Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/2837/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. Справа№ 910/2837/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023

у справі № 910/2837/23 (суддя: Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс"

до 1) ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation)

2) Акціонерного товариства "Райффайзен банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1»

про звернення стягнення на заставне майно та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) та Акціонерного товариства "Райффайзен банк" в якому просило:

- звернути стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави акцій від 21.09.2007, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 345, шляхом передачі заставного майна - 25% акцій Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 1" (код ЄДРПОУ 35058997, код ISIN UA4000017487, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість однієї акції - 1 гривня, загальною кількістю: 131 250 штук, загальною номінальною вартістю акцій: 131 250,00 гривень) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (Код ЄДРПОУ 37881514) в рахунок часткового погашення заборгованості на суму 131 250,00 грн. за угодою про надання позики від 09.05.2007, шляхом списання 131 250 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, код ISIN UA 4000017487 , емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 1" (код ЄДРПОУ 35058997), загальною номінальною вартістю: 131 250,00 гривень, з депозитарного рахунку у цінних паперах №300053-L120500525 компанії ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation), відкритого у депозитарній установі АТ "Райффайзен Банк", та переказу на рахунок у цінних паперах № НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс", відкритий у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сократ".

- зобов`язати депозитарну установу - Акціонерне товариство "Райффайзен банк" виконати безумовну операцію списання 131 250 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, код ISIN UA 4000017487 , емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 1" (код ЄДРПОУ 35058997), загальною номінальною вартістю: 131 250,00 гривень, з депозитарного рахунку у цінних паперах № 300053-L120500525 компанії ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation), відкритого у депозитарній установі АТ "Райффайзен Банк" та переказу на рахунок у цінних паперах № НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс", відкритого у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сократ".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1 відмовляється виконувати власні зобов`язання щодо здійснення добровільного переходу права власності на предмет застави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/2837/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" до ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) та Акціонерного товариства "Райффайзен банк" про звернення стягнення на заставне майно та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що зверненню стягнення на предмет застави та переходу права власності до заставодержателя на підставі наказу господарського суду передує можливість добровільного виконання заставодавцем власного обов`язку щодо переведення заставлених акцій на рахунок заставодержателя протягом 10 робочих днів. Наголосив, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача 1, а також доказів отримання відповідачем 1 повідомлення про невиконання зобов`язань, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити початкову дату відліку 10-ти денного строку, передбаченого умовами договору застави для добровільного виконання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/2837/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам, порушенням норм процесуального права. Зауважує, що нез`ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи, призвело до невірного висновку суду про відсутність в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження факту заборгованості третьої особи перед позивачем. Вказує на те, що відповідач 1 отримав повідомлення про невиконання зобов`язань, що підтверджується листом ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) від 04.01.2023. Підкреслює, що третья особа (боржник) не заперечує проти факту наявності заборгованості перед позивачем (новим кредитором).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційна скарга у справі № 910/2837/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/2837/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/2837/23 призначено на 09.10.2023, яке у подальшому було відкладено на 22.11.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

15.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ «Райффайзен Банк» вказує на те, що заявлені ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" позовні вимоги можуть бути задоволені судом.

Крім того, 18.09.2023 ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового. Зауважує, що повідомлення про невиконання від 22.12.2022 було отримано відповідачем 1 та на нього була надана відповідь від 04.01.2023 щодо неможливості виконати у добровільному порядку перехід права власності на заставні акції.

18.09.2023 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначає про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції здійснено помилкові висновки про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 22.11.2023 не заперечувала проти задоволення позову в частині вимоги до відповідача 2, у разі задоволення первісної вимоги про звернення стягнення на заставне майно.

Представники інших учасників справи в судове засідання 22.11.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа та повідомленням про вручення поштового відправлення.

06.10.2023 третя особа подала заяву про розгляд справи без участі представника ПрАТ «Мульті Весте Україна 1».

Також, 22.11.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована участю адвоката в іншій справі.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, а також заслухавши думку представника відповідача 2, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Так, ухвала Західного апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи № 914/1029/22 на 22.11.2023 постановлена після прийняття Північним апеляційним господарським судом ухвали від 30.10.2023, якою відкладено розгляд даної справи № 910/2837/23 на вказану вище дату.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ордер про надання правничої (правової допомоги) позивачу видано адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та партнери», а не адвокатом, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. При цьому скаржником не доведено неможливості представництва його інтересів іншим адвокатом об`єднання.

Таким чином, відповідач був завчасно повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції та мав об`єктивну можливість забезпечити явку представника у судове засіданні з метою реалізації права на розгляд справи за його участі.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи № 910/2837/23, яке також обґрунтовано його зайнятістю в іншому судовому засіданні у Верховному Суді.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача 1 та третьої особи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представка відповідача 2, розглянувши доводи та аргументи стосовно обґрунтувань звернення з апеляційною скаргою, дійшла висновку про закриття провадження у справі, виходячи із наступного.

09.05.2007 між Закритим акціонерним товариством «Мульті Весте Україна 1» (позичальник, емітент, третя особа) та Мульті Файненс Б.В. (кредитор) укладено угоду про надання позики на суму 20 000 000,00 євро строком до 31.12.2011.

21.09.2007 для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за угодою позики між юридичною особою ЛАЛ Фаундейшн (застоводавець, відповідач-1) та Мульті Файненс Б.В. (застоводержатель) було укладено договір застави 25% акцій Закритого акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 1» (код ЄДРПОУ 35058997, код ISIN UA4000017487, форма випуску - бездокументарна, номінальна вартість однієї акції - 1 гривня, загальна кількість заставлених акцій - 131 250 штук, сумарна вартість заставлених акцій - 131 250 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору застави акцій застоводавець шляхом надання застави забезпечив виконання емітентом (позичальником) як майновий поручитель на користь заставодержателя зобов`язань позичальника за угодою про надання позики, включаючи будь-яке збільшення суми кредиту за кредитним договором (в розумінні договору застави - угодою позики). Цим заставодавець погодився, що застава включає будь-яке збільшення суми забезпечених зобов`язань.

Правочином про відступлення права вимоги від 20.11.2008 Мульті Файненс Б.В. уступив право вимоги за угодою про надання позики від 09.05.2007 на суму 19 198 667,64 євро Приватному товариству з обмеженою відповідальністю Мульті Девелопмент Спейн С.А.

Сторонами договору позики неодноразово вносилися зміни до правочину шляхом укладення додаткових угод. Так, 22.11.2011 сторони домовилися змінити п. 3.1. угоди позики та збільшити суму позики до 40 000 000,00 євро, шляхом укладення додаткової угоди № 6.

15.02.2019 правочином про уступку права вимоги Multi Spain Management S.A. (попередня назва - Мульті Девелопмент Спейн С.А.) уступило право вимоги за угодою про надання позики від 09.05.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Плюс» на суму 40 288 562,45 євро.

Додатковою угодою № 9 від 05.03.2019 про внесення змін до угоди позики було замінено кредитора Multi Spain Management S.A. на нового кредитора ТОВ «Фінансовая компанія «Фактор Плюс» (позивач), яке набуло права заставодержателя за договором застави акцій, укладеним 21.09.2007 між ЛАЛ Фаундейшн (застоводавець, відповідач-1) та Мульті Файненс Б.В . Цією ж додатковою угодою сторони погодили змінити п. 6.2., визначивши строк повернення суми позики - до 30.06.2019.

Звертаючись з цим позовом, позивач зазначає, що станом на 01.02.2023 зобов`язання Приватного акціонерного товариства «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1» щодо повернення суми позики залишаються невиконаними, загальна заборгованість за договором позики складає 38 767 261,39 євро, тоді як заставодавець - ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation) відмовляється виконувати власні зобов`язання щодо здійснення добровільного переходу права власності на предмет застави.

Колегія суддів зауважує, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Параграфом 3 глави 2 ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною четвертою статті 4 ГПК України унормовано, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до приписів частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 77 названого Закону визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 цього Закону.

Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у статті 23 ГПК України.

Так, відповідно до статті 23 ГПК України, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2019 у справі № 910/5430/18 звернула увагу на те, що питання застосування статті 23 ГПК України до спірних правовідносин щодо визначення належності цього спору до юрисдикції судів різних держав можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку у господарського судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами угоди про надання позики від 09.05.2007, невиконання якої стало підставою для звернення стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави акцій від 21.09.2007, встановлено наступне.

Так, згідно п.п. 9.1 та 9.3 угоди від 09.05.2007 вона та будь-які питання, які її стосуються, регулюються відповідно до законодавства Нідерландів. Якщо сторони не зможуть вирішити суперечки шляхом переговорів, такі суперечки вирішуються в компетентному суді Гааги у відповідності до процедур, встановлених діючим голландським законодавством.

Відповідно до п. 12.3 угоди відносно будь-яких інших умов, не передбачених цією угодою, сторони керуються голландським законодавством.

Також, 26.11.2008 між ЗАТ «Мульті Весте Україна 1» та «Мульті Файненс Б.В.» укладено додаткову угоду № 3 до угоди про надання позики від 09.05.2007, відповідно до умов якої сторони погодили викласти пункти 9.1. та 9.3 початкового договору таким чином:

9.1. Ця угода та будь-які питання, які її стосуються, регулюються відповідно до законодавства Іспанії.

9.3. У разі неможливості досягти дружнього врегулювання спору протягом одного місяця після його виникнення, всі спори, що виникають із або пов`язані цією угодою будуть остаточно вирішуватись згідно із Правилами Арбітражного Провадження Міжніродної Торгової Палати одним арбітром, призначеним відповідно до зазначених Правил. Матеріальним та процесуальним правом, що буде застосовуватись для цілей Арбітражу, буде право Іспанії. Місцем арбітражу є місто Мадрид. Мовою арбітражу є англійська мова.

Таким чином, умови угоди про надання позики від 09.05.2007 не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з неї, судам України.

Спір у цій справі не відноситься і до випадків виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, перелік яких наведений у приписах Закону України «Про міжнародне приватне право».

При цьому положення частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягають застосуванню за виключенням і з урахуванням того випадку, коли є угода сторін про передачу спору на вирішення суду іншої держави (у даному випадку, сторони за взаємною згодою передали спір, пов`язаний з угодою, на вирішення суду іншої держави).

У світлі вищенаведеного варто констатувати таке.

Спірні правовідносини між сторонами у справі № 910/2837/23 є похідними правовідносинами, що виникли на підставі основного зобов`язання, - угоди про надання позики від 09.05.2007 та додаткових угод до неї.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" (далі - Закон № 2654-XII) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (стаття 3 Закону № 2654-XII).

Відповідно до статті 19 Закону № 2654-XII за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Отже з огляду на те, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, а також суб`єктний склад сторін у справі № 910/2837/23, варто дійти висновку про відсутність у останніх достатньої правосуб`єктності в частині зміни підсудності справи, матеріального та процесуального права, що підлягає застосуванню та, насамкінець, мови судочинства за похідним від основного зобов`язанням.

Таким чином, сторони основного договору, яким є договір позики, власним волевиявленням та за взаємною згодою реалізували своє право на передачу спору (спорів) за угодою на вирішення суду іншої держави, уклавши пророгаційну угоду про розгляд справи в іноземному суді. Наслідки реалізації такого права не можуть трактуватися як «позбавлення права» на звернення до господарського суду.

Судова колегія також враховує й те, що належних та достатніх доказів на підтвердження того, що позивачу було відмовлено у відкритті провадження за його позовом у повноважному іноземному суді (як зазначено в угоді) суду не надано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною першою статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/2837/23 та закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" до ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation), Акціонерного товариства "Райффайзен банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1», про звернення стягнення на заставне майно та зобов`язання вчинити дії.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. При цьому, відповідних клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/2837/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/2837/23 скасувати.

3. Провадження у справі № 910/2837/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" до ЛАЛ Фаундейшн (LAL Foundation), Акціонерного товариства "Райффайзен банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 1», про звернення стягнення на заставне майно та зобов`язання вчинити дії - закрити.

4. Справу № 910/2837/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков