Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/6674/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/6674/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром»простягнення 1 023 185,78 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Петруня А.В.від відповідача:Петрушина К.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна» (надалі - ТОВ «Отокоч Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром» (надалі - ТОВ «Сивашенергопром») про стягнення 1 023 185,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендних платежів за довгостроковим договором оренди автомобіля №20180500268 від 15.05.2018, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 777 343,53 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 142 337,75 грн., штрафу у розмірі 38 867,18 грн., 3% річних у розмірі 8 850,13 грн. та інфляційних у розмірі 55 786,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

09.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника ТОВ «Сивашенергопром» надійшла заява, в якій заявник просив здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що внаслідок окупації російською федерацією території здійснення господарської діяльності відповідача, на якій перебували орендовані автомобілі, відповідач був позбавлений можливості користуватися об`єктами оренди, а відтак звільняється від орендної плати в силу приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, заявленої до стягнення у даній справі.

В запереченнях на відзив на позовну заяву позивач наголошує на тому, що у відповідача наявний обов`язок сплатити орендні платежі в силу положень укладеного договору, оскільки відсутність у орендаря можливості користуватися автомобілями через будь-які обставини, окрім форс-мажорних обставин, не впливають не обов`язок сплати щомісячних платежів. Також позивач зазначає, що відповідачем не було належними доказами доведено неможливість використовувати орендовані автомобілі.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив наголошує на тому, що позивач був обізнаний з тим фактом, що спірні автомобілі знаходяться на окупованих територіях, а договором прямо заборонено використання об`єктів оренди в такій ситуації.

Протокольною ухвалою суду від 05.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 26.07.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представники сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2018 між ТОВ «Отокоч Україна» (орендодавець) та ТОВ «Сивашенергопром» (орендар) був укладений довгостроковий договір оренди автомобіля №20180500268 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого строк довгострокової оренди автомобіля (строк оренди), що надається за цим договором, становить не менше 12 місяців та не більше 48 місяців; умови оренди будуть визначені нижче та/або відповідно до додатків до договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що кількість і моделі автомобіля/автомобілів, що є предметом цього договору, визначаються в додатках до договору. Додатки будуть складатися для автомобілів, які додаються/включені в сферу дії цього договору, які додаються/включені в сферу дії цього договору та/або термін дії яких продовжуються.

За змістом п. 2.3 Договору датою передачі автомобіля орендарю - є дата, вказана в акті приймання-передачі автомобіля, що є невід`ємною частиною договору. Орендар зобов`язується користуватися автомобілем з обережністю, уберігати його від будь-яких пошкоджень, втрат, включаючи викрадення (угон), жодним чином не псувати автомобіль, уникати недбалого ставлення.

Згідно з п. 8.1 Договору умови здійснення щомісячної орендної плати визначається а додатках до договору. Якщо умови здійснення щомісячної орендної плати не виконуються, орендодавець має право негайно розірвати договір в односторонньому порядку без попередження та вимагати повернення автомобіля.

Відповідно до п. 8.4 Договору орендар зобов`язаний сплачувати щомісячну орендну плату однією загальною сумою та в повному обсязі. Якщо орендар не сплачує щомісячну орендну плату протягом 1 місяця, цей договір може бути розірвано орендодавцем в односторонньому порядку та буде застосовано положення про неустойку, невиконання платіжних зобов`язань та інші договірні санкції протягом дійсного строку оренди.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу в користування наступні автомобілі:

- Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі додатку №1.1 від 15.05.2018; строк оренди автомобіля - 60 місяців (з урахуванням додаткової угоди №1.1-1 від 19.04.2021). 31.08.2018 сторонами підписано акт приймання-передачі автомобіля;

- Mitsubishi Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі додатку №1.3 від 12.03.2020; строк оренди - 48 місяців. 17.04.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі автомобіля;

- Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі додатку №1.4 від 12.03.2020; строк оренди - 48 місяців. 17.04.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі автомобіля;

- Nissan Navara Tekna, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на підставі додатку №1.5 від 15.02.2021; строк оренди - 48 місяців. 04.03.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі автомобіля.

Кожним із вказаних додатків сторони погодили умови експлуатації, розмір і порядок сплати орендних платежів за кожний з автомобілів.

Відповідно до п. 6.2.1 перелічених додатків до Договору визначено, що орендар здійснює сплату щомісячної орендної плати протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від орендодавця. Сторони цим домовились, що надіслання орендодавцем рахунку електронною поштою вважається достатнім для здійснення оплати орендарем.

Позивач вказує, що станом на 31.12.2022 у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за користування автомобілями на загальну суму 777 343,53 грн., в тому числі: по автомобілю Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 177 477,38 грн.; по автомобілю Mitsubishi Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 195 632,70 грн., по автомобілю Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 195 632,70 грн.; по автомобілю Nissan Navara Tekna, реєстраційний номер НОМЕР_4 , у розмірі 208 600,75 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача виконанням грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів згідно виставлених рахунків у період з 01.04.2022 по 01.12.2022.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання в оренду відповідачем спірних автомобілів з дати підписання актів приймання-передачі від 31.08.2018, 17.04.2020 та 04.03.2021.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частин 1 - 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує, що починаючи з квітня 2022 року відповідач перестав сплачувати позивачу орендні платежі за спірні автомобілі, не дивлячись на те, що позивачем були вчинені всі дії з метою виставлення рахунків на оплату як в електронній формі, так і шляхом направлення засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідач вказує на те, що нарахування заявленої до стягнення у даній справі суми орендної плати, не узгоджується з приписами ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки у спірний період він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном.

Так, частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування вищевказаною норми статті 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. При цьому, у частині 6 статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, від 08.07.2021 к справі №910/8040/20 та від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.

Відповідно до п. 2.6 Договору відсутність у орендаря можливості користуватися автомобілем через будь-які обставини, окрім форс-мажорних обставин, не впливає на строк оренди автомобіля та сплату всіх платежів, включаючи щомісячну орендну плату, штрафні санкції та інші, передбачені договором платежі.

Позивач вказує, що з огляду на вказану умову Договору, відповідач зобов`язаний був щомісячно вносити орендну плату за спірні автомобілі, навіть при умові того, що вони ним не використовувалися. При цьому, позивачем не спростовано належними та допустимими доказами твердження відповідача того, що всі спірні автомобілі перебували у місці здійснення відповідачем господарської діяльності, а саме на території Херсонської області.

В той же час, суд відзначає, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Наступними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває на момент вирішення даного спору по суті.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 затверджено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, до яких з 24.02.2022 віднесені території, на яких знаходилися орендовані автомобілі.

Листом №22/31-05 від 31.05.2022 відповідач повідомив позивача по неможливість використання ним орендованих автомобілів внаслідок окупації російськими військами територій, на яких знаходилися спірні автомобілі.

Твердження позивача про те, що відповідачем не доведено факт неможливості використання спірних об`єктів оренди навіть за умови окупації судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.3.2 Договору орендар не має права перетинати кордон України та перебувати на тимчасово окупованих територіях України, населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, районах проведення антитерористичної операції.

За змістом п. 4.4.8 Договору заборонене використання автомобіля поза межами України, на тимчасово окупованих територіях України, населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, районах проведення антитерористичної операції.

Таким чином, окрім ризику для життя та здоров`я працівників відповідача внаслідок збройної агресії та окупації російськими військами частини Херсонської області, на якій знаходилися спірні автомобілі, використання таких транспортних засобів на цій території відповідачем прямо заборонено погодженими сторонами умовами Договору.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту використання відповідачем об`єктів оренди в спірний період, суд, з урахуванням наявних у справі документів та приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про недоведеність вказаної обставини позивачем.

Більш того, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19.

Частиною 1 статті 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №6500-22-1206 Херсонська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідачу, а саме: введення воєнного стану в Україні, військову агресію російської федерації проти України, тимчасову окупацію, оточення (блокування) Каховського району Херсонської області, що стало підставою для неможливості користування та вивезення з зазначеної території орендованих автомобілів, а саме: Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Mitsubishi Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_3 , Nissan Navara Tekna, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Вказані обставини стосуються зобов`язань за Договором, в тому числі заборони їх використання на окупованих територіях, та настали з 24.02.2022.

Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №6500-22-1368 Херсонська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідачу, а саме: введення воєнного стану в Україні, військову агресію російської федерації проти України, тимчасову окупацію, оточення (блокування) Каховського району Херсонської області, що стало підставою для неможливості користування та вивезення з зазначеної території орендованих автомобілів, а саме: Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Mitsubishi Pajero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_3 , Nissan Navara Tekna , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Вказані обставини стосуються зобов`язань за Договором щодо повернення вказаних автомобілів після закінчення строку оренди та настали з 24.02.2022.

Суд відзначає, що відповідачем обидва сертифікати направлялися на адресу позивача та позивачем не було спростовано факту обізнаності як із загальновідомими фактами окупації російськими військами частини Херсонської області, так і існування вище вказаних сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт неможливості використання відповідачем об`єктів оренди з незалежних від нього обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення відповідача від сплати орендних платежів за заявлений позивачем спірний період.

За таких обставин вимога ТОВ «Отокоч Україна» про стягнення з ТОВ «Сивашенергопром» суми основного боргу є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти похідних вимог щодо стягнення з останнього сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, нарахованих на вищенаведену суму боргу.

Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні цього позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Отокоч Україна» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.08.2023.

Суддя В.П. Босий