Ухвала

від 10.08.2023 по справі 560/4883/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 560/4883/21

адміністративне провадження № К/990/27675/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року

у справі №560/4883/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Хмельницькій області в частині винесення наказу № 493-П від 1 березня 2021 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лідер», проведення вказаної перевірки та складання за її результатами акту фактичної перевірки № 1106/22-01-09-01/31494536 від 10 березня 2021 року, визнання протиправними дій ГУ ДПС у Хмельницькій області в частині винесення наказу № 494-П від 1 березня 2021 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лідер», проведення вказаної перевірки та складання за її результатами акту фактичної перевірки № 1105/22-01-09-01/31494536 від 10 березня 2021 року, скасування податкових повідомлень-рішень від 6 квітня 2021 року № 3692/0901, 6 квітня 2021 року № 3691/0901, № 3689/0901, № 3687/0901.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Хмельницькій області в частині порядку проведення з 3 березня 2021 року по 10 березня 2021 року фактичної перевірки ТОВ «Лідер» на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 1 березня 2021 року № 493-П «Про проведення фактичної перевірки». Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Хмельницькій області в частині порядку проведення з 3 березня 2021 року по 10 березня 2021 року фактичної перевірки ТОВ «Лідер» на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 1 березня 2021 року № 494-П «Про проведення фактичної перевірки». Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Хмельницькій області в складанні за результатами фактичної перевірки ТОВ «Лідер» на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 1 березня 2021 року № 493-П «Про проведення фактичної перевірки», акта фактичної перевірки від 10 березня 2021 року № 1106/22-01-09-01/31494536. Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Хмельницькій області в складанні за результатами фактичної перевірки ТОВ «Лідер» на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 1 березня 2021 року № 494-П «Про проведення фактичної перевірки», акта фактичної перевірки від 10 березня 2021 року № 1105/22-01-09-01/31494536. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 6 квітня 2021 року № 3692/0901, яким ГУ ДПС у Хмельницькій області застосувало до ТОВ «Лідер» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 33000 гривень, від 6 квітня 2021 року № 3691/0901, яким ГУ ДПС у Хмельницькій області застосувало до ТОВ «Лідер» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 40000 гривень, від 6 квітня 2021 року № 3689/0901, яким ГУ ДПС у Хмельницькій області застосувало до ТОВ «Лідер» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 40000 гривень, від 6 квітня 2021 року № 3687/0901, яким ГУ ДПС у Хмельницькій області застосувало до ТОВ «Лідер» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 34000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року скасовані рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та справу №560/4883/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду в порядку спрощеного провадження Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 31 січня 2023 року, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 6 квітня 2021 року № 3692/0901 та від 6 квітня 2021 року № 3687/0901; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року - без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №560/4883/21, в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України є наступне.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не звернули уваги на процедурні порушення контролюючого органу вимог законодавства щодо проведення перевірки (зокрема підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України) та перейшли до розгляду підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі № 826/17123/18.

Верховний Суд у постанові, зазначеній скаржником, застосував норми Податкового кодексу України до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, судами попередніх інстанцій у зазначеній справі, були досліджені певні докази, надано їх оцінку та застосовані відповідні норми податкового законодавства.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається зокрема на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема абзац 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, оскільки безпідставно визначено для Позивача обов`язок реєструвати паливороздавальні колонки в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, які відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку 891 - не являються витратомірами-лічильниками. Товариство вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №560/4883/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова