Постанова

від 09.08.2023 по справі 725/6331/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Чернівці

справа № 725/6331/22

провадження 822/554/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.,

за участю секретаря Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління»,

третя особа Первинна профспілкова організація комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління»,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 травня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Войтун О.Б.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Чернівецьке тролейбусне управління», третя особа Первинна профспілкова організація комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилався на те, що 20 липня 1994 року, на підставі наказу Чернівецького тролейбусного управління №87-к ОСОБА_1 прийнято на роботу фельдшером предрейсового огляду у відділ безпеки руху. В подальшому, декілька разів був переведений на різні посади фельдшера у даному підприємстві.

26 вересня 2022 року наказом КП «Чернівецьке тролейбусне управління» №361-к ОСОБА_1 було звільнено з посади фельдшера рейсового огляду, на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки відповідачем не було належним чином попереджено про наступне вивільнення.

Зазначив, що позивача було два рази попереджено про наступне вивільнення від 12 липня 2022 року №825 у якому термін подачі заяви на згоду на переведення на нову посаду до 30 липня 2022 року, а також від 12 липня 2022 року із терміном подачі заяви про згоду на переведення на нову посаду до 10 серпня 2022 року з якими його було ознайомлено лише 03 серпня 2022 року.

Крім того, 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 було подано до відділу кадрів заяву про згоду на переведення на запропоновану посаду, яка через недбалість працівників відповідача не була врахована та він був звільнений.

Також відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі при звільненні, оскільки згідно вимог закону при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишені на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві.

Так, до звільнення на аналогічній посаді фельдшера, як і позивач перебували ОСОБА_2 (стаж роботи до 10 років), ОСОБА_3 (стаж роботи до 15 років) та ОСОБА_4 (стаж роботи до 15 років). При цьому, стаж роботи позивача становить 28 років 2 місяці та 6 днів. Відсутні у нього будь-які дисциплінарні стягнення та наявні нагороди.

Вважає, що мав переважне право на залишення на роботі при скорочені чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Зазначав, що відповідачем було порушено строки видачі трудової книжки та здійснення всіх виплат в день звільнення.

Просив суд визнати протиправним та скасувати наказ КП «Чернівецьке тролейбусне управління» від 26 вересня 2022 року №361-к про звільнення ОСОБА_1 , згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 на посаді фельдшера по перед і після рейсового огляду КП «Чернівецьке тролейбусне управління» з 27 вересня 2022 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на роботі без врахування усіх необхідних за законом відрахувань та стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Чернівецьке тролейбусне управління», третя особа Первинна профспілкова організація комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що власником підприємства була дотримана процедура звільнення працівника, зокрема, щодо дотримання строків та порядку попередження працівників про подальше їх звільнення; також було запропоновано ОСОБА_1 переведення на іншу роботу, від якої позивач відмовився. Відповідачем не були допущені порушення норм Закону при звільненні ОСОБА_1 .

Позивачем не надано доказів порушення відповідачем процедури його звільнення, не обґрунтовано відмови від запропонованих вакантних посад, не доведено підстав для переважного права залишення на роботі та не спростовано факту вжиття відповідачем заходів щодо забезпечення його роботою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у ОСОБА_1 відсутній документ про освіту, що дає підстави працювати на посадах середнього медичного персоналу, вказане спростовується довідкою Чернівецького медичного інституту. Також посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача на заяву, яку він подав у відділ кадрів 09 серпня 2022 року на згоду на переведення його на іншу посаду.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 , згідно наказу №87-к від 21 липня 1994 року прийнятий на роботу до Чернівецького тролейбусного управління, на посаду фельдшера предрейсового огляду, у відділ безпеки руху (а.с.14).

Наказом №193 від 27 червня 2022 року в.о. начальника КП «Чернівецьке тролейбусне управління» внесено зміни до штатного розпису, де з 11липня 2022 року виведено посади зі штатного розпису в тому числі посаду фельдшера по перед і після рейсового огляду в кількості 1 штатної одиниці (а.с.73).

Із змісту попередження №825 від 19 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 доведено до відома, що посада, яку він займає підлягає скороченню з 26 вересня 2022 року. Також запропоновано посаду інспектора з контролю пасажирських перевезень з посадовим окладом, згідно штатного розпису. Крім того, у випадку згоди на переведення на нову посаду запропоновано в строк до 10 серпня 2022 року подати до відділу кадрів заяву про переведення. В разі неподання такої заяви, пропозиція посади вважатиметься відхиленою (а.с.72).

Ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним попередженням підтверджується його підписом.

Відповідно донаказу №361-квід 26вересня 2022року ОСОБА_1 звільнено зпосади з26вересня 2022року,на підставіп.1ч.1ст.40КЗпП України(а.с.80).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенціїкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15Цивільного кодексу Українипередбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українидопускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина другастатті 40 КЗпП України).

Статтею 43 КЗпП Українипередбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частинами першою, третьоюстатті 49-2 КЗпП Українивстановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З огляду на викладене, звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, або без такої згоди, якщо власник не отримав листа про мотивоване непогодження з таким звільненням.

Процедурні ж порушення засідання профспілкового органу при вирішенні питання про надання згоди на звільнення працівника із ініціативи власника мають значення лише за умови, що такі порушення призвели до незаконності самого рішення профспілкового органу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у своїх постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2487цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15.

Згідно із статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до частини першоїстатті 62 ГК Українипідприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органам місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За вимогами частини третьоїстатті 64 ГК Українипідприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відтак, нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 415/5022/18 (провадження № 61-13980св19).

Як убачається з матеріалів справи, наказом №193 від 27.06.2022 р. в.о. начальника КП «Чернівецьке тролейбусне управління» внесено зміни до штатного розпису, з 11липня 2022 року виведено посади зі штатного розпису в тому числі посаду фельдшера по перед і після рейсового огляду в кількості 1 штатної одиниці.

Частиною другоюстатті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Так, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до попередженням №825 від 19 липня 2022 року ОСОБА_1 доведено до відома, що посада яку він займає підлягає скороченню з 26 вересня 2022 року та запропоновано посаду інспектора з контролю пасажирських перевезень з посадовим окладом, згідно штатного розпису. У випадку згоди на переведення на нову посаду запропоновано в строк до 10 серпня 2022 року подати до відділу кадрів заяву про переведення. В разі неподання такої заяви, пропозиція посади вважатиметься відхиленою.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними із скороченням чисельності та штату працівників, не було порушено його права, оскільки відповідач дотримався процедури такого звільнення, передбаченої вимогами частини другої статті40, частини третьої статті49-2та статті43 КЗпП України.

Безпідставними є посилання ОСОБА_1 про те, що він мав переважне право на залишення на роботі, оскільки має безперервного трудового стажу роботи на підприємстві 28 років.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

Учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі Цивільним процесуальним кодексом докази, що підтверджують факт наявності у працівника більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту, про підвищення кваліфікації, про винаходи, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці) тощо.

Отже, при скороченні штатної одиниці фельдшера, перевага була надана працівникам (фельдшерам) ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки вони мають дипломи про медичну освіту.

Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на довідку Чернівецького медичного інституту від 28 жовтня 1979 року, яка надає, на думку апелянта, переважне право працювати на посадах середнього медичного персоналу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлюються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва; диплом доктора наук.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання (частина 5 статті 7 Закону України Про вищу освіту).

Отже, довідка Чернівецького медичного інституту від 28 жовтня 1979 року не є документом про здобуття особою освіти та кваліфікації, яка надає право працювати на відповідній посаді.

Щодо доводів апелянта про те, що він 09 серпня 2022 року подав у відділ кадрів заяву про згоду на переведення на запропоновану посаду слід зазначити наступне.

Згідно розділу 3 глави 1 пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/2 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» служба діловодства здійснює первинне опрацювання документів, що надійшли до установи, їх попередній розгляд, реєстрацію, передачу керівництву на розгляд, передачу виконавцям. Після виконання документи долучаються до справ.

Відповідно до вказаного наказу, у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях передбачено ведення журналу реєстрації вхідних документів. Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів про надсилання чи подання заяви про згоду на переведення на запропоновану посаду.

А також не заявляв клопотання про витребування витягу з журналу реєстрації вхідних документів за 09 серпня 2022 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 подав до відділу кадрів КП «Чернівецьке тролейбусне управління» та вони отримали заяву про згоду на переведення на запропоновану посаду.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 17 серпня 2023 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н.Ю. Половінкіної

О.О. Одинак