Постанова

від 10.08.2023 по справі 712/7879/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1347/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 712/7879/22 Категорія: 302090000 Троян Т.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач Черкаська міська рада;

відповідач ОСОБА_1 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу позивач Черкаська міська рада

розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Троян Т.Є. у приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси 19.06.2023 року, у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

29.09.2022 року Черкаська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,2110 га, кадастровий номер: 7110136700:05:023:0008, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаської міської ради № 8-349 від 07.07.2005 року надано ТОВ «Біотех» земельну ділянку площею 2110 кв. м. (0,2110 га) по АДРЕСА_1 в оренду під існуючу пересувну газозаправну станцію.

15.07.2013 року між ТОВ «Біотех» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №2866 від 15.07.2013 року, за умовами якого відповідач набув у власність нежитлове приміщення, що розташовується у АДРЕСА_1 .

Право власності відповідача ОСОБА_1 на нежитлове приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2013 року (рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 15.07.20213 року за індексним № 3954912).

Нежитлова будівля, яка належить відповідачеві на праві власності, знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, яка належать територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Втім, земельна ділянка на якій розміщено нежитлове приміщення відповідача, у користування останньому не передавалася та договір оренди землі між сторонами не укладався.

08.09.2021 року відповідачем за актом приймання-передачі від 07.09.2021 року передано у власність ТОВ «ПБ ІНВЕНТ» нежитлове приміщення, а саме: комплекс приміщень пересувної газозаправної станції, що складається з: складу-сторожки літ. «Б-1», загальною площею 23,1 кв.м., вбиральні літ. «Г», виробничо-складського приміщення з вбудованою адміністративно-побутовою частиною літ. «Д-ІІ», площею 764,2 кв. м., огорожі «1», замощення «І», газозаправної колонки «2», ємкості «3», водо колонки «4», навісу літ. «Е».

Право власності ТОВ «ПБ ІНВЕНТ» у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 08.09.2021 року (рішення про державну реєстрацію речових прав від 21.09.2021 року за індексним № 60476589).

Отже, відповідач ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості (15.07.2013 року) й до моменту відчуження нежитлового приміщення ТОВ «ПБ ІНВЕНТ» (08.09.2021 року) фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не здійснював оплату за таке фактичне користування.

При цьому, земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14.07.2013 року. Враховуючи позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20, розрахунок безпідставно набутих грошових коштів може розпочинатися саме з цієї дати.

Згідно витягу з технічної документації про НГО № 5497 від 30.12.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1837704,50 грн.

Рішеннями Черкаської міської ради № 2-4690 від 27.06.2019 року затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.

У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 10 якої вбачається, що за земельні ділянки яким згідно з КВЦПЗ присвоєно код 03.07., орендну плату встановлено у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно розрахунку, за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 13.07.2019 року по 07.09.2021 року розмір заборгованості відповідача становить 118871,79 грн.

05.12.2022 року представник позивача скерував до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої вказав, що користуючись правом, передбаченим положеннями ст. 49 ЦПК України, позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог у межах справи № 712/7879/22 з 118 871,79 грн. до 244 540,59 грн.за період з 02 квітня 2017 року по 07 вересня 2021 року, тобто на суму 125 668,80 грн.

У зв`язку з фактичним користуванням відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою та ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, порушенням прав територіальної громади м. Черкас через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 244540,59 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2022 року позов Черкаської міської ради - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок № UA 608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані кошти за час фактичного користування земельною ділянкою за період з 02 квітня 2017 року по 07 вересня 2021 року в розмірі 244540,59 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36) сплачений судовий збір в розмірі 3668,11 гривень.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2023 року скасовано зазначене вище заочне рішення.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2023 року позов Черкаської міської ради задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок № UA 608999980314000611000023759, банк : Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримуванікошти за час фактичного користування земельною ділянкою за період з 01 січня 2021 року по 07 вересня 2021 року у розмірі 37761,05 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36) сплачений судовий збір в розмірі 564,88 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Черкаська міська рада оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказується, що приймаючи до уваги аналогічні правові висновки Верховного Суду у постановах від 09.02.2022 року у справі №910/8770/19, від 09.12.2021 року у справі № 922/4264/20, від 02.06.2021 року у справі №904/2269/19, від 28.09.2020 року у справі № 922/4073/19, від 07.09.2020 року у справі №922/3671/19, від 07.07.2020 року у справі № 922/3208/19, від 02.06.2020 року у справі №922/2845/19, від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19, доводи та мотиви суду першої інстанції про неможливість використання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.12.2020 року № 5497 для обрахування безпідставно утримуваних грошових коштів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у період з 02.04.2017 року по 31.12.2021 року є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Скаржник посилається, що доводи суду першої інстанції про те, що у період з 02.04.2017 року по 30.12.2020 року не проведена нормативна грошоваоцінкаспірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки показники нормативно грошовоїоцінкивикористовуються згідно рішення ЧМР № 5-656 від 13.05.2010 року з 01.01.2011 року.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано та не досліджено тієї обставини, що нових показників нормативної грошової оцінки земельної ділянки у м. Черкаси не приймалося та нормативна грошова оцінка землі у м. Черкаси з 2011 року та й зокрема, у період з 02.04.2107 року по 30.12.2020 року була сталою та не зазнала змін. При цьому, зворотнього відповідачем не доведено та не спростовано належними та допустимими доказами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив нормативну грошову оцінку землі та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, фактично вказуючи, що момент формування останньої і є датою її проведення, що не відповідає діючому законодавству та сталій практиці Верховного Суду.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, Черкаська міська рада просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 206779,54 грн. у період з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року та ухвали в оскаржуваній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадженнябез участісторін.

Приймаючи до уваги, що Черкаська міська рада просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 206779,54 грн. у період з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року та ухвали в оскаржуваній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог Черкаської міської ради.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст.367 ЦПК України, приймаючи до уваги роз`яснення, викладені в п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року про те, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячизнаступнихпідстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності та обґрунтованості позовних вимог, пославшись на те, що нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок було проведено згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 грудня 2020 року, а тому наявні підстави для стягнення розміру орендної плати лише в період з 01.01.2021 року по 07.09.2021 року в розмірі 37 761, 05 грн., оскільки в період до 30 грудня 2020 року така оцінка на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки була відсутня.

Суд першої інстанції критично оцінив доводипозивача, що у період з 02.04.2017 року по 30.12.2020 року показники НГО використовуються згідно рішення Черкаської міської ради № 5-656 від 13.05.2010 року з 01.01.2011 року, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки було саме для визначення розміру орендної плати у заявлений період з 02.04.2017 року по 30.12.2020 року, та розрахунок безпідставно набутих коштів позивач зробив саме на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які було внесено до Державного земельного кадастру відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі в оскаржуваній частині законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією зосновних засадсудочинства,визначених п.8ч.3ст.129Конституції Україниє забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2866 від 15.07.2013 року.

Дата державної реєстрації права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.07.2013 року.

Згідно даних Акту приймання-передачі від 07.09.2021 року ОСОБА_1 передано у власність ТОВ «ПБ ІНВЕНТ» нежитлове приміщення, а саме : комплекс приміщень пересувної газозаправної станції, що складається з: складу-сторожки літ. «Б-1», загальною площею 23,1 кв. м., вбиральні літ. «Г», виробничо-складського приміщення з вбудованою адміністративно-побутовою частиною літ. «Д-ІІ», площею 764,2 кв. м., огорожі «1», замощення «І», газозаправної колонки «2», ємкості «3», водо колонки «4», навісу літ. «Е».

Право власності ТОВ «ПБ ІНВЕНТ» у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 08.09.2021 року (рішення про державну реєстрацію речових прав від 21.09.2021 року за індексним № 60476589).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру, вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,211 га (кадастровий номер 7110136700:05:023:0008) по АДРЕСА_1 та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Дана земельна ділянка належить територіальній громаді м. Черкаси, в інтересах якої діє Черкаська міська рада, згідно повноважень, визначених ст. 12 Земельного кодексу України.

Рішенням Черкаської міської ради від 07 липня 2005 року № 8-349 «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Біотех» земельної ділянки в оренду по вул.Автомобілістів» надано ТОВ «Біотех» земельну ділянку площею 2110 кв.м. по вул.Автомобілістів в оренду (без права передачі в суборенду) на 49 років під існуючу пересувну газозаправну станцію за рахунок землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотех».

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (витяг сформовано 30 грудня 2020 року) № 5497, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Автомобілістів, кадастровий номер 7110136700:05:023:0008, площею 2110 кв. м, становить 1837704,50 грн. Нормативна грошова оцінка 1 квадратного метра земельної ділянки становить 870,95 грн.

Рішеннями Черкаської міської ради № 2-4690 від 27.06.2019 року затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 10 якої вбачається, що за земельні ділянки яким згідно з КВЦПЗ присвоєно код 03.07., орендну плату встановлено у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно розрахунку Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, розмір збитків за період фактичного користування відповідачем вказаною земельною ділянкою з 02 квітня 2017 року по 07 вересня 2021 року становить 244540,59 грн.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Так, згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначеного, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом першої інстанції вірно враховано позицію Верховного Суду України у постанові від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20 та зазначено, що обов`язок ОСОБА_1 зі сплати грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, на якій розташований об`єкт нерухомості, виникає з моменту державної реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, тобто з 14.07.2013 року.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України .

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18 та постанові Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов?язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості 15.07.2013 року, і до моменту відчуження нежитлового приміщення ТОВ «ПБ Інвент» - 08.09.2021 року, фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не здійснював оплату за фактичне користування.

Судом першої інстанції вірно акцентовано увагу на тому, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розглядусправ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, врахувавши, що нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки було проведено згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 грудня 2020 року, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що підстави для стягнення з відповідача розміру орендної плати в період з 02.04.2017 року по 31.12.2020 року - відсутні.

Апеляційний суд, надаючи оцінку доводам позивача, що у період 02.04.2017 року по 30.12.2020 року показники НГО використовуються згідно рішення Черкаської міської ради № 5-656 від 13.05.2010 року з 01.01.2011 року, також оцінює їх критично, оскільки судом першої інстанції вірно та обґрунтовано акцентовано увагу на тому, що матеріали справи не містять відомостей, що проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки було саме для визначення розміру орендної плати у заявлений період з 02.04.2017 року по 30.12.2020 року, та розрахунок безпідставно набутих коштів позивачем зроблено саме на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які внесено до Державного земельного кадастру відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель».

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду при розгляді справ у подібних спірних правовідносинах є безпідставними, оскільки висновки у відповідних справах та у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із відповідних справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з врахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Приймаючи до уваги вищеваказане, недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав скаржника, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення колегією суддів апеляційного суду.

Із врахуванням вище вказаного, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично,оскільки є формальними, безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування в оскаржуваній частині законного рішення суду першої інстанції, яким в оскаржуваній частині Черкаській міській раді у задоволені позову відмовлено.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення в частинівідмови устягненні з ОСОБА_1 безпідставно утримуванихгрошових коштіву розмірі206779,54грн.у періодз 02.04.2017року по31.12.2020року є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Черкаської міської ради слід залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено - без змін, а тому судові витрати апеляційним судом не переглядаються.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 11.08.2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко