Рішення

від 02.08.2023 по справі 916/1534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1534/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Рясному В.О.,

розглянувши справу № 916/1534/23

за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39)

в інтересах держави

до відповідачів:

1) Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67780, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Сергіївка, вул. Гагаріна, 3; код ЄДРПОУ 05383649),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка.» (67794, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Миколаївка, вул. Центральна, 62; код ЄДРПОУ 38288174)

про визнання незаконними та скасування рішень;

присутні в засіданні учасники справи:

від прокуратури Бондаревський О.М.,

від відповідача-1 Лупу С.С.,

від відповідача-2 Рибальченко С.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка.» (відповідач-2), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.03.2021 за № 673 «Про надання дозволу ТОВ «Миколаївка» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, (ток), Миколаївська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)»;

- визнати незаконним та скасувати рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)».

В обґрунтування позову прокурор посилається на виявлення порушень під час розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та встановлення незаконності рішень Миколаївської сільської ради від 06.03.2020 за № 673-VII та Сергіївської селищної ради № 913 від 03.08.2022.

Вказує, що рішенням Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.03.2020 за № 673-VII ТОВ «Миколаївка» надано дозвіл на розроблення проєкту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту) загальною площею 3,9147 га.

Зазначає, що площа земельної ділянки, яка надана товариству в оренду, у більш ніж у 16 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування ТОВ «Миколаївка» виготовлено відповідний проєкт землеустрою, який 21.07.2021 зареєстровано у Державному земельному кадастрі Державним реєстратором відділу у Гайсинському районі Міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішенням 35-ї чергової сесії VIII скликання Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)» вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» (далі - ТОВ «Миколаївка») земельну ділянку за кадастровим номером 5120885100:01:001:0121, що розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту) в оренду терміном на 1 рік.

На підставі вказаного рішення 09.08.2022 між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «Миколаївка» підписано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,9147 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5120885100:01:001:0121.

Прокурор вважає, що частина земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, зайнята нерухомим майном та не може використовуватись для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому не могла бути переданою в користування товариству за спрощеною процедурою (без проведення аукціону).

Ухвалою від 18.04.2023 позовну заяву (вх. № 1591/23 від 13.04.2023) керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1534/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2023, запропоновано відповідачам подати відзиви.

03.05.2023 від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (Т. 1, а.с. 171-175).

У поданому відзиві відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на виділення відповідачу-2 в натурі будівель і споруд Механізованого току КСП «Миколаївка», до якого входили: 3 зернових склади, ОПВ-160, лінія очистки зерна, вагова, приставка, огородження току, 2 арочних склади, ПЕТКУСи, зернометателі, протравитель, електромагнітний сімяочисник, автопогрузчик, погрузчик, транспортери, вентилятор, ЗАВ-20, КЗС-40, сепаратор.

Вказує, що будівлі та споруди Механізованого току знаходяться на земельній ділянці, яка використовувалася для їх обслуговування, а також для розміщення сільськогосподарської техніки, її ремонту та обслуговування, завезення до складів зернових культур, їх зберігання, очистки, сушки, перевалки тощо, тобто для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначає, що в подальшому, відповідач-2 як власник виділеного йому майна звернувся спочатку до Миколаївської сільської ради для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідної площі в оренду, а потім до Сергіївської селищної ради для затвердження проєкту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду.

Відповідач-1 вважає, що в даному випадку слід застосовувати абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної форми власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім того, відповідач-1, посилаючись на ДК 018-2000, затверджений наказом Держстату від 17.08.2000 № 507, звертає увагу, що прокурор помилково вважає, що земельна сільськогосподарського призначення, яка має цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», має використовуватися лише для вирощування сільськогосподарської продукції.

Також зазначає, що станом на час подачі позову договір оренди земельної ділянки не укладено, у зв`язку з чим вважає позов прокурора передчасним, а інтереси держави не порушеними.

Крім того, вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності.

11.05.2023 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 (Т. 1, а.с. 191-203), де прокурор, серед іншого, звернув увагу на запровадження в Україні конкурентних засад набуття права власності та інших речових прав на державні і комунальні землі, перевищення наданої в оренду земельної ділянки у більш ніж 16 разів порівняно з площею належного відповідачу-2 нерухомого майна, не ініціювання відповідачами призначення експертизи щодо визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівель та споруд, що призвело до відсутності в проєкті землеустрою будь-якого обґрунтування необхідності виділення земельної ділянки площею 3,9147 га.

15.05.2023 до суду надійшла заява представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 15.05.2023 відкладено підготовче судове засідання на 12.06.2023.

15.05.2023 від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (Т. 1, а.с.

У відзиві відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог прокурора, просив відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції посилається, зокрема, на те, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною. Вважає, що оскаржуючи незаконність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст. 14 ГПК України, в той час як прокурором не надано жодних доказів на підтвердження необхідності використання ТОВ «Миколаївка.» меншого розміру земельної ділянки для обслуговування об`єкту нерухомості, розташованого на відведеній земельній ділянці.

25.05.2023 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2 (Т. 2 а.с. 45-51), де прокурором наведено аналогічні аргументи, що і у відповіді на відзив відповідача-1.

09.06.2023 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про долучення доказів, а саме: копії листа Держстату № 24 від 03.05.2023, копії звітів за 2020, 2021 та 2022 роки, копії Статуту, копії Державного акту на право постійного користування, копії наказу, копії паспорту, копії витягу з ДРРП (Т. 2, а.с. 58-125).

Протокольною ухвалою від 12.06.2023 відкладено підготовче судове засідання на 26.06.2023.

У судовому засіданні 26.06.2023, суд, попередньо з`ясувавши думку присутніх учасників справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.07.2023.

24.07.2023, після стадії дослідження доказів, суд оголосив перерву в засіданні до 02.08.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.08.2023, прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні.

02.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У позовній заяві прокурор звернув увагу, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадку якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Водночас прокурор зауважив, що нездійснення захисту державних інтересів у цьому випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці бездіяльності Сергіївської селищної ради, яка допустила порушення законодавства та не вчиняє жодний дій, спрямованих на їх усунення, при цьому є уповноваженим органом по захисту відповідних інтересів у спірних правовідносинах.

Вказаний випадок, як вказав прокурор, є «виключним» та передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно це Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області. Проте, в даному випадку сама Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області вчинила незаконні дії та є відповідачем у спорі, а отже не може захищати інтереси держави, тому це робить прокурор самостійно.

Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке, на переконання прокурора, проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32775587 від 07.12.2016 ОСОБА_1 за ТОВ «Миколаївка.» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 2548,7 кв.м за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, селищна рада Миколаївська, комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н; підстава виникнення права власності: свідоцтво про майновий пай (майновий сертифікат), серія та номер: БД-V-MИ № 01, виданий 20.10.2015 Миколаївською сільською радою; акт-приймання-передачі майна, виділеного в натурі № б/н від 07.10.2015; рішення органу місцевого самоврядування № 27 від 27.11.2019 (Т. 1, а.с. 151-152).

10.02.2020 ТОВ «Миколаївка.» звернулося до Миколаївської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 3,9147 га, за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) (Т. 1, а.с. 41).

Відповідно до рішення Миколаївської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 06.03.2020 за № 673-VII ТОВ «Миколаївка.» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, загальною площею 3,9147 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7 (ток), Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) (Т. 1, а.с. 42, 141).

У матеріалах справи наявний виготовлений інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_2 на замовлення ТОВ «Миколаївка.» Проєкт землеустрою (Т. 1, а.с. 18- 139).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» до складу Сергіївської селищної територіальної громади увійшли Сергіївська селищна рада, Миколаївська сільська рада та Приморська сільська рада (с. Вільне, с. Чабанське, с. Косівка, с. Попаздра, с. Курортне, с. Приморське) Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішенням 35-ї чергової сесії VIII скликання Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)» вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» земельну ділянку за кадастровим номером 5120885100:01:001:0121, що розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту) в оренду терміном на 1 рік (Т. 1, а.с. 142).

На підставі вказаного рішення 09.08.2022 між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «Миколаївка» підписано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,9147 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5120885100:01:001:0121 (Т. 1, а.с. 144-148).

Згідно пункту 4 вищезазначеного рішення сесії зобов`язано ТОВ «Миколаївка» здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (за кадастровим номером 5120885100:01:001:0121) площею 3,9147 га, відповідно до пунктів 27, 28 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно з листом Сергіївської селищної ради від 30.11.2022 № 06-19/2602 державна реєстрація договору оренди, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5120885100:01:001:0121 станом на 22.11.2022 не відбулась та договори не набули чинності (Т. 1, а.с. 140).

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.03.2021 за № 673 «Про надання дозволу ТОВ «Миколаївка» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, (ток), Миколаївська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)», а також визнання незаконним та скасування рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)».

Як вже було зазначено, вказаними рішеннями органами місцевого самоврядування надано згоду відповідачу-2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років, площею 3,9147 га за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту), а також затверджено розроблений на замовлення відповідача-2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5120885100:01:001:0123) терміном на 1 рік.

Як зазначили відповідачі, на вказаній земельній ділянці Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївка.» має у власності об`єкт нерухомого майна загальною площею 2548,7 кв.м за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с/рада Миколаївська, комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, який згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно включає: вагову, А; склад, Б; склад, В; склад, Г; споруди 1-6 (Т. 1, а.с. 151).

Відповідач-2 у своєму відзиві зауважив, що об`єкт нерухомого майна, який був переданий за Актом приймання-передачі майна, виділеного в натурі (Т. 1, а.с. 176-181) включає, зокрема, будівлі і споруди Механізованого току КСП «Миколаївка», до якого входили: 3 зернових склади, ОПВ-160, лінія очистки зерна, вагова, приставка, огородження току, 2 арочних склади, ПЕТКУСи, зернометателі, протравитель, електромагнітний сімяочисник, автопогрузчик, погрузчик, транспортери, вентилятор, ЗАВ-20, КЗС-40, сепаратор.

Крім того, відповідач-2 підкреслив, що отримавши у приватну власність будівлі та споруди Механізованого току, зареєструвавши право власності на них, відповідно з метою їх належного використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва звернувся спочатку до Миколаївської сільської ради для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідної площі в оренду, а потім до Сергіївської селищної ради - для затвердження проєкту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 ЗК України, тут і в подальшому в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, слід констатувати, що органом місцевого самоврядування цілком правомірно не проводилися земельні торги, так як на відведеній в оренду відповідачу-2 земельній ділянці, що розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська с/рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту), в останнього у власності перебуває нерухоме майно.

Щодо доводів прокурора про перевищення відведеної відповідачу-2 площі земельної ділянки порівняно з площею належного останньому нерухомого майна суд відноситься критично з огляду на таке.

При вирішенні спорів щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, суд може брати до уваги площу земельної ділянки, яка надавалася попередньому власнику будівлі, але право на яку не перейшло до набувача вказаного нерухомого майна в порядку статті 120 ЗК України. В той же час це не виключає можливості землекористувача та відповідного органу визначати площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, шляхом розробки (затвердження, погодження) нового проєкту землеустрою чи технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідним обґрунтуванням необхідності збільшення чи зменшення її площі з урахуванням незмінності цільового та функціонального призначення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони у судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком, ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проєкт землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). При цьому оцінка зазначених доказів повинна здійснюватися судами з дотриманням стандартів доказування, передбачених ГПК України щодо їх належності, допустимості, обґрунтованості та вірогідності.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

Відповідних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 по справі № 922/1323/20.

Також, прокурор вважає, що частина земельної ділянки, що є предметом договору оренди, зайнята нерухомим майном та не може використовуватись для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому не могла бути переданою в користування товариству за спрощеною процедурою (без проведення аукціону).

Суд не погоджується з вказаними доводами, так як відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Крім того, належні відповідачу-2 будівлі та споруди охоплені класом 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507.

Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

З огляду на вищезазначене, прокурором не доведено належними та допустимими доказами того, що нерухоме майно відповідача-2, яке розташоване на відведеній останньому в оренду земельній ділянці, не може бути ним використано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як і не наведено законодавчих приписів, які б забороняли відповідачу-2 використовувати таке майно у сільськогосподарській діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що наведені прокурором у позовній заяві доводи не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що за змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (п. 5.5)). Тобто, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі N 310/11024/15-ц (п. 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (п. 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п. 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (п. 14), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункти 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Так, суд вважає, що прокурором у даній справі обрано спосіб захисту інтересів держави, який не є ефективним у спірних правовідносинах.

Визнання незаконними та скасування спірних наказів жодним чином не відновлює права та інтереси держави, так як право оренди земельної ділянки виникає на підставі укладеного між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївка.» Договору оренди землі від 09.08.2022, який станом на час подачі позову не був зареєстрований у встановлений ЗК України спосіб, що учасниками справи не заперечувалося. У матеріалах справи також відсутні будь-які докази реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем-2.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту у даній справі є неефективним, так як жодним чином не відновлює права держави у зв`язку з тим, що у відповідача-2 станом на час розгляду справи не виникло право оренди відведеної йому земельної ділянки. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню і з тієї підстави, що суд дійшов висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору у даній справі залишаються за прокурором.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67780, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Сергіївка, вул. Гагаріна, 3; код ЄДРПОУ 05383649), Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка.» (67794, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Миколаївка, вул. Центральна, 62; код ЄДРПОУ 38288174) про визнання незаконними та скасування рішень відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 02 серпня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков