Постанова

від 11.08.2023 по справі 912/1960/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2023 року м.Дніпро Справа № 912/1960/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2023 (повний текст рішення складено 27.03.2023, суддя Коваленко Н.М.) та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 (повний текст додаткового рішення складено 06.04.2023, суддя Коваленко Н.М.) у справі № 912/1960/22

за позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - УКРТРАНСБЕЗПЕКА), код ЄДРПОУ 39816845, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське автотранспортне підприємство "Агробудавтосервіс" (далі - ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС"), код ЄДРПОУ 05387653, проспект Соколівський, 1А, село Соколівське, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 27641

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 84 708,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області звернулась Державна служба України з безпеки на транспорті з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське автотранспортне підприємство "Агробудавтосервіс" в якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське автотранспортне підприємство "Агробудавтосервіс" на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 84 708 грн. Стягнути з відповідача на користь Державної служби України з безпеки на транспорті понесені судові витрати в розмірі 2481 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2023, у даній справі, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023, у даній справі, стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське автотранспортне підприємство "Агробудавтосервіс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями місцевого господарського суду, Державна служба України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА), звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржувані судові рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити апеляційну скаргу.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що згідно ТТН №31082021/1 від 31.08.2021, наданої водієм ОСОБА_1 під час перевірки, автомобільним перевізником було зазначено Приватне акціонерне товариство «Кіровоградське Автотранспортне підприємство «Агробудавтосервіс». Також цей факт було підтверджено самим водієм ОСОБА_1 , про що свідчать його пояснення в акті проведення рейдової перевірки від 01.09.2021 № 297200.

Під час проведення перевірки 01.09.2021 водій транспортного засобу, що перевірявся, окрім свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортної накладної, де автомобільним перевізником зазначено саме ПРАТ «КАТП «Агробудавтосервіс», не надав інших документів, які б засвідчили використання транспортного засобу на законних підставах іншими особами, а не ПРАТ «КАТП «Агробудавтосервіс».

Вказує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосовано положення Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567.

Так, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що ПРАТ «КАТП «Агробудавтосервіс» у встановлені законодавством терміни, не було оскаржено в судовому порядку, ані порядок проведення перевірки, ані дії посадових осіб Укртрансбезпеки, а також не оскаржувалося притягнення останнього до адміністративно-господарської відповідальності, як автомобільного перевізника, відповідно до постанови від 20.10.2021 №311093.

Більш того, відповідно до виписки зі звірки з Головним управлінням казначейства у Кіровоградській області, адміністративно- господарський штраф відповідно до постанови від 20.10.2021 № 311093 було сплачено ПРАТ «КАТП «Агробудавтосервіс» у повному обсязі.

Скаржник також не згоден з розміром стягнутих коштів на правничу допомогу про що також було висловлено заперечення представником Кравченко Я. у судовому засіданні під час розгляду справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що представником відповідача складено та підписано лише відзив на позовну заяву, для підготовки якого необхідно було опрацювати незначну кількість нормативно- правових актів, а також той факт, що представник відповідача приймав участь лише у двох засіданнях суду, а саме 21.02.2023 та 21.03.2023.

Приватним акціонерним товариством "Кіровоградське автотранспортне підприємство "Агробудавтосервіс" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 залишити без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №912/1960/22. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/1960/22.

05.05.2023 матеріали справи № 912/1960/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 у справі № 912/1960/22 залишено без руху. Надано Державній службі України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

19.05.2023 від скаржника на електронну пошту надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію від 16.05.2023 № 853 про сплату судового збору у розмірі 3721,50 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 у справі №912/1960/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на території Житомирської та Вінницької областей, затвердженого начальником Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, 28.08.2021 визначені місця проведення перевірки у період з 30.08.2021 по 05.09.2021 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України у Житомирській та Вінницькій областях.

Державним інспекторам відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті 25.08.2021 видано направлення №013844 на рейдову перевірку транспортних засобів за додержанням законодавства про автомобільний транспорт згідно ПКМУ №1567 від 08.11.2006 відповідно до системи адміністративного територіального устрою України Житомирської області: м. Житомир та Житомирський район (Радомишльський, Хорошівський, Пулинський, Черняхівський, Романівський, Коростишівський, Брусилівський, Любарський, Чуднівський, Попільнянський райони), м. Бердичів та Бердичівський район (Чуднівський, Андрушівський, Ружинський райони).

На підставі направлення на перевірку №013844 від 25.08.2021 уповноваженими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на а/д М-21 "Виступовичі-Могилів Подільський", 158 км., проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом ВODЕХ, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , про що складено акт №297200 від 01.09.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки виявлено порушення з перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу. ТТН №31082021/1 від 31.08.2021, вантаж просо, з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 32,23 %, загальна маса т/з 47,91 т., відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - абз 16 ч. 1 перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Так, за результатами перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено довідку №040609 від 01.09.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0068127 від 01.09.2021, талон (чек) зважування від 01.09.2021, час - 16:30:34, якими зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження по загальній вазі - 47,91 т. при дозволених 40 т, на одиничну вісь складало 12,01 т. при допустимих 11 т., на строєну вісь складало 29,09 т. при допустимих 22 т.

На підставі складених акту та довідки проведено розрахунок №297200 від 01.09.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 2 661,12 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку, становить 84 708,00 грн.

Як зазначав позивач, станом на момент подання позовної заяви, ПрАТ "КАТП "Агробудавтосервіс" кошти у добровільному порядку не сплатило.

Окрім того, Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки скеровувався лист-повідомлення №72981/3.1/24-21 від 06.09.2021 про необхідність внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки ВODЕХ номерний знак НОМЕР_2 , автомобільними дорогами загального користування у розмірі 2661,12 євро.

Перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводилась в присутності водія ОСОБА_1 .

Згідно товарно-транспортної накладної №31082021/1 від 31.08.2021 вантажовідправником є СГВК "АВАНГАРД", замовником є ТОВ "СТЕПФОР", перевізником є ТОВ "Агробуд Автосервіс", вантажоодержувач - ТОВ "СТЕПФОР", пункт навантаження - с. Українка Вітовський район, Миколаївська область, пункт розвантаження - смт. Пулини, Пулинський район, Житомирська область.

Вказана товарно - транспортна накладна була пред`явлена водієм ОСОБА_1 посадовим особам Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки.

Згідно свідоцтва про реєстрацію СХ1 850244 DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки ВОDЕХ номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 .

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим/ великогабаритним транспортним засобом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як транспортний засіб у спірній ситуації використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника. Транспортний засіб на момент перевірки не перебував в користуванні відповідача, і як наслідок він не був перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" та розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 на час перевірки.

Також додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 3 п. 4 Положення до основних завдань Укртрансбезпеки належить здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

Підпунктами 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного слідує, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Частиною 7 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Частиною 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Згідно п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (Порядок №1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку №1567 рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за встановленою формою та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення (п. 6 Порядку № 422).

В силу приписів ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Відповідно до п. 2, 3 Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

У відповідності до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок № 879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно із п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції чинній станом на час здійснення перевірки) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до підпункту 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879).

У відповідності до п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з п. 27 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Пунктом 28 Порядку № 879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2021 між ФОП Кириченко В.В. (Орендодавець) та ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС" (Орендар) укладено Договір оренди транспортних засобів з екіпажем №КР-АГ від 01.02.2021, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове користування великоваговий вантажний транспортний засіб марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп ВОDЕХ, д.н.з. НОМЕР_2 , та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві відповідну орендну плату.

Відповідно до п. 6.1 Договору оренди №КР-АГ від 01.02.2021 Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.08.2021 року.

З 01.09.2021 транспортний засіб марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп ВОDЕХ, д.н.з. НОМЕР_2 перебували у тимчасовому користуванні іншої юридичної особи, а саме ТОВ "ОТК-САМАРА" на підставі Договору оренди транспортних засобів з екіпажем №КР-СМ від 01.09.2021.

Господарську операцію з перевезення вантажів по Договору на перевезення №24/21 від 30.08.2021 супроводжувала товарно - транспортна накладна №31082021/1 від 31.08.2021.

31.08.2021 приблизно о 15 год. 30 хв транспортний засіб DAF, д.н.з. НОМЕР_1 (причеп ВODЕХ, д.н.з. НОМЕР_2 ) прибув до місця призначення у смт. Пулини, Пулинський р-н, Житомирська обл. для подальшого розвантаження вантажу для суб`єкта господарювання ТОВ "СТЕПФОР".

01.09.2021 між суб`єктами господарювання ТОВ "ОТК-САМАРА" та ПП "ВАЙЗЕН-Ц" укладено Договір на разове перевезення вантажів (просо) №09273-21 від 01.09.2021, який передбачав перевезення вантажу з с. Олизарка, Пулинського р-ну Житомирської області до міста Кропивницького. Транспортний засіб, який здійснював це перевезення - DAF, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп ВОDЕХ, д.н.з. НОМЕР_2 , які вже станом на 01.09.2021 перебували у тимчасовому користуванні ТОВ "ОТК-САМАРА". Водій, який здійснював перевезення - ОСОБА_1 . Загальна вага транспортного засобу становила 47 900 кг (з яких 31 290 вантаж та 16 620 вага автомобіля з причепом). (а.с. 123)

Товарно-транспортна накладна, яка супроводжувала господарську операцію з перевезення вантажів 01.09.2021, в якій автомобільним перевізником виступав суб`єкт господарювання ТОВ "ОТК-САМАРА", вантажовідправником ПП "ВАЙЗЕН-Ц", вантажоодержувачем ТОВ "ГОЛДЕН ГЕЙТС ГРУП" - №2228363 від 01.09.2021. (а.с 122)

О 15 год. 30 хв транспортний засіб DAF, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп ВODЕХ, д.н.з. НОМЕР_2 був завантажений вантажем (просо) у с. Олизарка, Пулинського р-ну Житомирської області (це приблизно 30-40 км від смт. Пулини, де було здійснено розвантаження з попередньої господарської операції) водій рушив у подальший рейс до кінцевого пункту розвантаження у Кіровоградську область. Чек зважування №1092 від 01.09.2021 (точний час 15 год. 27 хв). Згідно даного чеку зважування загальна вага транспортного засобу становила 47 900 кг.

Після завершення того, як транспортний засіб був розвантажений (01.09.2021, точний час 22 год. 30 хв), Вантажоодержувачем ТОВ "ГОЛДЕН ГЕЙТС ГРУП" було здійснено запис у журналі обліку розвантажень про те, що транспортний засіб НОМЕР_1 (причеп НОМЕР_2 ) відвантажив просо у кількості 31 300 кг.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, відповідач направив лист-відповідь №30/09-2021 від 30.09.2021 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (включаючи документальні докази, які були надані ТОВ "ОТК-САМАРА") в якому звернули увагу та попросили змінити відповідальну особу за виявлене порушення вимог транспортного законодавства.

Даний лист було направлено на поштову адресу Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, а саме: 10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 12. (а.с 180-185)

Відтак, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було обізнано про те, що відповідач (ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС") у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як транспортний засіб у спірній ситуації використовувався іншою особою, що свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог до відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що транспортний засіб на момент перевірки не перебував в користуванні відповідача, як наслідок він не був перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 на час перевірки.

Також, посилання скаржника на докази перевірки підтверджують факт порушення здійснення внутрішніх перевезень вантажів, однак жодним чином не підтверджують твердження позивача, що саме відповідач на час перевірки був перевізником та особою відповідальною за виявлені порушення.

Відхиляються доводи апеляційної скарги, що надана водієм - ОСОБА_1 01.09.2021 під час перевірки товаро-транспортна накладна №31082021/1 від 31.08.2021 свідчить про те, що транспортний засіб експлуатував відповідач - ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС", оскільки містить в собі відмітку, що господарська операція завершена, а відтак такий документ не може продовжувати будь-які правові наслідки для осіб, які не мали відношення до цієї господарської операції. Також дана товаро-транспортна накладна відноситься, як встановлено раніше, до іншої господарської операції з перевезення вантажів по Договору на перевезення №24/21 від 30.08.2021.

Матеріали справи, які містять копії документів наданих ТОВ «ОТК-САМАРА», а саме: копію товаро-транспортну накладну №2228363 віл 01.09.2021; копію Договору на перевезення вантажів 309273-21 від 01.09.2021; копію Акту виконаних робіт №б/н від 02.09.2021; копію чеку зважування №1092 від 01.09.2021; копію витягу із журналу про розвантаження від Вантажоодержувача за 01.09.2021, спростовують доводи апеляційної скарги, що ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС" виступав автомобільним перевізником під час здійснення господарської операції з перевезення вантажів, та дакі докази підтверджують, що саме ТОВ «ОТК-САМАРА» 01.09.2021 використовувало транспортний засіб марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп ВОDЕХ, д.н.з. НОМЕР_2 як перевізник.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене судове рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти російської федерації").

Обґрунтованим є і додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 у справі № 912/1960/22, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву №б/н від 06.02.2022 повідомив, що розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, 10 000,00грн. на професійну правничу допомогу.

23.03.2023 через систему Електронний суд до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява відповідача про подання доказів з надання правової допомоги та про розподіл судових витрат з проханням стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КІРОВОГРАДСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОБУДАВТОСЕРВІС" 10 000,00 грн витрат на правову допомогу. Заяву розглянути без участі представника позивача.

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката, представником відповідача надано: копію акту прийому передачі надання правової допомоги від 21.03.2023; копію платіжної інструкції №5455 від 23.03.2023; копію виписки з рахунку за 23.03.2023.

03.02.2023 адвокатом Тупало М.П., що діє на підставі Свідоцтва про на заняття адвокатською діяльністю, та ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС" (Клієнт) укладено Договір №б/н про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах даного Договору, Адвокат, зобов`язується відповідно до умов даного Договору надати Клієнту наступну правову допомогу в господарському суді Кіровоградської області по справі №912/1960/22: Правовий аналіз документів додані до позовної заява, а також документи що наявні у Клієнта. Узагальнення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; Надання правової інформації Клієнту, консультацій і роз`яснень щодо правової позиції Клієнта у судовій справі; Підготовка будь-яких документів, які будуть необхідними в процесі судового розгляду справи, зокрема, але не виключно: відзив на позовну заяву, заяви, клопотання, відповіді, письмові пояснення, пояснення у дебатах, процесуальних та інших документів правового характеру спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; Представництво інтересів Клієнта шляхом безпосередньої участі адвоката, в суді як під час судових засідань так і, в разі необхідності, під час ознайомлення з матеріалами справи, тощо; Захист прав, свобод і законних інтересів Клієнта у судовій справі; Вчиняти інші процесуальні дії для розгляду справи по суті позивну.

У п. 1.2. Договору визначено, що після розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням або рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі, або ухвали про залишення позову без розгляду, надання правової допомоги припиняється та складається акт наданої правової допомоги, яким підтверджується факту надання Виконавцем Замовнику правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається Акт прийому - передачі послуг. Підписання сторонами даного Акту прийому-передачі наданих послуг є підтвердженням надання послуг, зазначеному в даному Договорі.

Розмір грошового гонорару є фіксований і складає 10000 (десять тисяч) гривен (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору за допомогу, яка буде надана Адвокатом, Клієнт сплачує в безготівковій формі на рахунок Адвоката на протязі трьох робочих днів з дня підписання акту приймання передачі послуг.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами (п. 7.1. Договору). Договір підписаний сторонами.

21.03.2023 ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС", що надалі іменується "Замовник", в особі директора Кириченко Володимира Володимировича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Адвокат Тупало Максим Петрович (надалі іменується "Адвокат"), що діє на підставі Свідоцтва про на заняття адвокатською діяльністю з другого боку, підписали акт прийому - передачі надання правової допомоги, яким підтвердили те, що:

1. Виконавцем виконані наступні послуги:

здійснено правовий аналіз документів, які стосуються предмета спору та наявні у Замовника;

здійснено узагальнення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин;

надано правову інформацію ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС" консультації і роз`яснення щодо правової позиції у судовій справі;

підготовлено та подано позовну заяву;

участь в судових засіданнях;

інші послуги, що є необхідними та прямо пов`язані із розглядом судової справи.

2. Сума винагороди за надані юридичні послуги складає 10000 (десять тисяч) гривень.

3. Цим актом Сторони стверджують, що претензій пов`язаних з наданням послуг за вказаний період один до одного не мають.

4. Цей Акт є невід`ємною частиною до Договору від 03 лютого 2023 року.

Відповідно до платіжної інструкції №5455 від 23.03.2023 ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС" сплачено адвокату Тупало М.П. 10 000,00 грн, призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно акту від 21.03.2023.

Також у матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВА №1038435 від 06.02.2023.

Як встановлено матеріалами справи, адвокат Тупало М.П. брав безпосередню участь у розгляді справи, представляючи інтереси відповідача - ПрАТ "КАТП "АГРОБУДАВТОСЕРВІС".

Вказаним адвокатом надано акт від 21.03.2023 прийому - передачі надання правової допомоги, який відповідає фактично наданим послугам.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, а саме представником складено та підписано відзив на позовну заяву, також адвокат відповідача приймав участь у засіданнях суду 21.02.2023 та 21.03.2023.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (частини перша, друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінюючи суму судових витрат Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське автотранспортне підприємство "Агробудавтосервіс" на професійну правничу допомогу за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Як вже було зазначено зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Позивачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відсутність клопотання та заперечень позивача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг, тому згідно вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України мають бути покладені на позивача.

Отже, надавши оцінку доказам щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, з урахуванням предмету позову та значення справи для сторони, враховуючи кількість виготовлених під час розгляду справи представником відповідача документів та їх зміст, участь адвоката у судових засіданнях, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, адже цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційних скарг безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржувані рішення та додаткове рішення такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2023 та додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 у справі № 912/1960/22 відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 у справі № 912/1960/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2023 у справі №912/1960/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв