Ухвала

від 11.08.2023 по справі 908/1279/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

11.08.2023 м. Дніпро Справа № 908/1279/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Левкут В.В.) від 05.12.2022р. у справі № 908/1279/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ" (вул. Дніпровське шосе, буд. 3, м. Запоріжжя, 69069)

до відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровець" (вул. Портова, буд. 9-А, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 23 664,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровець" 23 639,97 грн., які складаються з 18337,95 грн. заборгованості за договором № 9 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 01.11.2016, 1033,63 грн. 3% річних та 4268,38 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022р. у справі № 908/1279/22 в позові відмовлено.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022р. у справі № 908/1279/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1279/22, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/1279/22 до Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1279/22.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на вказане рішення, повний текст якого складено 12.12.2022р., подана, згідно із штампом відділення поштового зв`язку про прийняття апеляційної скарги, 22.05.2023р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі є 02.01.2023 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022р. у справі № 908/1279/22 повернуто заявникові на підставі п.п. 1 п. 5 ст. 260 ГПК України як не підписану.

При повторному поданні апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, яке обгрунтовано повторним зверненням до суду з даною апеляційною скаргою після повернення апеляційним господарським судом первісно поданої апеляційної скарги заявникові. Апелянт вважає, що повернення апеляційної скарги не є перешкодою для її повторної подачі до апеляційного суду. Відсутність підпису на самій апеляційний скарзі є технічною помилкою та не може його позбавляти права на належний розгляд своєчасно поданої апеляційної скарги, оскільки первісну апеляційну скаргу було подано протягом 20 днів з дня отримання копії судового рішення, що свідчить про дотримання ним процесуальних строків. У зв`язку з цим просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження через повернення апеляційної скарги скаржникові.

За результатами розгляду вказаного клопотання, апеляційний суд визнав наведені апелянтом доводи щодо несвоєчасного оскарження ухвали місцевого господарського суду неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху із зазначенням недоліків апеляційної скарги, які необхідно було усунути скаржнику.

На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2023р. апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт наводить тіж самі обставини, що і в попередньому клопотанні, та додатково зазначає, що з дати подання ним первісної апеляційної скарги до моменту отримання її у зв`язку із поверненням заявникові останній вважав, що його скарга розглядається судом, так як від суду не надходило жодних процесуальних документів. Одночасно, апелянт звертає увагу суду на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, останній підкреслив, що право па доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенцій. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, Європейський суд зазначив, шо, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду справи. Отже, після усунення обставин, що були підставою для її повернення, він повторно звертається до суду з даною апеляційною скаргою в межах присічного строку.

Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, оскільки усунення недоліків шляхом подання апеляційної скарги вдруге не може вважатися поважною причиною.

Окрім того, сам факт повернення першої апеляційної скарги не є поважною підставою пропуску процесуального строку на подачу скарги.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові суду від 08.07.2021 по справі №910/17790/19, ухваленої у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відповідно до яких сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку; а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №280/4682/19, від 18.06.2020 у справі №400/524/19, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19, від 15.05.2020 у справі №820/1212/17).

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що існування обставини повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обв`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Апеляційний суд звертає увагу, що у даному випадку первісна апеляційна скарга була подана апелянтом з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання (12.01.2023р.).

Окрім того, первісна апеляційна скарга не містила підпису представника апелянта, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд повернув її заявникові як не підписану на підставі п.п. 1 п. 5 ст. 260 ГПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга подана фактично у травні 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на її подання. Доказів, які свідчать про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, апелянтом не надано, а усунення недоліків шляхом подання апеляційної скарги вдруге, з урахуванням вищенаведеного, не може вважатися поважною причиною. Останній обмежився лише посиланням на те, що після усунення обставин, що були підставою для повернення апеляційним господарським судом первісно поданої апеляційної скарги заявникові, він повторно звертається до суду з даною апеляційною скаргою, право на яке йому надано процесуальним законом та яке він реалізовує.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що на території міста Запоріжжя бойові дії не ведуться, тому вчинення відповідної дії не створює загрози життю, здоров`ю та безпеці людині, а суд не припиняє здійснення правосуддя навіть в умовах воєнного стану та ці умови є однаковими для усіх суб`єктів судових спорів.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ" з моменту звернення з апеляційною скаргою до суду не був позбавлений права дізнатися про стан її розгляду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Центральний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ухвали суду були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому скаржник, як зацікавлена особа, не був позбавлений можливості отримувати інформацію про стадії розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, у тому числі і про прийняття апеляційним господарським судом вищевказаних ухвал у справі, та ознайомитись із судовим рішенням в електронній формі.

З наведеного слідує, що пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду не підтверджений ним належними та допустимими доказами.

Тому, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними.

Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022р. у справі № 908/1279/22, тобто не усунено недоліків апеляційної скарги.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022р. у справі № 908/3236/21 згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022р. у справі № 908/1279/22.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДОМКОМФОРТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022р. у справі № 908/1279/22 - повернути заявникові.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга вих. № б/н від 22.05.2023р. та додані до неї документи на 8 арк., конверт, копія апеляційної скарги вих. № б/н від 11.01.2023р. та додані до неї документи на 16 арк., у т.ч. платіжна інструкція № 1101 від 10.01.2023р. про сплату судового збору у сумі 3 721,50 грн., конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд