Постанова

від 11.08.2023 по справі 809/466/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 809/466/17 пров. № А/857/22681/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - відділ у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 15.03.2017 "Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.08.2015 №26/15", -,

суддя (судді) в суді першої інстанції Микитин Н.М.,

справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту судового рішення: не зазначена,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного інспектора будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко Оксани Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - відділ у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради, та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 15 березня 2017 року "Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.08.2015 №26/15".

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

За наслідками апеляційного оскарження рішення суду, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позову (том 1 а.с. 250-256).

Постановою Верховного Суду від 18.03.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с. 32-35).

Відповідно до наведених у постанові висновків, Верховний Суд зауважив, що суд першої інстанції, вирішуючи спір про скасування рішення, пред`явлений до посадової особи, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі в справі належного відповідача чи співвідповідача. Поряд з цим, Державну архітектурно-будівельну інспекцію в Івано-Франківській області до участі у справі в якості належного відповідача залучено не було.

Ухвалою від 12.05.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд замінив неналежного відповідача у справі №809/466/17 головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко Оксану Володимирівну належними відповідачами - Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області та Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Розпочато розгляд справи № 809/466/17 за позовною заявою ОСОБА_2 спочатку(том 2 а.с. 55-56).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 15.03.2017 року "Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.08.2015 року № 26/15".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 640 ( шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що правовідносини, що виникають на підставі містобудівних умов і обмежень, носять довготривалий характер, оскільки діють до закінчення будівництва об`єкту. Відповідно, якщо містобудівні умови і обмеження містять протиправні положення, то вони порушують права позивача як замовника будівництва і вимоги закону протягом всього строку своєї дії, а не лише в момент їх видачі.

Зазначає, що третя особа відділ у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради не надав суду для оцінки правомірності скасування містобудівних умов та обмежень акт перевірки від 30.06.2016, складений за результатами проведеної планової перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ в Івано-Франківській області Бойко О.В., яка винесла ряд зауважень, які були виявлені під час видачі містобудівних умов та обмежень. Такі зауваження та недоліки виправлені своєчасно не були, а тому зупиняти дію МУО №26/15 не було доцільним.

Звертає увагу на те, що площа земельної ділянки не відповідала на момент видачі МУО та укладення договору оренди землі дійсним розмірам, оскільки в межах розгляду господарського спору судами встановлено, що ОСОБА_1 (апелянтом) здійснено часткову забудову орендованої ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки. Площа забудови становить 0,0005 га. Отже, внесені у МУО №26/15 дані щодо земельної ділянки є недостовірними.

Наголошує на порушенні своїх прав як особи, чиє майно було протиправно частково знищено. Позивач без згоди апелянта добудував стіну до її продуктового магазину, чим порушив ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до яких протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості слід приймати відповідно до протипожежних вимог.

У зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що у період з 30.03.2013 по 25.12.2016 ОСОБА_2 на праві суборенди належала земельна ділянка загальною площею 0,0088 га для будівництва магазину, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 49-50).

У подальшому, рішенням Калуської міської ради від 22.12.2016 № 673 «Про припинення терміну дії договору оренди землі, затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості» вирішено надати терміном на п`ять років підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0088 га по АДРЕСА_1 , для будівництва продтоварного магазину (код КВЦПЗ: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) (том 1 а.с.16). На виконання вказаного рішення, 30.12.2016 Калуською міською радою укладено з ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі - земельної ділянки (кадастровий номер 2610400000:08:006:0014) площею 0,0088 га по АДРЕСА_1 , для будівництва продтоварного магазину (том 1 а.с. 17-20).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2015 за реєстраційним №26/15 Відділом у справах архітектури та містобудівного кадастру Виконавчого комітету Калуської міської ради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на "Будівництво продтоварного магазину на АДРЕСА_1 "(том 1 а.с. 9).

15.10.2015 Управлінням Держархбудінспекції в Івано-Франківській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ІФ 082152812121, замовником якої виступив ОСОБА_2 (том 1 а.с. 10-14).

Надалі, 15.03.2017 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В., відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21.02.2017 №285, направлення на проведення позапланової перевірки №6 від 28.02.2017, "Порядку здійснення державного архітектурно будівельного нагляду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва будівництві продтоварного магазину по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 107-108).

За результатами вказаної перевірки інспектором складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.03.2017, яким встановлено порушення:

- п.2.2, п. 3.7 Порядку №109 в частині відсутності викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000;

- в п.1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" при зазначенні гранично допустимої висоти будівлі відсутній запис про нульову відмітку (рівень підлоги першого поверху чи поверхня землі);

- в пунктах 2,11,13 розділу "Містобудівні умови та обмеження" не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не міститься конкретних цифрових показників, а тільки посилання на нормативні акти, за якими неможливо визначити містобудівні умови та обмеження, чим порушено п.8 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI та не відповідає п.3.4 Порядку №109;

- містобудівний розрахунок не містить розрахунку щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув`язки архітектурно-планувального та об`ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою, що є порушенням п.1.2 Порядку №109 та абз.1 п.4.3 ДБН В.2.2-23-2009 "Будинки і споруди. Підприємства торгівлі";

- в п.9 розділу "Загальні дані" функціональне призначення землі для будівництва магазину. Згідно генерального плану міста Калуша, розробленого у 1978 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто", який рішенням Калуської міської ради від 06.02.2013 №1960 визнано актуальним для подальшого використання даний об`єкт проектування розміщується на території житлової та громадської забудови;

- в п.6 розділу "Містобудівні умови та обмеження" МУО №26/15 вказано, що проектна будівля заблокована магазином, стіна якого, згідно фрагменту генплану М 1:500 проходить по території земельної ділянки, яку суборендує гр. ОСОБА_2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.05.2013, індексний №3888572 (цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 2610400000:08:006:0014, загальна площа 0,0088 га). Проте на кадастровому плані земельної ділянки (загальна площа 0,0088 га), виготовленому ПГ "Захід - Земля" у 2013 році зображено чисту земельну ділянку без збудованих об`єктів;

- стаття 39 Земельного кодексу України передбачає, що "Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації плану земельно-господарського устрою дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм". Представленим генеральним планом міста Калуш, розробленим у 1978 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто", який рішенням Калуської міської ради від 06.06.2013 №1960 визнано актуальним для подальшого використання, не передбачено блокування вищезазначених будівель, а також відсутня згода власника збудованого магазину на сусідній земельній ділянці на таке блокування;

- порушення п. 6 розділу V "Прикінцеві положення" Закону №3038-VI, а саме норма, згідно з якою рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, дозволялось приймати з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку, припинили дію з 01.01.2015 (том 1 а.с. 112-113).

15.03.2017 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В., під час проведення позапланової перевірки на об`єкті нагляду відділу у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради, майдан Шептицького, 2 м. Калуш, 77300 встановлено, що рішення про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 05.08.2015 №26/15, підписане начальником відділу у справах архітектури та містобудівного кадастру головним архітектором міста, прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме - при наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва продтоварного магазину на АДРЕСА_1 , замовником ОСОБА_2 порушено п.8 ч.1 ст.1 та п.6 розділу V "Прикінцеві положення" Закону №3038-VI, п.1.2, 2.2, 3.4, 3.7 Порядку №109, абз. 1 п.4.3 ДБН В.2.2-23-2009 "Будинки і споруди. Підприємства торгівлі", а саме:

- в пунктах 2,11,13 розділу "Містобудівні умови та обмеження" не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не міститься конкретних цифрових показників, а тільки посилання на нормативні акти, за якими неможливо визначити містобудівні умови та обмеження;

- відсутнє викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000;

- містобудівний розрахунок не містить розрахунку щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув`язки архітектурно-планувального та об`ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою;

- норма, згідно з якою рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до Закону №3038-VI не затверджені плани зонування або детальні плани територій, дозволялось приймати з урахуванням попередніх планувальних рішень (в даному випадку - генеральний план міста Калуш, розробленим у 1978 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто") у межах встановленого законодавством строку, припинила дію з 01.01.2015 (том 1 а.с. 114).

На підставі вищенаведених чотирьох підстав відповідачем прийнято Рішення, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 05.08.2015 №26/15 на "Будівництво продтоварного магазину на АДРЕСА_1 "(том 1 а.с. 114).

Відділом у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради 13.03.2017 надано начальнику управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області заперечення № 26/02-07 до акту перевірки від 15.03.2017 (том 1 а.с. 115-119).

Вважаючи такі дії відповідача щодо скасування містобудівних умов і обмежень неправомірними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення на підставі зафіксованих в акті перевірки порушень. Рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки постановлено без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ (надалі по тексту також - Закон №3038-VІ), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за №698 (надалі по тексту також - Порядок №698), Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 912/19650 (далі - Порядок № 109) та інші нормативно-правові акти застосовуються в даній справі в тій редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин (в тому числі день видачі містобудівних умов і обмежень).

Оскільки сторони ні в адміністративному позові, ні в апеляційні скарзі не ставлять під сумнів підставність і правомірність проведення перевірки у відділі у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради, колегія суддів не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.

Водночас у ході такої перевірки встановлено, що при наданні ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва - будівництво продтоварного магазину на АДРЕСА_1 , відділом у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради встановлено ряд порушень вимог містобудівного законодавства, які зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.03.2017 (том 1 а.с. 112-113).

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (Порядок №698) у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Отже, визначальним у розгляді даної справи є перевірка правомірності висновків відповідача щодо порушення третьою особою на стороні позивача вимог у сфері містобудування при видачі ОСОБА_2 дозвільного документа, які, в свою чергу, є безумовними підставами для скасування дії виданих містобудівних умови та обмежень забудови земельної ділянки.

З матеріалів справи судами встановлено, що прийняття оскаржуваного рішення, як зазначено у ньому, зумовлено чотирма підставами, а саме:

- в пунктах 2,11,13 розділу "Містобудівні умови та обмеження" не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не міститься конкретних цифрових показників, а тільки посилання на нормативні акти, за якими неможливо визначити містобудівні умови та обмеження;

- відсутнє викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000;

- містобудівний розрахунок не містить розрахунку щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув`язки архітектурно-планувального та об`ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою;

- норма, згідно з якою рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до Закону №3038-VI не затверджені плани зонування або детальні плани територій, дозволялось приймати з урахуванням попередніх планувальних рішень (в даному випадку - генеральний план міста Калуш, розробленим у 1978 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто" у межах встановленого законодавством строку, припинила дію з 01.01.2015 (том 1 а.с. 114).

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо кожної із зазначених вище підстав, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 серед документів, наданих для підготовки містобудівних умов та обмежень, подав графічні матеріали, розроблені ФОП ОСОБА_4 , а саме - генплан М 1:500 - на топографо-геодезичній основі масштабу М 1:500.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (Порядок №109) для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються, зокрема викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Отже, подані позивачем графічні матеріали не відповідають масштабу, передбаченому Порядком №109.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно з даними інформаційної картки адміністративної послуги - надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, серед іншого зазначено необхідність подання саме викопіювання топографо-геодезичного плану М 1:500 (том 1 а.с.140-148). А тому позивач, подавши топографо-геодезичну підоснову у масштабі 1:500, виконав вимогу відділу у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради щодо формування пакету документів для отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до затвердженої інформаційної картки надання даної адміністративної послуги.

Крім того, як дослідив суд першої інстанції, при проведенні відповідачем планової перевірки відділу у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради, в акті від 30.06.2016 зазначено про відсутність у більшості архівних екземплярів МУО (за 2015 рік) викопіювання оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, однак рішення про скасування таких містобудівних умов та обмежень із вказаної підстави відповідачем не було прийнято, що вказує на порушення останнім принципу рівності, та не може слугувати підставою до прийняття оскаржуваного рішення (том 1 а.с. 149-152)

Також приписами пункту 2.4 Порядку №109 передбачено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначених документів. При цьому підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Вказаних обставин при розгляді даної справи судами не встановлено.

Щодо скасування виданих позивачу містобудівних умов та обмежень з підстави (основної) не затвердження плану зонування або детального плану територій, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 статті 26 Закону №3038 проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

На підставі п.1 ч.1 статті 29 Закону №3038 основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Згідно з ч.ч. 3, 5 статті 29 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону №3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до ч.1 статті 17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

При цьому генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими (п.3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038).

План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації (ч.ч.1,2 статті 18 Закону №3038)

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (ч.1 статті 19 Закону №3038)

Відповідно до п.6 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038 рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку до 1 січня 2015 року.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що за відсутності плану зонування чи детального плану території містобудівні умови та обмеження на підставі попередніх планувальних рішень могли бути видані лише до 01 січня 2015 року.

Водночас містобудівні умови та обмеження №26/15 від 05.08.2015 видані на підставі Генерального плану забудови міста Калуша, який розроблений у 1978 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто", та відповідно до рішення Калуської міської ради від 06 лютого 2013 року №1960 вказаний Генеральний план міста визнано таким, що є актуальним для подальшого використання у вирішенні питань розвитку та містобудівного освоєння території до моменту затвердження нової містобудівної документації.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, розташованої по вул. Б. Хмельницького у м. Калуші, від 05.08.2015 видані відділом у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради на підставі Генерального плану м. Калуша, який є діючим. На час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки ОСОБА_2 план зонування території міста Калуською міською радою не розроблявся. Доказів протилежного судам не надано.

Колегія суддів зауважує, що неналежне виконання суб`єктами владних повноважень функціональних обов`язків в частині розроблення та затвердження плану зонування або детального плану територій м. Калуша не може обмежувати права позивача на забудову земельної ділянки.

А тому посилання відповідача на відсутність плану зонування та детального плану території м. Калуша, як на підставу скасування містобудівних умов та обмежень № 05.08.2015 №26/15, є безпідставним.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 11.07.2019 у справі № 369/9003/16-а, від 19.11.2019 у справі № 1840/3059/18. У наведених рішеннях Верховний Суд зазначив, що основним видом містобудівної документації на місцевому рівні є генеральний план населеного пункту на основі якого (у його складі або як окремий документ), з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, може розроблятися план зонування території відповідного населеного пункту.

Відтак, відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.

Ще однією з підстав скасування містобудівних умов та обмежень відповідач вказав не зазначення в пунктах 2,11,13 розділу "Містобудівні умови та обмеження" конкретних положень нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не міститься конкретних цифрових показників, а тільки посилання на нормативні акти, за якими неможливо визначити містобудівні умови та обмеження.

На час видачі містобудівних умов та обмежень №26/15 від 05.08.2015 склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень були визначені Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (далі- Порядок №109).

Так, згідно з абз.6 п.1.2. Порядку №109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Порядку №109 містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: "Загальні дані"; "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" (п. 3.2 розділу ІІІ Порядку №109).

В свою чергу, згідно з п. 3.4 розділу ІІІ Порядку №109 розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить: а) гранично допустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Зі змісту містобудівних умов та обмежень №26/15 від 05.08.2015 судами встановлено, що у п. 2 розділу Містобудівні умови та обмеження «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки вказано «відповідно до Державних будівельних норм, з врахуванням протипожежних, побутових відстаней, необхідних майданчиків згідно розрахунку та нормативних відстаней до них». Отже, максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки є розрахунковою величиною, що вказує на можливість його здійснення в проекті будівництва із відповідним обґрунтуванням.

У п. 11 містобудівних умов та обмежень №26/15 від 05.08.2015 «Вимоги щодо забезпечення необхідною кількістю місця зберігання автотранспорту» зазначено: «використати існуючі парковочні місця».

У п. 13 містобудівних умов та обмежень №26/15 від 05.08.2015 «вимоги щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення» вказано: «відповідно до вимог ДБН В.2.2-17:2006 та ДБН В.2.2.9-2009».

Колегія суддів звертає увагу, норма п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що визначає термін «містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» та Порядок №109 не містять обов`язку зазначати конкретні положення нормативних актів та відомості, які базуються на відповідних розрахунках, позаяк такі дії мають бути здійснені на стадії розробки містобудівних умов та обмежень, а у самих містобудівних умовах мають зазначатися конкретні показники та вимоги до забудови.

За вказаних обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутність в п. 2,11,13 містобудівних умов та обмежень конкретних положень нормативних актів, відомостей, які базуються на розрахунках та не містять конкретних цифрових показників не є порушенням п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №3038.

Також суд звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» від 05 листопада 2009 року № 1704-VI дотримання ДБН є обов`язковим незалежно від того, чи зазначені відповідні вимоги/показники в МУО взагалі та/або зазначено загальне посилання на такі ДБН чи їх окремі положення.

А тому не зазначення у в пунктах 2,11,13 розділу "Містобудівні умови та обмеження" №26/15 конкретних даних, не може свідчити про порушення чинного законодавства України та наявності підстав для їх скасування.

Правовий висновок у подібних відносинах виклав Верховний Суд у постанові від 28.08.2018 по справі № 826/14181/17.

Відповідач також встановив, що містобудівний розрахунок не містить розрахунку щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув`язки архітектурно-планувального та об`ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою, що є порушенням п. 1.2 Порядку № 109.

З містобудівного розрахунку на об`єкт «Будівництво продтоварного магазину в м. Калуші по вул. Б. Хмельницького» видно, що у ньому вказані такі показники: гранична висота 3,400; площа забудови - 55,4 м. кв; будвельний об`єм - 160,5 м.куб; загальна площа - 45,7 м.кв; торгова площа 32,0 м.кв(том 1 а.с. 68-69). Також умови ув`язки архітектурно-планувального та об`ємно-просторового рішення зазначені на листах "Генплан" та "Фасад 1-2, Фасад 2-1, Фасад Б-А"(том 1 а.с. 62, 66, 67).

Колегія суддів зазначає, що за умови існування певних недоліків містобудівних умов та обмежень орган архітектурно-будівельного нагляду у відповідності до пункту 32 Порядку №698 наділений правом зупинити дію рішення об`єкта нагляду та повідомити його про необхідність усунення встановлених недоліків. Водночас відповідач не надав можливості об`єкту нагляду чи ОСОБА_2 надати письмові пояснення або заперечення, позаяк рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки винесено одним днем з датою складання акта перевірки(15.063.2017), тоді як заперечення на акт перевірки було подано 16.03.2017 № 26/02-07 (том 1 а.с. 115-119).

Суд першої інстанції також підставно взяв до уваги, що скасування містобудівних умов та обмежень є крайнім заходом, спрямованим на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Цей захід застосовується у випадках, коли у контролюючого органу відсутні інші можливості до забезпечення дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, зокрема, у випадку неможливості усунення виявлених під час перевірки порушень.

Водночас 03 листопада 2016 року, до моменту скасування містобудівних умов та обмежень, позивач провів державну реєстрацію незавершеного будівництва продтоварного магазину, готовність якого відповідно до технічного паспорта № 1698 станом на 01.11.2016 становила 89 % (том 1 а.с. 15,26-28).

Оскільки наділений відповідними повноваженнями орган видав позивачу містобудівні умови та обмеження, на підставі яких було подано декларацію про початок будівельних робіт та здійснювалось відповідне будівництво, допущення органом нагляду (в даному випадку відділу у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради) певних порушень не може бути поставлене у провину позивачу, оскільки останній правомірно розраховував на відповідність нормам чинного законодавства поданої ним документації.

З врахування наведених обставин справи та нормативно правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення на підставі зафіксованих в акті перевірки порушень. Рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки постановлено без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» постановлено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.

Отже, позивач, отримавши на праві оренди земельну ділянку для будівництва продтоварного магазину та містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки відповідно до цільового призначення, правомірно очікував на те, що його право на розпорядження належним на праві власності майном відповідно до законодавства в майбутньому не буде порушено чи обмежено під час здійснення суб`єктом владних повноважень заходів з державного архітектурно-будівельного нагляду чи припинено шляхом прийняття іншого рішення.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, відповідач не довів доцільність скасування спірних містобудівних умов та обмежень як крайнього заходу, а отже відповідач як суб`єкт владних повноважень не дотримався принципу належного урядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду і контролю.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про невідповідність площі земельної ділянки на момент видачі МУО та укладення договору оренди землі дійсним розмірам, порушення прав апелянта як особи, чиє майно було протиправно частково знищено, порушення ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в частині порушення протипожежних розривів між будинками, оскільки у межах розгляду цього спору оцінці підлягає законність прийняття спірного рішення, а також підстави, визначені містобудівним законодавством. Натомість наведені апелянтом обставини не були підставою прийняття оскарженого рішення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №809/466/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 11.08.2023