Постанова

від 25.07.2017 по справі 815/3339/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 липня 2017 року                               м. Одеса                     Справа № 815/3339/17                    Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                     Іванова Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторессора» до Одеської митниці ДФС про скасування картки відмови та рішення -

ВСТАНОВИВ:

          Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторессора" (далі - ТОВ "Авторессора", позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі – Одеська митниця ДФС, відповідач) в якому просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2017 року №UA500030/2017/00060; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2017 року №UA500030/2017/000013/1.

          В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що позивачем 07.04.2017 р. надано відповідачу до митного оформлення митну декларацію №UA500030/2017/004175 від 07.04.2017 р. та інші допоміжні, потрібні для оформлення документи. 07.04.2017 р. позивачем отримано від відповідача електронне повідомлення №469364, в якому зазначалось, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В повідомленні №469364 також було вказано, що до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. На вимогу, що містилась в повідомленні №469364, позивачем 10.04.2017 р. листом №10/04 додатково до наданої 07.04.2017 р. довідки щодо витрат на перевезення № 170406jz/01 від 06.04.2017 р. було надано відповідачу рахунок на оплату від 06.04.2017 р №МС-085 та акт наданих послуг від 06.04.2017 р. № 85, чим було виконано всі вимоги митного органу. Втім, відповідачем 11.04.2017 р. прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UА500030/2017/00060 та рішення про коригування митної вартості №UА500030/2017/000013/1, за яким митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу. Проте позивач не погоджується з вказаним рішенням та карткою, оскільки ним були наданні всі необхідні документи під час митного оформлення товару, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Представники позивача в судове засідання з'явились.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, Одеською митницею ДФС встановлені розбіжності в поданих документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена за товар, при цьому, дані ЄАІС свідчать про здійснення розмитнення подібних товарів за вищою ціною, ніж заявлена позивачем.

          Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

          Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

          Судом встановлено, що 01.03.2016 року між ТОВ «Авторессора» (покупець) та TT CELIKYAY OTOMOTIV DIS TICARET SAN. A.S. (Туреччина, продавець) укладений контракт №05.

          Згідно п. 1.1. контракту продавець продає, а покупець купує наступні види товарів: автозапчастини іменовані надалі «Товар».

          Відповідно до п. 1.3. контракту конкретне найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару кожної поставки вказуються у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього контракту.

          Згідно п. 3.1 контракту товар поставляється на умовах FOB Стамбул, Туреччина по Інкотермс-2000.

           04.02.2017 року до зазначеного контракту була укладена додаткова угода №2.

          07.04.2017 року позивачем надано відповідачу до митного оформлення митну декларацію №UA500030/2017/004175 від 07.04.2017 р. та інші допоміжні, потрібні для оформлення документи.

          Згідно приписів ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України (далі за текстом -МКУ) декларантом була визначена митна вартість продукції за основним методом, а саме -за ціною договору (зазначена в інвойсі). Числове значення заявленої митної вартості було зазначене в інвойсах. На підтвердження чого одночасно з митними деклараціями декларантом були надані обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ документи.

          Крім того, була надані копії декларацій країни відправлення.

          Судом встановлено, що позивач, виконавши приписи ст. 52 та ч. 1, 2 ст. 53 МКУ, подав відповідачу всі необхідні документи та відомості для визначення митної вартості, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних.

          07.04.2017 р. позивачем отримано від відповідача електронне повідомлення №469364, в якому зазначалось, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

          В повідомленні №469364 також було вказано, що до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

          На підставі чого відповідач, в порядку ч. 3 ст. 53 МКУ на підтвердження заявленої митної вартості затребував (за наявності) надати протягом 10 календарних днів такі наступні документи:

-          виписку з бухгалтерської документації;

-          каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-          висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

          Позивачем 10.04.2017 року надано до митниці рахунок на оплату №МС-085 від 06.04.2017 року та акт наданих послуг №85 від 06.04.2017 року.

          Незважаючи на подані документи, Одеською митницею ДФС 11.04.2017 р. прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UА500030/2017/00060 та рішення про коригування митної вартості №UА500030/2017/000013/1, за яким митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу.

          Проте суд не погоджується з правомірністю вказаного рішення та карткою з огляду на наступне.

          Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МКУ митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

          Згідно положень МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МКУ, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

          Частиною 2 ст. 53 МКУ визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подасться у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеною товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

          Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

          Як вже зазначалось, згідно вищезазначеного письмового повідомлення відповідача декларанту підставами для вимоги відповідачем у позивача додаткових документів було виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, а саме: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

          Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, до зазначених документів, серед іншого можуть належати:

          рахунок – фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

          Як зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідно до зовнішньоекономічного договору від 01.03.2016 року №05 поставка товару здійснюється на умова FOB, проте декларантом подається лише довідка щодо витрат на перевезення, що вартості транспортних витрат.

          Відповідно до Інкотермс – 2000 FOB - термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

          Відповідно до п. А.3 Розділу FOB – (обов'язки продавця) договір перевезення – немає зобов'язань, договір страхування – немає зобов'язань.

          Відповідно до п. Б.1 Розділу FOB – покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі продажу.

          Згідно п. Б.3 Розділу FOB – покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження; договір страхування – немає зобов'язань.

          Як встановлено, судом позивачем були надані до митного органу документи на підтвердження митної вартості, а саме: довідка про транспорті витрати (а.с. 25), рахунок на оплату №МС-085 від 06.04.2017 року (а.с. а.с. 45) та акт наданих послуг №85 від 06.04.2017 року (а.с. 46), про що також зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

          У вказаних документах, є посилання на договір доручення №28/12 від 27.09.2012 року укладеному між позивачем (замовник) та ТОВ «МІКС» (виконавець).

          Неподання договору про транспортування за наявності довідки, рахунка та акту про транспортні витрати не може бути причиною для відмови у митному оформленні за контрактною ціною товару. Крім того, суд звертає увагу, що у процесі консультацій з декларантом, Митницею такий договір не витребовувався, що свідчить про формальний характер консультацій.

          Відповідно до положень МКУ контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки виключно числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

          Однак судом встановлено, що у поданих відповідачу для митного оформлення документах фактично не було ні розбіжностей, ні ознак підробки; а також вони містили всі відомості, що підтверджували числові значення ціни, що підлягає сплаті за поставлену продукцію.

          Таким чином, причини неприйняття представлених документів на підтвердження митної вартості товарів є не обґрунтованими, і відповідно у відповідача фактично були відсутні будь-які дійсні та об'єктивно визначені підстави для не визнання заявленою позивачем митної вартості поставлених товарів.

          Однак, відповідач, не надавши належної оцінки наданим йому документам, без достатніх на то підстав, відмовив позивачу у митному оформлені товарів, порушивши тим самим встановлені митним законодавством принципи митного регулювання: законності, додержання прав та інтересів, що охороняються законом - за власним рішенням визначив митну вартість продукції за другорядними методами, згідно відповідного рішення про коригування митної вартості товарів та видав відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України, а саме:

-          картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2017 року №UA500030/2017/00060 та рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2017 року №UA500030/2017/000013/1.

          Згідно цього рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості митна вартість вищезазначених товарів була скоригована з використанням резервного метода визначення митної вартості.

          При цьому у зазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів підставою для невизнання заявленої митної вартості, відмови у митному оформленні та застосування другорядного методу визначення митної вартості стало, як зазначив відповідач у рішеннях про коригування, використання декларантом не підтверджених документально відомостей.

          Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21 -591 аі 5) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

          Позивачем для митного оформлення товару були надані митному органу належні та допустимі документи в підтвердження вартості товару, а надані документи не містять розбіжностей та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, тоді як митним органом не підтверджено, що додаткові документи, які ним були витребувані, є необхідними для визначення митної вартості задекларованих товарів.

          Таким чином, відповідач цілком безпідставно та хибно визначив, що здійснення розрахунку складових митної вартості став неможливим з причини ненадання додаткових документів.

          Відповідач зазначив, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, що є абсолютно хибним та помилковим висновком, що ніяким чином не ґрунтується на об'єктивних даних у наданих відповідачу документах.

          Як встановлено судом надані відповідачу документи цілком та в повному обсязі підтверджують числове значення заявленої митної вартості товарів відповідно до контракту.

          Отже, у митного органу не було жодних підстав вважати, що декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи, які мають підтвердити митну вартість товару.                     Стаття 57 МКУ обумовлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервного.

          При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу і митний орган зобов'язаний послідовно використати кожний метод (від першого до шостого) з обов'язковим письмовим обґрунтуванням неможливості застосування попереднього і тільки потім переходити до наступного - саме за таких обставинах дії митниці можуть бути визнані правовими, а за відсутністю - такими, що порушують норми чинного законодавства.

          Також, суд звертає увагу на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої Декларантом митної вартості за основним методом, та не надають безумовного права митниці застосовувати рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

          У вищезазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на інші митні декларації, а саме – МД від 10.06.2016 року №50060702/2016/007385 та МД від 31.05.2016 року №50060006/2016/008719 за яким здійснено розмитнення за більшою митною вартістю – 1,7848 долару США за 1кг., проте вказані МД митним органом до суду не надані, що не дає суду встановити які саме товари розмитнювались за вказаними МД, встановити їх подібність до товарів, які розмитнювались позивачем.

          В Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за N 883/21195 зазначено, що в Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

          Враховуючи, що автоматизована система не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи встановлені судом обставини оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторессора» до Одеської митниці ДФС задовольнити.

          Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2017 року №UA500030/2017/00060.

          Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2017 року №UA500030/2017/000013/1.

          Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторессора” (код ЄДРПОУ 37680027) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200 грн.

          Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

          Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.          

          Суддя                                                                                                    Е.А.Іванов