Окрема думка

від 09.08.2023 по справі 160/1446/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа №160/1446/19

адміністративне провадження №К/9901/820/20

судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №160/1446/19 за позовом ТОВ «Вента. ЛТД» до ДФС України про скасування податкової консультації.

ТОВ «Вента. ЛТД» звернулось до суду з позовом до ДФС України про скасування податкової консультації від 26 вересня 2018 року №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Вента. ЛТД» задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою позовну вимогу ТОВ «Вента. ЛТД» до ДФС України про скасування податкової консультації задоволено. Скасовано індивідуальну податкову консультацію від 26 вересня 2018 року №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Стягнуто із ДФС України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Вента. ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 644,50 грн.

Представник позивача 2 липня 2020 року надіслав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних проведенням експертизи.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року заяву про відшкодування судових витрат залишено без розгляду.

Не погоджуюсь із таким висновком колегії суддів.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пунктів «б» та «в» частини четвертої статті 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 19 червня 2020 року у касаційній скарзі позивач просив здійснити розподіл судових витрат й на виконання таких вимог Верховний Суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат та стягнув витрати зі сплати судового збору, сплачені позивачем за наявними в матеріалах справи доказами за понесені позивачем витрати.

У відповідній заяві не ставилось питання щодо стягнення витрат, сплачених за проведення експертизи, а представник позивача не надавав до суду як першої, другої так і до касаційної інстанцій доказів (зокрема акта про виконання робіт, який поданий із заявою про ухвалення додаткового судового рішення), на підтвердження понесення таких витрат.

За вказаних обставин вважаю, що суд касаційної інстанції обґрунтовано не здійснював розподіл судових витрат за проведення експертизи, при прийнятті постанови від 19 червня 2020 року.

Щодо ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на проведення експертизи на підставі статті 252 КАС України, то вважаю, що така заява не підлягає задоволенню.

Так, згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, як на стадії розгляду справи у суді касаційної інстанції, так і при розгляді справ в порядку спрощеного провадження судові дебати, як частина судового розгляду, не передбачені.

Разом із цим, приписами частини третьої статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи наведене, вважаю, що у зв`язку з тим, що у суді касаційної інстанції всі справи розглядаються без проведення судових дебатів, то сторони мають подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, зокрема, копію акта про виконання робіт (надання послуг) від 22 грудня 2018 року, представник ТОВ «Вента. ЛТД» подав разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення 02 липня 2022 року, тобто після ухвалення постанови Верховного Суду у справі.

При цьому, до позовної заяви, поданої 13 лютого 2019 року, представником позивача додано договір про виконання робіт від 07 листопада 2019 року та висновок експерта від 22 грудня 2018 року №056/15. Доказів, які б підтверджували розмір понесених витрат у зв`язку із проведенням вказаної експертизи, представником позивача під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій до матеріалів справи не подавалось. Такі, як вже зазначалось, подані разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення 02 липня 2022 року, тобто після ухвалення постанови Верховного Суду у справі.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами пункту 14 частини першої статті 4 КАС України, постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.

Ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання (пункт 15 частини першої статті 4 КАС України).

Як вбачається з ухвали Верховного Суду від 09 серпня 2023 року, колегія суддів врахувала загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 7 липня 2023 року у справі №340/2823/21.

Вважаю, що до правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи, не можуть застосовуватися в обов`язковому порядку підходи розгляду у справі №340/2823/21 з відповідними висновками, що зазначені в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 7 липня 2023 року з огляду на вимоги частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п`ятої статті 242 КАС України, які вказують на обов`язковість врахування висновків Верховного Суду, викладених лише у його постановах, а не в ухвалі, що є в цьому випадку.

Також вважаю, що не підлягає застосуванню положення абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України, яким передбачено, що за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду, оскільки за приписами частини четвертої статті 252 КАС України, судом постановляється ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення.

За вказаних обставин вважаю, що в задоволенні заяви ТОВ «Вента. ЛТД» про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.

Суддя О.В. Білоус