Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/2837/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/2837/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс"

до відповідача-1: ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation)

відповідача-2: Акціонерного товариства "Райффайзен банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1»

про звернення стягнення на заставне майно та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача: Денисенко О.М.;

від відповідача-1: Колесник О.І.;

від відповідача-2: Дьяченко Н.Ю.

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) та Акціонерного товариства "Райффайзен банк" в якому просило:

- звернути стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави акцій від 21.09.2007, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 345, шляхом передачі заставного майна - 25% акцій Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 1" (код ЄДРПОУ 35058997, код ISIN UA4000017487, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість однієї акції - 1 гривня, загальною кількістю: 131 250 штук, загальною номінальною вартістю акцій: 131 250,00 гривень) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (Код ЄДРПОУ 37881514) в рахунок часткового погашення заборгованості на суму 131 250,00 грн. за угодою про надання позики від 09.05.2007, шляхом списання 131 250 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, код ISIN НОМЕР_1 , емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 1" (код ЄДРПОУ 35058997), загальною номінальною вартістю: 131 250,00 гривень, з депозитарного рахунку у цінних паперах НОМЕР_3 компанії ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation), відкритого у депозитарній установі АТ "Райффайзен Банк", та переказу на рахунок у цінних паперах № НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс", відкритий у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сократ".

- зобов`язати депозитарну установу - Акціонерне товариство "Райффайзен банк" виконати безумовну операцію списання 131 250 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, код ISIN НОМЕР_1 , емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 1" (код ЄДРПОУ 35058997), загальною номінальною вартістю: 131 250,00 гривень, з депозитарного рахунку у цінних паперах № НОМЕР_3 компанії ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation), відкритого у депозитарній установі АТ "Райффайзен Банк" та переказу на рахунок у цінних паперах № НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс", відкритого у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сократ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

08.03.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.04.2023.

03.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач зазначив про бажання уточнити предмет позову в частини визначення виду облікових операцій, які має здійснити депозитарна установа з метою звернення стягнення на цінні папери.

06.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) надійшов Відзив на позовну заяву.

11.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1» надійшли пояснення по справі.

12.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Акціонерного товариства "Райффайзен банк" надійшов Відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" про зміну предмета позову, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1» та відкладено підготовче засідання на 31.05.2023.

14.04.2023 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

30.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2023.

У судовому засіданні 21.06.2023 судом оголошено перерву до 27.07.2023.

У судовому засіданні 27.07.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні 27.07.2023 представник відповідача-1 визнав позовні вимоги.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 27.07.2023 визнав позовні вимоги в частині, що стосується відповідача-2.

Представник третьої особи у судове засідання 27.07.2023 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. При цьому судом враховані пояснення, що надавалися під час провадження у даній справі.

Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

09.05.2007 між Закритим акціонерним товариством «Мульті Весте Україна 1» (позичальник, емітент, третя особа) та Мульті Файненс Б.В. (кредитор) укладено угоду про надання позики на суму 20 000 000,00 євро строком до 31.12.2011.

21.09.2007 для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за угодою позики між юридичною особою ЛАЛ Фаундейшн (застоводавець, відповідач-1) та Мульті Файненс Б.В. (застоводержатель) було укладено договір застави 25% акцій Закритого акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 1» (код ЄДРПОУ 35058997, код ISIN UA4000017487, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість однієї акції - 1 гривня, загальна кількість заставлених акцій - 131 250 штук, сумарна вартість заставлених акцій - 131 250 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору застави акцій застоводавець шляхом надання застави забезпечив виконання емітентом (позичальником) як майновий поручитель на користь заставодержателя зобов`язань позичальника за угодою про надання позики, включаючи будь-яке збільшення суми кредиту за кредитним договором (в розумінні договору застави - угодою позики). Цим заставодавець погодився, що застава включає будь-яке збільшення суми забезпечених зобов`язань.

Правочином про відступлення права вимоги від 20.11.2008 Мульті Файненс Б.В. уступив право вимоги за угодою про надання позики від 09.05.2007 на суму 19 198 667,64 євро Приватному товариству з обмеженою відповідальністю Мульті Девелопмент Спейн С.А.

Сторонами договору позики неодноразово вносилися зміни до правочину шляхом укладення додаткових угод. Так, 22.11.2011 сторони домовилися змінити п. 3.1. угоди позики та збільшити суму позики до 40 000 000,00 євро, шляхом укладення додаткової угоди № 6.

15.02.2019 правочином про уступку права вимоги Multi Spain Management S.A. (попередня назва - Мульті Девелопмент Спейн С.А.) уступило право вимоги за угодою про надання позики від 09.05.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Плюс» на суму 40 288 562,45 євро.

Додатковою угодою № 9 від 05.03.2019 про внесення змін до угоди позики було замінено кредитора Multi Spain Management S.A. на нового кредитора ТОВ «Фінансовая компанія «Фактор Плюс» (позивач), яке набуло права заставодержателя за договором застави акцій, укладеним 21.09.2007 між ЛАЛ Фаундейшн (застоводавець, відповідач-1) та Мульті Файненс Б.В . Цією ж додатковою угодою сторони погодили змінити п. 6.2., визначивши строк повернення суми позики - до 30.06.2019.

Звертаючись з цим позовом, позивач зазначає, що станом на 01.02.2023 зобов`язання Приватного акціонерного товариства «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1» щодо повернення суми позики залишаються невиконаними, загальна заборгованість за договором позики складає 38 767 261,39 євро, тоді як заставодавець - ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) відмовляється виконувати власні зобов`язання щодо здійснення добровільного переходу права власності на предмет застави.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що учасники конкретного спору фактично не висловили заперечень щодо задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц).

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

В цій частині суд зазначає, що в якості підстави для реалізації права на звернення стягнення на акції, що є предметом договору застави, позивач визначає факт наявності заборгованості третьої особи у розмірі 38 767 261,39 євро. Водночас наявність та розмір заборгованості саме на цю суму позивач підтверджує виключно актом звірки заборгованості станом на 01.02.2023, що підписаний директорами підприємств позивача та третьої особи.

У свою чергу суд зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2022 року у cправі № 927/738/19).

Разом з цим первинних документів на підтвердження розміру основної заборгованості на суму 24 925 698,94 євро, а також процентів на суму 13 841 562,45 євро, що відображені в акті звірки заборгованості, матеріали справи не містять, через що суд констатує відсутність у матеріалах справи достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження наявності у третьої особи заборгованості саме на загальну суму 38 767 261,39 євро.

Частиною першою статті 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

В цій частині суд зазначає, що договором застави сторони встановили конкретний порядок комунікації та особливостей звернення стягнення на предмет застави.

Так, пунктом 4.1.6. договору застави сторони визначили, що звернення стягнення на заставлені акції, а також вимоги щодо реалізації застави заставодавцем, чи примусове виконання цього договору можливо лише після направлення заставодержателем повідомлення про невиконання 2.

Всупереч наведеному пункту договору застави, матеріали справи не містять жодних належних і достовірних доказів направлення на адресу відповідача-1 (зокрема, на адресу реєстрації в країні Ліхтенштейн, вказану у реквізитах договору, або ж на адресу підтвердженого офіційного представництва відповідача-1 в Україні) повідомлення про невиконання 2. Так само у матеріалах справи відсутні докази безпосереднього отримання відповідачем-1 такого повідомлення із зазначенням дати отримання та особи, яка отримала це повідомлення.

Крім того, пунктом 5.3.1. договору застави визначено, що право власності на заставлені акції здійснюються на підставі (а) добровільного виконання заставодавцем протягом 10 робочих днів у передбаченому договором порядку або (б) якщо заставодавець не виконує добровільно, на вибір заставодержателя - (і) на підставі наказу суду або господарського суду в Україні.

Враховуючи наведений пункт договору застави, суд зазначає, що зверненню стягнення на предмет застави та переходу права власності до заставодержателя на підставі наказу господарського суду передує можливість добровільного виконання заставодавцем власного обов`язку щодо переведення заставлених акцій на рахунок заставодержателя протягом 10 робочих днів. Утім, як було вищезазначено, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача-1, а також доказів отримання відповідачем-1 повідомлення про невиконання 2, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити початкову дату відліку 10-ти денного строку, передбаченого умовами договору застави для добровільного виконання. При цьому суд зазначає, що до позовної заяви додано копія листа від 04.01.2023, який позивач розцінює як начебто надану безпосередньо ЛАЛ Фаундейшн відмову від добровільного переходу права власності на заставне майно.

У цій частині суд зазначає про відсутність достатніх правових підстав розцінювати лист від 04.01.2023 як належний та достовірний доказ волевиявлення відповідача-1 в частині відмови від добровільного виконання договору застави та переведенні заставлених акцій на рахунок заставодержателя у передбаченому договором порядку. Зокрема, суд враховує, що у вказаному листі йдеться про договір застави акцій від 21.09.2017, який не є предметом даного спору, оскільки предметом конкретного розгляду є правочин, укладений у 2007 році. Крім того, зазначений лист від 04.01.2023 підписаний адвокатом Колесником О.І., водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що адвокат Колесник О.І. наділений повноваженнями розглядати від імені відповідача-1 повідомлення про невиконання угоди позики, вимоги щодо добровільного виконання договору застави, самостійно вирішувати питання щодо добровільного виконання ЛАЛ Фаундейшн умов договору, а також приймати рішення та підписувати від імені відповідача-1 листи про неможливість виконання умов договору застави заставодавцем. Наявність таких повноважень у адвоката Колесника О.І. не підтверджена ані умовами договору застави, ані окремою довіреністю із чітко визначеним обсягом прав та обов`язків, виданою відповідачем-1 на ім`я вказаної особи. Отже, у суду відсутні підстави вважати доведеними та беззаперечними як факт звернення позивача безпосередньо до відповідача-1 із повідомлення про невиконання 2, так і факт відмови у добровільному виконанні переходу права власності на об`єкт застави у передбаченому договором застави порядку.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачами у справі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" до ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) та Акціонерного товариства "Райффайзен банк" про звернення стягнення на заставне майно та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2023.

Суддя І.В. Приходько