Рішення

від 06.07.2023 по справі 915/534/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року Справа № 915/534/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Кнауб А.А.,

за участю прокурора Безкровної І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18, адреса ел. пошти: pervom@myk.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі

Благодатненської сільської ради (55325, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с.Благодатне, вул. Ювілейна, буд. 16, ідентифікаційний код 04376668, адреса ел. пошти: blagodatne_arb@ukr.net)

до Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса ел. пошти представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про: повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою

У С Т А Н О В И В:

21.04.2021 керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 54/1-445вих-21 від 16.04.2021 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича, в якій просить зобов`язати Фізичну особу-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741 загальною площею 101,528 га, нормативною грошовою оцінкою 3006329,28 грн., з розташованим на ній водним об`єктом площею 68,028 га - частиною Благодатненського водосховища, яка знаходиться в межах території Благодетненської сільської ради Первомайського району, а також стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу даного позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/534/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25 травня 2021 року о 10:00; зобов`язано прокурора надати до суду в підготовче засідання читабельні копії звітів, доданих до листів Миколаївського рибоохоронного патруля від 20.02.2019, від 19.06.2019, від 20.08.2020, від 24.12.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

17.05.2021 від Миколаївської обласної державної адміністрації до суду надійшли письмові пояснення на позов № 05-67/2010/5-21 від 17.05.2021 (7399/21), в яких держадміністрація підтримала позовні вимоги керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області.

24.05.2021, на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021, прокурором надано в якості доказу лист Миколаївського рибоохоронного патруля від 19.05.2021 № 2-3-9/664-21 та додані до нього копії звітів про обсяги вилову водних біоресурсів, поданих Слюсаренком О.А. протягом 2017-2020 років до Миколаївського рибоохоронного патруля.

25.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 24.05.2021 (вх. № 7862/21), в якому приватний підприємець не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначає, що ним здійснюється промисловий вилов риби в Благодатненському вохосховищу, однак зазначена діяльність здійснюється на підставі дозволу № 020-20 від 15.05.2020 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктів (їх частинах), виданого управлінням державного агентства рибного господарства у Миколаївській області. Крім того зазначає, що вказана господарська діяльність є абсолютно законною та не має жодного відношення до зайняття земельної ділянки, а позовні вимоги прокурора фактично зводяться до примушування відповідача припинити свою господарську діяльність.

Ухвалою суду від 25.05.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 15 червня 2021 року о 14:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 26.05.2021.

31.05.2021 прокурором подано відповідь на відзив відповідача № 54/1-1317вих21 від 27.05.2021 (вх. № 8290/21), в якій прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та посилаючись на аналогічну правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15 зазначає, що обставина наявності у відповідача дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів за відсутності правовстановлюючого документа на водний об`єкт не спростовує його обов`язку укласти відповідний договір, а обставини використання водного об`єкту навпаки свідчить про здійснення такого використання без належних правових підстав.

15.06.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 05-67/2463/5-21 від 14.06.2021 (вх. № 9068/21), в якій Миколаївська облдержадміністрація вважає, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню державі в особі Миколаївської облдержадміністрації, у зв`язку з чим просить позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

15.06.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді, про що повідомило учасників справи телефонограмою від 15.06.2023.

В поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив № б/н від 14.06.2021 (вх. №9612/21 від 22.06.2021) відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що здійснення промислового вилову риби не пов`язано з обов`язковою наявністю права на користування земельною ділянкою, оскільки законодавство дозволяє здійснення промислового вилову у водних об`єктах, що використовуються для питних потреб, у водосховищах комплексного призначення, внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, в той час як отримання права на користування земельними ділянками під даними об`єктами законодавством не передбачено. Також, відповідач вважає безпідставним посилання прокурора на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, оскільки предмет спору у вказаній справі є відмінним від предмету спору даної справи. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка не відноситься до відання Миколаївської облдержадміністрації, у зв`язку з чим підстави для представництва інтересів держави в особі Миколаївської облдержадміністрації у прокурора відсутні. Також відповідач зазначає про безпідставність посилання прокурора на обставини, які відносяться до правовідносин пов`язаних із договором оренди земель водного фонду від 22.12.2006, укладеного між Арбузинською райдержадміністрацією та фізичною особою Слюсаренком О.А., оскільки відповідач у справі фізична особа-підприємець, як суб`єкт господарських відносин, стороною даного договору не був.

Прокурором надіслано до суду пояснення на заперечення відповідача № 54/1-1831вих-21 від 22.06.2021 (вх. № 9694/21 від 24.06.2021), в яких просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, прокурор посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, зазначає, що у разі використання фізичною особою, яка має статус підприємця, земельної ділянки для здійснення господарської (підприємницької) діяльності, спори щодо такого використання землі підсудні господарським судам незалежно від обставин укладення цього договору із фізичною особою як суб`єктом господарювання.

16.07.2021 від Первомайської окружної прокуратури надійшло клопотання № 54/1-2220вих-21 від 13.07.2021 (вх. № 10955/21), в якому просить залучити Благодатненську сільську раду (код ЄДРПОУ 04376668) до участі у справі як правонаступника позивача Миколаївської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 20.08.2021 підготовче засідання призначено на 07.09.2021 об 11:00.

07.09.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 29.12.2021 підготовче засідання призначено на 13.01.2022 о 10:30.

10.01.2022 від відповідача надійшли до суду клопотання № б/н від 08.01.2022 (вх. №216/22) про долучення доказів.

13.01.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

24.01.2022 від Первомайської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів № 54/1-224вих-22 від 20.01.2022 (вх. № 1101/22).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.

Враховуючи вищенаведене, воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, ухвалою суду від 23.03.2023 суд продовжив розгляд справи та призначив наступне підготовче засідання на 18.04.2023 о 10:30.

Ухвалою суду від 18.04.2023 замінено позивача Миколаївську обласну державну адміністрацію (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22, ідентифікаційний код 00022579) його правонаступником Благодатненською сільською радою (55325, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с.Благодатне, вул. Ювілейна, буд. 16, ідентифікаційний код 04376668); відкладено підготовче засідання на 04 травня 2023 року об 11:30; встановлено прокурору 2-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання на адресу Благодатненської сільської ради копії позовної заяви з доданими до неї документами; встановлено Благодатненській сільській раді строк для подання пояснень (доповнень, заперечень) відносно спору у даній справі п`ять днів з дня вручення позовної заяви з додатками.

27.04.2023 від Благодатненської сільської ради до суду надійшли письмові пояснення № 381 від 27.04.2023 (вх. № 5270/23), в яких позивач зазначає, що рішенням Благодатненської сільради № 68 від 19.08.2021 відповідачу надано дозвіл на здійснення до 15.05.2025 промислового вилову риби у Благодатненському водосховище, в порядку, визначеному чинним законодавством. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до паспорту Благодатненського водосховища останнє використовується для зрощення та риборозведення, тобто є водосховищем комплексного призначення, а відтак передаватись у користування на умовах оренди не може, що робить безпідставним звернення до суду з позовом про звільнення земельної ділянки з мотивів відсутності договору оренди.

Ухвалою суду від 04.05.2023 відкладено підготовче засідання на 18 травня 2023 року о 10:00; встановлено Благодатненській сільській раді строк у 2 дні з моменту отримання даної ухвали суду, для надсилання учасникам справи поданих до суду письмових пояснень з додатком.

12.05.2023 від Первомайської окружної прокуратури до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), сформовані в системі "Електронний суд" 12.05.2023 (вх. № 6069/23), в яких прокурор зазначає, що органи прокуратури покликані забезпечити захист інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення і під час забезпечення захисту інтересів для органів прокуратури не має значення позиція позивача, оскільки, в силу положень ч. 4 ст. 55 ГПК України, прокурор при здійсненні таких повноважень не обмежений позицією позивача.

Ухвалою суду від 18.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 червня 2023 року о 13:30.

Ухвалою суду від 15.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 06 липня 2023 року об 11:00.

03.07.2023 від Первомайської окружної прокуратури на адресу суду надійшла заява № 54/1-3264ВИХ-23 від 28.06.2023 (вх. № 8679/23), в якій прокурор зазначає, що з урахуванням задоволеного судом клопотання про заміну позивача від 13.07.2021, повернення спірної земельної ділянки підлягає саме територіальній громаді в особі Благодатненської сільської ради.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 06.07.2023 прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на території Арбузинського району (зараз Первомайського району) Миколаївської області розташоване водосховище площею 68,0280 га розташоване за межами села Благодатне Арбузинського (Первомайського) району Миколаївської області. Згідно паспорта водного об`єкту, його призначення відповідно до проекту будівництва - зрощення, риборозведення. Фактично використовується для рибогосподарських потреб. Рік здачі в експлуатацію - 1992 (т. 1, а.с. 88-111).

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.09.1997 проведено державну реєстрацію Слюсаренка О.А. у якості суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця.

В подальшому до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.02.2018 було внесено відомості про припинення фізичної особи-підприємця Слюсаренка О.А., а 30.07.2018 - про нову реєстрацію його в якості фізичної особи-підприємця.

При цьому, основними видами діяльності такого суб`єкта підприємництва з 1997 року по теперішній час визначено: 03.22 - "прісноводне рибництво (аквакультура)" та 56.10 - "діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування".

Управлінням Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області 26.03.2015 надано дозвіл № 087 суб`єкту господарювання ФОП Слюсаренку О.А на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме Благодатненському водосховищі, розташованому на північ від с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, вид спеціального використання - промислове рибальство (промисел). Строк дії зазначеного дозволу з 26.03.2015 по 26.03.2020 (т. 2, а.с. 4).

Крім того, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області 15.05.2020 надано дозвіл № 020-20 суб`єкту господарювання ОСОБА_1 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме Благодатненському водосховищі, вид спеціального використання - промислове рибальство (промисел). Строк дії зазначеного дозволу з 15.05.2020 по 15.05.2025 (т. 2, а.с. 3).

Розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 463 від 19.09.2006, зокрема, надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку (ставок) в оренду терміном на 10 років загальною площею 101,50 га для товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) в межах території Благодатненської сільської ради; рекомендовано вказаному громадянину в шестимісячний термін виготовити в землевпорядній організації проект відведення зазначеної земельної ділянки.

Розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 560 від 09.11.2006 внесено зміни до розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 463 від 19.09.2006, зокрема, змінено загальну площу наданої громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, а саме - 101,528 га.

22.12.2006 між Арбузинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди надання земель водного фонду (водного об`єкту загальнодержавного значення) у користування на умовах оренди (далі - Договір), пунктами 1, 2 якого райдержадміністрацією передано в оренду ОСОБА_1 для товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) земельну ділянку загальною площею 101,528 га, у тому числі: під водою - 68,028 га (для водогосподарського призначення), під гідротехнічними спорудами - 0,450 га (для природоохоронного призначення), пасовищ - 31,450 га (для природоохоронного призначення) та інших захисних насаджень - 1,600 га (для природоохоронного призначення), розташовану в межах Благодатненської сільської ради Арбузинського району (на даний час, згідно постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020, ліквідовано та утворено Первомайський район), про що у Державному реєстрі земель 12.01.2007 вчинено запис №040700500014 (т. 1, а.с. 17-20).

Земельна ділянка орендарю передана за актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.04.2008 (т. 2, а.с. 33).

Пунктом 7 Договору визначено, що його укладено на 10 років, передбачено переважне право орендаря на поновлення договору оренди після закінчення терміну дії та встановлено обов`язок останнього не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 20 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктом 32 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

За змістом пунктів 7, 32 Договору термін його дії закінчився 12.01.2017.

Згідно даних технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , вказана ділянка відноситься до земель водного фонду державної власності та розташована за межами населеного пункту, а отже, згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, її розпорядником, станом на день подання прокурором позову, була Миколаївська облдержадміністрація.

Згідно листа Арбузинського відділу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 243/401-21 від 04.03.2021 земельній ділянці, що перебувала у оренді у ОСОБА_1 , присвоєно кадастровий номер 4820380400:05:000:0741 (т. 2, а.с. 32).

Відповідно до листів Миколаївської обласної державної адміністрації № 627/0/05-47/3-19 від 15.03.2019, № 3099/0/05-47/3-19 від 05.07.2019 додаткова угода до Договору про його продовження укладена не була, а отже спірний договір не було пролонговано (т. 1, а.с. 21-33, 136).

Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Благодатненської сільської ради (з урахуванням заміни позивача у справі).

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття "інтереси держави" на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого воно є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю та комунальне майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, використання земель із порушенням вимог чинного законодавства в частині здійснення такого використання без укладення між орендодавцями та орендарем визначених законодавцем правочинів не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

В силу положень ст. 51 Водного кодексу України (далі - ВК України) та постанови Кабінету Міністрів України №420 від 29.05.2013 "Про затвердження типового договору оренди водних об`єктів", на час звернення ОСОБА_1 до орендодавця за поновленням спірного договору водний об`єкт визначено окремим від земельної ділянки об`єктом, передача якого у оренду відбувається за договором оренди водного об`єкту у комплексі із земельною ділянкою.

У разі укладення належним чином додаткової угоди до Договору узгодженню між сторонами підлягали не тільки питання продовження його терміну дії, але й необхідність сплати окремої орендної плати за використання водного об`єкту, розташованого на спірній земельній ділянці.

Таким чином, незаконне використання земель водного фонду та розташованої на них водойми без укладеного договору оренди призводить до недоотримання державою грошових коштів орендної плати та грубо порушує її інтереси у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття та реалізації прав на землю та розташовані на ній об`єкти, а також з охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Крім того, неповернення відповідачем земельної ділянки позбавляє власника землі права розпорядитись нею відповідно до повноважень з додержанням конкурентного порядку надання земель за результатами земельних торгів, забезпечивши застосування більш вигідних ринкових ставок орендної плати та отримання окремої орендної плати за використання водного об`єкту, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не визначаючи органи, що здійснюють захист цивільних прав, закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, крім органів, зазначених у ст. 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист цивільних прав та інтересів або сприяють їх захисту, зокрема, органи прокуратури.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" доповнено розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

При цьому, відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, розташованих в межах Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що підтверджується листами Миколаївської облдержадміністрації № 2243/0/05-47/3-18 від 31.05.2018 і Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 203/01-45 від 15.02.2019.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, на даний час повноважним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Благодатненська сільська рада, яка у зв`язку зі змінами до законодавства є правонаступником позивача обраного прокурором в частині розпорядження спірною земельною ділянкою.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відповідно до ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Враховую викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація, а в подальшому Благодатненська сільська рада мали право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель водного фонду на відповідній території.

Прокуратурою про виниклі порушення вимог земельного та водного законодавства Миколаївську обласну державну адміністрацію було поінформовано у листах № (15-34)3123вих-18 від 10.05.2018, № (15-34)779вих-19 від 06.02.2019, № 35/1-6973вих-20 від 21.12.2020, в яких зазначено про фактичне використання відповідачем земельної ділянки з розташованою на ній водоймою після припинення договору оренди землі.

У листах Миколаївської облдержадміністрації № 627/0/05-47/3-19 від 15.03.2019, № 3099/0/05-47/3-19 від 05.07.2019 прокуратуру повідомлено про відсутність наміру звернутись із позовом про повернення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки через брак коштів на сплату судового збору у кошторисі.

Разом з тим, Миколаївська обласна державна адміністрація про закінчення терміну дії договору оренди землі була обізнана ще 11.01.2017, оскільки саме вказаний орган не уклав із ОСОБА_1 додаткової угоди про продовження терміну дії спірного договору.

Миколаївська обласна державна адміністрація, а в подальшому Благодатненська сільська рада, враховуючи надані повноваження, могли перевірити стан використання земельної ділянки та водойми і вжити заходів до їх повернення, разом з тим, таких заходів вжито не було.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень та органу місцевого самоврядування, свідчить про нездійснення ними захисту інтересів відповідної територіальної громади упродовж тривалого часу та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Благодатненської сільської ради.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі позивача.

Предметом позову у даній справі є зобов`язання відповідача повернути державі земельну ділянку.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

При вирішенні даної справи судом враховано наступне.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до положень частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша та дев`ята статті 93 ЗК України)

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з положень ч. 1, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, яке у обов`язковому порядку реалізується шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення.

З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що використання земельної ділянки можливе виключно на підставі договору оренди землі, укладеного у письмовій формі з одночасною реєстрацією права оренди землі. У разі закінчення терміну дії договору його поновлення можливе шляхом укладення додаткової угоди у тій формі та таким чином, як це передбачено для договору оренди землі, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону.

Орендодавець в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Таким чином, норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дозволяли продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно було реалізовуватись до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - наставало у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

Отже, продовження терміну дії договору оренди землі після його закінчення є лише передумовою для укладення додаткової угоди до нього, а не підставою вважати договір оренди продовженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №908/127/17 та Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.

Відповідно до вимог частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії Договору закінчився 12.01.2017.

Відповідач 13.10.2016 звернувся до Миколаївської облдержадміністрації з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки з розташованою на ній водоймою.

У такому листі-повідомленні ОСОБА_1 ініціював перед орендодавцем внесення змін до умов Договору в частині збільшення строку дії договору оренди до 25 років та фактичної зміни об`єкту оренди - земельної ділянки з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741 під водним об`єктом загальною площею 101,5278 га (хоча за Договором загальна площа переданої у оренду земельної ділянки становила 101,528 га, а земель під водним об`єктом - 68,028 га).

Із відповіді департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації від 11.01.2017 та листа Миколаївської облдержадміністрації від 15.03.2019 вбачається, що під час розгляду доданих орендарем до листа-повідомлення матеріалів було виявлено розбіжність у розмірах площі водного об`єкта - фактичну її зміну за даними Державного земельного кадастру.

Вказане, а також пропозиція відповідача збільшити термін дії Договору, потребувало додаткового узгодження умов спірного договору між сторонами, оскільки об`єкт оренди та термін дії договору оренди за приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є істотними умовами договору оренди землі.

Крім того, в силу положень ст. 51 ВК України та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового договору оренди водних об`єктів" №420 від 29.05.2013, на час звернення ОСОБА_1 до орендодавця за поновленням спірного договору водний об`єкт визначено окремим від земельної ділянки об`єктом, передача якого у оренду відбувається за договором оренди водного об`єкту у комплексі із земельною ділянкою.

При цьому, за оренду водного об`єкта та земельну ділянку справляється окрема орендна плата, що є істотними умовами таких договорів.

Проте, вказані недоліки ОСОБА_1 усунуто не було та 03.08.2017 знову направлено до облдержадміністрації заяву про поновлення терміну дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до нього аналогічного змісту, на що 09.10.2017 отримано відповідь про неможливість поновлення договору оренди з тих самих підстав.

За таких умов Договір, в силу положень ч. 1, 4, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не міг бути продовжений на тих самих підставах, оскільки потребував перегляду своїх істотних умов як за проханням орендаря, так і відповідно до вимог чинного законодавства, про що відповідача повідомлено департаментом агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації та Миколаївською облдержадміністрацією.

В силу приписів ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як вбачається із викладеного вище, відповідач запропонував орендодавцеві змінити істотні умови договору оренди землі - об`єкт оренди та термін дії договору оренди землі.

Разом з тим, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди, у зв`язку із чим такий договір припинив свою дію.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 155-161) та листів Миколаївської обласної державної адміністрації № 627/0/05-47/3-19 від 15.03.2019, № 3099/0/05-47/3-19 від 05.07.2019, додаткова угода про продовження Договору з ОСОБА_1 не укладена, право оренди на земельну ділянку не зареєстровано.

Разом з тим, відповідач до суду із позовом про визнання такої угоди укладеною чи про визнання протиправними дій чи рішень облдержадміністрації щодо зволікання в її укладенні не звертався.

Таким чином, договір оренди надання земель водного фонду (водного об`єкту загальнодержавного значення) у користування на умовах оренди від 22.12.2006 не може вважатись продовженим.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Водночас, ОСОБА_1 продовжує користування спірною земельною ділянкою та розташованою на ній водоймою, які є неподільними об`єктами, що в силу свого природного сполучення не можуть використовуватись один без одного.

Вказане підтверджується інформаціями Миколаївського рибоохоронного патруля № 1-3-9/160-19 від 20.02.2019, № 1-3-9/566-19 від 19.06.2019, № 1-3-9/1135-20 від 20.08.2020, № 1-3-9/1845-20 від 24.12.2020 та № 2-3-9/664-21 від 19.05.2021, відповідно до яких ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, обліковується у якості суб`єкта аквакультури, що здійснює рибогосподарську діяльність із використання біоресурсів на Благодатненському водосховищі (водоймищі, розташованому на спірній землі), про що ним протягом 2017-2020 років надавались звіти про обсяги вилову водних біоресурсів.

Факт використання спірної землі та сплати коштів за її використання саме відповідачем також підтверджується інформаціями Арбузинської райдержадміністрації Миколаївської області № 203/01-45 від 15.02.2019, Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 581 від 18.06.2019, № 518 від 21.07.2020 та № 678 від 20.08.2020, Головного управління ДФС у Миколаївській області № 5705/9/14-29-13-01-19 від 08.06.2018 і Южноукраїнського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області №313/10/14-29-54-02-21 від 14.02.2019.

Зокрема, ОСОБА_1 за 2017 рік сплачено орендну плату у сумі 37650,00 грн, за 2018 рік - 41040,00 грн та за 2019 рік - 41040,00 грн.

Щодо твердження відповідача про використання ним спірної земельної ділянки у зв`язку із здійсненням лише промислового вилову риби в Благодатненському водосховищі на підставі дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, що на його думку не має відношення до зайняття земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 ЗК України).

Відповідно до статті 1 ВК України рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

У статті 51 ВК України, якою урегульовано питання користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина перша); не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (частина друга); водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (частина третя); водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (частина четверта); надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина п`ята); водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом (частина шоста); умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (частина дванадцята).

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру" (стаття 51 ВК України).

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

У статті 12 зазначеного Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Таким чином, законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20.

Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята).

Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ доповнено Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч, і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Зі всього вищенаведеного випливає, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

Викладений вище висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №806/449/15, від 19.11.2019 у справі №806/1350/15.

Натомість, ФОП Слюсаренко О.А. у своїй господарській діяльності використовував та використовує земельну ділянку водного фонду, на якій розташовано цей водний об`єкт, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (Благодатненське водосховище) та дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 087 від 26.03.2015 та № 020-20 від 15.05.2020.

Як зазначено позивачем - Благодатненською сільрадою у поданих до суду письмових поясненнях, що Благодатненське водосховище, відповідно до ст. 1 ВК України, є водосховищем комплексного призначення, оскільки відповідно до паспорту Благодатненського водосховища, останнє використовується для двох цілей: зрошення та риборозведення.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі №923/213/18 зазначив, що водосховище комплексного призначення відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди і відповідно передане у користування на умовах оренди. Наявність Режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстави для одноособового використання водного об`єкту загальнодержавного значення та земельної ділянки державної форми власності.

У постанові Верховного суду від 19.07.2022 у справі №906/170/20 судом також зроблено висновок, що водосховище комплексного призначення відповідно до ст. 51 ВК України не може бути об`єктом оренди. Режим рибогосподарської експлуатації та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання водного об`єкта, оскільки не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Благодатненське водосховище є водосховищем комплексного призначення, тому відповідно до положень частини першої статті 51 Водного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідних редакціях) не може бути об`єктом оренди.

Таким чином, Режим рибогосподарської експлуатації Благодатненського водосховища та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта - Благодатненського водосховища, оскільки не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом, чим спростовуються доводи відповідача щодо використання зазначеного об`єкта на достатній правовій підставі.

Використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи відсутність державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка з 27.05.2021 перейшла до земель комунальної власності Благотатненської селищної ради.

Відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на водному об`єкті - Благодатненському водосховищі неправомірно, зокрема, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

За таких обставин, установленими у справі фактичними обставинами неправомірного використання відповідачем водного об`єкта та земельних ділянок під ним, доведено факт порушення прав держави в особі Благодатненської селищної ради, яка виконує функції власника спірного водного об`єкта.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірного користування ним на підставі дозвільних документів лише водним об`єктом, а не користування земельною ділянкою водного фонду площею 101,528 га з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741, на якій розташований водний об`єкт - Благодатненське водосховище, з огляду на те, що, як вже зазначалось, ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не можуть визначати правових підстав користування водним об`єктом.

За змістом положень ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Об`єктами цивільних прав є речі, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 ЦК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як передбачено ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Установленими у справі фактичними обставинами підтверджено факт неправомірного використання відповідачем водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Так, за вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник).

Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до майна та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду визначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України необхідно розглядати як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц зазначила, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №487/10128/14 від 12.06.2019 у справі №469/1044/17 від 15.09.2020 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

За таких обставин, позовна вимога про повернення земель водного фонду, відповідає критерію належності способу захисту порушеного права.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в Інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

При цьому, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Як вже зазначено, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. При цьому, основними видами діяльності такого суб`єкта підприємництва з 1997 року по теперішній час визначено "прісноводне рибництво (аквакультура)".

В силу приписів ст. 42 Конституції України, ч. 1 ст. 24, ст. 50 ЦК України, кожна фізична особа має право на здійснення підприємницької діяльності та може виступати у господарських правовідносинах незалежно від обставини декларування такого статусу.

Зокрема, у разі використання фізичною особою, яка має статус підприємця, земельної ділянки для здійснення господарської (підприємницької) діяльності, спори щодо такого використання землі підсудні господарським судам незалежно від обставини вчинення відповідного правочину особою саме як підприємцем.

Відповідно до п. 1. Договору, земельна ділянка надана для товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення).

За приписами ст. 1, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про аквакультуру" товарним риборозведенням (аквакультурою) є діяльність, що проводиться з метою одержання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації.

Разом з тим, діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, яка може бути прибутковою (підприємництво) чи не прибутковою (некомерційна господарська діяльність), як вбачається з приписів ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, є господарською діяльністю.

Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов`язані з наданням фізичній особі - підприємцю земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності (здійснення товарного риборозведення), справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зазначену правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 915/385/19.

Частиною 3 ст. 30 ГПК України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, вказаний позов підлягає розгляду Господарським судом Миколаївської області.

Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного спору до господарського суду Миколаївською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №456 від 14.04.2021.

З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 2270,00 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича повернути територіальній громаді в особі Благодатненської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741 загальною площею 101,528 га, нормативною грошовою оцінкою 3006329,28 грн., з розташованим на ній водним об`єктом площею 68,028 га - частиною Благодатненського водосховища, яка знаходиться в межах території Благодатненської сільської ради Первомайського району.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54030, м.Миколаїв, вул. Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048, р/р №UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 2270,00 грн судового збору, сплаченого за подання вказаного позову до суду.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 17.07.2023.

Суддя В.С. Адаховська