Постанова

від 05.12.2023 по справі 915/534/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/534/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Коломійчук І.О.

від Благодатненської сільської ради: не з`явився

від Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича: Шалару О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2023 року, суддя в І інстанції Адаховська В.С., повний текст якого складено 17.07.2023 в м. Миколаєві

у справі: №915/534/21

за позовом: керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Благодатненської сільської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича

про повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про заміну Миколаївської обласної державної адміністрації його правонаступником Благодатненської сільської ради просив зобов`язати Фізичну особу-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича повернути територіальній громаді в особі Благодатненської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741 загальною площею 101,528 га, нормативною грошовою оцінкою 3006329,28 грн., з розташованим на ній водним об`єктом площею 68,028 га - частиною Благодатненського водосховища, яка знаходиться в межах території Благодатненської сільської ради Первомайського району.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню територіальній громаді в особі Благодатненської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2023 у справі №915/534/21 позов задоволено в повному обсязі; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича повернути територіальній громаді в особі Благодатненської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741 загальною площею 101,528 га, нормативною грошовою оцінкою 3006329,28 грн., з розташованим на ній водним об`єктом площею 68,028 га - частиною Благодатненського водосховища, яка знаходиться в межах території Благодатненської сільської ради Первомайського району; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича на користь Миколаївської обласної прокуратури 2270 грн судового збору, сплаченого за подання вказаного позову до суду.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір оренди надання земель водного фонду (водного об`єкту загальнодержавного значення) у користування на умовах оренди від 22.12.2006, укладений між Арбузинською районною державною адміністрацією та Слюсаренко Олегом Анатолійовичем не може вважатись продовженим, термін дії Договору закінчився 12.01.2017, водночас, відповідач продовжує користування спірною земельною ділянкою та розташованою на ній водоймою, які є неподільними об`єктами, що в силу свого природного сполучення не можуть використовуватись один без одного. Однак законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч, і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Суд першої інстанції також зазначив, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

При цьому, Благодатненське водосховище є водосховищем комплексного призначення, тому відповідно до положень частини першої статті 51 Водного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідних редакціях) не може бути об`єктом оренди.

Таким чином, Режим рибогосподарської експлуатації Благодатненського водосховища та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта - Благодатненського водосховища, оскільки не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом, чим спростовуються доводи відповідача щодо використання зазначеного об`єкта на достатній правовій підставі.

19.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича, в якій останній просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2023 у справі №915/534/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що останній правомірно користується водним об?єктом на підставі дозвільних документів, з огляду на те, що режим рибогосподарської експлуатації водного об?єкта та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах є документами, які надають право користування водними об?єктами чи землями водного фонду та визначають право користування водним об?єктом.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, позивач вказує. що обставина наявності у суб?єкта господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів за відсутності правовстановлюючого документа на водний об?єкт не спростовує його обов?язку укласти відповідний договір та обставини використання водного об?єкту, а навпаки свідчить про здійснення такого використання без належних правових підстав.

Також прокурор зазначив, що судом враховано необґрунтованість посилань Благодатненської сільської ради на приналежність Благодатненського водосховища до складу водосховищ комплексного призначення, визначених ст. 1 Водного кодексу України, оскільки за розділом 1 «Коротка пояснювальна записка» Паспорту водного об?єкту - водосховища площею 68,0280 га, розташованого за межами с. Благодатне Арбузринського району Миколаївської області, погодженого Держводагентством України 15.06.2015, хоча і визначено, що призначення цього водного об?єкту відповідно до проекту будівництва передбачалось для зрощення і риборозведення, проте вказано на його фактичне використання виключно для риборозведення. За такого вказаний водний об?єкт не підлягає віднесенню до водосховищ комплексного призначення, передача яких в оренду не передбачена приписами ст. 51 ВК України, а тому доводи представника відповідача про протилежне є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

До суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення від представника відповідача, в яких останній зазначає, зокрема, те, що Миколаївською обласною державною адміністрацією були порушені права Слюсаренко Олега Анатолійовича в безпідставному позбавленні його переважного права на укладення договору оренди землі та водного об?єкту.

Також вказав, що 19.08.2021р. Рішенням IX позачергової сесії восьмого скликання Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області №68 «Про надання дозволу на здійснення промислового вилову риби ФОП Слюсаренко О.А., було Вирішено: «Надати дозвіл фізичній особі-підприємцю Слюсаренко Олегу Анатолійовичу на здійснення до 15 травня 2025 року промислового вилову риби у Благодатненському водосховищі...». На думку скаржника, відповідач правомірно користується водним об?єктом на підставі дозвільних документів, з огляду на те, що, як вже зазначалось, режим рибогосподарської експлуатації водного об?єкта, є документами, які надають право користування водними об??єктами чи землями водного фонду та визначають право користування водним об?єктом.

В подальшому до суду від прокуратури надійшли заперечення на додаткові пояснення представника відповідача, в яких прокурор зазначає, що якби ФОП Слюсаренко О.А. дійсно вважав порушеними свої права внаслідок дій та рішень облдержадміністрації, він мав би звернутись за судовим захистом шляхом подання позовної заяви до розпорядника земель та водного об?єкта Миколаївської обласної державної адміністрації - про визнання відповідної додаткової угоди укладеною. Втім, право на судове оскарження дій облдержадміністрації апелянтом використано не було. Натомість ФОП Слюсаренко О.А., усвідомлюючи відсутність правових підстав до того, продовжив явно незаконне використання спірних земельної ділянки та водосховища.

Додатково вказав, що надання навіть компетентним органом особі дозволу на використання водних біоресурсів шляхом провадження діяльності із промислового рибальства, в силу положень ст. 13 Конституції України, ст. ст. 179, 181, 183 ЦК України, ст. ст. 51, 68 ВК України, ст. ст. 1, 23, 27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. 17 Закону України «Про тваринний світ», не могло б свідчити про наявність підстав для використання водного об?єкту - Благодатненського водосховища - для промислового вилову риби без укладення договору оренди землі в комплексі з відповідним водним об?єктом.

Отже, рішення Благодатненської сільської ради від 19.08.2019 не може підтверджувати правомірності використання ФОП Слюсаренком О.А. спірної земельної ділянки з розташованим на ній водним об?єктом, його видача не віднесена до повноважень Благодатненської сільської ради, а тому такий доказ не може відповідати визначеним ст. ст. 77-79 ГПК України критеріям належності, допустимості та достовірності, а отже не підлягає прийняттю судом до уваги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №915/534/21 до розгляду на 05.12.2023 о 12:00.

В судовому засіданні 05.12.2023 прийняв участь прокурор та представник відповідача, від Благодатненської сільської ради в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Благодатненської сільської ради за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на території Арбузинського району (зараз Первомайського району) Миколаївської області розташоване водосховище площею 68,0280 га розташоване за межами села Благодатне Арбузинського (Первомайського) району Миколаївської області. Згідно паспорта водного об`єкту, його призначення відповідно до проекту будівництва - зрощення, риборозведення. Фактично використовується для рибогосподарських потреб. Рік здачі в експлуатацію - 1992 (т. 1, а.с. 88-111).

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.09.1997 проведено державну реєстрацію Слюсаренка О.А. у якості суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця. В подальшому до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.02.2018 було внесено відомості про припинення фізичної особи-підприємця Слюсаренка О.А., а 30.07.2018 - про нову реєстрацію його в якості фізичної особи-підприємця. При цьому, основними видами діяльності такого суб`єкта підприємництва з 1997 року по теперішній час визначено: 03.22 - "прісноводне рибництво (аквакультура)" та 56.10 - "діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування".

Управлінням Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області 26.03.2015 надано дозвіл №087 суб`єкту господарювання ФОП Слюсаренку О.А. на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме Благодатненському водосховищі, розташованому на північ від с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, вид спеціального використання - промислове рибальство (промисел). Строк дії зазначеного дозволу з 26.03.2015 по 26.03.2020 (т. 2, а.с.4).

Управлінням Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області 15.05.2020 надано дозвіл № 020-20 суб`єкту господарювання ОСОБА_1 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме Благодатненському водосховищі, вид спеціального використання - промислове рибальство (промисел). Строк дії зазначеного дозволу з 15.05.2020 по 15.05.2025 (т. 2, а.с.3).

Розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 463 від 19.09.2006, зокрема, надано громадянину Слюсаренку О.А. земельну ділянку (ставок) в оренду терміном на 10 років загальною площею 101,50 га для товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) в межах території Благодатненської сільської ради; рекомендовано вказаному громадянину в шестимісячний термін виготовити в землевпорядній організації проект відведення зазначеної земельної ділянки.

Розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 560 від 09.11.2006 внесено зміни до розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 463 від 19.09.2006, зокрема, змінено загальну площу наданої громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, а саме - 101,528 га.

22.12.2006 між Арбузинською районною державною адміністрацією та Слюсаренком О.А. укладено договір оренди надання земель водного фонду (водного об`єкту загальнодержавного значення) у користування на умовах оренди (далі - Договір), пунктами 1, 2 якого райдержадміністрацією передано в оренду Слюсаренку О.А. для товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) земельну ділянку загальною площею 101,528 га, у тому числі: під водою - 68,028 га (для водогосподарського призначення), під гідротехнічними спорудами - 0,450 га (для природоохоронного призначення), пасовищ - 31,450 га (для природоохоронного призначення) та інших захисних насаджень - 1,600 га (для природоохоронного призначення), розташовану в межах Благодатненської сільської ради Арбузинського району (на даний час, згідно постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020, ліквідовано та утворено Первомайський район), про що у Державному реєстрі земель 12.01.2007 вчинено запис №040700500014 (т. 1, а.с.17-20).

Земельна ділянка орендарю передана за актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.04.2008 (т. 2, а.с.33).

Пунктом 7 Договору визначено, що його укладено на 10 років, передбачено переважне право орендаря на поновлення договору оренди після закінчення терміну дії та встановлено обов`язок останнього не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 20 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктом 32 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

За змістом пунктів 7, 32 Договору термін його дії закінчився 12.01.2017.

Згідно даних технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , вказана ділянка відноситься до земель водного фонду державної власності та розташована за межами населеного пункту, а отже, згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, її розпорядником, станом на день подання прокурором позову, була Миколаївська облдержадміністрація.

Згідно листа Арбузинського відділу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 243/401-21 від 04.03.2021 земельній ділянці, що перебувала у оренді у ОСОБА_1 , присвоєно кадастровий номер 4820380400:05:000:0741 (т. 2, а.с. 32).

Враховуючи відсутність державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка з 27.05.2021 перейшла до земель комунальної власності Благотатненської селищної ради.

Відповідно до листів Миколаївської обласної державної адміністрації № 627/0/05-47/3-19 від 15.03.2019, № 3099/0/05-47/3-19 від 05.07.2019 додаткова угода до Договору про його продовження укладена не була, а отже спірний договір не було пролонговано (т. 1, а.с.21-33, 136).

Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Благодатненської сільської ради (з урахуванням заміни позивача у справі).

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги прокурора про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича повернути територіальній громаді в особі Благодатненської сільської ради земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом - частиною Благодатненського водосховища.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що термін договору оренди надання земель водного фонду (водного об`єкту загальнодержавного значення) у користування на умовах оренди від 22.12.2006, укладений між Арбузинською районною державною адміністрацією та Слюсаренко Олегом Анатолійовичем закінчився 12.01.2017, водночас, відповідач продовжує користування спірною земельною ділянкою та розташованою на ній водоймою, які є неподільними об`єктами, що в силу свого природного сполучення не можуть використовуватись один без одного. Однак законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч, і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, при цьому режим рибогосподарської експлуатації Благодатненського водосховища та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта - Благодатненського водосховища, оскільки не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом, чим спростовуються доводи відповідача щодо використання зазначеного об`єкта на достатній правовій підставі.

Судова колегія погоджується із наведеним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в особі Благодатненської сільської ради прокурором.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Незаконне використання земель водного фонду та розташованої на них водойми без укладеного договору оренди призводить до недоотримання державою грошових коштів орендної плати та грубо порушує її інтереси у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття та реалізації прав на землю та розташовані на ній об`єкти, а також з охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Крім того, неповернення відповідачем земельної ділянки позбавляє власника землі права розпорядитись нею відповідно до повноважень з додержанням конкурентного порядку надання земель за результатами земельних торгів, забезпечивши застосування більш вигідних ринкових ставок орендної плати та отримання окремої орендної плати за використання водного об`єкту, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" доповнено розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

При цьому, відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, розташованих в межах Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що підтверджується листами Миколаївської облдержадміністрації № 2243/0/05-47/3-18 від 31.05.2018 і Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області № 203/01-45 від 15.02.2019.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, на даний час повноважним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Благодатненська сільська рада.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Відповідно до ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Отже, Миколаївська обласна державна адміністрація, а в подальшому Благодатненська сільська рада мали право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель водного фонду на відповідній території.

Прокуратурою про виниклі порушення вимог земельного та водного законодавства Миколаївську обласну державну адміністрацію було поінформовано у листах № (15-34)3123вих-18 від 10.05.2018, № (15-34)779вих-19 від 06.02.2019, № 35/1-6973вих-20 від 21.12.2020, в яких зазначено про фактичне використання відповідачем земельної ділянки з розташованою на ній водоймою після припинення договору оренди землі.

У листах Миколаївської облдержадміністрації № 627/0/05-47/3-19 від 15.03.2019, № 3099/0/05-47/3-19 від 05.07.2019 прокуратуру повідомлено про відсутність наміру звернутись із позовом про повернення відповідачем спірної земельної ділянки через брак коштів на сплату судового збору у кошторисі.

Разом з тим, Миколаївська обласна державна адміністрація про закінчення терміну дії договору оренди землі була обізнана ще 11.01.2017, оскільки саме вказаний орган не уклав із відповідачем додаткової угоди про продовження терміну дії спірного договору.

Миколаївська обласна державна адміністрація, а в подальшому Благодатненська сільська рада, враховуючи надані повноваження, могли перевірити стан використання земельної ділянки та водойми і вжити заходів до їх повернення, разом з тим, таких заходів вжито не було.

Вказане свідчить про нездійснення ними захисту інтересів відповідної територіальної громади упродовж тривалого часу та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Благодатненської сільської ради.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, а отже про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з такого.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 ЗК України).

Відповідно до статті 1 ВК України рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

У статті 51 ВК України, якою урегульовано питання користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина перша); не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (частина друга); водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України.

Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (частина третя); водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (частина четверта); надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.

Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина п`ята); водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом (частина шоста); умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (частина дванадцята).

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру" (стаття 51 ВК України).

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

У статті 12 зазначеного Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Таким чином, законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20.

Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята).

Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ доповнено Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч, і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2006 між Арбузинською районною державною адміністрацією та Слюсаренком О.А. укладено договір оренди надання земель водного фонду (водного об`єкту загальнодержавного значення) у користування на умовах оренди (далі - Договір), пунктами 1, 2 якого райдержадміністрацією передано в оренду Слюсаренку О.А. для товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) земельну ділянку загальною площею 101,528 га, у тому числі: під водою - 68,028 га (для водогосподарського призначення), під гідротехнічними спорудами - 0,450 га (для природоохоронного призначення), пасовищ - 31,450 га (для природоохоронного призначення) та інших захисних насаджень - 1,600 га (для природоохоронного призначення), розташовану в межах Благодатненської сільської ради Арбузинського району (на даний час, згідно постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020, ліквідовано та утворено Первомайський район), про що у Державному реєстрі земель 12.01.2007 вчинено запис №040700500014 (т. 1, а.с.17-20).

Земельна ділянка орендарю передана за актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.04.2008 (т. 2, а.с.33).

Пунктом 7 Договору визначено, що його укладено на 10 років, передбачено переважне право орендаря на поновлення договору оренди після закінчення терміну дії та встановлено обов`язок останнього не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 20 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктом 32 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

За змістом пунктів 7, 32 Договору термін його дії закінчився 12.01.2017.

Так, відповідач листами від 13.10.2016, від 03.08.2017 звертався до Миколаївської облдержадміністрації з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки з розташованою на ній водоймою, на що отримував відповідь про неможливість поновлення договору оренди з тих самих підстав, оскільки потребував перегляду своїх істотних умов як за проханням орендаря, так і відповідно до вимог чинного законодавства, про що відповідача повідомлено департаментом агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації та Миколаївською облдержадміністрацією.

Разом з тим, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди, у зв`язку із чим такий договір припинив свою дію.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с.155-161) та листів Миколаївської обласної державної адміністрації №627/0/05-47/3-19 від 15.03.2019, № 3099/0/05-47/3-19 від 05.07.2019, додаткова угода про продовження Договору з Слюсаренком О.А. не укладена, право оренди на земельну ділянку не зареєстровано.

Судова колегія зазначає, що продовження терміну дії договору оренди землі після його закінчення є лише передумовою для укладення додаткової угоди до нього, а не підставою вважати договір оренди продовженим.

Відповідно до вимог частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як вже зазначалося вище, термін дії Договору закінчився 12.01.2017.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір оренди надання земель водного фонду (водного об`єкту загальнодержавного значення) у користування на умовах оренди від 22.12.2006 не може вважатись продовженим за відсутності укладеного між сторонами нового договору оренди земельної ділянки.

Аргументи скаржника, що Миколаївською обласною державною адміністрацією були порушені права Слюсаренка О.А. в безпідставному позбавленні його переважного права укладення договору оренди землі та водного об`єкта колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач до суду із позовом про визнання такої угоди укладеною чи про визнання протиправними дій чи рішень облдержадміністрації щодо зволікання в її укладенні не звертався. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц). У постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, вирішуючи питання про поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов?язковість укладення якої передбачена 4. 8 ст. 33 Закону «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням 11 змісту (пункт 76).

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та розташованою на ній водоймою, які є неподільними об`єктами, що в силу свого природного сполучення не можуть використовуватись один без одного та сплачує орендну плату за неї, а саме: за 2017 рік сплачено орендну плату у сумі 37650,00 грн, за 2018 рік - 41040,00 грн та за 2019 рік - 41040,00 грн.

Факт використання спірної землі та сплати коштів за її використання саме відповідачем також підтверджується інформаціями Арбузинської райдержадміністрації Миколаївської області №203/01-45 від 15.02.2019, Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 581 від 18.06.2019, № 518 від 21.07.2020 та № 678 від 20.08.2020, Головного управління ДФС у Миколаївській області № 5705/9/14-29-13-01-19 від 08.06.2018 і Южноукраїнського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області №313/10/14-29-54-02-21 від 14.02.2019.

Вказане також підтверджується інформаціями Миколаївського рибоохоронного патруля № 1-3-9/160-19 від 20.02.2019, № 1-3-9/566-19 від 19.06.2019, № 1-3-9/1135-20 від 20.08.2020, № 1-3-9/1845-20 від 24.12.2020 та № 2-3-9/664-21 від 19.05.2021, відповідно до яких ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, обліковується у якості суб`єкта аквакультури, що здійснює рибогосподарську діяльність із використання біоресурсів на Благодатненському водосховищі (водоймищі, розташованому на спірній землі), про що ним протягом 2017-2020 років надавались звіти про обсяги вилову водних біоресурсів.

При цьому, ФОП Слюсаренко О.А. у своїй господарській діяльності використовував та використовує земельну ділянку водного фонду, на якій розташовано цей водний об`єкт, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (Благодатненське водосховище) та дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 087 від 26.03.2015 та № 020-20 від 15.05.2020.

За доводами скаржника, режим рибогосподарської експлуатації водного об?єкта та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах є документами, які надають право користування водними об?єктами чи землями водного фонду та визначають право користування водним об?єктом.

Однак, колегія суддів вважає такі аргументи скаржника безпідставними, з огляду на те, що законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч, і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Колегія суддів наголошує, ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

Викладений вище висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №806/449/15, від 19.11.2019 у справі №806/1350/15.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що режим рибогосподарської експлуатації Благодатненського водосховища та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта - Благодатненського водосховища, оскільки не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом, чим спростовуються доводи відповідача щодо використання зазначеного об`єкта на достатній правовій підставі.

При цьому, враховуючи неправомірне використання відповідачем водного об`єкта та земельних ділянок під ним, без жодних правовстановлюючих документів, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не можуть визначати правових підстав користування водним об`єктом, колегія суддів також не приймає до уваги аргументи скаржника, що відповідач користувався лише водним об`єктом, а не земельною ділянкою водного фонду площею 101,528 га з кадастровим номером 4820380400:05:000:0741, на якій розташований водний об`єкт - Благодатненське водосховище.

Таким чином, оскільки відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на водному об`єкті - Благодатненському водосховищі неправомірно, зокрема, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки, колегія суддів вказує про доведеність факту порушення прав держави в особі Благодатненської селищної ради, яка виконує функції власника спірного водного об`єкта.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Благодатненське водосховище, відповідно до ст. 1 ВК України, є водосховищем комплексного призначення, оскільки відповідно до паспорту Благодатненського водосховища, останнє використовується для двох цілей: зрошення та риборозведення.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі №923/213/18 зазначив, що водосховище комплексного призначення відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди і відповідно передане у користування на умовах оренди. Наявність Режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстави для одноособового використання водного об`єкту загальнодержавного значення та земельної ділянки державної форми власності.

У постанові Верховного суду від 19.07.2022 у справі №906/170/20 судом також зроблено висновок, що водосховище комплексного призначення відповідно до ст. 51 ВК України не може бути об`єктом оренди. Режим рибогосподарської експлуатації та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання водного об`єкта, оскільки не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Враховуючи наведену вище практику Верховного суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Благодатненське водосховище є водосховищем комплексного призначення, тому відповідно до положень частини першої статті 51 Водного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідних редакціях) не може бути об`єктом оренди.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними.

Таким чином, позовна вимога про повернення земель водного фонду територіальній громаді в особі Благодатненської сільської ради, відповідає критерію належності способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2023 у справі №915/534/21.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слюсаренка Олега Анатолійовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2023 у справі №915/534/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2023 у справі №915/534/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.12.2023.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіЯ.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська