Рішення

від 06.05.2021 по справі 329/709/19ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 329/709/19ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Чернігівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивач звернулася до Чернігівського районного суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №13125 вчинений 12.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 09.04.2012 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем винесено виконавчий напис за реєстровим номером 13125, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 30332,51 грн. На підставі вказаного виконавчого напису, ПАТ КБ «Приватбанк», пред`явило його до виконання. Державним виконавцем Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Нечипоренко О.Г., винесено постанову від 03.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 13125 від 12.09.2017 року. В подальшому 26.06.2019 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника за місцем проживання (реєстрації) особистого майна, яке підлягає опису та арешту, а також відсутністю доходів. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, у зв`язку з тим, що не мав у своєму розпорядженні доказів безспірності заборгованості позивача перед відповідачем. Крім того зауважує на порушення встановленого законом строку, в межах якого нотаріус може вчинити виконавчий напис.

Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 27.08.2019 року задоволено заяву про самовідвід та відведено суддю Богослова А.В. від участі у розгляді справи № 329/709/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі призначено Ломейко В.В.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 13.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Чернігівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач 15 березня 2021 року отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками.

08 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив в якому представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - адвокат Гайдамащук О.В. заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Представник відповідача, звертає увагу суду, на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позивач ознайомилась та погодилась, про що розписалась у заяві. Таке приєднання позивачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України. При цьому, в порушення вказаних вище норм, ОСОБА_1 не були виконані умови договору стосовно своєчасного повернення суми кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів у встановлені договором строки.

Посилався на те що виконавчий напис був вчинений нотаріусом з суворим дотриманням ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Наголошував, що не наведено доводів та не надано доказів співмірності витрат на правову допомогу з вимогами позову немайнового характеру.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 12.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. винесено виконавчий напис за реєстровим номером 13125, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 32 132,51 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису, ПАТ КБ «Приватбанк», пред`явило його до виконання до Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Державним виконавцем Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Нечипоренко О.Г., винесено постанову від 03.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 13125 від 12.09.2017 року. В подальшому 26.06.2019 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника за місцем проживання (реєстрації) особистого майна, яке підлягає опису та арешту, а також відсутністю доходів.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 у «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», в п. 6 зазначено, що відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підтвердження факту безспірності заборгованості ПАТ «КБ «Приватбанк» мали б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.

Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ №566, Постанови правління НБУ №174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана про звернення стягнення на предмет застави з підписом боржника про його отримання.

Аналізуючи все вищевказане можна прийти до висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Слід зазначити, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог п. 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Докази одержання або неодержання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень відповідачем суду надано не було.

Крім того, пунктами 284, 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов`язань.

Суд звертає увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов в цій частині є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу був вказаний у сумі 12000,00 грн.

До позовної заяви додано копію договору про надання професійної правничої допомоги № 18/07 від 18 липня 2019 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачу серія АР №1001331 від 18 липня 2019 року адвокатом Тивоненко Д.Р., перелік та вартість послуг за договором від 18 липня 2019 року, акт № 1 про надання послуг до Договору № 18/07 від 18.07.2019 року, квитанція № 1 до прибуткового касового ордера № 15/08 від 15 серпня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно акту № 1 про надання послуг до Договору № 18/07 від 18.07.2019 року загальна ціна наданих послуг становить 11 000,00 грн., відповідна сума була сплачена позивачем адвокату Тивоненко Д.Р. за надані послуги, згідно з квитанцією № 1 до прибуткового касового ордера № 15/08 від 15 серпня 2019 року.

За наведених обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

У змісті відзиву на позовну заяву міститься клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу позивача у зв`язку з їх непропорційністю до ціни позову.

Однак, стороною відповідача жодними доказами або будь-якими об`єктивними обставинами не доведено непропорційності суми витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ціни позову, тож підстав для зменшення зазначених судових витрат суд не вбачає, так як і підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 12 200,00 грн., оскільки адвокатом не здійснювалось представництво клієнта у суді, що коштує 1 200,00 грн., відповідно до переліку та вартості послуг за договором № 18/07 від 18.07.2019 року, у зв`язку з розглядом цивільної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач у справі, пред`явивши позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, звільнений від сплати судового збору.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19), Верховний Суд дійшов таких висновків. Позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною шостою статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач за позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню звільнений від сплати судового збору, суд прийшов висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог, судовий збір в розмірі 768,40 грн (однієї немайнової вимоги) належить стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» ст.ст.12,13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Чернігівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений 12.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем за реєстраційним номером 13125, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості у розмірі 32132,52 грн., з урахуванням витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 1800,00 грн. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вул. Грушевського,1-д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Приватний нотаріус Київвського міського нотаріального округу Швець Р.О., 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3, нежилі приміщення з №1 по №5 (група прим. № 31) (в літ. А), офіс 31.

Третя особа: Чернігівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, 71201, Запорізька обл., м. Чернігівка, вул. Соборна, 416-а, код ЄДРПОУ 34850991.

Суддя Р.В. Новак