Вирок

від 10.08.2023 по справі 585/3302/19

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/3302/19

Номер провадження 1-кп/585/50/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченої - ОСОБА_4

адвоката - ОСОБА_5

представника потерпілої- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200100000566 від 19 травня 2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта вища, одруженої, раніше не судимій, РНОКПП - НОМЕР_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

1. 19.05.2016 року близько 16 години 20 хвилин ОСОБА_4 керувала автомобілем «DAEWOO SENS» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухалась проїзною частиною автодороги «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин», у напрямку м.Ромни.

Перебуваючи в районі 132 км + 500 м вищевказаної автодороги , що розташований по вул.Київській в с.Бобрик Роменського району ОСОБА_4 , діючи в порушення п.12.3, п.12.9 «б», п.3.29 ПДР, маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху, у вигляді малолітнього пішохода, що перетинає проїзну частину зліва направо по ходу її руху, не вжила заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустила наїзд на малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження та доставлена до Роменської ЦРЛ. Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п.12.3, 12.9 «б», .3.29 ПДР знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1512 від 27.12.2016 року ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді «поєднаної травми, відкритої черезпно-мозкової травми, скалкового перелому лобної кістки зліва, забою головного мозку із здавленням та епідуральною гематомою в лобній ділянці зліва, стану після трепанації черепа в лівій лобно-тім`яній області 4х5 см. Які являються небезпечними для життя і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

ІІ. Позиція обвинуваченої.

2. Обвинувачена ОСОБА_4 , допитана у судовому засіданні, зазначила, що вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) не визнає, винною себе не вважає. 19 травня 2016 року їхала по трасі Суми-Київ по дитину в садочок. Бачила як до зупинки під`їхав автобус. Зупинився, але не виїхав на узбіччя. Їхала повільно. Автомобіль був у справному стані. Під час керування автомобілем зробила все можливе щоб не сталося нічого поганого. Із-заду автобуса вибігла дитина, вона гальмувала, але не встигла зупинитись і здійснила наїзд на дитину. Дорожного знаку, який обмежує швидкість до 40 км/год на час ДТП не було. Їхала зі швидкість приблизно 50 км/год. Чому експерт розрахував її швидкість 62 км/год не знає. Вона завжди слідкує за швидкістю. Вважає, що винний водій автобуса, який закрив видимість. Дитина впала на капот. Було розбито лобове скло. Дуже шкодує про те, що сталось. В лікарні потерпілій відшкодувала 11 000 гривень. Потерпіла зверталась до страхової компанії за відшкодуванням шкоди. Вона має на утриманні двох дітей 2011 та 2018 року народження. На застосування амністії 2016 року погоджується. Матеріальне відшкодування проводила, бо за її участю відбулася ДТП. Цивільні позови не визнає.

ІІІ. Позиція потерпілих.

Потерпіла та її законний представник в судове засідання не зявились.

Представник потерпілої, адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що зібраними у справі доказами вина обвинуваченої підтверджується в повному обсязі. Погодилась із покаранням, яке запропонував прокурор, у виді 4 років позбавлення волі з позбавлення права керування ТЗ строком на 3 роки та із застосуванням амністії. Цивільний позов потерпілої (уточнений) про стягнення моральної шкоди просила задовольнити в повному обсязі.

ІV. Досліджені в судовому засіданні докази.

3. Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що 19.05.2016 року їхав з рибалки в с.Андріяшівці. побачив, як на протилежному напрямку зупинився автобус. Це було на дорозі біля школи, перед плавним поворотом. Вийшли люди і раптово із-за автобуса вибігла дівчинка. Автомобіль, що рухався попереду нього метрів за 50 не встиг зупинитись. Автомобіль попереду їхав 50-60 км/год. На момент ДТП ніякий знаків обмежувальних не було. Вони з`явились значно пізніше. На місці ДТП дорожніх знаків не було. Дитина вибігла із заду автобуса. Бачив як дитина вибігла різко. Відстань, яку дитина пробігла від автобуса до місця наїзду десь 2 метри. Удар був передньою лівою частиною. Дівчинку трохи підкинуло і вона впала на проїжджу частину. Автомобіль почав гальмувати в момент удару. Гальмівний шлях був, але скільки не знає. Дорога асфальтована. Чи була розділова смуга, не пам`ятає, але скоріше не було. Автомобіль їхав по своїй полосі та зупинився на правому узбіччі. На водія «Ланоса» кричав водій автобуса. У потерпілої бачив на голові шишку, боліла рука. Чекали приїзду медиків. З ним проводився слідчий експеримент. Він розповідав все як було. Після ДТП поставили знаки: обмеження швидкості до 30 км/год. та увага діти. Автомобіль з`явився перед ним десь за кілометр до місця наїзду. Чи був в автомобілі хтось крім водія, уваги не звертав, йому сказати не може. Був до моменту приїзду швидкої. Автобус теж стояв. Автобус зупинився за кільки хвилин до наїзду. Люди виходили з передніх дверей. З яких дверей виходила дівчина не розгледів, але вибігла дівчинка із заду. Дівчинці років 10-12. У водія була істерика, вона плакала. Ознак сп`яніння не бачив. Швидка приїхала хвилин за 15 після виклику.

4. Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що живе в м.Ромни. Років сім тому їхав в автобусі годин о 16 в с.Бобрик біля амбулаторії виходив з автобуса. Почув удар. Вийшов з автобуса побачив, що лежить дитина. Автобус повністю перебував на узбіччі. Бачив потерпілу як вона виходила з автобуса. Вона виходила через задні двері, а він через передні. Людей в автобусі було багато. Спочатку він сидів, а потім встав щоб розрахуватись. Виходив не першим. Потерпіла виходила із заду автобуса. Коли сталось ДТП автобус перебував в нерухомому стані. Людей виходило багато. Саме ДТП не бачив. Бачив наслідки. Гальмівний шлях на дорозі не дивився. Автомобіль бачив стоячим на узбіччі своєї смуги руху. Чи була дорожня розмітка не бачив. Бачив розбите переднє скло. Тілесних ущкоджень у потерпілої не бачив.Чи був знак обмеження швидкості на дорозі уваги не звернув. Школа на другій стороні вулиці. Тоді їхав із дружиною. Вона бачила теж, що й він. Після ДТП автомобіль залишався ще стояти. Водій може й виходив, але до ДТП не підходив. Від водія нічого стосовно ДТП не чув. Щоб зупинялись якісь авто біля місця ДТП, не бачив. З ним проводили слідчу дію. На момент приїзду поліції на місці вже не був. Коли пішов, то чи був автобус на проїзній частині, не пам`ятає. Свідків було багато, але записали їх з дружиною. Автобусом користувався майже щодня. Дів чинка одразу після ДТП була без свідомості. Підходив, але не близько. Автобус по с.Бобрик їхав зі швидкістю 40 км/год. Автомобіль обвинуваченої в русі не бачив. місце ДТП було по середині автобуса. Дівчинка пробігла метрів 2-3 від авто до місця ДТП. Дівчинка лежала не далеко від місця ДТП. Водія автобуса не знає.

5. Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що живе по АДРЕСА_2 . У неї під двором зупинка автобуса. Декілька років тому було ДТП. Почула гомін. Вийшла з двору подивитись. Коли вона вийшла, то автобус стояв на узбіччі. Зупинка там не втановлена, але всі автобуси там стають. Бачила дитину лежачу на трасі. Чи були інші авто не памятає. Дитина була без свідомості. Зрозуміла, що дитину збив автомобіль, бо стояла обвинувачена і легковий автомобіль. Автомобіль стояв далі від місця де лежала дитина. Пішохідного переходу встановленого не було й не має. Зараз є декілька знаків: головна дорога, лікарня. Знак діти стояв перед нею. Зараз знак стоїть біля школи. Обмежувальних швидкість знаків на час ДТП щоб були такі, не бачила. Приносила дитині ковдру. Чула як приїздила швидка, бачила як надавали допомогу, але хто не знає.

6. Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що живе в м.Ромни, працює у водоканалі. Працював на автобусі років сім тому. Це рейсовий автобус вокзал м.Ромни- с.Бобрик, рейс №2. В день, друга половина дня, зупинив автобус на передостанній зупинці с.Бобрик. Почув виск гальмів. Глянув у ліву сторуну в дзеркало. Побачив як дівчинка перелетіла через капот. Знаки по ходу руху автобусу з м.Ромни на дорозі стояло 3 знаки: пішохідний перехід, обмеження швидкості 40 км, діти. Черговість сказати не може. Від місця де сталось ДТП знаки були метрів за 100. Закріплені на стовпчиках на обочині. Чи була «зебра» на дорозі чи розмітка, сказати не може. Знаки були з обох боків. Висадка пасажирів тривала хвилин п`ять. До моменту як висадив пасажирів до виску гальмів пройшло хвилин 3. Дівчинка виходила через задні двері, бо він дивився на передні двері і не бачив щоб вона через них виходила. Вважає, що автомобіль їхав зі швидкістю більшою ніж 40 км на годину, тому що пищали гальма. На слідову картину на дорозі уваги не звертав. Коли він вийшов з автобуса, то дівчинка лежала на дорозі. Не бачив як дівчинка переміщалась від автобуса до дороги. Поліцію і швидку він дочекався. Автомобіль, який збив дівчинку їхав на зустріч автобусу. Дівчинка вийшла із заду автобуса. Це не правильно, але він накричав на водія, тому що в нього теж є донька такого віку, і виск гальм давав йому підстави думати, що водій перевищив щвидкість. Поворотів на дорозі не було. На цьому маршруті працював років три. Бачив, що в автомобілі було розбите лобове скло. З місця ДТП поїхав коли була поліція. Хто переший приїхав чи поліція чи швидка не знає. Не пам`ятає чи рухалось авто на зустріч йому. Автобусом зїхав повністю на узбіччя. Місце наїзду було на протилежній смузі руху. Як далеко не пам`ятає.

7. Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що живе в м.Ромни. В 2016 році після 16 години їхала автобусом маршрут №2. В с.Бобрик сходила на зупинці. Виходила на передні двері. Як виходила дівчинка вона не бачила. Побачила вже коли обійшла автобус і дівчинка лежала на дорозі, на проїжджій частині. Автобус зупинився на узбіччі де зазвичай зупинявся. Автобуси зїжджали на обочину, бо дорога вища по відношенню до узбіччя. Коли обійшла автобус, то стояла біля задньої частини автомобіля. Дівчинка лежала в сторону м.Ромни. На зустрічній смузі руху від автобуса. Якісь автомобілі зупинялись, але не пам`ятає які саме. Від місця ДТП живе близько 500 метрів. Дорога має заокруглення, але не значне. Дорога не рівна. Знак пішохідний перехід є біля школи. Біля зупинки не має і ніколи не було. Зебри теж не має. Скільки людей вийшло на зупинці не пам`ятає. Дорога була суха. Наїзду на дівчинку не бачила. Спочатку приїхала швидка. Ніяких пояснень від водія не пам`ятає. Поліцію не дочекалась. Скільки стояв автобус не памятає. Вона простояла хвилин 10 і пішла до дому. Дівчинку забрали без свідомості.

8. Витяг з ЄРДР № 2016200100000566 від 19.05.2016 року згідно якого 19.05.2016 року до ЧЧ Роменського ВП надійшло повідомлення про те, що на автодорозі в с.Бобрик Роменського району по вул.Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 керуючи автомобілем марки «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останню доставлено до Роменської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями. ( т.3 а.с.1-2).

9. Протокол огляду місця дорожньо- транспортної пригоди від 19.05.2016 року згідно якого огляд проведено на ділянці дороги Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин км 132+500, с.Бобрик Роменського району. Огляд проводився за похмурої погоди. Дощ, з температурою +13С. Автомобіль має пошкоджене лобове скло зі сторони водійського місця. Сліди ггальмування: перший слід (правий) довжиною 30м початок на відстані 11,80 м до орієнтиру та 25,20 м до орієнтиру; другий слід (лівий) довжиною 36 м, початок -13м до орієнтиру та 26,30 до орієнтиру. ( т.3 а.с.3-16).

10. Додатковий протокол огляду місця події від 09.11.2016 року згідного якого в ході огляду встановлено , що на відстані 276,3м від лінії орієнтиру (електроопора №11/80) на обочині встановлений дорожній знак №5,34 ПДР України (пішохідний перехід) на відстані 74,8 м від даного знаку встановлений дорожній знак «Залізничний переїзд» через 300 м. Далі на відстані 56,1 м від даного знаку розташований дорожній знак залізничний переїзд. На відстані 808 м від даного знаку встановлений дорожній знак №1,33 та дорожній знак №3,29 «обмеження швидкості 40 км/год. На відрізку дороги між дорожнім знаком обмеження швидкості 40 км/год та місцем дорожньо транспортної пригоди перехрестя та дорожніх знаків які б свідчили про його наявність по напрямку руху від місця встановлення дорожнього знаку, обмеження швидкості до місця ДТП відсутні. Тобто дія даного знаку діє і на відміток дороги де 19.05.2016 року сталося ДТП. (т.3 а.с.17-20)

11. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.05.2016 року згідно якого у ОСОБА_4 , 1980 року народження ознак сп`яніння не виявлено. (т.3 а.с.25).

12. Поліс № АI/5282351 від 15.07.2015 року згідно якого страхувальник ОСОБА_15 вніс плату за забезпечений транспортний засіб «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 в сумі 324,00 грн. ( т.3 а.с.26).

13. Висновок судової авто технічної експертизи № 114 від 23.05.2016 року згідно якого на період проведення експертного огляду система рульового керування та робоча гальмівна система автомобіля «DAEWOO» знаходилися у працездатних станах, при цьому технічних несправностей вище зазначених систем даного автомобіля, методами, що зазначені в дослідній частині даного питання не виявлено. На період проведення експертного огляду ходова частина автомобіля «DAEWOO» знаходилась у технічно несправному стані. Через відсутність тиску в шині лівого заднього колеса даного автомобіля. Вирішення даного питання , стосовно системи рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля «DAEWOO» позбавлено логічного сенсу, через обставини, що зазначені в дослідній частині даного питання. Виявлена технічна несправність ходової частини автомобіля «DAEWOO» , у вигляді відсутності тиску в шині лівого заднього колеса, виникла після ДТП як зазначено в постанові про призначення даної експертизи. ( т.3 а.с.33-39).

14. Висновок експерта № 325 від 06.12.2016 року на підошві кросовок, належних потерпілій ОСОБА_7 2003 року народження, маються динамічні сліди ковзання у вигляді слабо виражених повздовжній полос, які могли утворитися в результаті природного зносу взуття. Динамічних слідів возання- тертя , які могли утворитися при ДТП, на підошвах кросовок не виявлено. Судити про положення потерпілої , стояла вона чи рухалась, взаєморозташування по відношенню до автотранспортного засобу, за виявленими слідами не виявляється можливим. ( т.3 а.с.41-43).

15. Висновок експерта № 396 від 21.12.2016 року на передній поверхності лівого рукава жакету, належного ОСОБА_7 , у шову пройми, маються множинні пошкодження у виді надрізів, насічок, розрізів і розривів тканини, які утворились від предметів, що мають ріжучі властивості. Ці пошкодження могли утворитися від загострених кінців і країв осколкв скла, на що вказує наявність дрібних осколків скла виявлених в області цих пошкоджень. Деякі пошкодження, виявлені на жакеті, утворились від розрізів тканини з послідуючим розривом в результаті перерозтяження. На спинці жакету, в верхній третині, виявлені розриви тканини, які утворились внаслідок тиску і тертя при тангенціальному впливі нерівної поверхності тупого предмету (частини тупого предмету) по направленню зверху до низу. Пошкодження на жакеті потерпілої, являються загальними ознаками автотравми, і могли утворитися при ДТП. Судити про положення потерпілої відносно транспортного засобу не представляється можливим. В результаті первинного контакту з транспортним засобом виникло закидання на автотранспорт з послідуючим падінням передньо-правою поверхністю на автомобіль з пошкодженням скла автомобіля. В результаті чого утворились насічки, надрізи і розрізи на тканині жакету від загострених кінців і країв осколків скла. На брюках та футболці пошкоджень, які могли утворитися при ДЖТП , не виявлено. (т.3 а.с.44-47)

16. Висновок експерта № 1512 від 27.12.2016 р. ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКБ з 24 травня по 09 червня 2016 року з діагнозом « Сочетанна травма. ОЧМТ. Оскольчастинй перелом лобної кітски зліва. Забій головного мозку зі сдавленням епідуральної гематомив лобній області зліва. Стан після трепанації черепа в лівій лобно-теменній області (4х5см). Видалення епідуральної гематоми (19.05.2016), видалення залишків епідуральної, подано невротичної гематоми в лобній області зліва (25.05.2016). Травматичний артрит правоо колінного суглоба. Забійні рани лівого коліна, правого ліктьового суглобу. Забійні рани лівого коліна, правого ліктьового суглобу. Забійне садно лівого плеча, м`яких тканин лиця, повздовжньої області зліва. Поверхневі ссадна грудної клітки по передній поверхні. Дані пошкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер пошкоджень, і могли утворитися в результаті ДТП. Вказані пошкодження в області голови являлись небезпечними для життя і по цій ознаці відносяться до тяжких тілесних пошкоджень. Пошкодження кінцівок кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. Описані пошкодження могли утворитися в термін, вказаний в постанові, що підтверджується медичною документацією. (т.3 а.с.48-49)

17. Протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2016 року згідно якого замірами було встановлено, що місце наїзду знаходиться на відстані 1,08 м від осьової смуги розмітки та 0,7 м перед початком сліду гальмування, а задня частина його автобуса була на відстані 1,3 м від умовної межі місця наїзду, а лівий його край на відстані 1,7 м від лівого краю проїзної частини. На момент наїзду його автомобіль був на відстані приблизно 70 м від місця наїзду та лівим країм 1 м від осьової смуги розмітки, вважає, що до наїзду водій «Део» гальмування не застосовував. (т.3 а.с.50-51).

18. Протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2016 року згідно якого замірами встановлено, що місце наїзду знаходиться на відстані 1,08 м вд осьової смуги розмітки та 0,7 м перед початком сліду гальмування. На момент виявлення водієм пішохода, пішохід знаходилась на відстані 2,1 м від лівого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля «Део» та подолала в полі зору водія 2.6 м до місця наїзду. На момент виявлення пішохода передня частина автомобіля «Део» була на відстані 12м до місця наїзду, а її лівий край 2,8 м від правого краю проїзної частини. На момент виявлення водієм пішоходя задня ліва частина нерухомого мікроавтобуса була на вдістані 0.7 м перед пішоходом та 2.2 м від лівого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля «Део». (т.3 а.с.52-53)

19. Протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2016 року згідно якого замірами було встановлено, що місце наїзду знаходиться на відстані 1,08 м від осьової смуги розмітки та 0,7 м перед початком сліду гальмування, а задня частина його автобуса була на відстані 3,3 м до початку сліду гальмування, а лівим краєм 0,4 м від краю проїзної частини. ( т.3 а.с.54-55).

20. Протокол проведення слідчого експерименту від 29.07.2016 року згідно якого потерпіл пояснила, що вона переходила дорогу 19.05.2016 року в с.Бобрик Роменського району і на неї здійснив наїзд автомобіль темного кольору. Орієнтуючись на нанесені сліди потерпіла вказала, що на момент її виходу на п/ч задня ліва частина автобусу булда на відстані 0,4 м від краю п/ч та 16,7 до орієнтиру. На момент виходу на п/ч пішоходом, вона була на відстані 1,8 м від задньої частини автобусу та подолала по п/ч 6.2 м. Місце наїзду знаходиться 2,1 м від краю п/ч та 11,4 м за початком відображення лівого сліду гальмування автомобіля. З метою встановлення темпу руху пішохода було відміряно відрізок 5 м, який пішохід долала три рази . час руху пішохода склав t- 3,4 ; t-2- 3,2 , t- 3- 3. До наїзду потерпіла а/м не бачила, із-за задньої частини а/вст..виходила першою. (т.3 а.с.56-58)

21. Висновок судової автотехнічної експертизи №148 від 05.08.2016 року згідно якого оцінка дій пішохода не вимагає яких би то не було розрахунків і спеціальних авто технічних знань, у зв`язку з цим вона може бути виконана судом або слідчими органами самостійно стосовно вимог п.4.7. 4.8, 4.14а,б, 4.10 Правил дорожнього раху України. (т.3 а.с.59-64)

22. Протокол проведення слідчого експерименту від 09.11.2016 року свідок ОСОБА_16 зазначила, що самого ДТП вона не бачила, але зрозуміла, що автомобіль ДЕО збив дівчину. Далі зорієнтувавшись на місці ДТП свідок ОСОБА_12 вказала, що автобус червоного кольору стояв на покатаній частині узбіччя, де завжди зупиняються автобуси і задня ліва частина даного автобусу розташована по відстані до краю дороги та в 29,9 м від лінії орієнтину(електроопора №11/80) (т.3 а.с.97-101)

23. Протокол проведення слідчого експерименту від 20.12.2-016 року згідно якого ОСОБА_10 , зорієнтувавшись на місці ДТП сказав, що вказати місце наїзду та швидкісні режими учасників ДТП він не може. Може вказати тільки місце розташування автобуса під час його зупинки на зупинці «Контора». Проведеними замірами встановлено, що автобус зупинився по правому узбіччю дороги на відстані 0,85 м від лівого переднього колеса автомобіля до правого краю дороги (за напрямком руху авто до м.Києва) та 0,8 м від лівого заднього колеса до правого краю та в 28,7 м від лінії орієнтиру. ( т.3 а.с.102-106).

24. Висновок судової авто технічної експертизи № 52 від 27.01.2017 року згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.9.б та дорожнього знаку 3.29 ПДР України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , з наданих вихідних даних по показам пішохода ОСОБА_7 , вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками , що настали. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 невідповідність вимогам пю.12.9.б та дорожнього знаку 3.29 ПДР України, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали. В даній дорожній ситуації водіій автомобіля«DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом виконання нею вимог п.12.3 ПДР України. Щодо оцінки дій пішохода ОСОБА_7 та чи є в її діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, в даній дорожнчій ситуації, не потребує застосування спеціальних технічних знань і може бути виконано слідчим або судом самостійно, відповідно до вимог п.4 Правил дорожнього руху України. ( т.3 а.с.108-113).

25. Протокол проведення слідчого експерименту від 19.12.2017 року згідно якого свідок ОСОБА_9 пояснив що 19.05.2016 року він керував автомобілем ВАЗ2109 по вул.Київській в м.Бобрик Роменського району в напрямку м.Ромни. попереду нього їхав автомобіль ДЕО. Наближаючись до школи в с.Бобрик вн виявив, що в районі правого краю дороги, зупинився автомобіль типу «бус», а із-за задньої його частини впоперек проїзну частину почала перебігати неповнолітня дівчина, на яку вчинила наїзд водій автомобіля ДЕО, що рухався попереду нього, після чого її автомобіль з ознаками екстреної зупинки зупинився. Швидкість труху транспортних засобів становила 50-55 км/год, відстань відносно проїзної частини до лівого краю транспортних засобів -3,4м, відповідно свідок рухася на відстані 60 м позаду автомобіля «ДЕО» Потерпіла знаходилась на відстані 25,5 м відносно орієнтиру (3,35 + 2,6 м) відносно краю проїзної частини. З положення №1 до місця наїзду розташованого на відстані 25,5 м до орієнтиру та 3.35 м відносно краю проїзної частини, потерпіла подолала ділянку 2,6 м за час, що встановлювався експериментально за допомогою дівчини такого ж віку та тіло будови на ділянці пр.. частини довжиною 3,0 м, яку вона долала за час 1,0 сек. Місце наїзду знаходиться після початку лівого сліду гальмування. Водій до наїзду застосувати гальмування не встиг. (т.3 а.с.114-119)

26. Повідомленням ВАТ «Автомобільні дороги України» філії «Роменський райавтодор» від 15.02.2018 року на автодорозі Р60 Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин км 132+800(школа с.Бобрик) станом на 19.05.2016 року були в наявності дорожні знаки 1.33 «Діти» та 3.29 «Обмеження максимальної швидкості « (40 км/год). (т.3 а.с.120).

27. Висновок експерта № 19/119/9-1/47е від 16.02.2018 року : з показів водія «Део» ОСОБА_4 - В дорожній ситуації, яка розглядалась, у водія «Део», з моменту появи небезпеки для руху, було недостатньо відстані для зупинки свого транспортного засобу до місця наїзду на пішохода шляхом вибору допустимого на даній ділянці швидкісного режиму автомобіля та своєчасного застосування гальмування. У зв`язку з цим, слід зробити висновок, що в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Део» не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.

З показів свідка ОСОБА_9 - В дорожній ситуації, яка розглядалась, у водія «Део», з моменту появи небезпеки для руху, було недостатньо відстані для зупинки свого транспортного засобу до місця наїзду на пішохода шляхом вибору допустимого на даній ділянці швидкісного режиму автомобіля та своєчасного застосування гальмування. У зв`язку з цим, слід зробити висновок, що в даній дорожній ситуації, при вказаній свідком ОСОБА_9 поведінці пішохода до моменту наїзду, водій автомобіля «Део» не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.

З показів потерпілої ОСОБА_7 - В дорожній ситуації, яка розглядалась, у водія «Део», з моменту появи небезпеки для руху, було достатньо відстані для зупинки свого транспортного засобу до місця наїзду на пішохода шляхом вибору допустимого на даній ділянці швидкісного режиму автомобіля та своєчасного застосування гальмування. У зв`язку з цим, слід зробити висновок, що в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Део» мав технічнуї можливість уникнути наїзду на пішохода. (т.3 а.с.122-132)

27. Висновок експерта № 19/119/9-1/44е від 30.01.2018 року місце наїзду на пішохода в продольній площині дороги розташоване на відстані не ближче 3,0 м до лінії орієнтира (ЛЕП №11/80). Визначити місце наїзду в поперечній площині дороги, експертним шляхом не видається можливим, поскільки недостатньо ідентифікаційних ознак в слідовій картині, зафіксованій при огляді місця події. (т.3 а.с.134-135)

28. Висновок експерта №1245 від 19.08.2019 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля «DAEWOO» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.9.б та дорожнього знаку 3.29 ПДР України.

В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «DAEWOO» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , за наданих вихідних даних, вбачаються невідповідність вимогам п.п.12.3, 1.9.б та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали.

В даній дорожній ситуації водій автомобіля «DAEWOO» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 мала технічну можливість запобігти наїзд на пішохода ОСОБА_7 шляхом виконання нею вимог п.п.12.3, 12.9.б та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України.

Щодо оцінки дій пішохода ОСОБА_7 та чи є в її діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, в даній дорожній ситуації, не потребує застосування спеціальних технічних знань і може бути виконано слідчим або судом самостійно, відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України. (т.3 а.с.137-140)

29. Постанова про приєднання предмету до справи як речовий доказ від 07 січня 2017 року згідно якого визнано речовим доказом одяг ОСОБА_7 (чорні брюки, кофта, футболка), які упаковані до спеціалізованого пакету після дослідження №3267067 та взуття ОСОБА_7 яке після дослідження упаковно до поліетиленового пакету та передано до камери речових доказів Роменськогго РВП. ( т.3 а.с.23).

30. Постанова про визнання предмета речовим доказом від 26.05.2016 року згідно якої автомобіль марки «ДЕО» н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та страховий поліс АІ 5282351. (т.3 а.с.22,23)

V. Оцінка Суду.

31. Враховуючи покази обвинуваченої та свідків, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, дослідивши письмові докази, Суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої у скоєному доведена у повному обсязі та кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною другою статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження .

Суд не може погодитись із позицією обвинуваченої та її захисника, що на момент ДТП не було встановлено дорожніх знаків обмеження швидкості 40 Км/год в ділянці, де сталось ДТП, оскільки це спростовується зібраними у справі доказами. Відсутність в протоколі огляду цього дорожного знаку, не робить цей доказ не допустимим і не спростовує наявність цього знаку на момент ДТП, оскільки знак встановлено на значній відстані від місця наїзду на пішохода, а тому об`єктивно міг не бути відображений слідчим у першому документі, який ним складався. Не може суд погодитись із показами обвинуваченої, що нею було вжито всіх заходів для уникнення наїзду і що її швидкість була до 50 км/год, оскільки це спростовується висновками експертиз та показами свідка ОСОБА_13 .

VI. Призначення покарання.

32. До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК суд відносить сприяння в розкритті злочину та часткове відшкодування шкоди потерпілим.

33. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК судом не встановлено.

34. Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і відповідно до статті 65 КК враховує:

34.1. ступінь тяжкості вчиненого злочину, один з яких відповідно до статті 12 КК є тяжким злочином;

34.2. особу винної- матеріальний та сімейний стан, а саме наявність на утриманні 2 малолітніх дітей, позитивну характеристику з місця проживання;

34.3. наявність обставини, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання;

34.5. те що обвинувачена раніше не судима.

35. У зв`язку із чим, Суд доходить висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити основне покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на мінімальний строк.

Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Суд вважає, що обвинувачену можливо звільнити від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, однак це судом не вирішується з огляду на те, що прокурором заявлено клопотання, про звільнення від покарання ОСОБА_4 на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», яке обвинувачена підтримала.

У відповідності до Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі підпадають особи, яких визнано винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до положень ч.2 ст. 86 Кримінального кодексу України, законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. 06.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Відповідно до п. В ст.1 даного закону, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, а також, відповідно до п. г) ст.1, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Судом встановлено, що обвинувачена на момент вчинення злочину 19.05.2016 року, до набрання Законом України «Про амністію у 2016» році , мала та має на утриманні малолітню дитину, доньку ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис №14, який проживає з обвинуваченою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується характеристикою з місця проживання, вперше вчинила кримінальне правопорушення, що підтверджується вимогою, яке відповідно до ст. 12, 25 КК України, є необережним тяжким злочином.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченої амністії, передбачених ст. 4 Законом України "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до неї не застосовувалась. Тобто, на неї поширюються вимоги відповідного закону, а тому вона підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

VІI. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

36. Заявлені цивільні позови:

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Роменської міської ради, Головного управління державного казначейства України в Сумській області до ОСОБА_4 на суму 15787,34 гривні,(т.1 а.с.11-13)

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 (уточнений) про стягнення 97508,68 гривень моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням передбаченим ч.2 ст.286 КК України(т.1 а.с.179-181).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на безумовній підставі, навіть у випадку наявності вини потерпілого. Відповідальність за шкоду не настає лише у випадку непереборної сили чи умислу потерпілого. Суд може зменшити розмір відшкодування у випадку, якщо сам пішохід винен у ДТП. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 742/637/19 від 07.10.2020 року; № 285/4223/17 від 07.10.2020 року; № 345/3335/17 від 03.06.2020 року; № 532/1374/18 від 10.04.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з частинами 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 своєї постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки», є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Згідно з правилами ст.23Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

Щодо заявлених прокурором до стягнення витрат на лікування на користь лікувальних закладів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди здоров`ю потерпілій ОСОБА_7 , внаслідок чого держава понесла вимушені матеріальні витрати, зокрема на її лікування. Дані витрати понесені в період лікування, а саме з 19.05.2016 року по 24.05.2016 року, в анестезіологічному відділенні з ліжками інтенсивної терапії Роменської ЦРЛ на суму 8272,14 грн. та у період з 24.05.2016р. по 09.06.2016 року у нейрохірургічному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні на суму 7515,20 грн., що підтверджується довідками.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що цивільний позов прокурора в інтересах держави підлягає до повного задоволення.

Щодо позовних вимог потеріплої ОСОБА_7 та її законного представника ОСОБА_18 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач вказує на те, що моральна шкода складає 97508,68 гривень, які вона просить стягнути з цивільного відповідача.

У той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначив, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Потерпіла, внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні, без сумніву зазнала сильного фізичного болю. Отримані позивачем ушкодження позначились на стані її здоров`я. Всі наведені обставини потягнули душевні страждання, переживання та негативні емоції та призвели до порушення ритму життя потерпілої. Разом з тим, обвинувачена одразу надавала кошти на лікування потерпілої і ця обставина визнається потерпілою.

Законом України «Про амністію» передбачено, що амністія не звільняє від обов`язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком або рішенням суду.

Таким чином, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 , суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що дає підстави визначити до 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

38. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

39. Процесуальні витрати по справі: в сумі 3082.80 грн з проведення судово-автотехнічної експертизи №52 від 27.091.2017 року; в сумі 2002,00 гривень за проведеня судово-автотехнічної експертизи №19/119/9-1/47е від 16.02.2018 року; в сумі 572,00 гривень за проведення транспортно-трасологічної експертизи ;19/119/9-1/44е від 30.01.2018 року; в сумі 4082.00 гривень за проведення судово-автотехнічної експертизи , а всього в сумі 9738,80 гривень, підлягають стягненню з ОСОБА_4 .

40. Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний, від прокурора таких клопотань не надходило і підстав для його обрання Суд не вбачає.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, призначити покарання, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 86 КК України, ст.1 п. в Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання.

2. Цивільний позов ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (законний представник ОСОБА_18 ) до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (законний представник ОСОБА_18 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

3. Цивільний позов прокурора в інтересах держави до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення витрат на лікування, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Фінансового управління Роменської міської ради 8272(вісім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 14 копійок та на користь Головного управління державного казначейства України в Сумській області 7515( сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) гривень 20 копійок коштів витрачених закладом охорони здоров?на лікування потерпілої.

4. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати: в сумі 3082.80 грн з проведення судово-автотехнічної експертизи №52 від 27.091.2017 року; в сумі 2002,00 гривень за проведеня судово-автотехнічної експертизи №19/119/9-1/47е від 16.02.2018 року; в сумі 572,00 гривень за проведення транспортно-трасологічної експертизи ;19/119/9-1/44е від 30.01.2018 року; в сумі 4082.00 гривень за проведення судово-автотехнічної експертизи , а всього в сумі 9738,80 гривень .

5. Речові докази:

автомобіль «DAWOO SENS» реєстраційни номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , страховий поліс АІ 5282351 та ключі від транспортного засобу, які перебувають на зберіганні в ОСОБА_4 - залишити в її розпорядженні.

одяг ОСОБА_7 (чорні брюки, кофта, футболка), які упаковані до спеціалізованого пакету після дослідження №3267067 та взуття ОСОБА_7 , яке після дослідження упаковно до поліетиленового пакету та передано до камери речових доказів Роменськогго РВП,- повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1