Рішення

від 03.08.2023 по справі 927/850/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/850/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Котової А. І.

За позовом: Керівника Ніжинської окружної прокуратури,

вул. Овдіївська, буд. 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 в інтересах держави в особі

Позивача-1: Північного офісу Держаудитслужби,

код ЄДРПОУ 40479560, вул. Січових Стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053

Позивача-2: Бахмацької міської ради,

код ЄДРПОУ 04061702, вул. Соборності, 42, м. Бахмач, 16501

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 6856,88 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача-1: Мойсієнко Н. О., представник;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Жорова Л. М., представник;

за участю прокурора: Ходико О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Бахмацької міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», у якому прокурор просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 08.02.2021 до договору № 41АВ147-1451-20 від 02.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»;

- стягнути з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області безпідставно отримані кошти в сумі 6856,88 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву прокурора в частині представництва інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області повернуто прокурору; позовну заяву прокурора в частині представництва інтересів держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Бахмацької міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.11.2022.

Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 17.10.2022 відповідач отримав 19.10.2022, а отже останнім днем для подання відзиву на позов є 03.11.2022.

27.10.2023 від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що моніторинг процедури закупівлі, за результатами якої між КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» та відповідачем був укладений договір про закупівлю природного газу від 02.02.2021, не проводився. Позивач-1 вважає, що підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби відсутні, оскільки підставою звернення до суду в даному випадку не є результати державного фінансового контролю.

02.11.2022 до суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 927/850/22, якою витребувано у Господарського суду Чернігівської області справу № 927/850/22 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2022 р.

Ухвалою суду від 03.11.2022 постановлено справу № 927/850/22 направити до Північного апеляційного суду, провадження у справі № 927/850/22 зупинити до її повернення до Господарського суду Чернігівської області.

03.11.2022 відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

11.11.2022 прокурор направив до суду відповідь на відзив.

18.11.2022 відповідач направив до суду заперечення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2022 у справі № 927/850/22 в частині повернення позовної заяви прокурора щодо представництва інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області скасовано.

Ухвалою суду від 25.01.2023 поновлено провадження у справі № 927/850/22 та призначено підготовче засідання на 09.02.2023 на 12:00.

Позивач-2 та позивач-3 (КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги») були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали в електронний кабінет в ЄСІТС та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 09.02.2023 не з`явились, про причини неявку суд не повідомили.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 09.02.2023 проводилось за відсутності позивача-2, -3 (їх представників).

У підготовчому засіданні 09.02.2023 суд відклав вирішення питання щодо прийняття до розгляду поданих учасниками справи заяв по суті у зв`язку з необхідністю їх направлення позивачу-3 та зобов`язав надати учасників відповідні докази.

У підготовчому засіданні 09.02.2023 суд постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 14.03.2023 о 10:00.

Ухвалою суду від 09.02.2023 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 14.03.2023.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали в електронний кабінет в ЄСІТС та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 14.03.2023 не з`явились.

До початку підготовчого засідання від прокурора надійшло клопотання про проведення судового засідання 14.03.2023 без його участі.

Від позивача-1 до початку підготовчого засідання надійшла заява про проведення судового засідання 14.03.2023 без участі його представника.

Від відповідача до початку підготовчого засідання надійшло клопотання про проведення судового засідання 14.03.2023 без участі його представника.

Також у вказаному клопотанні відповідач просить суд зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 09.02.2023 проводилось за відсутності учасників справи (їх представників).

Ухвалою суду від 14.03.2023 провадження у справі №927/850/22 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21; зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21 та надати копію відповідного судового рішення.

10.07.2023 від відповідача до суду надійшла заява, у якій він повідомив про те, що Великою Палатою Верховного Суду у справі №905/1907/21 ухвалено постанову від 21.06.2023, роздруківку якої з Єдиного державного реєстру судових рішень додав до заяви.

Ухвалою суду від 18.07.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.07.2023 на 14:00.

Позивач-2 був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 18.07.2023 в його електронний кабінет, але у підготовче засідання 20.07.2023 не з`явився, будь-яких заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Позивач-3 у підготовче засідання 20.07.2023 не з`явився, відомості про отримання ухвали суду від 18.07.2023 у суду відсутні, але зважаючи на те, що надалі буде вирішуватись питання про подальшу участь цього учасника справи, суд вважав за необхідне розпочати судове засідання за відсутності позивача-3.

У підготовчому засіданні 20.07.2023 прокурор заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю підготовки та подання заяви про зміну предмету позову, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Суд задовольнив зазначене клопотання прокурора та встановив йому триденний строк з дня проголошення цієї ухвали для подання до суду заяви про заміну предмету позову з доказами її направлення іншим учасникам суду. Також суд встановив відповідачу триденний строк з дня отримання такої заяви для подання відзиву та дводенний строк для подання інших похідних заяв по суті.

У підготовчому засіданні 20.07.2023 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.08.2023 на 14:00.

26.07.2023 від прокурора надійшла заява про зміну предмету спору, у якій він просить стягнути з ТОВ «Чернігівгаз Збут» на користь Бахмацької міської ради безпідставно отримані кошти у розмірі 6856,88 грн.

Подана заява обґрунтована тим, що Бахмацька міська рада є засновником КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області та власником його майна в особі територіальної громади, фінансує та контролює діяльність цього закладу, кошти для виконання спірного договору надані з бюджету міської ради, прокурор просить стягнути безпідставні отримані кошти саме на користь Бахмацької міської ради.

31.07.2023 від відповідача на електронну пошту суду надійшли заперечення проти заяви про зміну предмету спору, у якій він просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що позивач може змінити предмет позову, а не спору і ці поняття не є тотожними.

31.07.2023 від відповідача на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення, у яких він вважає, що вимога про стягнення з відповідача-1 коштів є необґрунтованою та суперечить положенням діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд вважає, що неправильно зазначена конструкція словосполучення цієї заяви, а саме «зміна предмету спору» замість «зміна предмету позову», не може бути підставою для відмови у прийнятті такої заяви відповідно до ст. 162, ст. 46 ГПК України, оскільки в прохальній частині прокурор просить викласти позовні вимоги в п.3 позовної заяви в іншій редакції, з іншим предметом позову. Отже, прокурор фактично просить змінити предмет позову, а тому у підготовчому засіданні 01.08.2023 суд прийняв подану прокурором заяву про зміну предмета позову, спір вирішується з її урахуванням.

Суд розцінив подані відповідачем пояснення як відзив на позов, з урахуванням зміни предмету позову, та долучив їх до матеріалів справи, а також раніше подані учасниками справи заяви по суті, спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 01.08.2023 суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.08.2023 на 10:30.

Ухвалою суду від 01.08.2023 позов прокурора в частині представництва інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області залишено без розгляду.

У судовому засіданні 03.08.2023 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між Комунальним некомерційним підприємством «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області та відповідачем додаткової угоди №1 від 08.02.2021 до договору № 41АВ147-1451-20 02.02.2021 було порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності належних доказів зміни ціни на природний газ, відтак ця додаткова угода підлягає визнанню її недійсною. Оскільки КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області сплатив кошти за поставлений природний газ, які були виділені з бюджету Бахмацької міської ради, відповідно до ціни, вказаній у спірній додатковій угоді, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на користь позивача-2 6856,88 грн переплачених КНП коштів.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- прокурор неправильно визначив процесуальний статус Бахмацької міської ради, оскільки вона має бути не позивачем у справі, а відповідачем, оскільки несе відповідальність за порушення бюджетного законодавства як розпорядник бюджетних коштів. Держаудитслужба також не може бути позивачем у цій справі, оскільки у неї відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод;

- коригування (збільшення) ціни на природний газ відбулось відповідно до формули, зазначеній в п. 12.1 Договору, яка розроблена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. На підставі формульного ціноутворення із застосуванням онлайн калькулятора, розміщеного на сайті Центру вдосконалення закупівель KSE за посиланням: https://cep.kse.ua/gaz/ (далі онлайн калькулятор), було встановлено, що ціна за одиницю природного газу з моменту прийняття рішення Замовником 24.12.2020 про намір укласти Договір до 31.01.2021 зросла в порівнянні з ціною, визначеною у Договорі, з 8,85 грн за 1 куб. м до 9,83350 грн;

- постачання за збільшеною ціною відбувалось з наступного місяця за місяцем початку постачання природного газу, як це передбачено у Договорі, що підтверджується відповідними актами;

- прокурор здійснює порівняння цін з період з 02.02.2021 по 08.02.2021, проте у формулі використовуються дані котирування за 20 попередніх біржових днів;

- при проведенні порівняльного аналізу цін попередня має бути встановлена на дату прийняття протокольного рішення про укладення Договору від 24.12.2020, що не враховано прокурором;

- онлайн-калькулятор проводить автоматичний розрахунок ціни на підставі офіційних котирувань Argus та може бути використаний в будь-який час для перевірки правильності розрахунків за формулою.

Отже, відповідач вважає, що порушення вимог Закону України» під час укладення спірної додаткової угоди, - відсутні.

Також відповідач вважає, що відсутні правові підстави для стягнення спірних коштів на користь Бахмацької міської ради, яка не є стороною спірного правочину.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та вважає, що він належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом; надана відповідачем роздруківка розрахунку вартості природного газу з онлайн-калькулятора не може слугувати підставою для збільшення вартості природного газу, а у період з дати укладення Договору до дати укладення спірної додаткової угоди збільшення вартості природного газу фактично не було.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях, є аналогічними доводам, зазначеним у відзиві.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Комунальним некомерційним підприємством «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області проводилась процедура закупівлі природного газу шляхом проведення спрощеної процедури закупівлі, за результатами якої 24.12.2020 визначено переможцем ТОВ «Чернігівгаз Збут» та ухвалено рішення про намір укласти договір про закупівлю (протокол №2 від 24.12.2020) (т. а.с. 40).

02.02.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі Споживач) укладено договір про закупівлю природного газу №41АВ147-1451-20 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2021 році ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (далі газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи.

Річний плановий обсяг постачання газу до 13 300 м3 (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем за результатами проведеної процедури закупівлі. Підписуючи цей договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що Сторони укладатимуть додаткові угоди відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 3.2 Договору ціна за 1 м3 природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності, податку на додану вартість становить 8,85 грн.

Загальна сума Договору складає 117 705,00 грн, в тому числі ПДВ (п. 3.3 Договору).

У п. 3.4 Договору сторони визначили, що ціна, зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору за наявності підстав, визначених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та розділу ХІ цього договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Споживачу має бути надане належне повідомлення Постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому Споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін. До зазначеного повідомлення Постачальник обов`язково має додати довідку Торгово-промислової палати регіону про зміну ціни на товар в Чернігівській області або іншого органу, що уповноважений надавати інформацію щодо коливання ціни газу на ринку.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі.

Коригування ціни товару відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов цієї тендерної документації може здійснюватись лише за умови здійснення поставки товару у розмірі не менше 20% від загального обсягу товару за договором та за умови обов`язкового надання документів, які підтверджують факт коливання ціни такого товару на ринку у Чернігівській області від Торгово-промислової палати України або іншого органу, що має право надавати такі висновки.

При кожному внесення змін до договору про закупівлю шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони зобов`язані кожного разу надавати документи, що підтверджують факт коливання ціни товару на ринку за відповідний період та належним чином виконувати умови договору з урахування змінених його умов;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Коригування ціни товару відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону та умов цієї тендерної документації може здійснюватись за таким порядком:

З наступного місяця за місяцем початку постачання природного газу Споживачу за цим Договором ціна за 1000 куб. м природного газу, з урахуванням ПДВ, визначається відповідно до формули, яка враховуватиме коливання офіційного курсу НБУ відносно ціни:

CP = PCP х Kc / Kb + (Avg NCG NCG bas) х CV х Kc х 0,95 х 1,2 + (Avg UEEx UEEx bas) х 0,05,

де:

CP уточнена ціна у гривнях за 1000 м3 природного газу (з ПДВ);

PCP попередня ціна у гривнях за 1000 м3 природного газу (з ПДВ);

Kc середнє арифметичне офіційного курсу НБУ гривні щодо євро за п`ять попередніх банківських днів до дня уточнення ціни;

(https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily);

Kb офіційний курс НБУ гривні щодо євро в день попереднього уточнення ціни (укладення договору);

Avg NCG середнє арифметичне щоденних котирувань NCG Month+1 за 20 попередніх біржових днів до дня уточнення ціни;

Розрахунок Avg NCG:

Avg NCG = (NCGnew-1 + … + NCGnew-20) / 20,

де NCGnew-1 котирування NCG Month+1 в попередній біржовий день до дня уточнення ціни, євро за МВтЧгод,

NCGnew-20 котирування NCG Month+1 в день за 20 днів до дня уточнення ціни, євро за МВтЧгод;

NCG bas котирування NCG Month+1 в день попереднього уточнення ціни (укладення договору), євро за МВт/год.

Для використання котирувань на хабі NCG замовники можуть обрати наступні інформаційні джерела: біржова платформа PEGAS (загальноєвропейська платформа для торгівлі газом, https://www.powernext.com/futures-market-data) або дані міжнародних агенцій Argus, Bloomberg, ICIS, Platts, Thomson Reuters.

CV коефіцієнт теплотворності природного газу, який відображає співвідношення одиниць енергії (МВт/год) та об`єму (1000 куб. метрів) і визначається відповідно до інформації, наведеної на офіційному веб-сайті оператора газотранспортної системи Словаччини компанії «Eustream, a. s.», значення на дату уточнення ціни за даними Eustream Budince point (Measured value), що доступні за посиланням https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=bd.gcv.

Avg UEEx середньозважена ціна на природний газ Української енергетичної біржи на ресурс місяця початку поставки природного газу, на який уточняється ціна, в попередній біржовий день до дня уточнення ціни (з ПДВ);

UEEx bas середньозважена ціна на природний газ Української енергетичної біржи на ресурс поточного місяця (з ПДВ) на день попереднього уточнення ціни (укладення договору).

https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/Natural+gas/

Додатком №1 до Договору є специфікація на поставку товару у кількості 13 300 м3 на загальну суму 117 705,00 грн.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з листом від 02.02.2021 № 14704-Сл-341/292-0121, у якому повідомив, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу у січні 2021 року, відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціна природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та ПДВ з 01.01.2021 становить 9,83350 грн за 1 м3, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ.

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 02.02.2021 № 14704-Сл-341/292-0121 додав роздруківку з онлайн-калькулятора https://cep.kse.ua/gaz/.

У вказаній роздруківці вказана формула, за якою розрахувалась зміна ціни на природний газ, що відповідає формулі, зазначеній у п. 12.1 Договору.

Для визначення ціни було взято період з 24.12.2020 по 31.01.2021, поточну ціну за 1000 куб. м (8850 грн), і за проведеним розрахунком нова ціна становить 9833,50 грн.

08.02.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» укладено додаткову угоду №1 щодо зміни ціни до Договору (далі Додаткова угода №1), відповідно до якої збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 9,83350 грн з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 11 969,79 м3.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди №1дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2021.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 11,12% у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

У подальшому сторонами Договору укладались додаткові угоди щодо зміни ціни на природний газ, однак вони не оспорюються прокурором.

Прокурор надав роздруківки з сайту https://www.ueex.com.ua щодо середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на 02.02.2021 та на 08.02.2021, індекси споживчих цін на товари та послуги у 2021 році, офіційні курси іноземних валют станом на 02.02.2021 та на 08.02.2021.

У період з січня 2021 року по квітень 2021 року відповідач поставив КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» природний газ загальним об`ємом 10 103,37 м3 на суму 96 271,70 грн, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу: №ЧРЗ81000838 від 18.02.2021, №ЧРЗ81002140, №ЧРЗ81003431 від 19.04.2021, №ЧРЗ81004565 від 18.05.2021 (а.с. 125-128).

Відповідно до вказаних актів відповідач поставляв КНП природний газ у січні 2021 року за ціною 8,85 грн/куб. м, а у лютому-квітні 2021 року за ціною 9,83350 грн/куб. м.

Платіжними дорученнями №35 від 18.02.2021, № 72 від 16.03.2021, № 127 від 19.04.2021, від 18.05.2021 КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» перерахувало відповідачу кошти за поставлений природний газ в об`ємі 10103,37 м3 на загальну суму 96 271,70 грн (а.с. 125-128).

За розрахунком прокурора розмір надмірно сплачених КНП коштів у зв`язку з укладенням спірної додаткової угоди становить 6 856,88 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача-2.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Бахмацької міської ради у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби з листом від 24.12.2021 №5986вих-21, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між КНП та відповідачем додаткових угод щодо зміни ціни природного газу, а також просив зазначити про вжиття відповідних заходів щодо усунення цих порушень, у тому числі звернення до суду із позовом.

Тобто прокурором було повідомлено позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області у листі від 05.01.2022 №262531-17/45-2022 повідомило прокурора, що моніторинг спірної процедури закупівлі не проводився. Також управління зазначило про, те що Держаудитслужба має лише право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства за результатами проведених заходів державного фінансового контролю, проте повноваження на подання до суду позову з вимогами про визнання договорів недійсними у неї відсутні.

Отже, зі змісту вказаного листа слідує, що позивач-1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

Разом з тим, системний аналіз п. 8, 10-12 ч. 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. 4 Положення дає підстави для висновку про неправомірність таких доводів позивача-1.

Пунктом 8 ч. 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право стягнення з підконтрольного органу саме отриманих, а не витрачених коштів, і жодним чином не обмежує право у стягненні коштів, отриманих постачальником.

Таким чином, дана норма у спірних взаємовідносинах застосуванню не підлягає.

При цьому єдиною ефективною підставою повернення втрачених коштів бюджету є застосування юридичних наслідків недійсності правочину. У свою чергу, належним способом досягнення такої мети є визнання угод недійсними в судовому порядку.

За змістом ст. 215 ЦК України та ст. 202 ГК України виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Таким чином, Держаудитслужба може не лише ініціювати звернення до суду про визнання недійсними додаткових угод і саме іншими органами, але повинна самостійно порушувати ці питання в судовому порядку (у разі відповідної бездіяльності таких органів).

Отже, орган Держаудитслужби може і має бути позивачем за відповідним позовом про визнання недійсним договору.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19, а також в низці інших судових справ.

Як встановив суд, зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Держаудитслужбою з якого вбачається, що компетентний орган не збирався здійснювати захист порушених інтересів у належний спосіб, що свідчить про бездіяльність позивача-1.

Оскільки позивач-1 відповідного позову про визнання недійсними спірних додаткових угод та застосування наслідків недійсності цих правочинів не збирався подавати, тобто фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, така бездіяльність свідчить про вияв негативної поведінки уповноваженого суб`єкта щодо захисту інтересів держави та необхідності належного захисту цих інтересів.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Бахмацької міської ради.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Бахмацької територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Бахмацька міська рада.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним некомерційним підприємством незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси Бахмацької територіальної громади.

Відповідно до п. 1.1., 1.3.-1.5. Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі-Підприємство) за організаційно-правовою формою є закладом охорони здоров`я комунальної власності і функціонує, як унітарне некомерційне підприємство, що надає первинну медичну допомогу будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, а також вживає заходів із профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я. Підприємство створене на базі майна комунальної власності Бахмацької міської територіальної громади. Засновником та органом управління Підприємства є Бахмацька міська рада Чернігівської області. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.6. Статуту визначено, що Підприємство є юридичною особою публічного права; підприємство користується закріпленим за ним майном, що є комунальною власністю Бахмацької міської територіальної громади на праві оперативного управління; має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

Згідно з п. п. 5.3.2. п. 5.3. Статуту джерелами формування майна та коштів Підприємства є, зокрема, кошти державного та місцевого бюджету.

Таким чином, Бахмацька міська рада є засновником та органом управління КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги», управляє закріпленим за нею майном, затверджує місцевий бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.

Отже, оскільки засновником та органом управління КНП, а також власником його майна є Бахмацька територіальна громада в особі Бахмацької міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального некомерційного підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання КНП коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд доходить висновку про те, що Бахмацька міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Прокурор звертався до міської ради з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди було порушено нормі ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень (лист від 18.02.2022 №1169вих-22).

Бахмацька міська рада у листі від 23.02.2022 №03-16/726, адресованому Ніжинській окружній прокуратурі, зазначила про те, що позов про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів не подавався та не буде подаватись.

Відтак Бахмацькою міською радою особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Отже, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а у позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте вони самостійно не захистили інтереси держави в суді.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати до суду цей позов.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України та Бахмацької міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про неправильність визначення позивачів у цій справі відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсною додаткової угоди.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 7 частини 5 наведеної норми - у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю.

Як встановив суд, КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради та відповідач уклали Договір за результатами спрощеної процедури закупівлі на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, відповідно до пунктів 1.2, 3.2, 3.3 Договору обсяг постачання газу складав 13 300 м3; ціна газу на момент укладання Договору (з 01.01.2021) становила 8,85 грн за 1 м3; загальна сума Договору 117 705,00 грн.

Водночас згідно з Додатковою угодою №1 змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 01.01.2021 з 8,85 грн до 9,83350 грн за 1 м3 природного газу та зменшено кількість товару до 11 969,79 м3. Фактично ціна за 1 м3 (одиницю товару) збільшилася на 11,12%, а кількість газу, який підлягав поставці, було зменшено майже на 10%, порівняно з погодженим під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваної додаткової угоди №1 до Договору відповідач обґрунтував зростанням вартості природного газу на ринку України в січні 2021 року відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» та п. 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (лист-звернення № 14704-Сл-341/292-0121 від 02.02.2021), про що надав завірену копію розрахунку вартості природного газу за допомогою Калькулятору визначення зміни ціни на природний газ (https://cep.kse.ua/gaz).

Отже, оспорювана додаткова угода була укладена на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

За умовами Договору (підпункт 7 п. 12.1), коригування ціни товару, відповідно до п. 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та умов тендерної документації може здійснюватися за таким порядком: з наступного місяця за місяцем початку постачання природного газу Споживачу за цим Договором ціна за 1000 куб. м природного газу, з урахуванням ПДВ, визначається відповідно до формули, яка враховує коливання офіційного курсу гривні відносно ціни.

Разом з тим, сторони при укладенні оскаржуваної додаткової угоди не дотримались установленого цим Договором порядку внесення змін, оскільки переглянули в сторону збільшення ціну за цим Договором, починаючи з першого дня першого місяця постачання природного газу, а саме - з 01.01.2021.

Більше того, укладаючи Додаткову угоду у лютому 2021 року розповсюдили її дію на правовідносини, що виникли між ними з 01.01.2021. Відповідно, матеріалами справи підтверджується існування ситуації, за якої нівелюються результати тендеру, оскільки розрахунки за фактично отриманий газ здійснюються за ціною, яка на 11,12% перевищує ціну тендерної пропозиції.

Доводи відповідача про те, що у січні 2021 року природний газ фактично поставлявся за ціною, зазначеною у Договорі, не спростовують наявності порушення порядку внесення змін при укладенні спірної додаткової угоди.

Не погоджується суд і з доводами відповідача про описку в даті (01.01.2021 замість 01.02.02021) з посиланням на застосування уточненої ціни лише з 01.02.02021, оскільки належних обґрунтувань і доказів, крім цієї обставини, той суду не надав.

Натомість, досить сумнівним є те, що обидві сторони договору такий значний період часу не бачили і не виправили таку описку.

Крім того, з однаковою вірогідністю можна вважати допущення помилки саме в розрахунках за поставлений газ у січні.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів, що помилка в зазначенні дати є більш вірогідною ніж помилка в розрахунках вартості газу.

Крім того, з доданого відповідачем розрахунку вартості природного газу, згідно з Калькулятором визначення зміни ціни на природний газ (https://cep.kse.ua/gaz), не вбачається за можливе з`ясувати правильність проведення розрахунку, та зміни ціни з 8,85 грн на 9,83350 грн за 1 куб. м газу.

Звертаючись із пропозицією про зміну ціни, відповідач мав би навести та підтвердити визначення кожної складової формули, передбаченої Договором. У такому випадку зміна носить реальний характер. Натомість, відповідач лише обмежився скріншотом калькулятора зміни ціни на газ, будь-яких інших доказів під час судового розгляду відповідачем суду не надано.

Зі змісту листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.12.2018 №3304-04/54265-06 вбачається, що механізм ціноутворення на природний газ, що передбачає використання формули, зазначеної у п.п. 7 п. 12.1 Договору та у Калькуляторі, був напрацьований міжвідомчою робочою групою, до складу якої увійшли, у тому числі Міністерство та Київська школа економіки.

Калькулятор визначення зміни ціни на природний газ, який використовував відповідач для розрахунку нової ціни на газ, розмішений на сайті Центру вдосконалення закупівель Київської школи економіки, тобто навчально-аналітичного центру приватного навчального закладу, за посиланням https://cep.kse.ua/gaz.

Разом з тим, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що використання цього Калькулятора суб`єктами господарювання погоджено та рекомендовано Мінекономрозвитком або іншим уповноваженим органом.

Отже, за відсутності доказів щодо використання у вказаному Калькуляторі офіційних даних показників, які є складовими формули, дані цього Калькулятора не можуть вважатись належним підтвердження зміни ціни на природний газ.

Таким чином, суд не вбачає за можливе перевірити чи відповідає кінцевий результат 9,83350 грн за 1 куб. м газу формулі, визначеній сторонами у Договорі - підпункт 7 п.12.1.(CP = PCP х Kc / Kb + (AvgNCG - NCGbas) х CV х Kc х 0,95 х 1,2 + (AvgUEEх - UEExbas) х 0,05), а відтак доходить висновку, що сторонами не дотримано порядку внесення змін до договору, визначеного самим же Договором.

До того ж, із заповнених граф Калькулятора слідує, що відповідач проводив порівняння цін на природний газ станом на 24.12.2020 та на 31.01.2021, тобто виходив з ціни, що існувала до підписання Договору та погодження сторонами його істотних умов. Крім того, внесена до калькулятора відповідачем дата запланованого уточнення ціни (31.01.2021) в будь-якому випадку не відповідає обумовленій сторонами формулі ані в розрізі дати листа-звернення (02.02.2021), ані в розрізі дати початку застосування нової уточненої ціни (як з 01.01.2021, так і з 01.02.2021, про яку стверджує відповідач).

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача про відповідність здійсненої сторонами зміни умов договору шляхом укладення Додаткової угоди №1 нормам п.7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, відповідач не довів належними доказами наявності підстави для збільшення сторонами ціни природного газу на 11,12% з першого дня першого місяця його постачання за договором про закупівлю, укладення та виконання умов якого врегульовано нормами Закону України «Про публічні закупівлі».

Також слід зазначити, що метою вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення на 11,12%, шляхом укладення Додаткової угоди №1 менш ніж через тиждень після укладення Договору, яка поширила свою дію в частині ціни з 01.01.2021, є недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції ТОВ «Чернігівгаз Збут» у тендері з метою перемоги (через шість днів після укладення Договору ціна за 1 м3 з 8,85 грн зросла до 9,83350 грн).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу (поставки) товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Також не містять матеріали справи жодних доказів, що відповідач у розглядуваний період застосування спірної додаткової угоди №1 дійсно змушений був придбавати природний газ для його подальшої передачі КНП на виконання обов`язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради, яке мало беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписало спірну додаткову угоду, внаслідок чого ціна за 1 м3 природного газу збільшилась, а обсяг переданого газу за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткової угоди №1 недійсною на момент її укладення, дійшов висновку, шо спірна додаткова угода №1 суперечить пункту 7 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак про наявність підстав для визнання її недійсною відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення коштів у розмірі 6 856,88 грн.

Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

При цьому розпорядником коштів місцевого бюджету Бахмацької територіальної громади є Бахмацька міська рада, яка надала КНП кошти з місцевого бюджету для закупівлі природного газу за Договором.

Отже, у даному випадку визнання недійсною спірної додаткової угоди має наслідком повернення надлишково сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право Бахмацької територіальної громаді в особі позивача-2, який є розпорядником таких коштів.

Однак у заяві про зміну предмету позову прокурор просить стягнути кошти саме на користь позивача-2, а не в дохід місцевого бюджету.

Таким чином, стягнення заявленої сумі безпосередньо на користь позивача-2 призведе до порушення бюджетного законодавства, оскільки стягнуті кошти будуть використані не на загальні потреби місцевого бюджету, а виключно для особистих потреб позивача-2.

Фактично прокурор просить стягнути кошти не до місцевого бюджету, а лише на користь органу місцевого самоврядування саме як конкретної юридичної особи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право, охоронюваний законом інтерес чи інтереси держави порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права (захисту інтересів держави). У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom (22414/93) [1996], ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та передбачали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, застосування якого вимагає ця стаття повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суди мають виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17

За наведених обставин, суд вважає, що обраний прокурором предмет позову не призводить до поновлення порушених інтересів Бахмацької територіальної громади, тому не є ефективним засобу захисту, не забезпечує захисту та відновлення таких інтересів, а відтак у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2 зайво сплачених коштів у розмірі 6856,88 грн необхідно відмовити.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Крім того, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 17.10.2022 щодо повернення позовної заяви в частині представництва інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області прокурор сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн (платіжне доручення №1890 від 25.10.2022).

Хоча постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 скасовано ухвалу суду від 17.10.2022 в зазначеній частині, однак за висновком суду, який узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в особі КНП, а отже неправомірно визначив його позивачем.

Відтак суд вважає, що сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2 481,00 грн стягненню з відповідача не підлягає та покладається на прокурора.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 08.02.2021 до договору № 41АВ147-1451-20 від 02.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут».

3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.08.2023.

Суддя В. В. Шморгун