Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/6674/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/6674/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 05.12.2023:

від позивача: Петруня А.В. - адвокат, посвідчення № КВ 4744;

від відповідача: Петрушина К.І. - адвокат, посвідчення № 4918;

за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката,

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (повний текст - 10.08.2023)

у справі № 910/6674/23 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром»

про стягнення 1 023 185,78 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст судових рішень у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна» відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/6674/23, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6674/23 - змінено, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції ухваленої постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Відповідач, звертаючись із відзивом на апеляційну скаргу, просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, понесені відповідачем в сумі 15000, 00 грн.

В судовому засіданні 21.11.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром» про розподіл витрат на професійну правову допомогу призначено до розгляду на 05.12.2023.

05.12.2023 на адресу суду (через канцелярію) від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокату, в якому останній просив відмовити в задоволенні вимог про стягнення з позивача судових витрат, що полягають в наданні правової допомоги в розмірі 15000 грн.

В судовому засіданні 05.12.2023 представник відповідача підтримав подану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача підтримав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

3. Мотиви прийняття додаткової постанови

Як було зазначено вище, відповідач, звертаючись із відзивом на апеляційну скаргу, просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 15 000 грн, пов`язані з апеляційним розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із відзивом відповідачем було надано ордер серії АІ №1464356 від 21.09.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію рахунку на оплату №31 від 14.09.2023 на суму 12500 грн, копію акту надавання послуг №28 від 14.09.2023, копію платіжної інструкції №1718 від 19.09.2023 на суму 15000 грн. Також відповідачем зазначено, що копію договору про надання правової допомоги №2023/05/09 від 09.05.2023 долучено до матеріалів справи (в суді першої інстанції).

4. Узагальнені доводи заперечень на подану заяву

У поданому 05.12.2023 клопотанні про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач зазначає, що надана відповідачу правова допомога не відповідає вартості такої допомоги, оскільки в апеляційному суді відповідачем не надано жодного додаткового пояснення або судової практики. А тому позивач вважає, що вартість витрат на правову допомогу є завищеною по відношенню до фактично виконаної роботи.

Крім того, позивач зазначає що, відповідачем підписано договір про надання правової допомоги лише електронно-цифровим підписом, в той час, як копія акту наданих послуг №28 від 14.09.2023 підписана електронно-цифровою печаткою. Отже, в матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ укладання відповідачем договору про надання правової допомоги.

Позивачем також зазначено, що відповідач не надав належний опис наданих послуг та не вказав кількість часу, витраченого на надання таких послуг та не надав доказів оплати витрат на правову допомогу. А відтак подана заява не підлягає задоволенню.

5. Позиція Північного апеляційного господарського суду

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у випадку неподання позивачем разом з першою заявою по суті розрахунку витрат на правову допомогу адвоката суд може відмовити у їх відшкодуванні.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Як вбачається із договору №2023/05/09 про надання правової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром» (Замовник/клієнт) в особі Генерального директора Мирощенкова Д.І. та адвокатське об`єднання «СДМ Партери» (Адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Сироти Д.М. уклали договір про надання правової допомоги, за яким адвокатське об`єднання за дорученням клієнта зобов`язується здійснити захист, представництво клієнта та надати інші види правової допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача з посиланням на відсутність в матеріалах справи належним чином підписаного договору про надання правової допомоги, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи. Таким чином, судом відхиляються заперечення позивача про відсутність підстав для розподілу адвокатських витрат через відсутність доказів сплати відповідачем винагороди адвокату, оскільки такі доводи спростовуються наведеними вище позиціями Верховного Суду, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються судом апеляційної інстанції.

Стосовно посилання позивача на відсутність в матеріалах справи належного доказу укладення договору про надання правової допомоги, колегія суддів зазначає.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 названого Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

При цьому, за змістом ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.

У контексті приписів частин 4, 5 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

З урахуванням вказаного, суд відзначає, що за юридичною силою законодавець прирівняв договори, укладені в електронній формі, до договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 вказаного Закону користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа, а також невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа та не використовувати особистий ключ у разі його компрометації.

Отже, колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що договір про надання правової допомоги не містить всіх ознак електронного документу, оскільки в матеріалах справи наявній договорі про надання правої допомоги, який підписаний з обох сторін електрино-цифровим підписом.

Щодо посилання позивача, що детальний опис робіт (наданих послуг) не містить детального розрахунку вартості робіт та часу, витраченого адвокатом для надання правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні правові позиції зазначені Верховним Судом та викладені в постановах: 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 29.09.2020 у справі №910/7127/19 про застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що вартість послуг наданих адвокатом становить 15 000,00 грн (12 500, 00 грн без ПДВ). Водночас, згідно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу детальний розрахунок складається з наступного: аналіз діючого законодавства та надання юридичної консультації (2,5 години) - 3 000,00 грн; аналіз апеляційної скарги та підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 6 600,00 грн; забезпечення участі представників в судовому засіданні - 5 400,00 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що стягнення витрат на правову допомогу за аналіз діючого законодавства та надання юридичної консультації у розмірі 3 000,00 грн є необґрунтованим, оскільки справа розглядалась в суді апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в розумінні ч. 1 ст. 269 ГПК України. Щодо стягнення 6 600,00 грн - за аналіз апеляційної скарги та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки відзив на апеляційну скаргу частково дублює доводи відзиву на позовну заяву, а тому обґрунтованим розміром оплати послуг адвоката за аналіз апеляційної скарги та підготовка відзиву на апеляційну скаргу - становить 3 000,00 грн. Разом з цим, за забезпечення участі представників в судових засіданнях (24.10.2023 та 21.11.2023) - обґрунтованим є розмір 2 000,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи з оцінки критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, дійшов висновку, що обгрунтований розмір витрат відповідача на правничу допомогу є 5 000 грн. Вказаний розмір відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості. Тоді як підстав для зменшення розміру адвокатських витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, суд апеляційної інстанції вважає справедливим та розумним задовольнити подану заяву відповідача частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна» 5 000,00 грн правової допомоги за розгляд апеляційної скарги у даній справі. В іншій частині задоволення заяви - слід відмовити.

Керуючись статями 86, 123, 126, 129, 244, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Отокоч Україна» (03117, м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги) 67; ідентифікаційний код: 41289707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром» (01015, м. Київ, вул. Добровольчих батальйонів 1; ідентифікаційний код: 34237283) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 ( п`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром» про відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовити.

3. Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ.

4. Матеріали справи № 910/6674/23 повернути до суду першої інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.12.2023.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко