Постанова

від 03.08.2023 по справі 911/1540/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології": Кузьміна К.О.,

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк": Андріїшина Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 (колегія суддів у складі: Грек Б.М. - головуючий, Отрюх Б.В., Гарник Л.Л.)

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Київської області від 13.06.2019 (суддя Янюк О.С.)

у справі №911/1540/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Аграрні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Аграрні технології".

Стислий зміст вимог кредитора

2. 1 листопада 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулось із заявою від 25.10.2018 про визнання грошових вимог до Боржника. У зазначеній заяві (з урахуванням уточнень та додаткових пояснень) Банк просив визнати його грошові вимоги у загальному розмірі 319772221,59 грн (319772197,59 грн - забезпечені вимоги, 24,00 грн) та включити їх до реєстру вимог кредиторів Боржника у сумі: 24,00 грн - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір 3524,00 грн - до першої черги задоволення вимог кредиторів, 319772197,59 грн - окремо як забезпечені заставою майна боржника.

3. Заява мотивована посиланням на неналежне виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 (з урахуванням договору №DNH1LON04722/1 від 12.02.2015 про заміну боржника у зобов`язанні, далі - Кредитний договір), виконання яких забезпечено договором застави DNH1LON04722/DZ3 від 12.02.2015, укладеним між Банком та Боржником (далі - Договір застави), а також за договором розрахунково-касового обслуговування за обслуговування поточного рахунку №35704052632909.

Хід розгляду справи

4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019, зокрема, відхилено вимоги кредитора - Банку в розмірі 319772197,59 грн як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та 24,00 грн.

5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2019, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги кредиторів: ТОВ "ФГ "Аграрні технології" (17620,00 грн - 1 черга, 6673344,91 грн - 4 черга); ТОВ "Мейтім" (3524,00 грн - 1 черга, 2465300,00 грн - 4 черга); ТОВ "Рокмант" (3524,00 грн - 1 черга, 1335701,17 грн - 4 черга); AST Global Trading Limited (3524,00 грн - 1 черга, 8461977,37 доларів США (228152 835,45 грн станом на 31.08.2018) - 4 черга); ТОВ "Банерс" (3524,00 грн - 1 черга, 2945242,15 грн - 4 черга); ТОВ "Агалего ЛТД" (3524,00 грн - 1 черга, 240497,20 грн - 4 черга; ТОВ "Агро Істейт" (3524,00 грн - 1 черга, 1016291,58 грн - 4 черга); ТОВ "Юніверс груп" (3524,00 грн - 1 черга, 797312,50 грн - 4 черга); ТОВ "Київрестсервіс" (3524,00 грн - 1 черга, 4660300,00 грн - 4 черга); ТОВ "Акріс Агро" (3524,00 грн - 1 черга, 2753853,44 грн - 4 черга); ТОВ "Агро транс груп" (3524,00 грн - 1 черга, 3997950,04 грн - 4 черга); ТОВ "Івенрайс" (3524,00 грн - 1 черга, 11257715,95 грн - 4 черга); ТОВ "Дейвест" (3524,00 грн - 1 черга, 107421252,32 грн - 4 черга); ТОВ "Хауленд" (3524,00 грн - 1 черга; 6381636,60 грн - 4 черга).

6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та постановою Верховного Суду від 16.06.2020, зокрема, задоволено заяву розпорядника майна Боржника про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, затверджено мирову угоду, укладену 07.10.2019, провадження у справі закрито.

7. Залишаючи без змін зазначені судові рішення, Верховний Суд у постанові від 16.06.2020, зокрема, погодився з висновком про те, що у разі визнання судом під час нового розгляду справи кредиторських вимог Банку, це може бути в подальшому підставою для перегляду оскаржуваної ухвали за нововиявленими обставинами.

8. Постановою Верховного Суду від 04.12.2019 (з урахуванням виправлення описки) скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 03.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 в частині розгляду вимог Банку, справу в скасованій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. 4 червня 2020 року Банк подав заяву від 03.06.2020 про відмову від забезпечення, в який просив визнати незабезпечені заставою грошові вимоги Банку до Боржника у загальному розмірі 319772221,59 грн (з них 319772197,59 грн - вимоги четвертої черги, 24,00 - вимоги шостої черги), включити грошові вимоги Банку до реєстру вимог кредиторів Боржника у сумі 24,00 грн - до шостої черги задоволення, судовий збір 3524,00 грн - до першої черги задоволення, 319772197,59 грн - до четвертої черги задоволення.

10. Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, кредиторські вимоги Банку в розмірі 319772197,59 грн як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та 24,00 грн відхилені.

11. Постановою Верховного Суду від 10.06.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви Банку від 25.10.2018 (з урахуванням заяви від 03.06.2020 про відмову від забезпечення), відхилено заявлені кредиторські вимоги у розмірі 319773314,59 грн.

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2021 скасовано; прийнято нове рішення, яким заяву Банку до Боржника задоволено частково; визнано грошові вимоги Банку на суму 3524,00 грн - перша черга задоволення, на суму 247943019,57 грн - четверта черга задоволення, на суму 24,00 грн - шоста черга задоволення; в решті заяви Банку до Боржника про визнання грошових вимог відмовлено.

Стислий зміст заяви

14. 01.12.2021 Банк подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2019 (далі - Заява).

15. Заява мотивована посиланням на обставини часткового визнання грошових вимог Банку постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2022 Заяву залишено без задоволення, а відповідну ухвалу місцевого господарського суду - в силі.

17. Ухвала мотивована тим, що під час затвердження мирової угоди Банк як забезпечений кредитор мав би певні права та обов`язки, які суттєво впливали на умови мирової угоди та на подальші судові процедури Боржника, а в зв`язку з чим подальше визнання судом його кредиторських вимог, які були забезпечені заставою, було б безумовною підставою для скасування відповідної ухвали за нововиявленими обставинами.

18. Проте під час нового розгляду кредиторських вимог судом задоволена заява Банку про відмову від забезпечення та визнано частково його кредиторські вимоги (із правом дорадчого голосу), які не дають кредитору право голосу в зборах та комітеті кредиторів та право приймати відповідні рішення щодо Боржника.

19. За висновком місцевого господарського суду, змінивши модель своєї процесуальної поведінки під час розгляду його кредиторських вимог, Банк порушив баланс інших кредиторів, які в установлений строк звернулись до суду із своїми кредиторськими вимогами та розраховують на погашення своїх кредиторських вимог у встановлений мировою угодою спосіб.

20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 ухвалу Господарського суду Київської області від 22.06.2022 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення Заяви та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2019, направлено справу до місцевого господарського суду для розгляду у підсумковому засіданні на стадію розпорядження майном боржника.

21. Постанова мотивована тим, що, затверджуючи мирову угоду, місцевий господарський суд мав виходити із існування встановлених судовим рішенням вимог кредиторів. Тому скасування ухвал місцевого господарського суду, якими було відхилено кредиторські вимоги Банку, та наступне визнання цих вимог підтверджує та створює грошові вимоги, що мали бути включені в мирову угоду з урахуванням принципу рівності учасників процедури банкрутства, балансу інтересів боржника і його кредиторів, інших заінтересованих учасників, справедливого розподілу майна боржника між кредиторами.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

22. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

23. Касаційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення оскаржуваної постанови господарського суду апеляційної інстанції судовий спір між Банком та Боржником урегульовано в порядку позовного провадження у справі №910/15335/17 шляхом укладення мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023, що виключає необхідність (можливість) поновлення процедури банкрутства та вирішення питання щодо задоволення вимог Банку в межах справи про банкрутство.

24. Боржник вважає, що на момент ухвалення оскаржуваної постанови вже відсутні підстави для визнання Банку кредитором у справі про банкрутство Боржника, оскільки мирова угода у справі №910/15335/17 передбачає припинення зобов`язань Боржника за кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 у зв`язку з прощенням залишку заборгованості після зарахування на розрахунковий рахунок Банку грошових коштів у розмірі 75000000,00 грн, а до 20.02.2023 на виконання зазначеної мирової угоди Боржник здійснив часткове погашення зазначеної заборгованості в сумі 10000000,00 грн.

25. У зв`язку з наведеними обставинами Боржник заперечує також проти відхилення господарським судом апеляційної інстанції заявленого ним клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору.

26. За доводами Боржника, скасування мирової угоди у справі про банкрутство та включення кредиторських вимог Банку до реєстру кредиторів через 4 роки після закриття провадження у справі призводить до повторного вирішення одного й того ж спірного питання (предмету спору), не враховує зміни, що відбулися у майновому стані, в тому числі щодо укладення мирової угоди в межах позовного провадження та часткового погашення боргу Боржником перед Банком.

27. Боржник наголошує, що вказані у Заяві обставини не є нововиявленими, оскільки відповідні вимоги Банку до Боржника існували на час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди, про них було відомо заявнику.

28. На думку Боржника, в основу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про затвердження мирової угоди має бути покладений не сам факт задоволення вимог Банку поза межами відкритого провадження у справі про банкрутство, а факт скасування (вперше) Верховним Судом 11.12.2019 (скаржник вказує дату постанови без урахування виправлення описки) рішень судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні вимог Банку до Боржника, тому строк подання такої заяви почав свій перебіг з 11.12.2019 та закінчився 10.01.2020 в той час як заяву Банк подав 01.12.2021.

29. Боржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції не звернув увагу на висновки господарського суду першої інстанції щодо законодавства, яке має бути застосоване у разі скасування мирової угоди у справі про банкрутство та за якою процедурою мають бути в подальшому розглянуті кредиторські вимоги Банку, тоді як такі вимоги згідно з положеннями частини 4 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) є погашеними.

30. Крім того, Боржник посилається на те, що господарський суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

31. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити його клопотання про закриття касаційного провадження, а в разі відхилення зазначеного клопотання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

32. На думку Банку, суд апеляційної інстанції правильно виходив із преюдиційного зв`язку відповідних судових рішень, а визнання Банку кредитором щодо Боржника є підставою для перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2019. При цьому Банк заперечує проти твердження Боржника про сплив строку для подання відповідної заяви.

33. Щодо посилання Боржника на укладення мирової угоди у справі №910/15335/17 Банк зауважив про відсутність її виконання Боржником.

34. Крім того, Банк зазначає, що Боржник посилається у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у цій справі, що є підставою для закриття касаційного провадження.

35. Наведена Банком підстава для закриття касаційного провадження передбачена пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України у випадку встановлення неподібності відповідних правовідносин після відкриття касаційного провадження саме на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Однак згідно з ухвалою Верховного Суду від 05.06.2023 касаційне провадження у цій справі відкрито з інших підстав: неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у судовому рішенні, зазначеному в пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (абзац 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу), з урахуванням зазначення скаржником також обставин, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Кодексу. Отже, нормами господарського процесуального законодавства не передбачено закриття касаційного провадження у даному випадку з наведених Банком підстав. З огляду на таке Верховний Суд відхиляє зазначене клопотання Банку.

Позиція Верховного Суду

36. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

37. Предметом розгляду в цій справі є перегляд судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду Заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди, укладеної кредиторами у справі про банкрутство, та закриття провадження у справі.

38. Звертаючись із Заявою, Банк послався, зокрема, на положення пункту 3 частини 2 статті 320, пункту 3 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України та обставини скасування ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021. Також Банк зазначив, що ухвала, про перегляд якої подана Заява, прийнята на основі ухвал Господарського суду Київської області, зокрема, від 03.06.2019 і 13.06.2019, які не враховували грошові вимоги Банку, визнані зазначеною постановою апеляційного господарського суду. Водночас Банк просив переглянути відповідну ухвалу за нововиявленими обставинами з врахуванням його грошових вимог, визнаних постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021.

39. Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1); скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (п. 3).

40. Водночас не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч.ч. 4, 5 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України).

41. Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано, зокрема: з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення; з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України).

42. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі №19/028-10/13).

43. До нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

44. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

45. При цьому не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже були оцінені господарським судом у процесі розгляду справи; яка встановлюється на підставі доказів, які не було своєчасно подано сторонами; на яку посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або яка могла бути встановлена судом у разі виконання вимог процесуального закону. Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору.

46. Також не можуть бути визнані нововиявленими обставини, викладені в рішенні суду в іншій справі, висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), а також юридична оцінка цих обставин і правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норм права.

47. У постанові від 14.04.2021 у справі №9901/819/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (які є аналогічними положеннями пункту 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України) суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акту, не посилаючись прямо на нього.

48. За вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

49. На момент постановлення ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2019 умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів були врегульовані Законом про банкрутство (у відповідній редакції).

50. Відповідно до положень статті 77 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами (ч. 1).

51. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів (ч. 2).

52. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди (ч. 3).

53. При цьому для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги (ч. 4 ст. 78 Закону про банкрутство).

54. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Мирова угода повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов`язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 79 Закону про банкрутство).

55. Зважаючи на положення наведених норм, господарський суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що, затверджуючи мирову угоду, місцевий господарський суд мав виходити з існування визнаних судовим рішенням вимог кредиторів. Тобто визнання господарським судом грошових вимог Банку до Боржника зумовлює необхідність включення їх до мирової угоди в разі її укладення.

56. З огляду на таке Верховний Суд погоджується з твердженням господарського суду апеляційної інстанції про помилковість висновків місцевого господарського суду, покладених в основу оскаржуваної ухвали, адже вони не ґрунтуються на встановлені обставин, які були б згідно з вимогами відповідного законодавства (зокрема статті 78 Закону про банкрутство) підставами для неврахування визнаних господарським судом грошових вимог Банку до Боржника у відповідній мировій угоді. Відсутність у Банку права голосу у зборах та комітеті кредиторів для прийняття відповідних рішень щодо Боржника (зокрема про укладення мирової угоди), на яку посилається господарський суд першої інстанції, до таких обставин не належить.

57. Разом з тим зі змісту оскаржуваної постанови Верховний Суд вбачає, що господарський суд апеляційної інстанції при її ухваленні належним чином не з`ясував, які саме обставини, передбачені конкретним пунктом частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, визначені Банком як нововиявлені при зверненні із Заявою.

58. Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 зауважив, що у разі визнання судом під час нового розгляду справи кредиторських вимог Банку, це може бути в подальшому підставою для перегляду оскаржуваної ухвали за нововиявленими обставинами.

59. Отже, апеляційний господарський суд слушно послався на те, що наступне визнання вимог Банку (постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021) підтверджує вимоги, які мали бути включені в мирову угоду. Наведені обставини є істотними для розгляду цієї справи, але не могли бути відомими, зокрема, на момент вирішення питання про затвердження судом першої інстанції мирової угоди в справі про банкрутство.

60. При цьому Верховний Суд відхиляє наведені в касаційній скарзі аргументи Боржника про те, що кредиторські вимоги Банку є погашеними як такі, що не були заявлені у встановлений Законом про банкрутство строк, адже такі доводи суперечать чинній постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 щодо часткового визнання грошових вимог Банку до Боржника, яка є обов`язковою до виконання в силу статей 129, 1291 Конституції України та статей 2, 326 Господарського процесуального кодексу України.

61. Водночас, приймаючи до уваги доводи Боржника про задоволення ним вимог Банку внаслідок укладення мирової угоди у справі №910/15335/17, Верховний Суд звертає увагу на те, що дослідження наведених обставин щодо наявності чи відсутності погашення вимог Банку до Боржника, зокрема за наслідками виконання укладеної між зазначеними особами мирової угоди, може мати істотне значення під час перегляду за нововиявленими обставинами ухвали про затвердження мирової угоди. Адже скасування зазначеної ухвали у зв`язку з невключенням до мирової угоди умов стосовно відповідних грошових вимог Банку, які на момент розгляду Заяви є задоволеними (в разі наявності таких обставин), було б проявом надмірного формалізму із наданням переваги формі над змістом (правового пуризму), а отже суперечило б принципу правової визначеності як складової верховенства права.

62. Однак господарський суд апеляційної інстанції зазначені обставини під час розгляду справи не з`ясував на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів, а суд касаційної інстанції відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж не має права їх встановлювати, а отже, й надати належну правову оцінку викладеним у касаційній скарзі аргументами щодо відсутності необхідності (можливості) поновлення процедури банкрутства та вирішення питання щодо задоволення вимог Банку в межах справи про банкрутство.

63. Окрім наведеного, Верховний Суд зі змісту оскаржуваної постанови вбачає, що апеляційний господарський суд, не вказуючи конкретний пункт частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, посилається на обґрунтування відсутності грошових вимог кредитора у затвердженій 17.10.2019 мировій угоді саме скасованим судовим рішенням (без зазначення дати такого рішення) та, водночас, на скасування ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2021. Проте суд залишає поза увагою, що Господарський суд Київської області від 17.10.2019 не виходив і не міг виходити із судового рішення (ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2021), ухваленого пізніше.

64. За змістом зазначеної ухвали, про перегляд якої подано Заяву, при її постановленні місцевий господарський суд виходив з реєстру вимог кредиторів Боржника, затвердженого ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2019, зокрема, з урахуванням залишення в силі ухвали Господарського суду Київської області від 03.06.2019 про відхилення грошових вимог Банку.

65. Однак господарський суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наведеним у Заяві посиланням на обставини скасування зазначеної ухвали від 03.06.2019 постановою Верховного Суду від 04.12.2019 з точки зору відповідності такої обставини ознакам нововиявленої в контексті дотримання вимог частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України.

66. Викладене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанцій як таких, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, які регулюють порядок перегляду справи за нововиявленими обставинами, з неповним з`ясуванням фактичних обставин та наданням оцінки доводам учасників справи, що мають істотне значення для такого перегляду, а також з неправильним застосуванням норм законодавства про банкрутство, які регулюють відповідні правовідносини.

67. Водночас стосовно ухвали суду першої інстанції, за наслідками перегляду якої ухвалена оскаржувана постанова, Верховний Суд також враховує, що за вимогами пункту 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

68. Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

69. Підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

70. Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

71. Правове регулювання відносин, пов`язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, здійснюється Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25 (далі - Положення), відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів.

72. За змістом пункту 2.3 Положення розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ (пп. 2.3.1). Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом, зокрема: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді тощо (пп. 2.3.2). Не розподіляються щодо конкретного судді справи, що надійшли, у передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ (пп. 2.3.3).

73. Недопустимість повторної участі судді у розгляді справи передбачена статтею 36 Господарського процесуального кодексу України. Так, суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі (ч. 5).

74. Ухвала Господарського суду Київської області від 03.06.2019, яка була ухвалена суддею Янюк О.С. і є за своєю суттю рішенням суду щодо вирішення питання по суті (про відмову у визнанні кредиторських вимог Банку до Боржника), скасована постановою Верховного Суду від 04.12.2019.

75. У зв`язку з наведеним суддя Янюк О.С. не може брати участі у розгляді Заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі, зокрема, ухвали Господарського суду Київської області від 17.10.2019 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі. Однак Справа за заявою була помилково передана судді Янюк О.С. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2021.

76. Наведене є підставою для висновку про порушення порядку визначення судді для розгляду цієї справи за Заявою та постановлення оскаржуваної ухвали неповноважним складом суду, а отже для її обов`язкового скасування із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

77. Верховний Суд вважає безпідставним твердження Боржника про те, що обставини врегулювання ним спору з Банком про відповідну заборгованість шляхом укладення мирової угоди у справі №910/15335/17 є підставою для закриття провадження у цій справі про банкрутство з підстав відсутності предмету спору. Наразі провадження у цій справі закрито ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2019 на підставі частини 6 статті 81 Закону про банкрутство. Відповідно, передумовою для закриття провадження з іншої передбаченої законом підстави (в разі її наявності) є скасування зазначеної ухвали за наслідками її перегляду в установленому законом порядку (в разі наявності правових підстав для цього).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду необхідно скасувати з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

79. Касаційну скаргу слід задовольнити частково.

80. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення за наслідками розгляду Заяви.

Розподіл судових витрат

81. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 та ухвалу Господарського суду Київської області від 22.06.2022, ухвалені за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Київської області від 13.06.2019, у справі №911/1540/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в скасованій частині.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков