Рішення

від 08.08.2023 по справі 910/15360/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2023Справа №910/15360/21За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт", м. Київ

про ухвалення додаткового рішення

у справі

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВРЕСУРСБУД", м. Київ

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Халупний А.В. (адвокат за ордером серії ВХ№1029675 від 28.06.2022 року);

від відповідача (заявника): Стеценко Т.М. (адвокат за ордером серії АІ№1156718 від 28.09.2021 року);

від третьої особи: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про:

- витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" (відповідач) допоміжні приміщення, які незаконно вибули з володіння співвласників, а саме: приміщення №104 у секції "Д" на першому поверсі багатоквартирного будинку № 1 по вулиці Олександрівська міста Києва - колясочну, загальною площею 12,03 кв.м.; приміщення №105 у секції "Д" на першому поверсі багатоквартирного будинку № 1 по вулиці Олександрівська міста Києва - шафа тепломереж, загальною площею 1,24 кв.м.; приміщення №105 у секції "Е" на першому поверсі багатоквартирного будинку №1 по вулиці Олександрівська міста Києва - колясочну, загальною площею 10,21 кв.м.

- зобов`язання відповідача відновити первісний стан захоплених приміщень допоміжних приміщень, які незаконно вибули з володіння співвласників, а саме: приміщення №104 у секції "Д" на першому поверсі багатоквартирного будинку №1 по вулиці Олександрівська міста Києва - колясочну, загальною площею 12,03 кв.м.; приміщення № 105 у секції "Д" на першому поверсі багатоквартирного будинку №1 по вулиці Олександрівська міста Києва - шафа тепломереж, загальною площею 1,24 кв.м.; приміщення №105 у секції "Е" на першому поверсі багатоквартирного будинку №1 по вулиці Олександрівська міста Києва - колясочну, загальною площею 10,21 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 року у справі №910/15360/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

05.07.2023 року та 07.07.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15360/21, у поданих заявах заявник просять суд стягнути із позивача 85 050,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката понесених позивачем в процесі розгляду справи та 20 000,00 грн витрат на проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15360/21 призначено на 01.08.2023.

27.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

В судовому засіданні 01.08.2023 судом було оголошено перерву до 08.08.2023.

03.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

В судове засідання 08.08.2023 третя особа не з`явилась, про час та місце повідомлялась належним чином.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та пояснення присутніх представників, суд ухвалив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Як вбачається з поданої заяви відповідача, 20.01.2021 між ним (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СААД ЛІГАЛ «(адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №АО-2/21 (договір), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу, здійснювати представництво інтересів клієнта, захищати його права, свободи і законні інтереси в обсязі та на умовах, встановлених цим договором, з будь-яких питань, які стосуються прав, свобод чи інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду), визначений цим договором та додатковими угодами до нього.

Також між сторонами було підписано додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №АО-02/21 від 20.01.2021 (додаткова угода).

19.09.2022 між сторонами було складено акт про прийняття наданої допомоги №АО-2/21-8 згідно з яким, адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято комплекс юридичних послуг виконаних згідно договору та додаткової угоди. Гонорар по виконанню наданих юридичних послуг та фактично витраченого часу складає 54 000, 00 грн.

В розрахунку (гонорару) витрат на правову допомогу по справі №910/15360/21 від 19.09.2022 вказано перелік наданих послуг та витрачений час (загалом 40 годин).

04.07.2023 між сторонами було складено акт про прийняття наданої допомоги №АО-2/21-9 згідно з яким, адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято комплекс юридичних послуг виконаних згідно договору та додаткової угоди. Гонорар по виконанню наданих юридичних послуг та фактично витраченого часу складає 31 050, 00 грн.

В розрахунку (гонорару) витрат на правову допомогу по справі №910/15360/21 від 04.07.2023 вказано перелік наданих послуг та витрачений час (загалом 23 години).

Як вбачається з поданої заяви, за вищевказану правничу допомогу відповідач сплатив гонорар в загальному розмірі 85 050, 00 грн на підтвердження чого долучено платіжне доручення №1879 від 02.11.2021 про сплату 27 000, 00 грн, платіжне доручення №2271 від 21.09.2022 про сплату 54 000, 00 грн та платіжну інструкцію №2454 від 04.07.2023 про сплату 4 050, 00 грн.

Окрім того, відповідач просить стягнути з позивача кошти за проведення та складання висновку експерта №2207-046 вд 29.07.2022 в розмірі 20 000, 00 грн на підтвердження проведеннята оплати якої долучено рахунок ТОВ "Судово-експертна компанія "АЛІНГЕЗ" №2207-046 від 13.07.2022 та платіжне доручення №2182 від 14.07.2022.

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, позивач у своєму клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначає, що заявлений заявником розмір витрат на правову допомогу є завищеним необґрунтованим та відповідає критерію реальності адвокатських витрат та вимогам, передбаченим ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Зокрема, він звертає увагу суду на те, що витрачений відповідачем час на складання відзиву (6 годин), який сягає 6 сторінок є явно завищеним та не відповідає критерію розумності; судові засідання не тривали більше 15 хвилин, тоді як у розрахунку відповідача зазначена тривалість судових засідань: 1 година та 2 години; не передбачено ГПК подання такого процесуального документа як відзив на заяву про зміну предмета позову, а час витрачений на його виготовлення є завищеним, оскільки він дублює положення відзиву; відповідачем було подано заяву про строки позовної давності та заперечення на клопотання позивача про судову експертизу від 16.06.2022 та 15.07.2022, які не були враховані судом, а тому стягнення за їх подання не є доцільним; відповідачем не вказано з приводу яких питань здійснювалася підготовка адвокатських запитів від 06.07.2022 та яке вони мають значення; відповідач двічі ознайомлювався з матеріалами спрмви, що не є доцільним, оскільки всі подані позивачем документи направлялися відповідачеві; пояснення від 21.07.2022, обсяг яких 2 сторінки, не є новим процесуальним документів та не містять нових аргументів та неспівмірні з витраченим часом - 2 години; клопотання відповідача про витребування доказів від 29.07.2022 не було задоволене судом; опрацювання пояснень позивача від 16.02.2023 на заперечення від 28.11.2022 на експертизу позивача та заява після опрацювання пояснень позивача від 16.02.2023 відокремлені як окремі послуги, тоді за зо своїм змістом не стосуються розгляду справи по суті; підготовка заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не є правничою допомогою, а тому витрати за її підготовку не можуть бути стягнуті; не можуть бути стягнуті і витрати за участь в судовому засіданні щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 по справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Таким чином, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заперечень позивача, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи складність даної справи, предмет та підстави позову у даній справі, приймаючи до уваги, що відповідач є неприбутковою організацією, заявлена відповідачем до стягнення з позивача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката на позивача.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн та витрати пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 20 000, 00 грн.

Керуючись приписами ст. ст. 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" (ідентифікаційний код 42852396, місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Нивська, 4-г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" (ідентифікаційний код 37102870, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) та суму витрат пов`язаних із проведенням експертизи в розмірі 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

повний текст додаткового рішення підписано 14.08.2023

Суддя Сергій МОРОЗОВ