Ухвала

від 13.02.2024 по справі 927/850/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 927/850/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

прокуратури - Гудименко Ю.А.,

позивача-1 - не з`явився,

позивача-2 - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л., Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

від 31.10.2023

за позовом Керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Північного офісу Держаудитслужби та Бахмацької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 6 856,88 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Керівник Ніжинської окружної прокуратури, виступаючи в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Бахмацької міської ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 08.02.2021 до договору про закупівлю природного газу № 41АВ147-1451-20 від 02.02.2021, укладеної між Комунальним некомерційним підприємством "Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Бахмацької міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь Бахмацької міської ради безпідставно отриманих коштів в сумі 6 856,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- оспорювана додаткова угода є недійсною, оскільки укладена з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, а саме, статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону оскаржуваної додаткової угоди, якою збільшено ціну 1 куб. м природного газу, з місцевого бюджету безпідставно та надмірно сплачено відповідачу кошти в сумі 6 856,88 грн. Так як обсяг спожитого газу склав 10 103,37 куб. м, а первісна ціна за договором - 8,85 грн, Комунальне некомерційне підприємство "Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Бахмацької міської ради Чернігівської області повинно було сплатити за вказаний обсяг газу 89 414,82 грн, а натомість сплатило 96 271,70 грн, тобто сума надмірно сплачених коштів складає 6 856,88 грн.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Комунальним некомерційним підприємством "Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Бахмацької міської ради Чернігівської області проводилась процедура закупівлі природного газу шляхом проведення спрощеної процедури закупівлі, за результатами якої 24.12.2020 визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та ухвалено рішення про намір укласти договір про закупівлю (протокол № 2 від 24.12.2020).

02 лютого 2021 року між Комунальним некомерційним підприємством "Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Бахмацької міської ради Чернігівської області (надалі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (надалі - Постачальник)укладено договір про закупівлю природного газу № 41АВ147-1451-20 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2021 році ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (надалі - Газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи.

Річний плановий обсяг постачання газу до 13 300 куб. м (пункту 1.2 Договору).

За умовами пункту 3.1 Договору розрахунки за поставлений Споживачеві Газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем за результатами проведеної процедури закупівлі. Підписуючи Договір, Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть додаткові угоди відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору ціна за 1 куб. м природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності, податку на додану вартість становить 8,85 грн. Загальна сума Договору складає 117 705,00 грн, в тому числі ПДВ.

У пункті 3.4 Договору сторони визначили, що ціна, зазначена в пункті 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору за наявності підстав, визначених частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та розділу ХІ Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Споживачу має бути надане належне повідомлення Постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому Споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін. До зазначеного повідомлення Постачальник обов`язково має додати довідку Торгово-промислової палати регіону про зміну ціни на товар в Чернігівській області або іншого органу, що уповноважений надавати інформацію щодо коливання ціни газу на ринку.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 Договору).

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Коригування ціни товару відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов цієї тендерної документації може здійснюватись лише за умови здійснення поставки товару у розмірі не менше 20% від загального обсягу товару за договором та за умови обов`язкового надання документів, які підтверджують факт коливання ціни такого товару на ринку у Чернігівській області від Торгово-промислової палати України або іншого органу, що має право надавати такі висновки. При кожному внесення змін до договору про закупівлю шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони зобов`язані кожного разу надавати документи, що підтверджують факт коливання ціни товару на ринку за відповідний період та належним чином виконувати умови договору з урахування змінених його умов; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Коригування ціни товару відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону та умов цієї тендерної документації може здійснюватись за таким порядком: З наступного місяця за місяцем початку постачання природного газу Споживачу за цим Договором ціна за 1000 куб. м природного газу, з урахуванням ПДВ, визначається відповідно до формули, яка враховуватиме коливання офіційного курсу НБУ відносно ціни: CP = PCP х Kc / Kb + (Avg NCG NCG bas) х CV х Kc х 0,95 х 1,2 + (Avg UEEx UEEx bas) х 0,05, де: CP уточнена ціна у гривнях за 1000 куб.м. природного газу (з ПДВ); PCP попередня ціна у гривнях за 1000 куб.м. природного газу (з ПДВ); Kc середнє арифметичне офіційного курсу НБУ гривні щодо євро за п`ять попередніх банківських днів до дня уточнення ціни; (https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily); Kb офіційний курс НБУ гривні щодо євро в день попереднього уточнення ціни (укладення договору); Avg NCG середнє арифметичне щоденних котирувань NCG Month+1 за 20 попередніх біржових днів до дня уточнення ціни; Розрахунок Avg NCG: Avg NCG = (NCGnew-1 + … + NCGnew-20)/20, де NCGnew-1 котирування NCG Month+1 в попередній біржовий день до дня уточнення ціни, євро за МВтЧгод,NCGnew-20 котирування NCG Month+1 в день за 20 днів до дня уточнення ціни, євро за МВтЧгод; NCG bas котирування NCG Month+1 в день попереднього уточнення ціни (укладення договору), євро за МВт/год. Для використання котирувань на хабі NCG замовники можуть обрати наступні інформаційні джерела: біржова платформа PEGAS (загальноєвропейська платформа для торгівлі газом, https://www.powernext.com/futures-market-data) або дані міжнародних агенцій Argus, Bloomberg, ICIS, Platts, Thomson Reuters. CV коефіцієнт теплотворності природного газу, який відображає співвідношення одиниць енергії (МВт/год) та об`єму (1000 куб. метрів) і визначається відповідно до інформації, наведеної на офіційному веб-сайті оператора газотранспортної системи Словаччини компанії "Eustream, a. s.", значення на дату уточнення ціни за даними Eustream Budince point (Measured value), що доступні за посиланням https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=bd.gcv. Avg UEEx середньозважена ціна на природний газ Української енергетичної біржи на ресурс місяця початку поставки природного газу, на який уточняється ціна, в попередній біржовий день до дня уточнення ціни (з ПДВ); UEEx bas середньозважена ціна на природний газ Української енергетичної біржи на ресурс поточного місяця (з ПДВ) на день попереднього уточнення ціни (укладення договору). https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/Natural+gas.

Додатком № 1 до Договору є специфікація на поставку товару у кількості 13 300 куб. м на загальну суму 117 705,00 грн.

Постачальник звернувся до споживача з листом № 14704-Сл-341/292-0121 від 02.02.2021, у якому повідомив, що у зв`язку зі зростанням вартості природного газу у січні 2021 року, відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ціна природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та ПДВ з 01.01.2021 становить 9,83350 грн за 1 куб. м, та просив підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ. На підтвердження зростання ціни на газ відповідачем до листа додано роздруківку з онлайн-калькулятора https://cep.kse.ua/gaz/.

08 лютого 2021 року між Комунальним некомерційним підприємством "Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Бахмацької міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду № 1 щодо зміни ціни до Договору (надалі - Додаткова угода № 1), відповідно до якої збільшено ціну природного газу за 1 куб. м до 9,83350 грн з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 11 969,79 куб. м.

Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди № 1 дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2021.

Внаслідок укладення Додаткової угоди № 1 фактично Постачальник збільшив ціну на газ на 11,12% у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

У подальшому сторонами Договору укладались додаткові угоди щодо зміни ціни на природний газ, однак вони не оспорюються сторонами.

У період з січня 2021 року по квітень 2021 року Постачальник поставив Споживачу природний газ загальним об`ємом 10 103,37 куб. м на суму 96 271,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ЧРЗ81000838 від 18.02.2021, № ЧРЗ81002140 та № ЧРЗ81003431 від 19.04.2021, № ЧРЗ81004565 від 18.05.2021.

Відповідно до вказаних актів Постачальник поставляв Споживачу природний газ у січні 2021 року за ціною 8,85 грн/куб. м, а у лютому-квітні 2021 року за ціною 9,83350 грн/куб. м.

Платіжними дорученнями № 35 від 18.02.2021, № 72 від 16.03.2021, № 127 від 19.04.2021, від 18.05.2021 Споживач перерахував Постачальнику кошти за поставлений природний газ в об`ємі 10 103,37 куб. м на загальну суму 96 271,70 грн.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання Додаткової угоди № 1 з порушенням законодавства, мала місце переплата Споживачем коштів на суму 6 856,88 грн (96 271,70 грн - 89 414,82 грн).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2023 у справі № 927/850/22 позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 08.02.2021 до договору № 41АВ147-1451-20 від 02.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Бахмацької міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут". У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- у спірних правовідносинах органом, уповноваженим Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступають Північний офіс Держаудитслужби та Бахмацька міська рада, а наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності доведено бездіяльність позивачів, що свідчить про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду;

- наявні фактичні обставини, з якими закон пов`язує визнання Додаткової угоди № 1 недійсною на момент її укладення, оскільки оспорювана Додаткова угода № 1 суперечить пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі";

- визнання недійсною оспорюваної угоди має наслідком повернення надлишково сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право Бахмацької територіальної громаді в особі позивача-2, який є розпорядником таких коштів, проте у заяві про зміну предмету позову прокурор просить стягнути кошти саме на користь позивача-2, а не в дохід місцевого бюджету, тобто просить стягнути кошти не до місцевого бюджету, а лише на користь органу місцевого самоврядування саме як конкретної юридичної особи. В свою чергу, стягнення заявленої суми безпосередньо на користь позивача-2 призведе до порушення бюджетного законодавства, оскільки стягнуті кошти будуть використані не на загальні потреби місцевого бюджету, а виключно для особистих потреб позивача-2, а відтак обраний прокурором предмет позову не призводить до поновлення порушених інтересів Бахмацької територіальної громади, тому не є ефективним засобом захисту, не забезпечує захисту та відновлення таких інтересів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2023 у справі № 927/850/22 змінено, викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2023 у справі № 927/850/22 в такій редакції: "1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 08.02.2021 до договору № 41АВ147-1451-20 від 02.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Бахмацької міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут". 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Бахмацької міської ради (код ЄДРПОУ 04061702, вул. Соборності, 44, м. Бахмач, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16500) грошові кошти у розмірі 6 856 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 88 коп. 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору."

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- Споживач у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня;

- розпорядником коштів місцевого бюджету Бахмацької територіальної громади є позивач-2, який надав Споживачу кошти з місцевого бюджету для закупівлі природного газу за Договором;

- у даному випадку визнання недійсною оспорюваної угоди має наслідком повернення надлишково сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право Бахмацької територіальної громаді в особі позивача-2, який є розпорядником таких коштів;

- саме позивач-2 є розпорядником коштів місцевого бюджету Бахмацької територіальної громади та, відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування у Україні" саме позивач-2 розпоряджається коштами місцевого бюджету Бахмацької територіальної громади.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2023 у даній справі.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано Закон України "Про публічні закупівлі", статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 12 Закону України "Про ринок природного газу", статті 627, 629, 670 Цивільного кодексу України, статті 53, 73, 74, 76, 78, 80, 86, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 у подібних правовідносинах;

- «суд апеляційної інстанції при застосуванні статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України щодо правомірності та обґрунтованості звернення заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури, в інтересах держави як в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, так і в особі Козелецької районної ради, правонаступником якої є Чернігівська районна рада, з позовом не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу…" та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц: "Прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права".

Чернігівська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Північний офіс Держаудитслужби подав письмові пояснення у справі та заяву про розгляд справи без участі представника.

12 лютого 2024 року відповідач подав до Верховного Суду письмові пояснення, які по суті є доповненням до касаційної скарги.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

Водночас доповнення до касаційної скарги подані відповідачем з пропуском передбаченого законом строку на касаційне оскарження, тому залишаються без розгляду.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, з огляду на таке.

Предметом розгляду справи № 826/9672/17 були позовні вимоги Північного офісу Державної аудиторської служби України до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України про стягнення збитків.

Предметом розгляду справи № 923/196/20 були позовні вимоги Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті» про визнання недійсним укладеного із товариством договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення до «комунальної власності селищної ради» утворених внаслідок поділу останньої земельних ділянок. Позовні вимоги у цій справі № 923/196/20 мотивовано тим, що під час укладення спірного договору купівлі-продажу без проведення земельних торгів позивач вважав, що на первинній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, який є власністю відповідача. Проте інформація стосовно цього, яку надав відповідач, не відповідала дійсності. Тому на момент звернення відповідача із заявою про викуп у позивача первинної земельної ділянки ТОВ «Табіті» не було власником об`єкта незавершеного будівництва та не мало права придбати цю ділянку поза процедурою земельних торгів (статті 134 Земельного кодексу України). Відповідач поділив первинну земельну ділянку на шість спірних земельних ділянок, присвоївши їм окремі кадастрові номери. Оскільки спірний договір купівлі-продажу є недійсним, відповідач має повернути спірні земельні ділянки у комунальну власність.

Натомість предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до Договору, у зв`язку з недодержанням сторонами приписів Закону України «Про публічні закупівлі», а не визнання Договору недійсним, у зв`язку з недодержанням сторонами приписів Земельного кодексу України, та стягнення надмірно сплачених коштів, а не повернення земельних ділянок та не стягнення збитків.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Березова роща", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілквей комунікейшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена садиба" про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду розмежувала підходи до обрання способів захисту прав та інтересів держави або територіальної громади щодо земельних ділянок водного фонду та земельних ділянок лісогосподарського призначення. Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності, та відступила від викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, № 911/3897/17 та від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17 висновку про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

Тобто, справи означені скаржником (№ 826/9672/17, № 923/196/20, № 359/3373/16-ц) та дана справа у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, є неподібними з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та прав і обов`язків учасників, ні за предметом розгляду, ні за підставами позову, ані за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи щодо підстави визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається скаржник, наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Тобто, наявність чи відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором оцінюється судом виходячи з конкретних обставин справи з огляду на визначення прокурором з посиланням на відповідне законодавство, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, наведення обґрунтувань у позовній заяві необхідності їх захисту та визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У даній справі № 927/850/22 суди попередніх інстанцій встановили наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Бахмацької міської ради.

За таких обставин доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, оскільки прокурор при зверненні з позовом до суду навів підстави для представництва інтересів держави, навів підстави для звернення з позовом у даній справі.

При цьому Суд зауважує, що відповідач рішення суду першої інстанції у даній справі № 927/850/22 не оскаржував, а апеляційний перегляд рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2023 у цій справі відбувався лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 6 856,88 грн, за апеляційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури.

Тобто, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 та в частині встановлення наявності у Керівника Ніжинської окружної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачами саме Північного офісу Держаудитслужби та Бахмацької міської ради апелянтом не оскаржувалось.

Тому, посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у справі № 912/2385/18, зміст яких зводиться до необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, є необґрунтованими, а поведінка скаржника у даному випадку не є у повній мірі добросовісною.

До того ж Суд зазначає, що скаржник жодним чином не наводить мотивів того, яким чином неврахування згаданого висновку Великої Палати Верховного Суду призвело до прийняття незаконного судового рішення суду апеляційної інстанції у даній справі, що виключає касаційний перегляд за відсутності виключних випадків для такого перегляду.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 927/850/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 927/850/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І.Д. Кондратова