Постанова

від 23.11.2023 по справі 916/1534/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1534/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Поліщук Л.В., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Коломійчук І.О., посвідчення №078167 від 11.07.2023;

від відповідача-1 Лупу С.С., ордер серія ВН №1287952 від 29.09.2023;

від відповідача -2 Рибальченко С.Г. на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 11.08.2023

у справі №916/1534/23

за позовом: Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів:

1) Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка»

про: визнання незаконними та скасування рішень,-

головуючий суддя Волков Р.В.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 23.11.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» (відповідач-2), про:

- визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.03.2021 за № 673 «Про надання дозволу ТОВ «Миколаївка» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, (ток), Миколаївська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)»;

- визнання незаконним та скасування рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)».

Позовні вимоги обґрунтовані виявленими прокуратурою порушеннями під час розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та встановлення незаконності рішень Миколаївської сільської ради від 06.03.2020 за № 673-VII та Сергіївської селищної ради № 913 від 03.08.2022.

Так, прокурор вказує, що рішенням Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.03.2020 за № 673-VII ТОВ «Миколаївка» надано дозвіл на розроблення проєкту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту) загальною площею 3,9147 га.

Разом з тим, площа земельної ділянки, яка надана товариству в оренду, у більш ніж у 16 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване.

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування ТОВ «Миколаївка» виготовлено відповідний проєкт землеустрою, який 21.07.2021 зареєстровано у Державному земельному кадастрі Державним реєстратором відділу у Гайсинському районі Міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішенням 35-ї чергової сесії VIII скликання Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)» вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» (далі - ТОВ «Миколаївка») земельну ділянку за кадастровим номером 5120885100:01:001:0121, що розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту) в оренду терміном на 1 рік.

На підставі вказаного рішення 09.08.2022 між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «Миколаївка» підписано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,9147 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5120885100:01:001:0121.

Прокурор вважає, що частина земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, зайнята нерухомим майном та не може використовуватись для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому не могла бути переданою в користування товариству за спрощеною процедурою (без проведення аукціону).

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, останній з посиланням на п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначив, що нездійснення захисту державних інтересів у даній справі виявляється в усвідомленій пасивній поведінці бездіяльності Сергіївської селищної ради, яка допустила порушення законодавства та не вчиняє жодний дій, спрямованих на їх усунення, при цьому є уповноваженим органом по захисту відповідних інтересів у спірних правовідносинах.

Вказаний випадок, як вказав прокурор, є «виключним» та передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно це Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області. Проте, в даному випадку сама Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області вчинила незаконні дії та є відповідачем у спорі, а отже не може захищати інтереси держави, тому це робить прокурор самостійно.

Крім того, прокурором зазначено, звернення останнього до суду у даній справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке, на переконання прокурора, проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі №916/1534/23 (суддя Волков Р.В.) у задоволені позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

Крім того, судом зазначено, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами того, що нерухоме майно відповідача-2, яке розташоване на відведеній останньому в оренду земельній ділянці, не може бути ним використано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як і не наведено законодавчих приписів, які б забороняли відповідачу-2 використовувати таке майно у сільськогосподарській діяльності.

Також судом було зазначено, що обраний прокурором спосіб захисту у даній справі є неефективним, так як жодним чином не відновлює права держави у зв`язку з тим, що у відповідача-2 станом на час розгляду справи не виникло право оренди відведеної йому земельної ділянки. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі №916/1534/23 скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що господарський суд в процесі розгляду справи допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст..ст. 120,124,134,135 Земельного кодексу України, ст..ст. 16,21, ч.1 ст.393 ЦК України, порушення норм процесуального права, а саме ст.. 236 ГПК України, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог матеріального права не враховано, що Сергіївська селищна рада при відведенні частини земельної ділянки ТОВ «Миколаївка» для розміщення комплексу будівель та споруд №7, буд. б/н вільної від забудови повинна була керуватись положеннями передбаченими ч.1 ст. 120, ч.ч. 1,2, ст.. 124, ч.ч.2,3 ст. 134 та ч.1 ст. 135 Земельного кодексу України.

Зокрема, враховуючи наявність у ТОВ «Миколаївка» права власності на об`єкт нерухомості площею 2548,7 кв.м. на підставі ст.. 134 Земельного кодексу України, товариство могло набути не на конкурентних засадах право користування виключно тією земельною ділянкою на якій знаходиться нерухоме майно.

Крім того, прокурор зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції в порушення вимог процесуального права, не врахував останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.07.2022 №910/5201/19 щодо застосування ст..ст. 120,124,134,135 Земельного кодексу України, та іншою судовою практикою Верховного суду у подібних правовідносинах (правова позиція Верховного суду у постановах від 09.04.2020 №910/2942/19, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 09.02.2018 №910/4528/15-г, від 09.04.2020 №910/2942/19, від 01.07.2020 №910/9028/19 та від 07.12.2021 №910/23595/17).

Так, не враховуючи вказану сталу практику Верховного суду судом першої інстанції не взято до уваги, що оскільки спірними рішеннями первинно надано згоду на виготовлення проєкту землеустрою та в подальшому затверджено вказаний проєкт щодо відведення земельної ділянки площею 3,9147 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та відповідний договір оренди землі не було укладено. То ефективним способом захисту інтересів держави в даному випадку є визнання незаконним та скасування відповідний рішень органу місцевого самоврядування.

Також прокурор вважає, що ним вірно обрано єдиний ефективний спосіб захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 11.08.2023 у справі №916/1534/23; призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до розгляду на 23 листопада 2023 року о 14:30 год.

29.09.2023 від представника Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 не погодився з доводами останньої та просив апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, з підстав її необґрунтованості та безпідставності, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі №916/1534/23 залишити без змін, яке, в свою чергу, є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

16.10.2023 від представника ТОВ «Миколаївка» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу,в якому просив відмовити Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 по справі №916/1534/23, оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом з дотриманням приписів Земельного законодавства України та з урахуванням тих доказів, які були надані апелянтом та іншими сторонами, які брали участь у розгляді справи.

Прокурор в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32775587 від 07.12.2016 Костенко С.М. за ТОВ «Миколаївка» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 2548,7 кв.м за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, селищна рада Миколаївська, комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н; підстава виникнення права власності: свідоцтво про майновий пай (майновий сертифікат), серія та номер: БД-V-MИ № 01, виданий 20.10.2015 Миколаївською сільською радою; акт-приймання-передачі майна, виділеного в натурі № б/н від 07.10.2015; рішення органу місцевого самоврядування № 27 від 27.11.2019 (Т. 1, а.с. 151-152).

10.02.2020 ТОВ «Миколаївка» звернулося до Миколаївської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 3,9147 га, за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) (Т. 1, а.с. 41).

Відповідно до рішення Миколаївської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 06.03.2020 за № 673-VII ТОВ «Миколаївка» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, загальною площею 3,9147 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7 (ток), Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) (Т. 1, а.с. 42, 141).

У матеріалах справи наявний виготовлений інженером землевпорядником ФОП Ржепецьким С.О. на замовлення ТОВ «Миколаївка» Проєкт землеустрою (Т. 1, а.с. 18- 139).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» до складу Сергіївської селищної територіальної громади увійшли Сергіївська селищна рада, Миколаївська сільська рада та Приморська сільська рада (с. Вільне, с. Чабанське, с. Косівка, с. Попаздра, с. Курортне, с. Приморське) Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішенням 35-ї чергової сесії VIII скликання Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)» вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» земельну ділянку за кадастровим номером 5120885100:01:001:0121, що розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту) в оренду терміном на 1 рік (Т. 1, а.с. 142).

На підставі вказаного рішення 09.08.2022 між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ТОВ «Миколаївка» підписано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,9147 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 5120885100:01:001:0121 (Т. 1, а.с. 144-148).

Згідно пункту 4 вищезазначеного рішення сесії зобов`язано ТОВ «Миколаївка» здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (за кадастровим номером 5120885100:01:001:0121) площею 3,9147 га, відповідно до пунктів 27, 28 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно з листом Сергіївської селищної ради від 30.11.2022 № 06-19/2602 державна реєстрація договору оренди, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5120885100:01:001:0121 станом на 22.11.2022 не відбулась та договори не набули чинності (Т. 1, а.с. 140).

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.03.2021 за № 673 «Про надання дозволу ТОВ «Миколаївка» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, (ток), Миколаївська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)», а також визнання незаконним та скасування рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03.08.2022 за № 913 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)».

Як вже було зазначено, вказаними рішеннями органами місцевого самоврядування надано згоду відповідачу-2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років, площею 3,9147 га за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту), а також затверджено розроблений на замовлення відповідача-2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5120885100:01:001:0123) терміном на 1 рік.

Як зазначили відповідачі, на вказаній земельній ділянці Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» має у власності об`єкт нерухомого майна загальною площею 2548,7 кв.м за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с/рада Миколаївська, комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, який згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно включає: вагову, А; склад, Б; склад, В; склад, Г; споруди 1-6 (Т. 1, а.с. 151).

Відповідач-2 у своєму відзиві зауважив, що об`єкт нерухомого майна, який був переданий за Актом приймання-передачі майна, виділеного в натурі (Т. 1, а.с. 176-181) включає, зокрема, будівлі і споруди Механізованого току КСП «Миколаївка», до якого входили: 3 зернових склади, ОПВ-160, лінія очистки зерна, вагова, приставка, огородження току, 2 арочних склади, ПЕТКУСи, зернометателі, протравитель, електромагнітний сімяочисник, автопогрузчик, погрузчик, транспортери, вентилятор, ЗАВ-20, КЗС-40, сепаратор.

Крім того, відповідач-2 підкреслив, що отримавши у приватну власність будівлі та споруди Механізованого току, зареєструвавши право власності на них, відповідно з метою їх належного використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва звернувся спочатку до Миколаївської сільської ради для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідної площі в оренду, а потім до Сергіївської селищної ради - для затвердження проєкту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Оскільки у даному разі підставність представництва прокурором інтересів держави в особі Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури сторонами у справі жодним чином не оспорюється, вказані обставини колегією суддів в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу не досліджуються та не переглядаються.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 ЗК України, тут і в подальшому в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, як вірно встановлено господарським судом, органом місцевого самоврядування цілком правомірно не проводилися земельні торги, так як на відведеній в оренду відповідачу-2 земельній ділянці, що розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н., Сергіївська с/рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту), в останнього у власності перебуває нерухоме майно.

Щодо доводів прокурора про перевищення відведеної відповідачу-2 площі земельної ділянки порівняно з площею належного останньому нерухомого майна, колегія суддів вважає їх безпідставними та зазначає наступне.

При вирішенні спорів щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, суд може брати до уваги площу земельної ділянки, яка надавалася попередньому власнику будівлі, але право на яку не перейшло до набувача вказаного нерухомого майна в порядку статті 120 ЗК України. В той же час це не виключає можливості землекористувача та відповідного органу визначати площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, шляхом розробки (затвердження, погодження) нового проєкту землеустрою чи технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідним обґрунтуванням необхідності збільшення чи зменшення її площі з урахуванням незмінності цільового та функціонального призначення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони у судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком, ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проєкт землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). При цьому оцінка зазначених доказів повинна здійснюватися судами з дотриманням стандартів доказування, передбачених ГПК України щодо їх належності, допустимості, обґрунтованості та вірогідності.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

Відповідних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 по справі № 922/1323/20.

Також, прокурор вважає, що частина земельної ділянки, що є предметом договору оренди, зайнята нерухомим майном та не може використовуватись для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому не могла бути переданою в користування товариству за спрощеною процедурою (без проведення аукціону).

Колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними та зазначає, що відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Крім того, належні відповідачу-2 будівлі та споруди охоплені класом 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507.

Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами того, що нерухоме майно відповідача-2, яке розташоване на відведеній останньому в оренду земельній ділянці, не може бути ним використано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як і не наведено законодавчих приписів, які б забороняли відповідачу-2 використовувати таке майно у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, за змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (п. 5.5)). Тобто, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі N 310/11024/15-ц (п. 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (п. 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п. 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (п. 14), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункти 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Так, колегія суддів вважає, що прокурором у даній справі обрано спосіб захисту інтересів держави, який не є ефективним у спірних правовідносинах.

Визнання незаконними та скасування спірних наказів жодним чином не відновлює права та інтереси держави, так як право оренди земельної ділянки виникає на підставі укладеного між Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» Договору оренди землі від 09.08.2022, який станом на час подачі позову не був зареєстрований у встановлений ЗК України спосіб, що учасниками справи не заперечувалося.

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем-2.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний прокурором спосіб захисту у даній справі є неефективним, так як жодним чином не відновлює права держави у зв`язку з тим, що у відповідача-2 станом на час розгляду справи не виникло право оренди відведеної йому земельної ділянки. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, а також доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така позиці викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц).

Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягарі доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі №922/1163/18; від 29.08.2018р. у справі №909/105/15; від 29.08.2018р. у справі №910/23428/17; від 31.01.2018р. у справі № 10/8763/17).

Відповідно до ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

Посилання прокурора на те, що судом першої інстанції не враховано останню правову позицію Верховного Суду у спірних відносинах колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції застосував саме останню правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2023 по справі №922/3612/21, яка є релевантною для спірних у справі №916/1534/23 правовідносин.

Інші наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а тому, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі №916/1534/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

27.11.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя Я.Ф. Савицький