Постанова

від 15.08.2023 по справі 804/7290/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 804/7290/16

касаційне провадження № К/9901/5484/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 (суддя - Бухтіярова М.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду із позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною та скасувати вимогу Інспекції від 04.07.2016 №Ф-902 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, у розмірі 3282,64 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування він не має, є пенсіонером за віком, отримує пенсію на пільгових умовах, тому звільнений від сплати єдиного внеску, відтак оскаржувана вимога є протиправною і підлягає скасуванню.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправною та скасував вимогу Інспекції від 04.07.2016 №Ф-902 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, у розмірі 3282,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що оскаржувана вимога контролюючого органу винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах, зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, має право на пільги щодо сплати за себе єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Інспекція подала до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає про неврахування судами, що положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не поширюються на осіб, які отримують пенсію на пільгових умовах, незважаючи на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваної вимоги.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.08.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 30.06.2011, є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в Інспекції.

Контролюючим органом 04.07.2016 винесено вимогу №Ф-902 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 3282,64 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеної вимоги, рішеннями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.08.2016 № 5038/10/04-36-10-01-09, Державної фіскальної служби України від 27.09.2016 №10142/3/99-99-11-02-02-25, вимогу залишено без змін.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 №3609, який набув чинності з 06.08.2011), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону №1058-IV.

Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, статтею 13 Закону №1788-XII, на підставі якої позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах за наявності відповідного трудового стажу та за умови праці у відповідних умовах праці.

З огляду на вищенаведені положення Законів, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону №1788-XII (у тому числі позивач у справі) мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464, оскільки ця норма не містить жодних обмежень та умов щодо набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного суду України, викладеними у постанові від 15.04.2014 №21-57а14, Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а, від 22.10.2018 у справі №805/3092/16-а.

Колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваної вимоги, оскільки винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк