Постанова

від 07.08.2023 по справі 904/2104/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (804/4594/16)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Красицька-Келембет Аліса Сергіївна, представник ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат";

від відповідача:Москалець Г.В., представник Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків; діє на підставі витягу з ЄДР №б/н від 28.06.2023 року;

від відповідачаПанковська Е.П., представник Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків; діє на підставі витягу з ЄДР №б/н від 28.06.2023 року

розглянувши апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року (повний текст рішення складено 03.11.2022 року), у справі №904/2104/19(804/4594/16) (суддя Владимиренко І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кам`янське,

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, м.Дніпро

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі №904/2104/19 (804/4594/16) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 25.06.2014 року №0000384602 (форми "В1").

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 25.06.2014 року №0000394602 (форми "В4").

Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4 872,00 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі № 904/2104/19 (804/4594/16) у складі колегії суддів : головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.

У зв`язку з виходом у відставку судді ОСОБА_1 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2023 року для розгляду справи №904/2104/19(804/4594/16) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року прийнято до свого провадження справу № 904/2104/19(804/4594/16) у складі колегії суддів: головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.

У зв`язку з виходом у відставку судді Вечірка І.О. протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2023 року для розгляду справи №904/2104/19(804/4594/16) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

В судове засідання 07.08.2023 року з`явились представники сторін та надали свої пояснення.

Вивчивши докази та заслухавши представників сторін, колегією суддів встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинними протиправними та скасування податкових повідомленьрішень № 0000384602 від 25.06.2014 року за формою "В1" про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18 930 832,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції (штраф) в сумі 9 465 416,00 грн. та №0000394602 від 25.06.2014 року за формою "В4" про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 14 054 634,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 06.06.2014 року №335/28-01-46-02-05393043 про відсутність реального виконання господарських угод з контрагентами Асоціація "Багатопрофільна Компанія "Спецметалургмонтаж", ТОВ ПГ "Укренергосервіс", ТОВ "Восток - Запоріжжя", ТОВ "Елемер-Україна", ТОВ "Кліпта Україна" дійсним обставинам, оскільки вони ґрунтуються не на конкретних порушеннях позивачем податкового законодавства, а лише на аналізі податкової інформації відносно контрагентів позивача та інших платників податків по ланцюгу постачання, яка міститься в АІС "Податковий блок", без належного дослідження первинних документів цих платників податків.

Стосовно порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - заниження суми податкових зобов`язань в розмірі 31 912 042,00 грн. внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами нижче її собівартості, рядка 4.1. податкових зобов`язань з ПДВ за квітень-травень 2019 року на суму 559 197,00 грн., позивач посилається на те, що такі висновки суперечать фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства, базуються виключно на припущеннях.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 804/15748/14.

Постановою від 31.10.2014 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/15748/14 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивачем дане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року у справі № 804/15748/14 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 31.01.2014 року залишено без змін.

Позивачем судові рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 804/15748/14 оскаржені в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі №804/15748/14(К/800/42508/15) допущено заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС. Касаційну скаргу Позивача задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 31.01.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року у справі № 804/15748/14 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 року прийнято до провадження дану адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та присвоєно їй №804/4594/16.

За результатами нового розгляду справи №804/4594/16, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 року № 0000384602 та № 0000394602.

Під час апеляційного перегляду справи на новому розгляді здійснено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідачем оскаржено в касаційному порядку судові рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 804/4594/16.

Під час касаційного розгляду справи № 804/4594/16 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду здійснено заміну відповідача у справі в порядку правонаступництва, відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби замінено на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2021 року касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року прийнято до розгляду адміністративну справу № 804/4594/16.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року матеріали адміністративної справи № 804/4594/16 надіслано для розгляду господарському суду Дніпропетровської області, в проваджені якого перебуває справа № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б, ЄДРПОУ 05393043).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 року прийнято матеріали справи №904/2104/19(804/4594/16) за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень до розгляду в межах справи №904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Соборна, 18-б; ЄДРПОУ 05393043).

01.11.2022 року у справі №904/2104/19(804/4594/16) прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 року у справі №904/1448/20).

Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Предметом розгляду у цій справі є вимога позовна вимога про визнання нечинними протиправними та скасування податкових повідомленьрішень № 0000384602 від 25.06.2014 року за формою "В1" про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18 930 832,00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції (штраф) в сумі 9 465 416,00 грн. та №0000394602 від 25.06.2014 року за формою "В4" про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 14 054 634,00 грн..

Вимога заявлена в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Соборна, 18-б; ЄДРПОУ 05393043).

Встановлено, що вказані позовні вимоги заявлено до відкриття провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б, ЄДРПОУ 05393043).

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним Кодексом України з процедур банкрутства, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 року №2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019 року.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 року у справі №905/813/20).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частини 13 статті 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, тобто є справами виключної підсудності.

Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 року у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 року у справі № 904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто, призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 року у справі №916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 статті 7 Кодексу України встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 року у справі №918/335/17, від 15.06.2021 року у справі №916/585/18(916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 року у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 року у справі №334/5073/19, від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19).

У постановах від 15.05.2019 року у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 року у справі №289/233/18, від 19.06.2019 року у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу (наведена правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20).

Відповідно до частини 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності із зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми Господарського процесуального кодексу України чи Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють винятків із цього правила.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що Кодекс України з процедур банкрутства у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

Крім того, абзацом 4 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

За приписами Кодексу України з процедур банкрутства зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за змістом пункту 8 частини 1 ст.атті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем (державним органом) існують публічно-правові відносини, пов`язані з реалізацією відповідачем своїх владних повноважень щодо проведення перевірок позивача в частині дотримання останнім вимог податкового законодавства.

Отже, відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача та їх реалізації.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 21.09.2021 року у справі № 905/2030/19, з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог у межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 року у справі №905/2030/19 зазначила, що Кодексу України з процедур банкрутства та Господарський процесуальний кодекс України є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтею 20 Господарського процесуального кодексу України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21.10.2019 року підлягають норми статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства), на відміну від попереднього регулювання Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншими процесуальними кодексами України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків - провадження у справі про банкрутство, підвідомчість спору, який виник після 21.10.2019 року слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат".

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 року у справі №320/12137/20 відступила від указаних висновків у справі №905/2030/19 та зазначила наступне: "Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ".

"Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник".

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції."

Зміст наведеної правової позиції свідчить про те, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція була підтверджена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 року по справі №908/129/22 (908/1332/22).

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України такі висновки мають враховуватися під час вирішенні спору.

У справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, суть спору про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень свідчить про публічно-правовий характер такого спору та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Приймаючи до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі № 320/12137/20, висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 року по справі №908/129/22(908/1332/22), за якими спори, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, належать до юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів доходить до висновку про закриття провадження у справі, що розглядається, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України

При цьому, дійшовши висновку про закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд не має права давати оцінку нормам права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки вказані питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті судом адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 278 Господарського процесуального кодексу, України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 4 статті 278 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Частиною 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів та закрити провадження у справі.

При цьому суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст.231, 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 року у справі №904/2104/19 (804/4594/16) скасувати.

Провадження у справі №904/2104/19 (804/4594/16) за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.

Роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано суддями Верхогляд Т.А. та Коваль Л.А. 10.08.2023 року, суддею Парусніковим Ю.Б. у зв`язку з його відрядженням в період з 10 по 11 серпня 2023 року, підписано 14.08.2023 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б.Парусніков