Рішення

від 03.08.2023 по справі 910/6499/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2023Справа № 910/6499/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Фармація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медек Корпорейшн"

про визнання факту та стягнення 3459344,45 грн.

за участі представників:

від позивача: Лементарчук Т.В.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Фармація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медек Корпорейшн" про визнаня факту надмірно сплачених коштів КП "Фармація" на користь ТОВ "Медек Корпорейшн", стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 2726895 грн. та інфляційних втрат у розмірі 732449,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків шляхом визначення зі змістом позовної вимоги щодо визнання факту надмірно сплачених коштів КП "Фармація" на користь ТОВ "Медек Корпорейшн" та надання доказів сплати судового збору за дану вимогу в розмірі 2684 грн.

08.05.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмета позову в якості усунення недоліків позовної заяви. У даній заяві позивач просив викласти прохальну частину позову в наступній редакції: стягнути надмірно сплачені кошти в розмірі 2726895 грн. та інфляційні втрати в розмірі 732449,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Вказана ухвала суду та подальші ухвали у справі направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 10, офіс 1.

Проте конверти із копіями ухвал повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження та подальші ухвали у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2020 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 1-05.05.2020, предметом поставки за яким є лікарські засоби та предмети медичного призначення, найменування, кількість, ціна та асортимент яких визначаються видатковими накладними постачальника, і які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент отримання останнім товару від постачальника (перевізника) за відповідною видатковою накладною підписаною в пункті призначення (місці поставки) уповноваженими особами сторін.

Згідно з пунктом 7.1 договору покупець має сплатити за фактично реалізований протягом місяця товар. Після закінчення календарного місяця покупець протягом 5 календарних днів надає продавцю звіт про реалізований товар та проводить його сплату протягом 30 календарних днів.

Договір вступає в дію з дати його укладення і діє до повного виконання сторонами обов`язків по даному договору, але не пізніше 31.12.2022 (пункт 13.1 договору).

Із матеріалів справи слідує, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 21655002,60 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними №АБ-000000039414 від 07.05.2020 на суму 1 250 000,00 грн., №АБ-000000001620 від 10.02.2021 на суму 3 448 500,00 грн., №АБ-000000002386 від 24.02.2021 на суму 8 765 602, 50 грн., №АБ-000000002481 від 25.02.2021 на суму 8 190 900, 00 грн.

У свою чергу, позивач перерахував відповідачу 25806502,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 14595 від 01.06.2020 на суму 45 187, 50 грн., № 16158 від 17.06.2020 на суму 173 437.50 грн., № 17516 від 06.07.2020 на суму 179 629,63 грн., № 18646 від 21.07.2020 на суму 851 745, 37 грн., № 57864 від 22.12.2020 на суму 6 272 000,00 грн., № 3846 від 11.02.2021 на суму 1 328 000, 00 грн., № 3847 від 11.02.2021 на суму 16 956 502,50 грн.

Із метою повернення надмірно сплачених коштів у сумі 4151500 грн. позивач звертався до відповідача з листами від 13.05.2021 №755/05/03, від 22.06.2021 № 925/05/07-01.

У відповідь відповідач листом від 06.07.2021 №251/2 повідомив, що отримав від позивача надмірно сплачені кошти за товар в сумі 4151500 грн. та зобов`язується протягом найближчого часу повернути ці кошти позивачу в повному обсязі.

Також сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.20202-16.06.2021, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 4151500 грн.

Надалі, позивач звернувся до відповідача з претензією №12367-5/07-01 від 25.08.2021 про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 4151500 грн., що отримана головним бухгалтером ТОВ «Медек Корпорейшн» Кучеренко Л.В. 01.10.2021 року.

23.12.2021 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 980605 грн., що підтверджується видатковою накладною № 286, та 10.01.2022 на суму 444000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5.

Таким чином, наразі залишок надмірно сплачених позивачем коштів становить 2726895 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Судом встановлено, що позивач сплатив на рахунок відповідача 25806502,50 грн., у той час як відповідач поставив товар на суму 23079607,60 грн.

За положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.

З огляду на те, що відповідач поставив позивачу товар за договором поставки від 05.05.2020 № 1-05.05.2020 на загальну суму 23079607,60 грн., у той час як позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 25806502,50 грн., то відповідна переплата в сумі 2726895 грн. здійснена поза межами договору.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що грошові кошти в розмірі 2726895 грн. підлягають поверненню відповідачу на підставі статті 1212 ЦК України, як набуті за відсутності достатньої правової підстави.

Також позивачем нараховано 732449,45 грн. інфляційних втрат за період з 21.01.2022 по 09.03.2023 на суму 2726895 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Утім, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України компенсаційні виплати підлягають нарахуванню за період після пред`явлення вимоги до відповідача про повернення грошових коштів внаслідок прострочення ним відповідного грошового зобов`язання.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з претензіями 13.05.2021, 25.08.2021 щодо повернення 4151500 грн. надмірно сплачених коштів.

Разом із цим, після часткової поставки відповідачем товару 23.12.2021 та 10.01.2022 позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 2726895 грн., що становлять предмет спору в даній справі.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів пред`явлення вимоги до відповідача про повернення грошових коштів у сумі 2726895 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат на вказану суму коштів.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Фармація" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медек Корпорейшн" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 10, офіс 1; ідентифікаційний код 40918444) на користь Комунального підприємства "Фармація" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, 38-Б; ідентифікаційний код 05415852) 2726895 (два мільйони сімсот двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. надмірно сплачених коштів, а також 40903 (сорок тисяч дев`ятсот три) грн. 43 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 14.08.2023 року.

Суддя К.В. Полякова