Рішення

від 14.08.2023 по справі 909/487/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/487/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/487/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до відповідача Фермерського господарства "Володимир" про стягнення 765450,00 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Володимир" про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 765450,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач порушив умови п. 2.10 укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021 щодо збереження постачальником товару у належній кількості та якості, до повного вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей, зобов`язання постачальника по першому запиту покупця надати повну інформацію про збережений товар.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, він зобов`язаний сплатити штраф (неустойку), розмір якої передбачений у п. 4.2 договору.

У відповіді на відзив від 26.06.2023 (вх. № 9465/23 від 26.06.2023, документ з КЕП) позивач додатково наголошує, що між сторонами існував спір щодо поставки товару, а тому відповідач був зобов`язаний зберігати товар.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 9091/23 від 19.06.2023) заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що порушення відповідачем п. 2.10 договору та стягнення неустойки уже було предметом судового розгляду справі № 909/1262/21, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі. Також відповідач зазначає, що жодних спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або поставки товару між сторонами не було, що виключає можливість порушення відповідачем п. 2.10 договору. Також відповідач покликається на відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов договору поставки.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2023, для розгляду справи № 909/487/23 призначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до розгляду, відкрито провадження у справі № 909/487/23; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Копію ухвали від 30.05.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси сторін, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Копія ухвали від 30.05.2023 вручена позивачу 05.06.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0282436 9) та вручена відповідачу 10.06.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0282437 7).

В контексті викладеного, позивач та відповідач були належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлені про розгляд даної справи та отримали копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.

19.06.2023, з дотриманням процесуальних строків, до суду від відповідача ФГ "Володимир" надійшов відзив на позов (вх. № 9091/23 від 19.06.2023), який прийнято судом та долучено до матеріалів справи. До відзиву долучена копія рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2022 по справі № 909/1262/21 та поштова квитанція АТ "Укрпошта" № 7730407202280 від 19.06.2023, якою відповідач підтверджує направлення копії відзиву позивачу. Тому суд відхиляє доводи позивача, викладені у відповіді на відзив про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів направлення відзиву відповідачу.

У п. 5.3 постанови від 14.06.2022 по справі № 904/4338/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на відсутність законодавчо встановленої вимоги надсилати заяви, відповіді, відзиви та інші, відмінні від позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги процесуальні документи, листом з описом вкладення.

26.06.2023 на електронну пошту суду, з дотриманням процесуальних строків, від позивача ТОВ "Фозі-Агро" надійшла відповідь на відзив від 26.06.2023 (вх. № 9465/23 від 26.06.2023), яка прийнята судом та долучена до матеріалів справи. До відповіді на відзив долучено докази надіслання її відповідачу - опис вкладення у цінний лист № 0100110510521 та поштова накладна АТ "Укрпошта" від 26.06.2023 № 0100110510521.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Оскільки відповідь на відзив надійшла до суду електронною поштою 26.06.2023, і в цей же день була направлена поштою відповідачу, суд, враховуючи наявне у відповідача право подати заперечення протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, з урахування часу пересилання поштою відповідачу відповіді на відзив, час на подання заперечень, час можливого направлення поштою заперечення суду, забезпечив йому таке право.

У зв`язку з цим, справа не могла бути вирішена у строк шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, як передбачено статтею 248 ГПК. Однак це, з наведених вище мотивів, не свідчить про порушення розумного строку розгляду справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включаються також обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб`єктивних прав позивача.

У даній справі предмет доказування становлять обставини укладення та виконання сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021 року; порушення Фермерським господарством "Володимир" своїх зобов`язань, передбачених п. 2.10 договору, що може бути підставою для накладення неустойки у вигляді штрафу, наявність підстав та умов притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення неустойки (штрафу).

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач на підтвердження своїх заперечень проти позову подав докази, долучені до відзиву на позов.

При встановленні обставин справи, суд враховує надані сторонами письмові докази, а також керується частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.

Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Звільнення від доказування навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Крім того, відповідно до приписів частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі, з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19).

Відповідачем до відзиву на позов долучено копію рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2022 по справі № 909/1262/21 у справі за позовом ТОВ "Фозі-Агро" до ФГ "Володимир" про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 5103000,00 грн та зустрічним позовом ФГ "Володимир" до ТОВ "Фозі-Агро" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції.

Дане рішення суду сторонами не оскаржувалось, і набрало законної сили.

Як слідує з вищезгаданого судового рішення, сторонами справи за первісним позовом виступали той самий позивач та той самий відповідач, що і в справі № 909/487/23, що розглядається.

При цьому, спір, за первісним позовом, стосувався стягнення з відповідача штрафу (неустойки) за порушення Фермерським господарством "Володимир" п. 2.6. того самого договору поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 від 09.12.2021, порушення якого (щодо п. 2.10) є підставою позову у справі № 909/487/23, що розглядається.

Сторони: ТОВ "Фозі-Агро" та ФГ "Володимир" у своїх заявах по суті спору не заперечували та не оспорювали обставин, які встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2022 по справі № 909/1262/21, а навпаки покликаються на це рішення суду, та встановлені цим рішенням факти і обставини, на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд враховує при встановленні обставин справи, як преюдиційні, ті обставини, що були встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2022 по справі № 909/1262/21.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.

09 грудня 2021 року між Фермерським господарством "Володимир" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 25-12/21 (далі - договір поставки або договір).

Договір укладено в електронній формі з допомогою інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно".

За умовами укладеного договору поставки (пункти 1.1, 1.3), Фермерське господарство "Володимир" зобов`язалось продати (передати у власність), а ТОВ "Фозі-Агро" - прийняти у власність та оплатити сою не ГМО українського походження за такими характеристиками та вартістю товару: найменування: Соя ДСТУ 4964:2008; кількість: 270 т. (+/- 10%); ціна товару за 1 т. без ПДВ: 16578,95 грн; ціна товару за 1. т. з ПДВ: 18900,00 грн; загальна вартість товару з ПДВ: 5103000,00 грн.

У п. 1.4 договору сторони обумовили вимоги до якості товару, що мав постачатися, а також передбачили, що приймання товару за якістю проводиться на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі постачальника.

Згідно з пунктом 2.1 договору, строк поставки товару постачальником покупцю - 20.12.2021 (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.

Згідно з п. 2.1.1 договору, товар може поставлятись/передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердженнями. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв`язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 даного договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1 даного договору.

За змістом п. 2.2 договору, датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад вказаний покупцем, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці.

У п. 2.4 договору поставки сторони передбачили, що при передачі товару постачальник зобов`язується передати одночасно з передачею товару покупцю або особі, уповноваженій покупцем на отримання товару відповідно до довіреності на отримання ТМЦ: оригінал даного договору, підписаного уповноваженою особою постачальника та завіреного печаткою постачальника окрім випадку, передбаченого цим пунктом договору; рахунок-фактуру на оплату партії товару; видаткову накладну на партію товару, оформлену не пізніше дати передачі товару. Постачальник має право направити оригінали документів, перелічених у цьому пункті договору на поштову адресу покупця, зазначену у даному договорі, засобами поштового зв`язку у строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів до дати настання строку передачі товару.

Відповідно до пунктів 2.6 - 2.7 договору, постачальник приймає на себе зобов`язання забезпечити у строк передачі/поставки товару надання автомобільного транспорту під вантаження. Постачальник після завантаження транспорту надсилає на електронну адресу покупця по одному примірнику товарно-транспортної накладної на кожну завантажену одиницю транспорту.

Згідно з пунктом 2.10 договору поставки сторони домовились, що у разі виникнення спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару за даним договором та внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей. Постачальник зобов`язаний по першому запиту покупця надати повну інформацію про збережений товар.

Оплата товару, відповідно до п. 3.1 договору здійснюється шляхом перерахування 100% вартості партії товару на банківський рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати поставки/передачі товару.

Розділом 4 договору поставки сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема у п. 4.2 договору встановили, що у разі порушення постачальником вимог п. 2.10 даного договору, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 15% від загальної вартості товару вказаного в п. 1.3 даного договору.

Відповідно до п. 5.3 договору, листування між сторонами засобами електронного зв`язку (електронна пошта) вважається дійсним і таким, що не потребує подальшого обміну оригіналами документів (заявка/повідомлення про транспортні засоби), а також підтверджують право сторін на використання такого листування в якості доказів при виникненні спорів.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до "31" грудня 2021 р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань.

14 грудня 2021 року ТОВ "Фозі-Агро" направило керівнику ФГ "Володимир" - І.В. Микитину заявку № 1 до договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021, згідно з якою просило надати підтвердження про готовність 15 грудня 2021 року передати/поставити товар, сою не ГМО українського походження, у кількості 270 тон. Пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Хімічна, 1/23.

15.12.2021 Фермерське господарство "Володимир" направило директору ТОВ "Фозі-Агро", засобами інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно" підтвердження заявки № 1 до договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021, згідно з яким ФГ "Володимир" підтверджує про готовність 15 грудня 2021 року передати/поставити товар, сою не ГМО українського походження, у кількості 270 тон. Пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Хімічна 1/23.

16.12.2021 Голова ФГ "Володимир" І.В. Микитин направив директору ТОВ "Фозі-Агро" заяву про розірвання договору поставки № 25-12/21 від 09.12.2021, відповідно до якої ФГ "Володимир" повідомляє директора ТОВ "Фозі-Агро" про розірвання договору в зв`язку із невиконанням вчасно поставки транспорту для відвантаження товару, та скасування підтвердження заявки № 1 вих. № 65 від 15.12.2021 року, в зв`язку з невиконанням зобов`язань вами. Заява підписана електронним підписом ФГ "Володимир" (підписувач І.В. Микитин). Заяву направлено засобами інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно".

17.12.2021 директор ТОВ "Фозі-Агро" направив засобами електронної пошти (на адресу kobrynm22@gmail.com) лист, адресований директору ФГ "Володимир", згідно з яким, з метою недопущення виникнення збитків, яких зазнає покупець внаслідок невиконання ним договорів, укладених з третіми особами на наступну поставку товару, а також з метою недопущення виникнення збитків у постачальника (п.п. 4.2, 4.3, 4.5, 4.7 договору) просить підтвердити намір постачальника виконати умови укладеного договору щодо поставки товару з дотриманням строків, передбачених умовами даного договору. Відповідно додатково підтверджує, що покупець при отриманні відповіді постачальника щодо готовності поставити/передати товар, виконає обов`язок по оплаті з дотриманням умов даного договору щодо строків оплати товару.

У цей же день, 17.12.2021 ТОВ "Фозі-Агро" засобами інтернет-сервісу електронного документообігу "Вчасно" направило ФГ "Володимир" вимогу від 17.12.2021 щодо оплати штрафу у сумі 5103000,00 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 4.3 договору поставки (за невмотивовану відмову постачальника від поставки/передачі товару) та здійснення у строк не більше семи календарних днів поставки 270 тон сої не ГМО ДСТУ 4964:2008 на загальну суму 5103000 грн з ПДВ, попередньо повідомивши покупця про дату надання транспортних засобів під вантаження.

В погоджений заявкою № 1 та підтвердженням заявки день поставки - 15.12.2021 поставка товару не відбулась, жодна зі сторін не забезпечила прибуття автомобільного транспорту для завантаження товару, а представник ТОВ "Фозі-Агро" не прибував на зерновий склад ФГ "Володимир" для приймання товару за якістю.

01.08.2022 ТОФ "Фозі-Агро" направило директору ФГ "Володимир" Микитину І.В. претензію про сплату неустойки (штрафу) від 31.07.2021 (виходячи з обставин справи, зокрема дати укладення договору, очевидно малась на увазі дата претензії 31.07.2022), згідно з якою вимагав сплати штрафу, передбаченого п. 4.2 договору у розмірі 765450,00 грн, що дорівнює 15% від вартості товару.

В обґрунтування претензії позивач зазначав, що 21.12.2022 (враховуючи обставини справи, зокрема дату направлення претензії 01.08.2022, очевидно малась на увазі дата 21.12.2021) покупець направив постачальнику запит на підтвердження наявності товару, за допомогою електронного сервісу "Вчасно", із використанням цифрового підпису. На дату написання даної претензії покупець не отримав відповіді на даний запит. У грудні 2021 року, між сторонами виник спір та розбіжності щодо виконання умов договору. Сторони звернулися із відповідними заявами до Господарського суду Івано-Франківської області. Після виникнення даного спору у Постачальника виникло зобов`язання із збереження товару, передбачене п. 2.10 договору. Проте, під час розгляду Господарським судом Івано-Франківської області справи № 909/1262/21 покупець поставив запитання стосовно збереженого товару з боку постачальника. Керівник ФГ "Володимир" в судовому засіданні, під аудіо та відеозапис повідомив, що частина товару була продана третім особам. Дані твердження підтверджують порушення п. 2.10 договору. 28.04.2022 Господарським судом Івано-Франківської області було складено повний текст рішення у справі № 909/1262/21. Постачальник не оскаржував дане рішення у суді апеляційної інстанції. На дату написання даної претензії, рішення Господарського суду Івано-Франківської області набрало законної сили.

Зазначена претензія була вручена відповідачу 05.08.2022. Відповіді на претензію ФГ "Володимир" не надало.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "Фозі-Агро" покликається також на те, що 21.12.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно" з використанням цифрового підпису, позивач направив відповідачу запит, в якому просив надати повну інформацію про збережений товар. Даний запит відповідач проігнорував.

Позовну заяву та додатки до неї ТОВ «Фозі-Агро» подало до суду в електронній формі шляхом направлення її на офіційну електронну скриньку суду. Серед додатків до позовної заяви наявний електронний документ - запит на підтвердження наявності товару від 21.12.2021, у якому позивач, для запобігання нарахуванню штрафних санкцій, передбачених п. 4.2 договору, вимагає у відповідача розглянути даний запит та невідкладно із дати його отримання надати повну інформацію про збережений товар, який має бути поставлений на користь ТОВ "Фозі-Агро».

Як дослідив суд з допомогою вебпорталу Центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/verify) даний запит (електронний документ з назвою файлу Zapyt na pidtverdzhennia naiavnosti Tovaru. Pidpys 43938827.p7s (файл з підписом) «Zapyt na pidtverdzhennia naiavnosti Tovaru.pdf» (файл без підпису) підписано 21.12.2021 о 10:18:57 год. електронним підписом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фозі-Агро», підписувач: Савін Олександр Олегович (керівник позивача) .

Однак направлення позивачем відповідачу даного запиту на підтвердження наявності товару від 21.12.2021 не доведено жодними доказами. У позовній заяві позивач зазначався, що такий запит направлявся відповідачу 21.12.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно" з використанням цифрового підпису. Однак, позивачем надано лише даний запит у вигляді електронного документа, підписаного електронним підписом позивача, а належних доказів направлення відповідачу запиту від 21.12.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно" позивач не надав. Подана разом з позовною заявою квитанція у вигляді файлу у форматі pdf (файл з назвою Kvytantsiia.pdf) містить відомості лише про підписання документа (запиту) електронним підписом позивача у сервісі «Вчасно», однак у цій квитанції відсутні будь-які відомості про направлення запиту відповідачу.

Слід зазначити, що позивач долучив до позовної заяви належні докази (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна, фіскальний чек) про направлення відповідачу 01.08.2022 претензії про сплату неустойки (штрафу), тобто позивач обізнаний з тим, якими доказами може доводитись направлення кореспонденції другій стороні.

Однак, позивач не подав суду доказів направлення відповідачу запиту на підтвердження наявності товару від 21.12.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно", або будь-яким іншим способом.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За відсутності належних доказів направлення, суд визнає не доведеним твердження позивача про направлення відповідачу 21.12.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно" запиту на підтвердження наявності товару від 21.12.2021.

Так само не доведені жодними доказами і твердження позивача про те, що під час розгляду Господарським судом Івано-Франківської області справи № 909/1262/21 покупець (позивач) поставив запитання стосовно збереженого товару з боку постачальника, а керівник ФГ "Володимир" в судовому засіданні, під аудіо та відеозапис повідомив, що частина товару була продана третім особам.

Зокрема, позивачем не долучено копію технічного запису судового засідання у справі № 909/1262/21, хоча ТОФ "Фозі-Агро" виступало позивачем у даній справі за первісним позовом, а тому має право на отримання копії технічного запису судового засідання.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 765450,00 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 4.2 договору поставки, за невиконання встановленого п. 2.10 договору поставки обов`язку постачальника зі збереження товару (15.% від загальної вартості товару, вказаної у п. 1.3 договору поставки).

Як вище зазначив суд, п. 2.10 договору поставки передбачено, що у разі виникнення спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару за даним договором та внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей. Постачальник зобов`язаний по першому запиту покупця надати повну інформацію про збережений товар.

Дане положення договору передбачає обов`язок постачальника по збереженню товару у разі виникнення між сторонами договору спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару, внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що товар не було поставлено в строк передбачений договором що призвело до виникнення спору між сторонами та подальшого звернення сторін з відповідними позовами до Господарського суду Івано-Франківської області. В судовому засіданні 28.04.2022 по справі № 909/1262/21 керівником позивача було поставлено запитання керівнику відповідача про збереження останнім товару передбаченого договором (п. 2.10 договору). Керівник відповідача під аудіо та відеофіксацію судового процесу повідомив, що дане зобов`язання не виконано та частину товару, передбачену договором для поставки покупцю, було продано третім особам.

Суд з такими доводами не погоджується. У справі № 909/1262/21 Господарський суд Івано-Франківської області вирішував позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фозі Агро» до Фермерського господарства «Володимир» про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 510300,00 грн та зустрічні позовні вимоги Фермерського господарства "Володимир" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції. Отже у даній справі спір стосувався стягнення неустойки (штрафу), тобто застосування до ФГ «Володимир» заходів господарсько-правової відповідальності, а також недійсності укладеного між сторонами договору.

При цьому, як слідує з рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2022 по справі № 909/1262/21, спершу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Володимир" про зобов`язання виконати договір поставки № 25-12/21 від 09.12.2021 в натурі та стягнення неустойки (штрафу) в сумі 510 300,00 грн. Ухвалою від 29.12.2021 суд залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви, а саме надання Господарському суду Івано-Франківської області доказів оплати судового збору в розмірі 84199,50 грн. 10.01.2022 до суду надійшла заява ТОВ "Фозі-Агро" про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2021 подає докази сплати судового збору в розмірі 7654,50 грн (1,5% за майнову вимогу про стягнення штрафу в сумі 510300,00 грн). До заяви долучено оригінал квитанції про оплату судового збору в сумі 7654,50 грн. В цей же день, одночасно з заявою позивача про усунення недоліків, надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач виклав п.п. 1, 2 прохальної частини позовної заяви в іншій редакції, та просить суд стягнути з Фермерського господарства "Володимир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" неустойку (штраф) в сумі 510 300,00 грн та судові витрати.

Тобто первісно ТОВ «Фозі-Агро», у справі № 909/1262/21, заявляло вимогу про зобов`язання Фермерського господарства «Володимир» виконати договір поставки в натурі, однак після залишення позовної заяви без руху, не оплатило судовий збір за таку позовну вимогу, змінило предмет позову, у зв`язку з чим провадження у справі було відкрито лише стосовно позовної вимоги ТОВ «Фозі-Агро» про стягнення з ФГ «Володимир» 510300,00 грн штрафу.

Зазначене свідчить, що в межах справи № 909/1262/21 суд не вирішував спору між сторонами щодо якості, кількості або передачі/поставки товару, а вирішував вимоги ТОВ «Фозі-Агро» про стягнення з ФГ «Володимир» неустойки (штрафу) (вимога про застосування до відповідача заходів відповідальності), та зустрічні вимоги ФГ «Володимир» до ТОВ «Фозі-Агро» про визнання недійсним договору поставки.

Доказів наявності між сторонами інших судових спорів позивач суду не надав, з матеріалів справи наявності таких не вбачається.

Стягнення неустойки є однією із форм господарсько-правової відповідальності. Необхідною умовою господарсько-правової відповідальності є протиправність поведінки господарюючого суб`єкта.

У договірних правовідносинах, коли підставою покладення господарсько-правової відповідальності є умови договору, протиправність поведінки полягає у порушенні стороною умов укладеного нею договору.

У даній справі суд встановив що спір між сторонами щодо якості, кількості або передачі/поставки товару судом станом на 21.04.2022 не вирішувався, а отже з боку відповідача відсутнє порушення п. 2.10 договору поставки.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

За загальним правилом засади справедливості, добросовісності та розумності, які, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, є загальними у цивільному законодавстві, встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин та втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Суд вважає такими, що не ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, доводи ТОВ «Фозі-Агро» про обов`язок Фермерського господарства «Володимир» зберігати товар, так як вимога про зобов`язання відповідача поставити товар позивачу судом в межах справи 909/1262/21 не розглядалась, як і не розглядались інші вимоги щодо якості, кількості або передачі/поставки товару. Вирішення заявленої в межах справи № 909/1262/21 вимоги ТОВ «Фозі-Агро» про стягнення з ФГ «Володимир» неустойки (штрафу) жодним чином не пов`язане зі збереженням товару відповідачем.

Твердження позивача про обов`язок відповідача зберігати товар не враховують інтересів відповідача, який як виробник та/або власник сільськогосподарської продукції (сої) не може тривалий час зберігати товар, не реалізовувати його, а навпаки, як господарюючий суб`єкт, зацікавлений в товарообороті своєї продукції, її продажі, звільненні складів зберігання сільськогосподарської продукції для нового урожаю.

Крім того, відповідно до п. 6.1 договору поставки, строк дії договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до "31" грудня 2021 р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань.

Розглянувши справу № 909/1262/21, суд дійшов висновку, що місцем приймання товару за якістю сторони визначили зерновий склад постачальника. При цьому, оскільки приймання товару за якістю має бути проведено саме на зерновому складі постачальника, то таке приймання товару передує відвантаженню товару покупцю. За умовами договору, товар має бути прийнятий покупцем за якістю на зерновому складі постачальника, тобто до відправки товару покупцю. Для прийняття товару за якістю представник покупця мав прибути на зерновий склад постачальника та перевірити якість товару до початку його транспортування, на підставі лабораторних експертиз. Без прийняття покупцем товару за якістю, навантаження та транспортування товару не мало розпочинатись. ТОВ "Фозі-Агро" не направило 15.12.2021 свого представника для приймання товару за якістю, не вчинило жодних дій на виконання свого обов`язку з прийняття товару за якістю на зерновому складі постачальника (ФГ "Володимир"), тим самим не довело наявності протиправних дій ФГ "Володимир" щодо невиконання зобов`язання забезпечити надання автомобільного транспорту під вантаження, та не довело наявності порушеного свого права. У спірних правовідносинах, за умовами договору, обов`язок ФГ "Володимир" забезпечити надання автомобільного транспорту під вантаження залежав від виконання ТОВ "Фозі-Агро" обов`язку прийняти товар за якістю на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі постачальника.

Суд, розглядаючи дану справу, погоджується з такими висновками суду, викладеними у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2022 по справі № 909/1262/21 оскільки вони слідують з аналізу положень укладеного між сторонами одного і того ж договору поставки та відповідають встановленим судом обставинам справи.

На думку суду, один з проявів принципу добросовісності полягає в тому, що ніхто не повинен отримувати дохід або іншу вигоду від своєї неправомірної поведінки.

Оскільки саме позивач не виконав обов`язку з прийняття товару на складі постачальника, не направив свого представника для прийняття товару на складі постачальника, він не вправі очікувати від відповідача зберігати товар після 31.12.2021, оскільки за умовами п. 6.1 договору поставки, договір діє після 31.12.2021 у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків. Фактів невиконання відповідачем договірних обов`язків суд не встановив.

Оскільки відповідач не допустив порушення умов п. 2.10 договору поставки, позивач не довів порушення відповідачем п. 2. 10 договору поставки, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у його відзиві, про необхідність закриття провадження у справі. При цьому суд виходить з того, що у справі № 909/1262/21 розглядались позовні вимоги про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 510 300,00 грн, передбаченої п. 4.7 договору за порушення відповідачем п. 2.6 договору. В той же час, у даній справі № 909/487/23 позовні вимоги стосуються стягнення штрафу, передбаченого п. 4.2 договору поставки, за порушення відповідачем п. 2.10 договору.

Та обставина, що при розгляді справи № 909/1262/21 у вступному слові керівник ТОВ "Фозі-Агро" Савін О.О. додатково обґрунтував свої вимоги та заперечення тим, що ФГ "Володимир" в порушення п. 2.10 договору не забезпечило збереження товару у повній його кількості до вирішення між сторонами всіх спорів та розбіжностей, не свідчить про те що суд вирішував такі позовні вимоги, оскільки відповідно до ч. 1 статті 162 ГПК України, саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною третьою статті 46 ГПК України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Тобто позовні вимоги викладаються позивачем у позовній заяві або в заяві про зміну предмета позову, які подаються суду в письмовій формі згідно з встановленими ГПК України процесуальними вимогами. Усні доводи, викладені у вступному слові позивача при розгляді справи по суті не змінюють предмета позовних вимог, який розглядається судом. Тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 11481,75 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що суд відмовив в задоволенні позовних вимог, судовий збір у розмірі 11481,75 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фозі-Агро» (вул. Січових Стрільців, буд. 21, приміщення 501-Б, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи: 43938827) до Фермерського господарства «Володимир» (вул. Фермерська, буд. 1, с. Збора, Калуський район, Івано-Франківська обл., 77322, ідентифікаційний код юридичної особи: 32200796) про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 765450,00 (сімсот шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 00 коп. відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 11481,75 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення - 14.08.2023.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк