Ухвала

від 15.08.2023 по справі 400/2503/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 400/2503/19

адміністративне провадження № К/990/26849/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №400/2503/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 02.05.2019 року №00031001306, №00031011306, №00030931306, №00030991306, №00030921306, №00030911306, №00030971306, №00030941306, №00030961306, №00030981306, №00030951306;

- вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 року №Ф46;

- рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.05.2019 року №0001531306;

- рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.05.2019 року № 0001541306.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду 23.01.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 02.05.2019 №00030961306 щодо визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20081,25 грн; №00030981306 щодо визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4445,78 грн; №00030951306 в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23749,64 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №400/2503/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 02.05.2019 № 00031001306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057691306), від 02.05.2019 №00031011306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057671306), від 02.05.2019 №00030931306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057701306), від 02.05.2019 №00030991306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057681306), від 02.05.2019 №00030941306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 № Ф-46, рішення №0001531306 від 02.05.2019 року про застосування штрафних санкцій скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 02.05.2019 №00031001306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057691306), від 02.05.2019 №00031011306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057671306), від 02.05.2019 №00030931306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057701306), від 02.05.2019 №00030991306 (з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 №00057681306), від 02.05.2019 №00030941306, від 02.05.2019 №00030951306 в частині збільшеного податкового зобов`язання у сумі 19025,63 грн. та пені у розмірі 648,81 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 року № Ф-46. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.05.2019 року №0001531306. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 року у справі №400/2503/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.04.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №400/2503/19 без змін.

01.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 400/2503/19.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Водночас, скаржником не зазначено підстави відкриття касаційного провадження та їх обгрунтування відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а лише викладено обставини справи.

Верховний Суд не може самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Поза іншим, касаційна скарга містить абстрактні посилання на висновки Верховного Суду, посилання на неврахування якого визначено як окрему підставу касаційного оскарження та яка потребує належного обґрунтування з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, що у касаційній скарзі відсутнє.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, цитування оскаржуваних рішень та опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 400/2503/19.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 400/2503/19 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяВ.П. Юрченко