Постанова

від 22.06.2023 по справі 910/5195/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. Справа№ 910/5195/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 (повний текст складено 20.01.2023)

у справі № 910/5195/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алма Він"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто"

про стягнення 139 187,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Алма Він" (далі - позивач, ТОВ "Алма Він") до товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" (далі - відповідач, ТОВ "Делівері-Авто") 72140,58 грн пені, 61048,03 грн інфляційних втрат, 5998,77 грн 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № ALV1901/21 від 19.01.2021 в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар, що стало підставою для нарахування штрафної санкції (пені) та застосування обумовленої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили). Так, Президент України своїм Указом "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", ввів з 24.02.2022 воєнний стан в Україні. Згідно з листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 обставини військової агресії російської федерації проти України є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договорам, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідач зазначав, що він фактично припинив свою господарську діяльність та зосередився на гуманітарній допомозі громадянам, збройним силам та іншим військовим формуванням України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алма Він" 72 140,58 грн пені, 5 998,77 грн 3% річних, 61 048,03 грн інфляційних втрат, 2 087,37 грн судового збору. Також повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Алма Він" з Державного бюджету України 4 258,37 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № ALV1901/21 від 19.01.2021 в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар - підтверджується матеріалами справи, і за перерахунком суду першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню 72140,58 грн пені, 61048,03 грн інфляційних втрат, 5998,77 грн 3% річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" 03.03.2023 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/5195/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги на рішення зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано не враховано наявність форс-мажорних обставин, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Крім того, обставини форс-мажору наступають і діють (впливають) на виконання будь-якого господарського договору в цілому, а не на його частину.

Також, 15.05.2023 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про приєднання додаткових доказів у справі, а саме: лист Торгово-промислової палати України від 20.01.2023 № 170/05-5, в якому додатково роз`яснено порядок застосування листа Торгово-промислової палати України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

09.05.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алма Він" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач посилався на те, що:

- лист Торгово-промислової палати України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є належним та допустимими доказом настання для конкретної особи форс-мажорних обставин ні для цілей повідомлення іншої сторони згідно з договором, ні для доказування в судовому провадження;

- форс - мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань;

- відповідачем не надано жодних належних доказів, що у своїй сукупності могли б підтвердити реальну неможливість виконати свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

14.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алма Він" наійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача про приєднання додаткових доказів у справі, а саме: листа Торгово-промислової палати України від 20.01.2023 № 170/05-5, в якому додатково роз`яснено порядок застосування листа Торгово-промислової палати України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з посиланням на те, що його подано з порушенням приписів ст. ст. 80, ст. 258, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5195/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5195/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/5195/22.

15.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5195/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/5195/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

10.04.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.04.2023 у справі № 910/5195/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В., поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" пропущений строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, розгляд справи призначено на 16.05.2023. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/5195/22 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 08.05.2023 по 26.05.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.05.2023 у справі № 910/5195/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 справу №910/5195/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., розгляд справи призначено на 22.06.2023.

Оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 22.06.2023 з`явився представник позивача, який просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Скаржник (відповідач) в судове засідання 22.06.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином засобами електронного зв`язку, та засобами поштового зв`язку.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19 січня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Алма він" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері-авто" (покупець) уклали договір поставки № ALV1901/21 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати паливо-мастильні матеріали - бензин марки А-95,А-92, дизельне паливо, та газ пропан - бутан (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплати його повну вартість на умовах цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору покупець здійснює оплату за товар протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня виставлення рахунку та направлення його на електронну адресу покупця.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в видаткових накладних (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п 5.1.3 Договору покупець, який прострочив виконання грошових зобов`язань повинен на вимогу постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідачу дизельне пальне на загальну суму 403410,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 108 від 03.02.2022 на суму 62115,00 грн, № 109 від 03.02.2022 на суму 26875,00 грн, № 111 від 07.02.2022 на суму 37485,00 грн, № 113 від 15.02.2022 на суму 46875,00, № 114 від 15.02.2022 на суму 122850,00 грн, № 117 від 15.02.2022 на загальну суму 105210,00 грн.

З огляду на умови Договору, відповідач повинен був сплатити за товар відповідно до 23.02.2022, 27.02.2022 та 07.03.2022, протее, відповідач сплатив за товар з порушенням встановлених Договором строків, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, що узгоджується з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п 5.1.3 Договору покупець, який прострочив виконання грошових зобов`язань повинен на вимогу постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочення з 28.02.2022 по 22.06.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунки пені, наведені позивачем, є арифметично вірними стосовно сум, строків і ставок нарахувань, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення вказаного показника є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню, а саме: 72140,58 грн пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за загальний період прострочення з 28.02.2022 по 22.06.2022,, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними стосовно сум, строків і ставок нарахувань, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення вказаних показників є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню, а саме: 5998,77 грн 3% річних, 61048,03 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні". Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов`язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, при настанні обставин непереборної сили (обставин форс - мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь - якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, термін (строк) виконання зобов`язань, окрім грошових, переноситься на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки.

Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання цих обставини повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні (п. 7.1.1 Договору).

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується су апеляційної інстанції, відповідач не подав належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України повідомлення позивача про обставини, які перешкоджають частковому або повному виконанню своїх зобов`язань.

Крім того, у пункті 7.5. Договору сторони погодили, що виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови покупця від проведення оплати за товари, які були йому поставленні до моменту виникнення обставин непереборної сили.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, товар був поставлений до 24.02.2022, тобто до прийняття Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні".

Крім того, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання банківської операції у безготівковій формі внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків зі сплати вартості поставленого товару у визначені строки, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено - не було.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором лізингу, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Також, 15.05.2023 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про приєднання додаткових доказів у справі, а саме: лист Торгово-промислової палати України від 20.01.2023 № 170/05-5, в якому додатково роз`яснено порядок застосування листа Торгово-промислової палати України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який не було подані до суду першої інстанції, і який відповідач просив врахувати при розгляді справи.

Проте, суд апеляційної інстанції не приймає вказаний доказ, поданий відповідачем (лист Торгово-промислової палати України від 20.01.2023 № 170/05-5) з огляду на наступне.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду в якості доказу лист Торгово-промислової палати України від 20.01.2023 № 170/05-5, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення, такого доказу - не існувало, наведений доказ було отримано скаржником вже після прийняття рішення судом першої інстанції, у зв`язку з чим вказаний доказ не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 72140,58 грн пені, 61048,03 грн інфляційних втрат, 5998,77 грн 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/5195/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/5195/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/5195/22.

5. Матеріали справи № 910/5195/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.08.2023 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала