Рішення

від 11.07.2023 по справі 381/878/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/457/23

381/878/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В., Корченко О.Я.,

за участю представника позивача Щур Ю.Д., Скиданенко О.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом Фастівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Фастівська міська рада, як позивач 28 лютого 2023 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою. В своєму позові посилаються на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2006 № 2021 до ОСОБА_2 перейшло право власності на банно-пральний комплекс по АДРЕСА_1 . Вище зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці комунальної власності без зареєстрованого права оренди.

На підставі рішення Фастівської міської ради від 03.07.2014 № 21/53-LIV-VI "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , площею 0,3750 га відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. На день подачі позову відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення договору оренди землі під належними йому нерухомим майном.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2022 за № 314242634 земельна ділянка із кадастровим номером 3211200000:09:011:0039 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3750 га перебуває у комунальній власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

За рекомендацією комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на підставі рішення Фастівської міської ради № 64/92-ІХ-УШ від 15.06.2021 «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 позивачем була розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування площею 0,3750 га (кадастровий номер ділянки 3211200000:09:011:0039) в АДРЕСА_1 та здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради на вищевказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.11.2022 за № 314242634 земельна ділянка із кадастровим номером ділянки 3211200000:09:011:0039 за адресою по АДРЕСА_1 площею 0,3750 га перебуває у комунальній власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

Згідно з актом від 10.01.2023 № 1 «Про стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) з громадянина ОСОБА_2 затвердженого рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради № 18 від 20.01.2023 рокувстановлено, що сума безпідставно збережених коштів (збитків) у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою становить 651108,84 грн. на підставі чого відповідачу було направлено претензію та акти але відповідачем залишене без розгляду. Просять стягнути з ОСОБА_2 на користь Фастівської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 651108,84 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2023 року відкрито загальне провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.

19.04.2023 року через канцелярію суду надійшов Відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначила, що ухвалу про відкриття провадження з матеріалами позову отримали 30.03.2023 року, а тому вважають строк на подачу відзиву не пропущено. Позовні вимоги не визнають. Відповідачем було придбано нерухоме майно 29.06.2006р. вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,3750 га без зареєстрованого права власності на земельну ділянку. Договір оренди даної земельної ділянки відсутній. Таким чином вважають що не є орендарем даної земельної ділянки, та не набули обов`язку з оплати оренди за земельну ділянку. При цьому зазначають що відповідачем за період з 2019 по 2022 рік були сплачені кошти, як земельний податок до місцевого бюджету. А тому нарахування орендної плати за землю є незаконним.

Також, 07.06.2019 року відповідач звернувся до позивача з листом про необхідність створення комісії для винесення рішення про непридатність використання об`єкта з урахуванням його фактичного стану. Відповідь не отримано.

Окрім того, Позивачем не враховано під час розрахунку орендної плати положення Закону України від 17 березня 2020 року № 533 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Закону України «Про несення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» якими Відповідача фактично звільнено від плати за землю (в тому числі орендної плати) за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Згідно Додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489 в чинній редакції від 28.12.2018 р. до земель за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування застосовується коефіцієнт функціонального використання 2,5.

Також, зазначає, що безоплатного користування земельною ділянкою не було, адже Відповідач сплачував за користування цією земельною ділянкою податок на землю та виконував свій обов`язок як землекористувача спірної земельної ділянки. Саме тому, він вважає, щона разі відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, в тому числі і як орендної плати. Також Відповідачем з урахуванням не використання об`єкту, його знаходження у повному оточенні приватних будівель та заради забезпечення повної безпеки (пожежної та інше) об`єкту відповідально було виконане відключення мереж газо/електро/водопостачання. Саме ці дії Відповідача дозволили уникнутиможливих аварійних ситуацій з газо/електро/водопостачанням для оточуючих власників приватних будівель.

Просить у задоволені позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Фастівської міської ради безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у розмірі 651 108,84 грн, відмовити.

03.05.2023 року від позивача надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву в якій позивач заперечує в повному обсязі з посиланням на те, що використання відповідачем з 2006 року земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє Фастівську міську раду, як власника земельної ділянки права одержувати дохід в вигляді орендної плати за землю, яку позивач міг би отримувати, якби його права не були порушені.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти закриття підготовчого провадження не заперечував.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Проти закриття підготовчого провадження не заперечувала.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що проти позову заперечують, вважають його необґрунтованим та безпідставним та просять у його задоволенні відмовити. Долучила письмові пояснення до матеріалів справи.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу виробничих приміщень від 29.06.2006 року посвідченого Вінічук Н.В., приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу записано в реєстрову книгу за № 1 реєстр 262 27.07.2000 р. ОСОБА_2 прийняв у власність від ЗАТ «Укртехприлад» нежитлові будівлі - комплекс, банно-пральний, який знаходиться АДРЕСА_1 .

Згідно вказаного Договору купівлі-продажу на земельній ділянці розташовано комплекс банно-пральний: баня - «А», трансформаторна підстанція - «Б», насосна - «В», гараж - «Г», котельня - «Е», склад - «Ж», будка охорони - «З», туалет - «И», насосна - «К», яка згідно з довідкою № 156 від 06.06.2006 року Київської регіональної філії Фастівського відділення - не приватизована.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна комплекс, банно-пральний за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 .

08.08.2013 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж на земельну ділянку площею 0 375 гектарів розташовану в АДРЕСА_1 .

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 03.07.2014 року № 21/53-LIУ-УІ «Про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 » надали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови орієнтованою площею 0,3750 га в АДРЕСА_1 .

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 15.06.2021 року № 64/92-ІХ-УШ «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 » надано дозвіл на розробку технічної документації щодо інвентаризації земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,3750 га для будівництва і обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 13.10.2022 року № 67-ХХУШ-УШ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 затвердили технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для будівництва і обслуговування будівель закладів побутового обслуговування площею 0,3750 га (кадастровий номер 3211200000:09:011:0039) в АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом позивач, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач набув права власності на нежитлові будівлі - комплекс, банно-пральний, який знаходиться АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу. Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, однак договору оренди укладено не було.

Разом з тим, достовірно встановлено, що вказана земельна ділянка використовується відповідачами без відповідних правовстановлюючих документів, а тому просять стягнути 651108,84 грн, як безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Визначення земельної ділянки на законодавчому рівні закріплене у ст. 79 Земельного кодексу України, як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В усіх визначеннях земельної ділянки, запропонованих представниками доктрини земельного права, звертається увага на дві особливості земельної ділянки як об`єкта правовідносин - наявність меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. При цьому державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформедії нро неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка як об`єкт правовідносин повинна бути сформована та зареєстрована відповідно до законодавства. Зазначене стосується не лише укладення договорі про відчуження земельних ділянок, а й передачу їх у користування (оренду).

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Стаття 5 зазначеного Закону серед істотних умов договору оренди землі зазначає об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Згідно наданого позивачем Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1800550812022 від 06.09.2022 року кадастровий номер земельної ділянки: 3211200000:09:011:0039, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, форма власності державна; площа 0,3750 г; дата реєстрації 17.06.2016 року.

Разом з тим, до матеріалів позову так і в ході розгляду справи позивачем не було надано договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між позивачем та відповідачами, що позбавляє суд дослідити умови договору, строк його дії і т.д.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Положеннями статті 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Повноваженнями щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону з 01.01.2013 року, наділена Державна реєстраційна служба (Укрдержреєстр), яка веде єдиний державний реєстр речових майнових прав та обтяжень на нерухоме майно.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності земельна ділянка кадастровий номер 3211200000:09:011:0039, площа 0,375 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Фастівською міською радою, форма власності - комунальна.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися в оренду або в суборенду без змін цільового призначення, як це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Разом з тим, як зазначалося договір оренди на вказану земельну ділянку не укладався, а тому дослідити цільове призначення земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача у суду не вбачається за можливе.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 749/230/15-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до статті 120 ЗК України у разі переходу жилого будинку, будівлі або споруди жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Водночас виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Як зазначалося використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Як встановлено в судовому засіданні відповідач правомірно набув право власності на нерухоме майно нежитлові будівлі банно-прального комплексу, а саме за договором купівлі-продажу, що в силу положень Земельного кодексу України породжує у нього, як у власника нерухомого майна, виникнення обов`язку з оформлення відповідного речового права на землю.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Згідно статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Стаття 157 ЗК України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють в тому числі громадяни, які використовують земельні ділянки, а також громадяни, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду колегії Касаційного Господарського суду від 25 травня 2018 року у справі 922/3413/17 (провадження № 14-77цс18).

При цьому, при розгляді справи судом встановлено, що Відповідачем було сплачено нарахований йому податковими органами, земельний податок за 2019, 20220, 2021, 2022р.р., що підтверджується листом Головного управління ДПС у Київській області від 28.04.2023 р. №21231/6/10-36-24-04, який зараховано до місцевого бюджету (п. п. 10.1.1 Податкового кодексу України).

Згідно пункт «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Також, в ході розгляду справи було встановлено, що при розрахунку орендної плати, позивачем були використані дані, які містяться в технічній документації, що розроблена без урахування частини земельної ділянки та нерухомого майна, що на ній знаходиться, яке за правовстановлючими документами належить Відповідачу, а саме враховано частину земельної ділянки площею 0,0127 га, яка перебуває під «трансформаторною підстанцією» - «літера Б».

Разом з тим, нежитлові приміщення під буквою «Б» трансформаторна підстанція була передана ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», і земельна ділянка на якій розміщений даний об`єкт була передана новому користувачу.

Отже, з частини земельної ділянки 3211200000:09:011:0039 площею 0,3750 га виділена частина земельної ділянки 3211200000:09:011:0227 площею 0,0127 га, яка знаходиться під даним майном. Однак, площа ділянки, відомості про яку зазначено позивачем про перебування її в користуванні відповідача, не змінилася і згідно розрахунків позивача, технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки розробленої ТОВ «Геоленд2000», згідно витягів із реєстру речових прав на майно, довідок тощо, що містяться в матеріалах справи - площа земельної ділянки та площа нерухомого майна на ній, ні до моменту продажу відповідачем банно-прального комплексу в березні 2023 року, ні станом на теперішній час - не змінилася і становить 0,3750 га.

Факт передачі частини нерухомого майна - трансформаторна підстанція ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» не заперечується представниками позивача але при цьому не було спростовано факт не зміни площі земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідача.

Таким чином, дані обставини вказують на недостовірність розрахунку на який посилається позивач в своєму позові.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Отже, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань. За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача 651108,84 грн, а тому в задоволеніпозову слід відмовити.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268,280-284 ЦПК України, на підставі ст.15,16, 22,1166,1193 ЦК України, ст.2,79,120,125,152,156,157,206 ЗК України, ЗУ «Про оренду землі», ЗУ «Про оцінку землі», суд

УХВАЛИВ:

Позов Фастівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 34446857, місцезнах.: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.08.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей