Рішення

від 11.08.2023 по справі 911/991/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2023 р. Справа № 911/991/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО-ТРЕЙД", 03027, Київська область, село Новосілки, вулиця Озерна, будинок 20 Б(А)

до Державного підприємства "ЧАЙКА", 08330, Київська область, село Дударків, вулиця Гоголя,будинок 62А

про стягнення 28 810,84 грн

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО-ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "ЧАЙКА" про стягнення заборгованості у розмірі 28 810,84 грн за поставлені запасні частини.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2023 позовну заяву було залишено без руху, оскільки судом встановлено, що остання не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України. Так, заявнику було запропоновано усунути недоліки позовної заяви, надавши суду: додаткові письмові обґрунтування ціни позову; пояснення стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини умов поставки товару та його оплати (договір № 4/1/2021 від 01.01.2021 та рахунки-фактури), або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що передбачено пунктом 9 частини другої статті 162 Господарського процесуального кодексу України; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що передбачено пунктом 10 частини другої статті 162 Господарського процесуального кодексу України; відомості про наявність у ТОВ "УКРАВТО-ТРЕЙД" або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

24 квітня 2023 року до суду засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО-ТРЕЙД" за підписом представника адвоката Денисенко Є.В. надійшла позовна заява від 12.04.2023 (уточнена відповідно ухвали від 06.04.2023 справа № 911/991/23).

Розцінюючи матеріали уточненої позовної заяви, як усунення недоліків позовної заяви б/н від 25.03.2023, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам установлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Про розгляд господарським судом справи № 911/991/23 відповідач повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його електронну адресу та юридичну адресу копії ухвали про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0600028423060 про вручення представнику відповідача 14.06.2023 копії ухвали суду.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО-ТРЕЙД" (постачальник) та Державним підприємством "ЧАЙКА" (покупець) укладено договір поставки № 432, відповідно до умов якого постачальник передає у власність запасні частини згідно рахунку № 432 від 23.02.2021, а покупець приймає його і своєчасно оплачує згідно з умовами договору (пункт 1.1 Договору).

Товар постачається в асортименті і кількості, що зазначені у рахунку-фактурі і видатковій накладній (пункт 1.2 Договору).

Загальна ціна товару, що поставляється за цим договором становить 3 900,64 грн у т.ч. з ПДВ (пункт 4.2 Договору).

Оплата за товар здійснюється покупцем на підставі наданого постачальником рахунку-фактури протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару (пункт 4.3 Договору).

Цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання (пункт 8.1 Договору).

Позивач у позові твердить, що відповідачу були виставлені рахунки на оплату замовлень: № 535 від 03.03.2021, № 1300 від 01.06.2021, № 1429 від 22.06.2021, № 1735 від 23.07.2021, № 2038 від 06.09.2021 та 2194 від 21.09.2021. Загальна вартість 28 810,84 грн.

Товар за вказаними рахунками відповідач отримав згідно видаткових накладних: №2732 від 31.03.2021 на суму 3 244,20 грн; № 4827 від 07.06.2021 на суму 3 982,32 грн; № 5542 від 30.06.2021 на суму 7 116,07 грн; № 6292 від 23.07.2021 на суму 7 445,57 грн; № 7791 від 10.09.2021 на суму 6 412,36 грн; № 8455 від 29.09.2021 на суму 10 610,32 грн.

Оскільки товар (запасні частини) залишився несплаченим, позивач звернувся до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За змістом статей 11, 509, 627, 628 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Однак, судом встановлено, що договір поставки № 432 від 24.02.2021 укладений між сторонами стосовно конкретної партії товару, обумовленої рахунком № 432 від 23.02.2021, тоді як спірними в даному проваджені є рахунки-фактури: № 535 від 03.03.2021, № 1300 від 01.06.2021, № 1429 від 22.06.2021, № 1735 від 23.07.2021, № 2038 від 06.09.2021 та 2194 від 21.09.2021.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, договір поставки № 432 від 24.02.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО-ТРЕЙД" та Державним підприємством "ЧАЙКА" не відноситься до предмету доказування обставин щодо виникнення заборгованості у ДП "ЧАЙКА" у розмірі 28 810,84 грн. Суд не бере до розгляду даний доказ, як такий, що не стосується предмета доказування.

Разом з тим, наявність в матеріалах справи копій видаткових накладних: №2732 від 31.03.2021; № 4827 від 07.06.2021; № 5542 від 30.06.2021; № 6292 від 23.07.2021; № 7791 від 10.09.2021; № 8455 від 29.09.2021 є підставою вважати, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом приймання товару за вказаними видатковими накладними, що не суперечить приписам статті 205 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України та відповідає, зокрема, правовій позиції, встановленій за подібних обставин Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Факт поставки позивачем відповідачу товару та обов`язок останнього провести розрахунки на загальну суму 28 810,84 грн підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними:

- № 2732 від 31.03.2021 з посиланням на рахунок-замовлення № 535 від 03.03.2021 (довіреність на отримання матеріальних цінностей № 68 від 30.03.2021);

- № 4827 від 07.06.2021 з посилання на рахунок-замовлення № 1300 від 01.06.2021 (довіреність № 123 від 31.05.2021);

- № 5542 від 30.06.2021 з посилання на рахунок-замовлення № 1429 від 22.06.2021;

- № 6292 від 23.07.2021 з посилання на рахунок-замовлення № 1735 від 23.07.2021;

- № 7791 від 10.09.2021 з посилання на рахунок-замовлення № 2038 від 06.09.2021 (довіреність № 216 від 24.09.2021);

- № 8455 від 29.09.2021 з посилання на рахунок-замовлення № 2194 від 21.09.2021 (довіреність № 216 від 24.09.2021).

Здійснення поставки за цими накладними не заперечується сторонами.

Також наявність заборгованості у ДП "ЧАЙКА" в розмірі 28 810,84 грн підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 06.06.2022, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Судом враховано, що акт звірки взаєморозрахунків зі сторони ДП "ЧАЙКА" підписано особою без зазначення ПІБ та посади уповноваженої особи, однак підпис останнього засвідчений відтиском печатки ДП "Чайка", що є свідченням участі ДП "Чайка", як юридичної особи, у підписанні бухгалтерських документів.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 28 810,84 грн за поставлений товар матеріали справи не містять.

Наявність зазначеної суми боргу відповідачем не заперечується.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за видатковими накладними, розцінює докази позивача належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО-ТРЕЙД" в повному обсязі.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, окрім копії договору № 34 про надання правової допомоги від 03.08.2020, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2732/10 від 25.11.2004 та ордеру серії АІ № 1350337 від 30.03.2023, суду в ході розгляду справи не подано.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "ЧАЙКА" (08330, Київська область, село Дударків, вулиця Гоголя, будинок 62А, ідентифікаційний код 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО-ТРЕЙД" (03027, Київська область, село Новосілки, вулиця Озерна, будинок 20 Б(А), ідентифікаційний код 36449231) 28 810 (двадцять вісім тисяч вісімсот десять) грн 84 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 11.08.2023