Постанова

від 14.08.2023 по справі 905/1339/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Харків Справа № 905/1339/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (вх.№986Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.04.2023

у справі №905/1339/17 (суддя Кротіонова О.В., повний текст рішення підписано 05.05.2023)

за позовом Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості, м.Білгород-Дністровський Одеської області

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 28.462,99 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення витрат на допомогу по безробіттю у розмірі 28.462,99 грн, на підставі ст.ст.34, 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.4 ст.35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі його поновлення на роботі за рішенням суду. Оскільки ОСОБА_1 до поновлення його на роботі перебував на обліку в Білгород-Дністровському міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю за період з 22.09.2016 по 09.04.2017 в розмірі 28.462,99 грн, виплачена сума забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному повинна бути відшкодована відповідачем, як работодавцем, на користь позивача відповідно до наведеної норми Закону.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2023 у справі №905/1339/17 позов Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості про стягнення витрат на допомогу по безробіттю у розмірі 28.462,99 грн, задоволено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості витрати на допомогу по безробіттю у розмірі 28.462,99 грн. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1.600,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в даному випадку не можуть бути застосовані норми. ч.4 ст.35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, так як в даному випадку не відбулося поновлення безробітного на роботі, оскільки дія Кодексу законів про право України не поширюється на військовослужбовців та на правовідносини щодо проходження військової служби.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби залишено без руху через відсутність доказів направлення копії апеляційної скарги іншій стороні по справі.

Після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача; встановлено строк по 14.07.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 14.07.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; витребувано матеріали справи №905/1339/17 з Господарського суду Донецької області.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2023 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Радіонова О.О., в зв`язку з відпусткою судді Стойка О.В.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У зв`язку із звільненням 19.07.2016 ОСОБА_1 - старшого сержанта, молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 » останній був вимушений звернутися до центру зайнятості (настав страховий випадок) та скористався гарантіями держави з метою сприяння у працевлаштуванні (щодо пошуку підходящої роботи) та отримання матеріального забезпечення.

З цього приводу рішенням суду першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини:

- 22.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до директора Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості із заявами про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю, та про надання (поновлення) статусу безробітного, в яких просив до вирішення питання його працевлаштування надати (поновити) йому статус безробітного відповідно до Закону України Про зайнятість населення та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20.03.2013, та призначити (поновити) йому допомогу по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 8-го дня після реєстрації.

- 22.09.2016 заведено персональну картку № НОМЕР_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якої останній вид зайнятості: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), посада: інспектор прикордонної служби, дата початку зайнятості 16.01.2012, дата припинення зайнятості 19.07.2016, дата надання статусу безробітного 22.09.2016, на підставі ч.1 ст.43 Закону України Про зайнятість населення, дата припинення реєстрації обліку 10.04.2017.

- за інформацією з витягу з наказів Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 від 11.05.2017 вбачається наступне:

28.09.2016 наказом №НТ160928 - надано статус безробітного,

29.09.2016 наказом №НТ160929 - призначено допомогу по безробіттю, розпочато виплату допомоги по безробіттю,

14.04.2017 наказом №НТ170414 - скорочено виплату допомоги по безробіттю,

28.04.2017 наказом №НТ170428 - розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю,

05.05.2017 наказом №НТ170505 - визначено вважати недійсними прийняті рішення, припинено виплату допомоги по безробіттю, припинено реєстрацію безробітних,

11.05.2017 наказом №НТ170511 - визначено повернути кошти за рахунок роботодавця.

Не погоджуючись з наказами ІНФОРМАЦІЯ_1 №286-ос від 18.07.2016, №287-ос від 19.07.2016, №332 від 08.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.01.2017 постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5116/16 (повний текст складено та підписано 23.01.2017) адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, - задоволено;

- визнано протиправними та скасовано накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- поновлено старшого сержанта ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби І категорії - номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.07.2016.

28.03.2017 ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №815/5116/16 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 залишено без змін.

05.03.2020 постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №815/5116/16 касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасовано, а справу №815/5116/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.04.2021 за результатами нового розгляду рішенням Одеського окружного адміністративного суду від (повний текст рішення складено та підписано 26.04.2021) у справі №815/5116/16 позов ОСОБА_1 задоволено частково;

- визнано протиправним та скасовано пункт 8 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №332 від 08.07.2016 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №286-ос від 18.07.2016 в частині звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №287-ос від 19.07.2016 в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

30.09.2021 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від у справі №815/5116/16 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 скасовано в частині відмови ОСОБА_1 в поновленні на посаді; ухвалено в цій частині нове рішення, яким поновлено старшого сержанта ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора прикордонної служби І категорії номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.07.2016; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 залишено без змін.

17.11.2021 ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №815/5116/16 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №815/5116/16.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №815/5116/16 суду набрала законної сили.

10.04.2017 ОСОБА_1 поновлено на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №137-ос, про що свідчить відповідний лист ІНФОРМАЦІЯ_1 №30/2422 від 14.04.2017.

11.05.2017 Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з повідомленням №581/13/06, в якому просив повернути кошти на суму 28.462,99 грн, нараховані за період перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 з 22.09.2016 по 09.04.2017, які склались із видатків на виплату допомоги по безробіттю застрахованим особам з урахуванням страхового стажу. До повідомлення додано наказ Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості №105 від 11.05.2017 Про повернення коштів роботодавцем.

Вказане повідомлення позивачем було направлено з додатком відповідачу, що підтверджується відповідною копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 16.05.2017 представнику відповідача за довіреністю, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи, що ОСОБА_1 було поновлено на роботі за рішенням суду, претензійна сума у встановлений термін та станом на дату прийняття рішення у справі добровільно відповідачем не сплачена, позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 28.462,99 грн за період з 29.09.2016 по 09.04.2017, яка підтверджується довідкою Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості №308 від 02.06.2017.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечував з огляду на те, що на його думку ч.4 ст.35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не може бути застосована у даному випадку, так як не відбулося поновлення безробітного на роботі, дія Кодексу законів про працю України не поширюється на військовослужбовців та на правовідносини щодо проходження військової служби.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. А тому, сума матеріального забезпечення, виплачена Білгород-Дністровським міськрайонним центром зайнятості Гурову К.І. в розмірі 28.462,99 грн в період його перебування на обліку в районному центрі зайнятості з період з 29.09.2016 по 09.04.2017 як безробітного, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено її на роботі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).

Пунктами 2, 6, 8 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що суб`єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об`єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім`ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок - це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У пункті 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" закріплено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 втратив роботу з незалежних від нього обставин та в установленому законодавством порядку був зареєстрований як безробітний. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 28.462,99 грн за період з 29.09.2016 по 09.04.2017.

Також матеріали справи свідчать, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 здійснювалося відповідачем, який по відношенню до нього є роботодавцем в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на Військову частину № НОМЕР_1 покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.07.2018 у справі №914/586/17, від 09.07.2018 у справі №914/1875/17, від 12.06.2018 у справі №914/2087/17.

Окрім того, обов`язок роботодавця відшкодувати центру зайнятості вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік, як безробітна та отримувати страхові виплати.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума матеріального забезпечення, виплачена Білгород-Дністровський міськрайонний центром зайнятості Гурову К.І. в розмірі 28.462,99 грн в період його перебування на обліку в районному центрі зайнятості з період з 29.09.2016 по 09.04.2017 як безробітного, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено його на роботі.

Апелянт акцентує, що предметом спору є правовідносини щодо проходження військової служби, які регулюються нормами спеціального законодавства, а не нормами Кодексу законів про працю України.

Проте, такі посилання апелянта колегія суддів вважає безпідставними, оскільки найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Згідно ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (зі змінами та доповненнями) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Однак, відповідно до абзаців 7, 8, 11 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ та п.п.2 п.1 розд.ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, зокрема, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу»; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, СБУ та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

ЄСВ для зазначеної категорії платників нараховується на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи (абзац 2 п.І частини першої ст.7 Закону №2464-VІ).

На період виникнення події з ОСОБА_1 діяв Порядок надання допомоги по діяльності затверджений наказом міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, згідно якого Розділ ІІІ передбачав, що страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2011 з урахуванням: проходження служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), особами рядового та начальницького складу, які проходили військову службу у військових частинах та органах, які виплачують грошове забезпечення, зараховується на підставі довідки (довідок) з військового комісаріату, військової частини або іншого формування, утвореного відповідно до законів України, яке виплачує грошове забезпечення, про строки проходження служби, які включаються до страхового стажу, у періодах після запровадження страхування на випадок безробіття, а саме починаючи з 13.01.2009.

В даному випадку роботодавець - це військова частина НОМЕР_1 , який є платником ЄСВ та зобов`язаний нараховувати ЄСВ на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, де застрахована особа - військовослужбовець, крім військовослужбовців строкової військової служби.

По наявній інформації заборгованість щодо нарахування та сплати ЄСВ за період служби ОСОБА_1 відсутня.

У рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Стаття 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", встановлює чіткий порядок повернення суми виплаченого забезпечення у разі поновлення особи на роботі за рішенням суду. В рішенні суду визначено розмір середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що носить іншу правову природу та сферу регулювання.

Таким чином, в даному випадку Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості має повне право на відшкодування відповідачем (апелянтом) ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ 14321883 суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 34,35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вище встановленими обставинами справи та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, доводи позивача які містяться у відзиві на апеляційну скаргу підтверджують висновки суду першої інстанції та обставини які встановлено судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2023 у справі №905/1339/17 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2023 у справі №905/1339/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.08.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова