Рішення

від 08.08.2023 по справі 927/495/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/495/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Національної академії Служби безпеки України 03066, м. Київ, вул. М.Максимовича, 22 (academy@ssu.gov.ua)до Товариства з обмеженою відповідальністю МІРОС15531, с. Брусилів Чернігівського району Чернігівської області, вул. Паркова, 2-ц про стягнення 24 036 грн 67 коп.

за участі представників сторін:

від позивача: Шевчук В.В. (в порядку самопредставництва)

від відповідача: Могильна С.Л. директор, наказ від 15.04.2021 №02-к

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Національної академії Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю МІРОС про стягнення 14 759,36 грн штрафу та 9 277,31 грн пені, нарахованих за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару згідно договору № 204 про закупівлю товарів за державні кошти від 31.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2023 (суддя Ю.В.Федоренко) постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження;

розгляд справи по суті призначити на 24 квітня 2023 року;

встановити відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Копію відзиву та копії доданих до нього документів надіслати позивачу, а докази надсилання надати суду;

запропонувати позивачу відповідно до ст. 166, 251 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надати суду відповідь на відзив відповідача;

запропонувати відповідачу відповідно до ст. 167, 251 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування, аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

24.04.2023, у встановлений судом процесуальний строк (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків), відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 22.04.2023 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство з позовними вимогами не погоджується, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна за змістом заява по суті справи надійшла від відповідача до Господарського суду Чернігівської області і 17.05.2023.

В судовому засіданні 24.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 13.06.2023.

29.05.2023, у встановлений судом процесуальний строк (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків), до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 23.05.2023 № 29/15-2843/ві на відзив, якою позивач заперечив проти доводів відповідача, вважаючи, що останнім не наведено жодних аргументів, які могли би бути підставою для відмови в задоволенні позову.

13.06.2023, з пропуском встановленого судом процесуального строку, відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подані заперечення від 12.06.2023, якими товариство підтримало власні доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

На підставі розпорядження від 14.06.2023 № 02-01/79/23 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/495/23 був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/495/23, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2023 постановлено:

прийняти до розгляду справу № 927/495/23 за позовом Національної академії Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю МІРОС про стягнення 24 036 грн 67 коп.;

повторно розпочати розгляд справи по суті;

призначити судове засідання на 12 липня 2023 року;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 19.06.2023 отримана відповідачем 23.06.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400057356431.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 12.07.2023 судовому засіданні відповідач не скористався.

12.07.2023 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 12.07.2023 відповідача про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на укладення ним з адвокатом Очеретьком Р.М. договору про надання правової допомоги, а тому існує необхідність останнього ознайомитись з матеріалами справи.

Вирішення даного клопотання відповідача позивач відніс на розсуд суду.

В судовому засіданні 12 липня 2023 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 08 серпня 2023 року на 09 год. 00 хв., задовольнивши відповідне клопотання відповідача.

Ухвалою від 12.07.2023 повідомлено відповідача про призначення судового засідання на 08.08.2023.

В судовому засіданні 08.08.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

31.10.2022 між Національною академією Служби безпеки України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРОС" (продавець) укладено договір № 204 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується у 2022 році поставити покупцю та змонтувати на об`єкті покупця смугу перешкод загальновійськову з монтажем відповідно до специфікації ДК 021:2015 код 37410000-5 "Інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі" (товар) в асортименті та по ціні, відповідно до специфікації (Додатку №1), яка є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п.3.1 договору ціна договору становить 210 848,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк передачі товару: протягом 20-ти робочих днів з дати підписання договору.

Під час приймання-передачі товару сторони зобов`язані належним чином оформити і підписати усі необхідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару (акти прийому-передачі або накладні, довіреність тощо) та перевірити у повному обсязі кількість, а також комплектність і якість товару. Разом з товаром продавець надає покупцю видаткові накладні та документи, що підтверджують якість товару, тощо (п.5.2-5.3 договору).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що право власності Покупця на отриманий Товар виникає з моменту приймання товару Покупцем. Факт приймання засвідчується відміткою Покупця на відповідній накладній.

Згідно п.5.7 договору приймання продукції зі кількістю та якістю (з відповідними документами про якість товару) здійснюється представником покупця в присутності представника продавця на складі покупця за адресою м. Київ, вул. Михайла Максимовича,22. Продавець гарантує належну якість товару за умови дотримання покупцем правил зберігання. Передача, відвантаження збирання (за необхідності), монтаж на об`єкті покупця товару здійснюється силами, засобами, транспортом, обладнанням та матеріалами продавця та за рахунок продавця.

Приймання продукції за кількістю та якістю у всіх випадках, неврегульованих цим договором, здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю (затверджена постановою державного арбітражу при Раді міністрів СРСР №П-6 від 15.06.65) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.66) з доповненнями та змінами, які внесені до них згідно з установленим порядком та нормативними актами України щодо цього питання.

Згідно пункту 7.2 Договору у разі порушення строку передачі товару за договором продавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

Відповідно до п.7.3 Договору у разі передачі неякісного товару складається відповідний акт, продавець зобов`язаний сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару, а також здійснює заміну на аналогічний товар належної якості та кількості з дати повідомлення продавця про виявлені недоліки впродовж 3 днів.

В силу пунктів 7.5, 7.6 Договору у разі передачі Товару в асортименті та або обсягах, що не відповідає умовам Договору, Покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо товар вже оплачений вимагати від продавця повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо Продавець передав Покупцю частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу і частину товару з порушенням асортименту, Покупець має право зокрема, відмовитися від усього товару або вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту. У разі пред`явлення Покупцем вимоги про заміну товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, Продавець зобов`язаний замінити товар протягом 3 робочих днів з дня отримання вимоги.

Як вказує позивач у позовній заяві відповідач здійснив поставку лише комплектуючих до товару, що не відповідають технічним характеристикам, умовам договору та специфікації, розпочав роботи з монтажу комплектуючих з порушенням технічних вимог, що при поверхневій перевірці технічних характеристик комплектуючих до смуги перешкод на предмет відповідності вимогам Специфікації до Договору було встановлено розбіжності у розмірах та технічних характеристиках, які викладені Позивачем в Акті попередньої перевірки відповідності технічним характеристикам товару від 28.11.2022.

Позивач звернувся до Відповідача із претензією щодо поставки товару, що відповідає технічним характеристикам, у найкоротші терміни (лист від 07.12.2022 № 29/6662/ві додається).

Відповідач надіслав лист відповідь 12.12.2022 № 166 в якому зазначив, що усунення недоліків можливе тільки на території заводу в умовах виробництва, додав пояснення від відділу якості щодо наданих зауважень та пояснювальну записку уповноваженої особи Відповідача на проведення монтажу.

Листом від 04.01.2023 № 29/16-73/ві позивач повідомив відповідача про відмову від подальшого виконання зобов`язань за договором.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію від 25.01.2023 № 29/16-487/ві в якій Позивач вимагав сплатити штрафні санкції у сумі 24 036,67 грн, згідно п.7.1 договору за прострочення поставки товару.

Отже, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 24036,67 грн штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання згідно з п.7.2 договору.

Відповідач у відповіді на претензію № 02/02 від 03.02.2023 не погодився з викладеними позивачем вимогами, вказавши, що факт поставки товару був та вказав, що він буде змушений звернутися до ДБР з заявою про проведення перевірки та оцінки некомпетентності дій службовців Національної академії СБУ.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що позивачем отримана якісна сертифікована продукція, монтаж здійснювався відповідно Інструкції по експлуатації та технічним вимогам, що відповідає п.2.1 договору, в строк, передбачений п.5.1 договору, відповідач повністю виконав умови договору, передбачені п.6.3.

До матеріалів справи додано Товарно-транспортну накладну №Р159 від 19.11.2022 на поставку товару на суму 210848,00 грн, вантажовідправник ТОВ «Мірос», вантажоодержувач Національна академія СБУ.

За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами, є договором поставки, які регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до положень статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 Цивільного кодексу України).

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, позивачем на підтвердження своєї позиції щодо не поставки відповідачем товару у обумовлені договором строки подано копію Акту від 28.11.2022 попередньої перевірки відповідності технічним характеристикам смуги перешкод, змонтованої ТОВ «Мірос» за договором від 31.10.2022 №204, який підписаний начальником служби господарського забезпечення НА СБУ.

Проте, суд звертає уваги на те, що даний Акт засвідчує лише виявлені недоліки і ніяким чином не підтверджує факт не поставки відповідачем товару. Навпаки, даний Акт свідчить, що 28.11.2022 було проведено огляд вже змонтованої смуги перешкод, яка була встановлена відповідачем згідно з умовами укладеного між сторонами договору. А як свідчать умови, укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язався поставити товар саме до 28.11.2022 року включно.

Натомість відповідачем до матеріалів справи додано копію Товарно-транспортної накладної №Р159 від 19.11.2022 на поставку товару на суму 210848,00 грн, вантажовідправник ТОВ «Мірос», вантажоодержувач Національна академія СБУ.

Крім того, суд звертає увагу, що у претензії №29/6662/ві від 07.12.2022, яка була направлена відповідачу, позивач сам визнає, що 28.11.2022 у зв`язку з відсутністю представника продавця самостійно здійснив поверхневу перевірку стану поставки товару. Тобто товар 28.11.2022 вже був поставлений і змонтований відповідачем.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази щодо не поставки відповідачем товару у строк до 28.11.2022 є менш вірогідними, ніж докази надані на спростування цієї обставини.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.2 Договору у разі порушення строку передачі товару за договором продавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

Оскільки відповідачем не порушено строку передачі товару, а тому нарахування позивачем штрафу на підставі п.7.2 договору суд вважає безпідставним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Національної академії Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю МІРОС про стягнення 24 036 грн 67 коп. залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2023.

Суддя А.С. Сидоренко