Постанова

від 11.08.2023 по справі 815/3339/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 815/3339/17

адміністративне провадження № К/9901/38673/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 (суддя Іванов Е. А) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя Бітов А. І., судді Лук`янчук О. В., Ступакова І. Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторессора»</a> (далі - ТОВ «Авторессора») до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації.

УСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ТОВ «Авторессора» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, у якому просило:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2017 №/2017/00060 (далі також Картка);

-скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2017 № UA500030/2017/000013/1 (далі також Рішення).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані ним Рішення та Картка прийняті всупереч вимогам законодавства, оскільки наданий позивачем до митного оформлення пакет документів, а також надані на вимогу митного органу додаткові документи містили усі необхідні числові складові для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 25.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позов задовольнив, скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2017 №UA500030/2017/00060 та рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2017 №UA500030/2017/000013/1.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Рішення та Картка прийняті митним органом протиправно, оскільки у поданих позивачем для митного оформлення документах не було ні розбіжностей, ні ознак підробки, а також вони містили всі відомості, що підтверджували числові значення ціни, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію. Суди зауважили, що причини неприйняття поданих на підтвердження митної вартості товарів документів є необґрунтованими, а відповідач не мав будь-яких дійсних та об`єктивно визначених підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості поставлених товарів.

Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач надав до суду заперечення, в яких просить касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.03.2016 року між ТОВ «Авторессора» (покупець) та TT CELIKYAY OTOMOTIV DIS TICARET SAN. A.S. (Туреччина, продавець) укладений контракт № 05 (далі також Контракт), згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує наступні види товарів: автозапчастини іменовані надалі «Товар».

Відповідно до пункту 1.3 Контракту конкретне найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару кожної поставки вказуються у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з пунктом 3.1 Контракту товар поставляється на умовах FOB Стамбул, Туреччина відповідно до Інкотермс-2000.

04.02.2017 між позивачем та продавцем була укладена додаткова угода № 2 до Контракту на партію запчастин.

07.04.2017 року позивач надав відповідачу до митного оформлення митну декларацію №UA500030/2017/004175 та необхідні для митного оформлення документи, а саме: пакувальний лист від 24.03.2017; рахунок-фактуру (інвойс) від 24.03.2017 № 456053; ·коносамент від 06.04. 2017 №GVO048EOOCL; домашній коносамент від 02.04.2017 № 17/03/300/00917-0001131;·навантажувальний документ від 07.04.2017 №38; сертифікат про походження товару від 09.03.2017 форми А № С0383844; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.04.2017 № 170406jz/01; додаткову угоду від 04.02.2017 № 2; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.03.2016 № 05; договір (контракт) про перевезення від 08.02.2016 № 0802/16; комерційну пропозицію від 01.02.2017; копію митної декларації країни відправлення від 29.03.2017 № 2476921710462306; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.03.2017

№1/1-1-0-0/1/00/1/1/2.5.8.11.

07 квітня 2017 року позивач отримав від митного органу електронне повідомлення № 469364, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідач зазначив, що до таких документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України; розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Також відповідач на підставі частини третьої статті 53 МК України на підтвердження заявленої митної вартості витребував (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач 10.04.2017 на вимогу митного органу надав рахунок на оплату транспортних послуг від 06.04.2017 № МС-085 та акт наданих транспортних послуг від 06.04.2017 № 85.

Однак Одеська митниця ДФС 11.04.2017 склала картку відмови в прийнятті митної декларації №UА500030/2017/00060 та рішення про коригування митної вартості №UА500030/2017/000013/1, за яким митну вартість товару визначила із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Як підставу для прийняття оскаржуваних Рішення та Картки митниця вказала те, що документи, які товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме - не підтверджують витрати на транспортування товару, поставка якого здійснюється на умовах FOB (Інкотермс 2010).

Так, відповідно до Інкотермс 2000 FOB («франко-борт», назва порту відвантаження) означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до умов Інкотермс 2000 щодо FOB договори страхування та перевезення не є обов`язком сторін, покупець зобов`язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі продажу, а також зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

Як установили суди, позивач надав до митного органу документи на підтвердження митної вартості, а саме: довідку про транспорті витрати (а. с. 25), рахунок на оплату від 06.04.2017 № МС-085 (а. с. 45) та акт наданих транспортних послуг від 06.04.2017 № 85 (а. с. 46), про що також зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Також у вказаних документах є посилання на договір доручення від 27.09.2012 № 28/12 року, укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «МІКС» (виконавець - перевізник).

Суди правильно виснували, що неподання договору про транспортування за наявності довідки, рахунка про оплату та акту про надання транспортних послуг не може бути причиною для відмови у митному оформленні товару за ціною договору, адже ці документи не містили розбіжностей чи неточностей та давали змогу визначити вартість транспортування ввезеного позивачем товару від порту відвантаження до порту на митній території України.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані Рішення та Картка є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко