Ухвала

від 13.03.2024 по справі 916/1534/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1534/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (колегія суддів: Колоколов С. І. - головуючий, Поліщук Л. В., Савицький Я. Ф.) та рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 (суддя Волков Р. В.)

за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1) Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка»

про визнання незаконними та скасування рішень,

за участю:

відповідача-1: Лупу С. С. (адвокат),

відповідача-2: Бондаренко Г. Є. (адвокат), Рибальченко С. Г. (самопредстаництво),

прокурора: Костюк О. В. (посвідчення), Підяш О .С. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Рада, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка» (далі - Товариство, відповідач 2), про: визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.03.2021 № 673 «Про надання дозволу ТОВ «Миколаївка» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, (тік), Миколаївська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)» (далі - Рішення № 673); визнання незаконним та скасування рішення Ради від 03.08.2022 № 913 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Миколаївка» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту)» (далі - Рішення № 913).

1.2 Позов обґрунтовано тим, що спірні Рішення прийняті з порушенням вимог земельного законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що: сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною; прокурор не довів належними та допустимими доказами того, що нерухоме майно відповідача 2, яке розташоване на відведеній останньому в оренду земельній ділянці, не може бути ним використано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як і не наведено законодавчих приписів, які б забороняли Товариству використовувати таке майно у сільськогосподарській діяльності. При цьому суди дійшли висновку, що обраний прокурором спосіб захисту у цій справі є неефективним, оскільки не відновлює права держави у зв`язку з тим, що у відповідача 2 станом на час розгляду справи не виникло право оренди відведеної йому земельної ділянки.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) просить скасувати постанову і рішення, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: частини 1 статті 120, частин 1, 2 статті 124, частин 2, 3 статті 134, частини 1 статті 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 21, частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та порушення норм процесуального права, а саме: статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

4. Мотивувальна частина

4.1 З встановлених судами обставин вбачається, що Рішеннями № 673 і № 913 органи місцевого самоврядування надали згоду відповідачу 2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років, площею 3,9147 га за адресою: комплекс будівель та споруд № 7, буд. б/н, Сергіївська селищна рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область (за межами населеного пункту), а також затвердили розроблений на замовлення Товариства проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5120885100:01:001:0123) терміном на 1 рік.

4.2 На земельній ділянці за вказаною адресою Товариство має у власності нерухоме майно, загальною площею 2 548,7 м2, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно включає: вагову, А; склад, Б; склад, В; склад, Г; споруди 1-6.

4.3 За твердженням Товариства, об`єкт нерухомого майна, який був переданий за актом приймання-передачі майна, виділеного в натурі, включає, зокрема, будівлі і споруди механізованого току КСП «Миколаївка».

4.4 При цьому, отримавши у приватну власність будівлі та споруди механізованого току, зареєструвавши право власності на них, з метою їх належного використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач 2 звернувся спочатку до Миколаївської сільської ради для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідної площі в оренду, а потім до Сергіївської селищної ради (до складу якої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» увійшла, зокрема, Миколаївська сільська рада) - для затвердження проєкту землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду.

4.5 За таких обставин прокурор, не погоджуючись з Рішеннями № 673 і № 913, звернувся до господарського суду з позовом у цій справі.

4.6 Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що орган місцевого самоврядування цілком правомірно не проводив земельні торги, оскільки на відведеній в оренду відповідачу 2 земельній ділянці в останнього у власності перебуває нерухоме майно.

4.7 Водночас суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі укладеного між Радою та Товариством Договору оренди землі від 09.08.2022, який станом на час подачі позову не був зареєстрований у встановлений ЗК України спосіб, що учасниками справи не заперечувалося.

4.8 Прокурор у спірних правовідносинах укладений між Радою та Товариством Договір оренди землі від 09.08.2022 не оспорив.

4.9 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.10 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.11 У справі № 910/5201/19, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 в якій міститься посилання у касаційній скарзі, суд касаційної інстанцій виходив із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що площа наданої Київрадою в оренду земельної ділянки в 410 разів перевищує площу майна, а відтак значно перевищують площу належної відповідачу будівлі.

4.12 У справі, що переглядається, таких обставин судами не встановлено.

4.13 У справі № 910/9028/19, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими повністю відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 06.12.2018 про передачу земельної ділянки товариству для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і об`єктів дорожнього сервісу та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2019, укладеного між відповідачами, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 01.07.2020 зазначив, що в силу наведених норм частини 2 статті 124, абзацу 13 частини 2 статті 134 та частин 1, 2 статті 135 ЗК України в редакції, чинній станом на 04.12.2018, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для експлуатації та обслуговування саме об`єктів дорожнього сервісу підлягали виключно продажу на земельних торгах.

4.14 Колегія суддів звертає увагу також на відмінність змісту позовних вимог та фактичних обставин справи № 910/4528/15-г (постанова Верховного Суду від 09.02.2018) від справи № 916/1534/23, що розглядається. Так, за обставинами справи № 910/4528/15-г земельну ділянку було передано для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідачі незаконно об`єднали у відповідному клопотанні та оскаржуваному рішенні в одне ціле земельну ділянку як для нового будівництва, так і для експлуатації та обслуговування житлового будинку, оскільки отримання права оренди на них мало відбуватись відповідно до різних порядків.

4.15 За результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/2942/19 за позовом прокурора про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, Верховний Суд постановою від 09.04.2020 скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, які мають значення для справи, зокрема щодо можливості набуття відповідачем земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом, а не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна.

4.16 У справі № 922/443/20, на постанову Верховного Суду від 11.08.2021 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання незаконним та скасування пунктів додатків до рішень ради з тієї підстави, що рада ухвалила протиправні рішення щодо надання в користування товариству земельної ділянки під будівництво житлового комплексу без проведення земельного аукціону та площею, яка значно перевищує площу, необхідну для обслуговування нерухомості. У цій справі Верховний Суд зазначив про незаконність оскаржуваних рішень, оскільки формування спірної земельної ділянки, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви товариства та за проєктом землеустрою, розробленим і затвердженим на підставі оспорюваних рішень ради, за якими відведення земельної ділянки здійснювалося не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єктів нерухомого майна, а для будівництва нового об`єкта нерухомості - житлового комплексу, при цьому за умови знесення вже існуючих об`єктів.

4.17 Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові у справі, яка переглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених для порівняння постановах Верховного Суду, оскільки фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, у цих справах є різними.

4.18 При цьому, не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.19 Окремо колегія відмічає, що зазначення у касаційній скарзі постанов суду касаційної інстанції, зокрема, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 21.03.2023 у справі № 910/1562/22 прокурором зводиться до того, що у наведених постановах підтверджено правильність та актуальність правової позиції, викладеної у справі у справі № 910/4528/15-г, правовідносини у якій, як вже зазначалося, не є подібними із даною справою, що переглядається у касаційному порядку.

4.20 В касаційній скарзі, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц, від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16-ц, від 07.04.2021 у справі № 912/2518/19, прокурор стверджує, що обрав правильний та ефективний спосіб захисту прав держави.

4.21 У справі № 912/2518/19 (постанова Верховного Суду від 07.04.2021) розглядався позов заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Фермерського господарства «Соколова Олександра Вікторовича» про визнання наказів і договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок.

4.22 У справі № 365/65/16-ц Велика Палата Верховного Суду залишила рішення апеляційного суду про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації зазначених договорів оренди, зобов`язання фізичної особи повернути державі земельні ділянки без змін.

4.23 У справі № 366/2648/16-ц розглядався позов Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, фізичної особи, третя особа - Управління Держгеокадастру в Іванківському районі, про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі.

4.24 За вказаних обставин висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.25 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.26 Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі з урахуванням визначеного статтею 287 ГПК України права касаційного оскарження, не обґрунтовані належним чином в контексті виключних випадків касаційного оскарження, тому Верховний Суд відповідно до встановлених процесуальним законом меж розгляду справи у суді касаційної інстанції оцінювати та перевіряти їх не може.

4.27 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.28 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 916/1534/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач