Ухвала

від 19.09.2017 по справі 815/3339/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3339/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Лавришині А.С.

з участю: представника Одеської митниці ДФС - ОСОБА_2, представників ТОВ "Авторессора" - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авторессора" до Одеської митниці ДФС про скасування картки відмови та рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Авторессора" звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 квітня 2017 року №UA500030/2017/00060 та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11 квітня 2017 року №UA500030/2017/000013/1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 07 квітня 2017 року надано відповідачу до митного оформлення митну декларацію №UA500030/2017/004175 від 07 квітня 2017 року та інші допоміжні, потрібні для оформлення документи. 07 квітня 2017 року позивачем отримано від відповідача електронне повідомлення, в якому зазначалось, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В повідомленні №469364 також було вказано, що до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. На вимогу, що містилась в повідомленні, позивачем 10 квітня 2017 року листом №10/04 додатково до наданої 07 квітня 2017 року довідки щодо витрат на перевезення №170406jz/01 від 06 квітня 2017 року було надано відповідачу рахунок на оплату від 06 квітня 2017 року №МС-085 та акт наданих послуг від 06 квітня 2017 року №85, чим було виконано всі вимоги митного органу. Втім, відповідачем 11 квітня 2017 року прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості, за яким митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу. ОСОБА_2 позивач не погоджується з вказаним рішенням та карткою, оскільки ним були наданні всі необхідні документи під час митного оформлення товару, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, Одеською митницею ДФС встановлені розбіжності в поданих документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена за товар, при цьому, дані ЄАІС свідчать про здійснення розмитнення подібних товарів за вищою ціною, ніж заявлена позивачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року позов ТОВ "Авторессора" до Одеської митниці ДФС задоволено.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 квітня 2017 року №UA500030/2017/00060.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 11 квітня 2017 року №UA500030/2017/000013/1.

В апеляційній скарзі Одеської митниці ДФС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці ДФС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

01 березня 2016 року між ТОВ "Авторессора" (покупець) та TT CELIKYAY OTOMOTIV DIS TICARET SAN. A.S. (Туреччина, продавець) укладений контракт №05.

Згідно п.1.1. контракту продавець продає, а покупець купує наступні види товарів: автозапчастини іменовані надалі "Товар".

Відповідно до п.1.3. контракту конкретне найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару кожної поставки вказуються у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього контракту.

Згідно п.3.1 контракту товар поставляється на умовах FOB Стамбул, Туреччина по Інкотермс-2000.

04 лютого 2017 року до зазначеного контракту була укладена додаткова угода №2.

07 квітня 2017 року позивачем надано відповідачу до митного оформлення митну декларацію №UA500030/2017/004175 від 07 квітня 2017 року та інші допоміжні, потрібні для оформлення документи.

07 квітня 2017 року позивачем отримано від відповідача електронне повідомлення №469364, в якому зазначалось, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

В повідомленні №469364 також було вказано, що до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підставі чого відповідач, в порядку ч.3 ст. 53 МК України на підтвердження заявленої митної вартості затребував (за наявності) надати протягом 10 календарних днів такі наступні документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 10 квітня 2017 року надано до митниці рахунок на оплату №МС-085 від 06 квітня 2017 року та акт наданих послуг №85 від 06 квітня 2017 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було жодних підстав вважати, що декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи, які мають підтвердити митну вартість товару.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72, 162 КАС України, ст. 24, ч.1 ст. 29, ст.ст. 49, 51, 53, ч.1 ст. 54, ст. 55 МК України.

В апеляційній скарзі Одеської митниці ДФС вказується, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи подані декларантом для підтвердження митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни та наявність у митниці інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, яка значно відрізняється від заявленої декларантом митної вартості і, тому, оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст. 51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому р.VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Кодексу (ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України).

Пунктом 2 ч.5 ст. 54 МК України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ст. 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це, також, відповідає стандартним правилам, встановленим пп.3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно з положеннями ч.8 ст. 55 МК України для підтвердження заявленої митної вартості ТОВ "Авторессора" надано наступні документи:

· пакувальний лист від 24 березня 2017 року;

· рахунок - фактура (інвойс) №456053 від 24 березня 2017 року;

· коносамент №GVO048EOOCL від 06 квітня 2017 року;

· домашній коносамент 17/03/300/00917-0001131 від 02 квітня 2017 року;

· навантажувальний документ №38 від 07 квітня 2017 року;

· сертифікат про походження товару форми А №С0383844 від 09 березня 2017 року;

· документи, що підтверджуються вартість перевезення товару №170406jz/01 від 06 квітня 2017 року;

· додаткова угода №2 від 04 лютого 2017 року;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) №05 від 01 березня 2016 року;

· договір (контракт) про перевезення №0802/16 від 08 лютого 2016 року;

· комерційна пропозиція від 01 лютого 2017 року;

· копія митної декларації країни відправлення №2476921710462306 від 29 березня 2017 року;

· інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1-0-0/1/00/1/1/2.5.8.11 від 29 березня 2017 року.

Крім вищезазначених документів на вимогу відповідача, були надані додаткові документи, а саме:

· акт надання послуг №85 від 06 квітня 2017 року;

· рахунок на оплату фрахту №МС-085 від 06 квітня 2017 року.

Таким чином, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко дають можливість ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували ціну товару, яка підлягала сплаті покупцем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 13 липня 2016 року у справі №805/778/13-а та від 02 червня 2015 року №21-498а15.

За таких обставин, відповідачем не було доведено, що під час проведення митного контролю заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлених декларантом, а надані останнім документи містили всі данні числових значень складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та не містили розбіжностей.

Стосовно доводів апелянта, про те, що судом першої інстанції в порушення положень п.1. ч.2 ст. 162 КАС України скасовано спірні рішення Одеської митниці ДФС без визнання нечинними, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1 ч.2 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В пункті 10.2 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України зазначається, що із змісту ст. 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Судом першої інстанції в мотивувальній частини постанови Одеського окружного адміністративно суду від 25 липня 2017 року дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасуванню рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації.

Таким чином, судова колегія доходить до висновку, що судом першої інстанції в судовому рішенні визнано протиправність оскаржуваних рішень, а у резулятивній частині судового рішення зазначено один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме скасовано рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Апеляційна скарга є тотожною (за виключенням доводів про порушення судом першої інстанції вимог п.1 ч.2 ст. 162 КАС України) запереченню, факти та мотивування якого цілком були проаналізовані судом першої інстанції з наданням їм вірної оцінки.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Авторессора" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та відповідної картки відмови є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 вересня 2017 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.