". Крім того, по суті вимог скарги контролюючий орган не висловив свою позицію всупереч наказу Міністерства фінансів України від 21.10.201 №916 в частині того, що не надав обґрунтований розрахунок боргу (роки, місяці, суми) інформації про переплати як можливих помилок.

Суд зазначає, що частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 затверджений Порядок розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308 (далі - Порядок №1124). Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308 (далі - Порядок №1124).

Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду апаратом ДПС скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу та скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій (далі - рішення) (п. 1 розділу І Порядку №1124).

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку №1124, не підлягають адміністративному оскарженню, зокрема, зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Відповідно до п. 2 розділу VII Порядку №1124, апарат ДПС зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом двадцяти календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску відділенням поштового зв`язку з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Вмотивованим є рішення, яке відповідає таким ознакам:

зазначені конкретні посилання на статті Закону та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги;

по суті вимог чи заперечень платника єдиного внеску апарат ДПС висловив свою позицію.

Рішення надсилається на адресу, зазначену платником єдиного внеску у скарзі, а в разі незазначення такої адреси - на податкову адресу платника єдиного внеску.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 07.06.2023 воно містить конкретні посилання на статті Закону та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги.

Щодо піднятих позивачем у скарзі питань, ДПС повідомила, що з матеріалів справи вбачається, що згідно даних інтегрованої картки платника, сума заборгованості за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) становить 18728,88 грн., яка виникла на підставі зобов`язань самостійно визначених Скаржником в відомостях про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2021 та 2022 роки до податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 09.02.2022 № 9430737697 та від 10.02.2023 № 9307393476.

На підставі цих даних ГУ ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2023 №Ф-3962-0232, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 12).

З приводу того, що позивач просить визнати протиправним ненадання запитуваної в скарзі від 19.05.2023 інформації, то суд вказує, що запит та скарга є різною формою звернення особи до суб`єкта владних повноважень, розгляд яких регулюється різними нормативно-правовими актами. У спірному випадку позивач звертався із Скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2023 №Ф-3962-0232, яку відповідач розглянув відповідно до Порядку №1124, який є спеціальним та визначає процедуру розгляду апаратом ДПС скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Тому аргументи позивача, що розгляд його Скарги був вчинений з порушенням вимог ст. 19 ЗУ "Про звернення громадян" суд оцінює критично, оскільки Скарга від 19.05.2023 розглядалась відповідно до Порядку №1124, а не згідно з положеннями названого Закону.

До того ж в Скарзі не зазначено, що вона подавалась на підставі ЗУ "Про звернення громадян", а відтак, податковий орган здійснив її розгляд в межах розгляду скарг на вимоги про сплату недоїмки.

Щодо покликання позивача у своїх доводах на наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916, яким затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, то суд їх відхиляє як помилкові з огляду на таке.

Відповідно до п. 1, цей Порядок розроблено на підставі статті 19-1 розділу I та статей 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, статті 24 глави 4 розділу I Митного кодексу України, з урахуванням вимог статті 8 Закону України "Про звернення громадян".

Цим Порядком визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення), а також особами-нерезидентами, визначеними підпунктом «д» підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зареєстрованими та не зареєстрованими як платники податку на додану вартість, податкових повідомлень під час адміністративного оскарження.

У разі якщо скарга стосується оскарження декількох рішень контролюючого органу, щодо частини яких існує інший порядок оскарження, вимоги цього Порядку застосовуються відносно тих рішень, стосовно яких не передбачені інші процедури оскарження.

На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що вимоги Порядку №916 не застосовуються до розгляду скарг, поданих до ДПС платниками на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки розгляд таких скарг передбачений іншим порядком, а саме Порядком №1124. Саме цей порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання протиправним ненадання запитуваної в скарзі від 19.05.2023 інформації та незадоволення її вимог, внаслідок розгляду якої позивач отримав лист ДПС України від 08.06.2023.

Стосовно того, що внаслідок протиправної вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області та бездіяльності ДПС України, Головним державним виконавцем Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправно прийнято рішення 07.06.2023 про арешт коштів, то суд такі доводи позивача відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI, скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції №449, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Отже, з аналізу наведених вище норм слідує, що в разі оскарження вимоги про сплату єдиного внеску до податкового органу вищого рівня платник податку зобов`язаний повідомити про це податковий орган, який прийняв вимогу.

Відповідно до матеріалів справи відсутні докази щодо направлення позивачем до ГУ ДПС у Вінницькій області повідомлення про оскарження вимоги від 10.05.2023 до податкового органу вищого рівня.

Відтак, відповідно до положень ст. 25 Закону № 2464-VI та положень Інструкції, дана вимога вважається узгодженою та направляється до виконання державній виконавчій службі, що передбачено цією нормою. Зокрема, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога датована 10.05.2023. Скарга позивачем до ДПС України подана 19.05.2023 та зареєстрована за вх №15280/6 від 23.05.2023, що підтверджується рішенням про результати розгляду скарги від 07.06.2023 (а.с. 10). З підстав того, що позивач в силу приписів п. 5 розділу VI Інструкції №449, не повідомив ГУ ДПС у Вінницькій області про її оскарження в адміністративному порядку, то така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

07.06.2023 головний державний виконавець прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою про примусове виконання вимоги від 10.05.2023 №Ф-3962-0232, яка набрала чинності 25.05.2023, що вказано в постанові від 07.06.2023 ВП №71958148. Спірною постановою від 07.06.2023 головного державного виконавця накладено арешт на кошти боржника (а.с. 15).

Отже підстави визнати протиправною постанову від 07.06.2023 про накладення арешту на кошти боржника немає, оскільки вона прийнята головним державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Разом з тим, позовна вимога скасувати арешт коштів боржника, як похідна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вона залежить від задоволення основних вимог, в задоволенні яких суд відмовив (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України).

З приводу того, що позивач вказує на фінансову неможливість сплатити кошти, то суд такі мотиви вважає безпідставними, оскільки в силу приписів ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Окремо позивач зазначає на відсутність фінансової можливості сплатити кошти через втручання держави у його господарську діяльність та інші порушення, що призвело до несплати коштів до бюджету з об`єктивних причин не залежних від нього, то такі суд також відхиляє.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи в аспекті наведених правовідносин, не є тією вагомою підставою для визнання протиправною вимоги про сплату недоїмки або рішення про розгляд скарги від 07.06.2023.

Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, так і від змісту права за захистом якого звернулась особа. Питання шкоди, завданої громадянинові незаконними, на думку останнього, діями інших державних органів в межах цієї справи судом не досліджується так як виходить за межі позовних вимог.

Суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.