Постанова

від 14.08.2023 по справі 200/12490/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року справа №200/12490/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 200/12490/21 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 283693 від 17.08.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позову зазначив, що при складанні акту за результатами перевірки 07.07.2021 транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки МЕNCI, номерний знак НОМЕР_2 , відповідачем не враховані вимоги п.21 постанови КМУ від 08.11.2006 № 1567 "Про затвердження порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", що позивач не є перевізником та не може нести відповідальність за перевищення перевізником нормативу вагового або габаритного параметру виключно на підставі того, що вказаний автомобіль на праві власності належить йому, але знаходиться в оренді.

Відповідач не перевірив дані перевізника в порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому відсутні підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу на суму 34000,00 грн, відносно ОСОБА_1 за № 283693 від 17.08.2021, винесену Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті.

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Щодо належного визначення суб`єкта, на якого накладається адміністративно-господарський штраф, то під час розгляду справи посадова особа відповідача використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу вносяться до реєстру відомості про належного користувача транспортного засобу.

Також нормами законодавства визначено, що власник транспортного засобу в разі його передачі в тимчасове користування зобов`язаний зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючі перевезення вантажів, зобов`язаний надати для перевірки, зокрема, і документи, на підставі яких він використовує транспортний засіб.

Крім того, надані позивачем документи щодо іншого автомобільного перевізника не можуть бути доказами в цій справі, оскільки при складенні акту на місці події ці документи водієм транспортного засобу не надавалися.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), є фізичною особою-підприємцем та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 є власником транспортних засобів: сідлового тягача марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки МЕNCI, номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру не займається діяльністю щодо здійснення перевезень та не веде відповідної господарської діяльності.

Відповідно до акту № 042846 від 07.07.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів i вантажів автомобільним транспортом 07.07.2021 об 11 год 54 хв на 37 км + 300 м а/д 01725363 Полтавської області, перевірено транспортний засіб сідлового тягача марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки МЕNCI, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм та перевезення вантажу без відповідного дозволу.

До перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки надані посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, документ на переміщення вантажу НОМЕР_6 від 07.07.2021, згідно з якою вантажоперевізник ТОВ "Будівельна компанія "Зоря" виконувало доставку вантажу вантажоодержувачу ТОВ "Юрій ЛТД", водій транспортного засобу зазначено - ОСОБА_2 автомобіль номерний знак НОМЕР_1 .

Позивачу направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням дати та часу і місця розгляду справи.

Постановою Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті за № 283693 від 17.08.2021 відносно ОСОБА_1 застосований адміністративно-господарський штраф на суму 34000,00 грн відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до договору позички 1/21 від 20.01.2021, акту приймання - передачі автотранспортних засобу від 20.01.2021 сідловий тягач НОМЕР_1 марки DAF/ РТ ХР 105.460 та спеціалізований напівпричеп НОМЕР_8 марки МЕNСI/SA 700R передані позивачем в користування ТОВ "ЦЕМЕНТ ГРУП+" (код ЄДРПОУ 43465744, Дружківка, вул. О. Тихого).

ТОВ "ЦЕМЕНТ ГРУП+" 20 липня 2021 року уклали договір з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ" № 5/21 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від позивача. Предметом договору є надання послуг перевезення вантажів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", тому до позивача протиправно застосовано адміністративно-господарські санкції.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344) автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

За змістом статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Як визначено статтею 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно частини першої статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як визначено частиною четвертою статті 48 Закону № 2344 у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як визначено частиною першою статті 50 закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до підпунктів 15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Таким чином, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових.

У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

гідно з пунктом 3 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затвердженого 25 лютого 2009 року постановою Кабінету Міністрів України № 207 (надалі - "Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні"), крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення: вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Відповідно до пунктів 11.1-11.6 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених 14 жовтня 1997 року наказом Міністерства транспорту України № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (надалі - "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, як правильно визначено судом першої інстанції, відповідальність за порушення порядку перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів.

Абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивач зазначає, що в даному випадку він не виступав перевізником та є лише власником автотранспорту.

В підтвердження зазначеного позивачем надані наступні документи:

договір позички 1/21 від 20.01.2021 сідлового тягача НОМЕР_1 марки DAF/РТ ХР 105.460 та спеціалізованого напівпричепа НОМЕР_8 марки МЕNСI/SA 700R ОСОБА_1 в користування ТОВ "ЦЕМЕНТ ГРУП+" (код ЄДРПОУ 43465744, Дружківка, вул. О. Тихого), акт приймання - передачі автотранспортних засобу від 20.01.2021;

договір №5/21 від 20 липня 2021 року між ТОВ "ЦЕМЕНТ ГРУП+" та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ" про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом сідловим тягачем НОМЕР_1 марки DAF/ РТ ХР 105.460 та спеціалізованим напівпричепом НОМЕР_8 марки МЕNСI/SA 700R;

товарно - транспортна накладна № 07/07/13 від 07.07.2021, яку у відповідності до ст. 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_2 надав для перевірки посадовим особам Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, з якої випливає, що вантажоперевізник ТОВ "Будівельна компанія "Зоря" виконувало доставку вантажу вантажоодержувачу ТОВ "Юрій ЛТД", водій транспортного засобу зазначено - ОСОБА_2 автомобіль номерний знак НОМЕР_1 .

Надані документи підтверджують використання ТОВ "Будівельна компанія "Зоря" транспортного засобу, який у свою чергу передано у позику, під час проведення перевірки, та пред`явлення під час проведення перевірок посадовим особам відповідача.

Отже позивач на момент здійснення перевірки 07 липня 2021 року не перебував в статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність постанови за № 283693 від 17.08.2021 про застосування адміністративно- господарського штрафу на суму 34000,00 грн щодо ОСОБА_1 .

При цьому, сам по собі факт перебування у власності позивача транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, не є правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції.

Є неприйнятими доводи апелянта про належного визначення суб`єкта, на якого накладається адміністративно-господарський штраф, бо власник транспортного засобу в разі його передачі в тимчасове користування зобов`язаний зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, оскільки ці доводи не спростовують той факт, що на момент здійснення перевірки відповідачем позивач не перебував у статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу, що виключає можливість застосування до нього відповідальності за абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344.

Інші доводи апеляційної скарги судом не приймаються, оскільки в межах цієї справи суд першої інстанції не надавав оцінку правомірності та процедурі здійснення габаритно-вагового контролю, та ці доводи не визначалися судом першої інстанції як підстава для визнання протиправною та скасування постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки в межах доводів апеляційної скарги судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 200/12490/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 200/12490/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 02 серпня 2023 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2023 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко