Постанова

від 04.09.2024 по справі 381/878/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 381/878/23

провадження № 61-8020св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Фастівська міська рада Київської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Фастівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позов мотивований тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2006 року до ОСОБА_1 перейшло право власності на банно-пральний комплекс на АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності без зареєстрованого права оренди.

На підставі рішення Фастівської міської ради від 03 липня 2014 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови АДРЕСА_1 ОСОБА_1 » відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3750 га в оренду. На день подання позову відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення договору оренди землі під належними йому нерухомим майном.

На підставі рішення Фастівської міської ради від 15 червня 2021 року «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 » позивачем була розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування площею 0,3750 га (кадастровий номер ділянки 3211200000:09:011:0039) в АДРЕСА_1 та здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради на вищевказану земельну ділянку.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 листопада 2022 року земельна ділянка площею 0,3750 га із кадастровим номером ділянки 3211200000:09:011:0039 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

Відповідно до акту від 10 січня 2023 року «Про стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) з громадянина ОСОБА_1 », затвердженого рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради № 18 від 20 січня 2023 року, сума безпідставно збережених коштів (збитків) у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період 2020-2022 роки з урахуванням нормативної оцінки землі та відповідних рішень органу місцевого самоврядування про плату за оренду земель становить 651 108,84 грн. На підставі цього акту відповідачу було направлено відповідну претензію, яка залишена ним без розгляду.

За таких обставин позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Фастівської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 651 108,84 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2023 року в складі судді Соловей Г. В. у задоволенні позову Фастівської міської ради Київської області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд керувався тим, що при розрахунку орендної плати, позивачем були використані дані, які містяться в технічній документації, що розроблена без урахування частини земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній знаходиться та за правовстановлюючими документами належить відповідачу, а саме враховано частину земельної ділянки площею 0,0127 га, яка перебуває під трансформаторною підстанцією літ. Б.Ці обставини вказують на недостовірність розрахунку, на який посилається позивач в своєму позові, а отже останнім не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача 651 108,84 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позовуФастівської міської ради Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фастівської міської ради Київської області безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у розмірі 651 108,84 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 як фактичний користувач земельною ділянкою, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що посилання відповідача на сплату ним земельного податку не мають правового значення для вирішення спору, оскільки законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

При визначенні розміру безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою суд апеляційної інстанції вважав, що наведений позивачем розрахунок такої плати підтверджується належними і допустимими доказами та належним чином обґрунтований, констатувавши, що матеріали справи не містять доказів спростування відповідачем наданого позивачем розрахунку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У травні 2024 року від імені ОСОБА_1 адвокат Телещак Н. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, від 11 вересня 2019 у справі № 922/393/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 911/3394/20, від 27 грудня 2019 року у справі № 569/16711/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 904/6517/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що до моменту затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки рішенням Фастівської міської ради від 13 жовтня 2022 року спірна земельна ділянка не була належно сформованим об'єктом цивільного права та право власності на неї не було зареєстроване за Фастівською міською територіальною громадою в особі Фастівської міської ради до 04 листопада 2022 року, про що свідчить витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 листопада 2022 року. За таких обставин період розрахунку заявлених позовних вимог з 01 січня 2020 року до жовтня 2022 року є незаконним. Водночас суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що без відома відповідача ОСОБА_1 частину належного йому майна - «Трансформаторну підстанцію літ. Б» виключено зі складу банно-прального комплексу, а межі та конфігурацію земельної ділянки змінено у 2022 році. Разом із тим суд апеляційної інстанції не врахував принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній споруд.

Крім того, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства залишив поза увагою подане відповідачем 20 лютого 2024 року клопотання про постановлення окремої ухвали.

У червні 2024 року Фастівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав про безпідставність аргументів ОСОБА_1 відносно незаконності рішення Фастівської міської ради від 18 березня 2011 року, предметом якого є «Трансформаторна підстанція літ. Б», зазначивши при цьому, що вказане рішення жодним чином не порушує права відповідача та не є предметом розгляду цієї справи.

Крім того, заявник звернув увагу суду на те, що до жовтня 2022 року (тобто до рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки) з Фастівською міською радою не укладались договори оренди землі на землю з кадастровим номером 3211200000:09:011:0039. Разом із тим у грудні 2011 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради на ім'я ПАТ «АЕС Київобленерго» було видано свідоцтво про право власності на будівлю трансформаторної підстанції, тому суб'єктами спорів з приводу належності цього нерухомого майна мають бути ОСОБА_1 та ПАТ «АЕС Київобленерго». Крім того, заявник вказав, що банно-пральний комплекс на АДРЕСА_1 був відчужений ОСОБА_1 у березні 2023 року.

У липні 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав пояснення на відзив Фастівської міської ради, у яких звернув увагу суду на те, що матеріалами справи підтверджено, що частина земельної ділянки, на якій розміщена належна йому трансформаторна підстанція, входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:011:0039, що на його переконання свідчить про неправильність розрахунку орендної плати за землю та неповноту встановлених судом обставин справи. Він звертався до Фастівської міської ради із заявою про непридатність до використання банно-прального комплексу, яка була проігнорована. Разом із тим представники органу місцевого самоврядування мали оглянути земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:09:011:0039 та встановити місце розташування належного йому майна - «Трансформаторної підстанції літ. Б».

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу виробничих приміщень від 29 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Вінічук Н. В. 27 липня 2000 року, ОСОБА_1 прийняв у власність від ЗАТ «Укртехприлад» нежитлові будівлі - банно-пральний комплекс (баня - «А», трансформаторна підстанція - «Б», насосна - «В», гараж - «Г», котельня - «Е», склад - «Ж», будка охорони - «З», туалет - «И», насосна - «К»), який знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою № 156 від 06 червня 2006 року Київської регіональної філії Фастівського відділення вказана земельна ділянка не приватизована.

08 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівської міської ради Київської області з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж на земельну ділянку площею 0,3750 га, розташовану на АДРЕСА_1 .

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 03 липня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови орієнтованою площею 0,3750 га у АДРЕСА_1 .

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 15 червня 2021 року № 64/92-ІХ-УШ «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 » надано дозвіл на розробку технічної документації щодо інвентаризації земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,3750 га для будівництва і обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 13 жовтня 2022 року № 67-ХХУШ-УШ затверджно технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для будівництва і обслуговування будівель закладів побутового обслуговування площею 0,3750 га (кадастровий номер 3211200000:09:011:0039) у АДРЕСА_1 .

Згідно з актом від 10 січня 2023 року № 1 «Про стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) з громадянина ОСОБА_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради № 18 від 20 січня 2023 року, встановлено, що сума безпідставно збережених коштів (збитків) у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою площею 0,3750 га (кадастровий номер 3211200000:09:011:0039) у АДРЕСА_1 становить 651 108,84 грн.

Вказаний акт складено на підставі розрахунку за період 2020-2022 роки, який проведений комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам з урахуванням нормативної оцінки землі у відповідні роки (2020 рік - 4 464 745,99 грн, 2021 рік - 4 464 745,99 грн, 2022 рік - 4 092 683,83 грн) та відповідних рішень органу місцевого самоврядування про плату за оренду земель (5 % від нормативної грошової оцінки землі) (а. с. 52, т. 1).

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у відповідача відсутня правова підстава для набуття (збереження) спірної земельної ділянки, тому у Фастівської міської ради Київської області правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет як орендну плату за землю від відповідача.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про достатність наданого позивачем у якості доказу розрахунку безпідставно збережених коштів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), на яку підставно послався апеляційний суд в оскаржуваній постанові.

Ураховуючи наведене, судапеляційної інстанції дійшов правильного висновку про кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України.

Стосовно визначення розміру безпідставно збережених коштів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати в сумі 651 108,84 грн, визначений на підставі розрахунку комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а. с. 52, т. 1).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Обґрунтовуючи заявлену суму, позивач зазначав про те, що уповноважені особи виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області при здійсненні розрахунків керувалися витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданими відділом у Фастівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, рішеннями Фастівської міської ради від 13 червня 2019 року, 02 червня 2020 року та 15 червня 2021 року щодо плати за оренду земель Фастівської міської ради, статтями 12, 152, 156, 157, 206 ЗК України, Порядком № 284, рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради № 182 від 16 квітня 2021 року «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру орендної плати, відповідач наголошував на тому, що він з 2006 року не використовував належне йому нерухоме майно, не отримував ніякого доходу від нього, сплативши при цьому земельний податок у добровільному порядку за період 2019-2022 роки на загальну суму 182 054,63 грн.

Надаючи оцінку цим доводам відповідача, суд апеляційної інстанції підставно звернув увагу на те, що посилання відповідача на сплату ним земельного податку не мають правового значення для вирішення спору, оскільки законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Крім того, відповідач також заперечував нарахований позивачем розмір орендної плати також з тих підстав, що частині земельної ділянки, площею 0,0127 га під «Транформаторною підстанцією літера «Б» присвоєний інший кадастровий номер та категорія даної земельної ділянки визначення як «землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення». Водночас він вказав, що площа земельної ділянки (кадастровий номер 3211200000:09:011:0039), яка зазначена у технічній документації, змін не зазнала, що на його переконання свідчить про неправильність наданого позивачем розрахунку.

У зв`язку із наведеним стороною відповідача в суді першої інстанції було заявлено клопотання про проведення експертизи з метою визначення відповідності розробленої технічної документації з нормативної грошової оцінки.

В подальшому відповідач від заявленого клопотання відмовився, з клопотанням про проведення будь-якої іншої експертизи до суду не звертався, контррозрахунок не надав.

За таких обставин суд апеляційної інстанції при визначенні розміру безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою правильно вважав, що наведений позивачем розрахунок такої плати підтверджується належними і допустимими доказами та належним чином обґрунтований.

Разом із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачем наданого позивачем розрахунку.

Посилання відповідача на те, що до жовтня 2022 року спірна земельна ділянка не мала меж, встановлених у передбачений законом порядку, а також не могла вважатися сформованим об`єктом цивільних прав, що унеможливлює укладення договору оренди землі та сплату орендної плати не можуть бути прийняті до уваги як такі, що спростовують доводи позивача про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер 3211200000:09:011:0039) у зазначених межах, та не звільняють останнього від обов`язку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

Виходячи із принципів диспозитивності у цивільному процесі та встановлених обставин у справі, Верховний Суд вважає зазначені відповідачем доводи касаційної скарги необґрунтованими ураховуючи, що ним не спростовані докази, надані позивачем щодо розміру фактичного користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період та про обґрунтованість наведеного позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Аналогічного висновку в справі із подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд в постанові від 27 липня 2022 року в справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20)та у постанові від06 грудня 2023 року в справі № 643/12527/18 (провадження № 61-11783 св23).

Оскільки вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а суд апеляційної інстанції не встановив порушень, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, тому посилання відповідача про порушення судом норм процесуального права є безпідставними.

Колегія суддів вважає також безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, від 11 вересня 2019 у справі № 922/393/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 911/3394/20, від 27 грудня 2019 року у справі № 569/16711/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 904/6517/17, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Водночас у кожній справі суди виходять з її конкретних обставин та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у відповідача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь відповідача.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявників. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням апеляційним судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 415-419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович