Постанова

від 03.09.2024 по справі 329/709/19ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 вересня 2024 року місто Київ

справа № 329/709/19

апеляційне провадження № 22-ц/824/1244/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", подану представником Істамовою Іриною Володимирівною, на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Новака Р.В. від 6 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Чернігівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Чернігівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказувала, що 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. з порушенням закону вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 13125, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 30 332 грн 51 коп.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис № 13125 від 12 вересня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 6 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виконавчий напис, вчинений 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстраційним номером 13125, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 32 132 грн. 52 коп., з урахуванням витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 1 800 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 11 000 грн.

Рішення мотивоване тим, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, а тому виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Крім того, позивачем документально підтверджені витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарг та їх узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ "Приватбанк" - Істамова І.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір витрат до 3 000 грн.

Скаржник зазначає, що суд проігнорував його клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, не співмірною зі складністю справи та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критерію необхідності і неминучості, розумності їх розміру та реальності.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Аналіз доводів апеляційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 18 липня 2019 року між адвокатом Тивоненком Д.Р. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 18/07 (далі - договір), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе

зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати адвоката (а.с. 16).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розмір гонорару адвоката, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього договору.

Згідно з переліком та вартістю послуг за договором, що є додатком до договору № 18/07 сторони погодили такі умови: консультація, попереднє вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, аналіз законодавства та судової практики - 3 000 грн (3 години); складання позовної заяви - 4 000 грн (4 години); підготовка до подачі позовної заяви до канцелярії суду, у тому числі: роздрукування позовної заяви, добірка та сканування письмових доказів, завіряння копій документів - 1 000 грн (2 години); складання заяви про витребування доказів - 3 000 грн (3 години); представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні - 1 200 грн, а всього 12 200 грн (а.с. 17)

Відповідно до акту № 1 надання послуг до договору № 18/07 сторони погодили перелік та вартість наданих послуг: консультація 3 000 грн (3 години); складання позовної заяви - 4 000 грн (4 години); підготовка до подачі позовної заяви - 1 000 грн (2 години); складання заяви про витребування доказів - 3 000 грн (3 години).

На підтвердження сплати вищевказаних послуг до суду надано копію квитанції № 1 до прибуткового касового ордера № 15/08 від 15 серпня 2019 року на суму 11 000 грн (а.с.18).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової

допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон України "Проадвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни

позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Встановивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.

Перелік виконаних робіт адвокатом, зазначений у акті наданих послуг від 15 серпня 2019 року, підтверджується відповідними наявними у матеріалах справи документами.

Тобто, зазначені в акті послуги були фактично здійснені адвокатом Тивоненком Д.Р.

Дії адвоката були необхідними та обґрунтованими, розмір гонорару за надані послуги, на переконання суду апеляційної інстанції, є пропорційним та не є надмірним.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, завищеною, неспівмірною зі складністю виконаних робіт та непропорційною до предмету спору, на увагу колегії суддів не заслуговують.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Доводи апеляційної про те, що розмір гонорару адвоката у цій справі є завищеним, необґрунтованим, а тому витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000 грн не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач не скористався процесуальним право заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції. Натомість, у відзиві на позовну заяву відповідач фактично заперечував проти позову в цілому і як

наслідок зазначав, що витрати на правничу допомогу необґрунтовані і не підлягають стягненню.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", подану представником Істамовою Іриною Володимирівною, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 6 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: