Ухвала

від 07.08.2023 по справі 947/20232/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1250/23

Справа № 947/20232/23 1-кс/947/8658/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

підозрюваного - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42023160000000072 від 16.02.2023 року за апеляційними скаргами прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.07.2023 року про обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою, стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Яськи, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, українця, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушенння обіймаючого посаду інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

встановив:

в провадженні 2-го СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві перебуваєкримінальне провадження № 42023160000000072 від 16.02.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вчиненого ОСОБА_8 за наступних обставин.

Наказом начальника ГУНП в Одеській області НПУ № 813 від 25.04.2022 ОСОБА_8 призначено на посаду інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час у ОСОБА_8 ймовірно виник злочинний умисел спрямований на особисте незаконне збагачення шляхом впливу на службових осіб уповноважених здійснювати видачу дозволів на придбання вогнепальної зброї.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи його протиправні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_8 став підшукувати осіб, які можуть мати бажання отримати дозвіл на придбання вогнепальної зброї з метою вимагання від них грошових коштів та подальшого впливу на прийняття рішення уповноваженими службовими особами ГУНП в Одеській області, які надають такий дозвіл.

Так, приблизно в лютому 2023 року громадянин України ОСОБА_9 вирішив придбати у власне користування гладкоствольну мисливську зброю з метою власного використання. З цією метою ОСОБА_9 звернувся до свого знайомого на ім`я « ОСОБА_10 », інші анкетні дані якого в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, який порадив звернутися до особи на ім`я ОСОБА_11 , який є службовою особою правоохоронного органу та може бути обізнаний про процедуру отримання дозволу на придбання вогнепальної зброї та надав номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

В подальшому 23.03.2023 ОСОБА_9 за допомогою належного йому номеру мобільного телефону НОМЕР_2 зателефонував на наданий йому раніше номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 та повідомив, що він має намір законно оформити дозвіл на придбання гладкоствольної мисливської рушниці для власного використання.

Так, ОСОБА_8 усвідомлюючи, що він як службова особа ГУНП в Одеській області володіє можливістю незаконного впливу на прийняття рішення щодо надання ОСОБА_9 дозволу на придбання гладкоствольної мисливської рушниці для власного використання вирішив здійснити вплив на невстановлених службових осіб ГУНП в Одеській області, що уповноважені приймати такі рішення з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 та призначив останньому зустріч 28.03.2023 на стоянці автотранспорту біля залізничного вокзалу у м. Одеса, крім того ОСОБА_8 озвучив ОСОБА_9 необхідність взяти з собою копію належного йому паспорта громадянина України та 4 фотокартки.

В обумовлений ОСОБА_8 час, близько 11:40 ОСОБА_9 зустрівся з останнім на стоянці автотранспорту біля залізничного вокзалу м. Одеси за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, де ОСОБА_8 запросив ОСОБА_9 до автомобіля ВАЗ 21099, в якому він прибув на місце зустрічі.

Перебуваючи в автомобілі ВАЗ 21099 ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх наслідки діючи з мотивів особистого незаконного збагачення продовжив вчиняти дії спрямовані на отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди виказав вимогу ОСОБА_9 у дання йому грошових коштів у сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень за здійснення впливу на службових осіб ГУНП в Одеській області, які уповноважені надавати дозвіл на придбання вогнепальної гладкоствольної зброї.

Крім того, ОСОБА_12 наголосив ОСОБА_13 , що без його допомоги він не зможе отримати дозвіл на придбання мисливської гладкоствольної рушниці, оскільки процес є дуже складним та кінцевий результат буде досягнути тільки у разі надання ОСОБА_12 неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, яка наділена правом на прийняття рішення про надання ОСОБА_9 дозволу на придбання мисливської гладкоствольної рушниці.

Після цього ОСОБА_12 детально роз`яснив ОСОБА_9 порядок набуття документів, що необхідні для набуття дозволу на придбання мисливської гладкоствольної рушниці, а також.

Так, ОСОБА_8 вказав, що він самостійно надасть ОСОБА_9 довідку про проходження необхідного медичного огляду, крім того ОСОБА_9 необхідно пройти до стрілецького тиру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі 9А/2 для проходження курсів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та застосування.

В подальшому ОСОБА_8 28.03.2023 приблизно о 11:45 перебуваючи в авто ВАЗ 21099, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки таких та бажаючи їх настання отримав від ОСОБА_9 раніше вимагаємі ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень за здійснення незаконного впливу на службових осіб ГУНП в Одеській області, які надають дозвіл на здійснення придбання мисливської гладкоствольної рушниці.

Продовжуючи виконувати наданні ОСОБА_8 інструкції щодо проходження необхідних курсів про володіння технікою безпеки під час користування вогнепальною зброєю ОСОБА_9 04.05.2023 прибув до стрілецького тиру «STVOL», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі 9а/2, де невстановлена в ході досудового розслідування особа без фактичної здачі ОСОБА_9 екзаменів повідомив його, що він успішно здав іспит.

Того ж дня ОСОБА_9 повідомив засобами телефонного зв`язку ОСОБА_12 дану інформацію, на що останній сказав ОСОБА_9 , що самостійно забере довідку про проходження необхідної підготовки з тиру, яку надасть ОСОБА_9 разом з іншими документами.

В подальшому 10.05.2023 ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що документи готові, та призначив зустріч за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа та Петрова, 39.

Пізніше того дня близько 14:30 ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_8 , який надав йому довідку № 002513 від 04.05.2023 видана ТОВ «Центр стрілецької підготовки «Одеса» на ім`я ОСОБА_9 , Квитанції № ПН4426988 та ПН4426989, та договір про страхування серії ОЗ № 0571460 на ім`я ОСОБА_9 , та повідомив, що довідку про проходження медичного огляду надасть трохи пізніше, оскільки туди необхідно вклеїти фотокартку.

В подальшому 16.05.2023 ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_8 біля магазину Таврія по вулиці Семена Палія/Академіка Заболотного у м. Одеса, де ОСОБА_8 надав медичну довідку серії 12ЯЯЮ № 272786 та зазначив, що з усім наданим ним пакетом документів, йому необхідно піти до відділу контрою за обігом зброї ГУНП в Одеській області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Скидановський узвіз, 7А.

Прибувши 18.05.2023 до вказаної адреси ОСОБА_9 надав усі надані раніше документи ОСОБА_8 невстановленій в ході досудового розслідування службовій особі ГУНП в Одеській області.

Ознайомившись з наданими ОСОБА_9 документами не встановлена в ході досудового розслідування службова особа ГУНП в Одеській області повідомила, що йому необхідно звернутися до відповідного сектору контролю за обігом зброї за місцем проживання, відповідно до місця реєстрації ОСОБА_9 до Суворовського району м. Одеси.

Того ж дня ОСОБА_9 повідомив вищевказану інформацію ОСОБА_8 , який надав ОСОБА_9 номер телефону НОМЕР_3 та повідомив, що дана особа є працівником сектору контролю за обігом зброї в Суворовському районі м. Одеса та він чекає дзвінка ОСОБА_9

За вказаним номером телефону відповів не встановлений в ході досудового розслідування чоловік та повідомив, що він повідомлений про дзвінок ОСОБА_9 , але він знаходиться у відпустці та сказав зателефонувати йому після 29.05.2023.

Виконуючи надані раніше вказівки 29.05.2023 близько 14:00 ОСОБА_9 зателефонував за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , невстановлена в ході досудового розслідування особа, що підняла слухавку вказала, що ОСОБА_9 необхідно привести усі наявні у нього документи за адресою: АДРЕСА_2 , що і було зроблено ОСОБА_9 того ж дня.

Особа, яка отримала від ОСОБА_9 документи, вказала, що б він чекав від нього дзвінка про готовність дозволу.

Пізніше 15.06.2023 ОСОБА_9 з номеру мобільного НОМЕР_3 зателефонувала не встановлена в ході досудового розслідування особа, яка раніше отримувала від нього документи та повідомила, що дозвіл на придбання мисливської гладкоствольної рушниці готовий, та він може його отримати за адресою: АДРЕСА_2 .

Наступного дня 16.06.2023 ОСОБА_9 прибув за адресою: АДРЕСА_2 де отримав дозвіл (дублікат дозволу) на придбання однієї мисливської гладкоствольної рушниці серії НОМЕР_4 від 08.06.2023 на ім`я ОСОБА_9 за підписом начальника ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_15 , який надруковано на бланку (Додатку № 3 до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів).

05.07.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

06.07.2023 року, слідчий 2-го СВ (з дисл. в м. Одеса) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_16 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_17 про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 187 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 501908 гривень, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Клопотання мотивоване тим, що з урахування підозри, висунутої ОСОБА_8 , яка підтверджується доказами, долученими до клопотання та в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків: переховування від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речові докази; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки під час огляду транспортного засобу, належного останньому, виявлено значну кількість дозволів на зброю на ім`я інших людей.

Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання органу досудового розслідування та підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 26 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 69784 гривень, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, строком до 04.09.2023 року.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на: обґрунтованість підозри, з посиланням на долучені органом досудового розслідування докази; доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК, зокрема визнав необґрунтованим доводи органу досудового розслідування щодо існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у виді можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, оскільки такі доводи сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження, так як відсутні будь-які відомості, які б могли свідчити про наявність схильності підозрюваного до можливого вчинення інших кримінальних правопорушень.

Одночасно слідчий суддя зазначив, що сторона обвинувачення не новела достатніх підстав вважати, що необхідно визначити заставу поза межами передбачених КПК за вчинення тяжкого правопорушення, з огляду на повідомлення прокурора, що на даний час перевіряються обставини, щодо систематичного вчинення підозрюваним аналогічних правопорушень та додав, що будь-яких грошових коштів у підозрюваного не вилучено.

Слідчий суддя критично оцінив твердження сторони обвинувачення, що саме розмір застави, який становить 501908 гривень, зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, оскільки ані слідчим у клопотанні, ану прокурором у судовому засіданні не доведено винятковості обставин даного кримінального провадження, що могли би зумовити перевищення розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин, слідчий суддя дійшов до висновку, що більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання покладених на ОСОБА_8 обов`язків.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_6 кожен окремо звернулись з апеляційними скаргами, в яких:

-захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 будь-якого запобіжного заходу;

-прокурор просить частково скасувати ухвалу слідчого судді, а саме в частині визначення застави та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 187 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 501908 гривень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазнає, що в даному кримінальному провадженні відсутні ризики, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, як і відсутня обґрунтована підозра, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. На думку захисника стороною обвинувачення не доведено наявність такої кваліфікуючої ознаки як «вимагання» та «здійснення впливу» на осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Крім того, захисник вважає, що у даному кримінальному провадження має місце провокація та підбурювання ОСОБА_8 до ймовірного вчинення кримінального правопорушення, зокрема зазначила, що на в підозрюваного не були вилучені будь-які грошові кошти.

Прокурор в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що розмір застави, визначений слідчим суддею завідомо недостатній, з огляду на розмір заробітної плати, яку отримував ОСОБА_8 в період 2021 року (161078 гривень) та 2022 року (512353 гривень), а розмір застави, який визначив слідчий суддя не достатній в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання органу досудового розслідування про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, врахував характер вчинення злочину, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим за результатами розгляду справи по суті пред`явленого обвинувачення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, а також може здійснити дії щодо переоформлення особистого майна, щоб запобігти в подальшому можливої конфіскації майна за результатами справи по суті; вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні. Разом з цим, слідчий суддя визнав недоведеними органом досудового розслідування ризики, передбачений п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення апеляційним судом встановлено таке.

Відповідності до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та долучені до клопотання слідчого вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.

Посилання сторони захисту щодо неправильності кваліфікації дій інкримінованих ОСОБА_8 , з огляду на те, що в останнього не було знайдено грошових коштів, колегія суддів вважає передчасними, оскільки на даний час органом досудового розслідування здійснюються процесуальні дії та за результатами яких буде прийнято рішення щодо дій підозрюваного.

Долучені до клопотання слідчого докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки останній на даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_8 на свідків, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на них, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів визнає вірними висновки слідчого судді про доведеність ризику можливого вчинення знищення, сховання речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, а також може здійснити дії щодо переоформлення особистого майна, щоб запобігти в подальшому можливої конфіскації майна за результатами справи по суті кримінального правопорушення.

Доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вказаний запобіжний захід з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для запобігання встановленим ризикам.

Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, а саме: місце проживання, одружений, раніше не судимий, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вказані обставини не були тими стримуючими факторами для не вчинення кримінально-протиправних дій.

Доводи сторони обвинувачення в частині визначення замалого розміру застави, колегія суддів визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно положень ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини згідно яких уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Крім того, апеляційний суд враховує висновки викладені в 2-ому реченні п. 31 рішення ЄСПЛ «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

Апеляційна скарга прокурора мотивована лише розміром заробітної плати, отриманої підозрюваним за 2021-2022 роки, при цьому в судовому засіданні прокурором не було доведено, що після внесення, визначеної слідчим суддею застави, підозрюваний ОСОБА_8 вчиняв будь-які дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК. Також прокурором не доведено, що визначений слідчим суддею розмір застави не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий суддя врахував обставини та тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, та визначив розмір застави в межах ст.182 КПК.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що обрана слідчим суддею застава, в межах ст.182 КПК цілком відповідає положенням кримінально процесуального кодексу та є достатньою і прийнятною також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Апеляційний суд вважає, що застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.

На даний час підозрюваний ОСОБА_8 звільнений з-під варти, що свідчить про фактичну згоду сторони захисту з обраним запобіжним заходом слідчим суддею.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують обраний запобіжний захід.

Істотних порушень положень КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника та прокурора стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_18 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 та прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.07.2023 року, якою ОСОБА_8 підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, в кримінальному проваджені № 42023160000000072 від 16.02.2023 року, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4