Рішення

від 08.08.2023 по справі 915/1017/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року Справа № 915/1017/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) - Гайдаржий А.В.

від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) в судове засідання не з`явився,

від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача) - Нетідова С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи підприємця Пелюха Сергія Васильовича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача-1: Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (55000, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, вул. Дружби народів, 48; код ЄДРПОУ 33850880; електронна адреса: yuzhvk@gmail.com),

до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Павлової Валентини Григорівни ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

про: визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

Фізична особа - підприємець Пелюх Сергій Васильович звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовної заявою б/н, без дати до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та фізичної особи-підпримця Павлової Валентини Григорівни з наступними вимогами:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Южноукраїнської міської ради від 14 грудня 2017 року № 941 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітуту ФОП Павловій В.Г. для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4".

2. Визнати недійсним Договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 23 січня 2018 року, укладений між Южноукраїнською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Павловою Валентиною Григорівною.

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Павлову Валентину Григорівну усунути перешкоди в користуванні фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича належним йому нерухомим майном, а саме торгівельним комплексом "Магазин продовольчих товарів та кафе " Кристал ", розташованого за адресою: АДРЕСА_4, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_4.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2021 позовну заяву б/н, без дати ФОП Пелюха С.В. залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2021 було направлено на адресу ФОП Пелюх 07.07.2021 (вих. № 915/1017/21/ 8432/21).

16.07.2021 до суду засобами поштового зв`язку від позивача на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшло клопотання вих.№14/07-01 від 14.07.2021 про усунення недоліків позовної заяви з додатками, направлення якої на адресу суду здійснено позивачем 14.07.2021.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 серпня 2021 року о 13 год. 00 хв.

12.08.2021 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву № 21/02-34/2568 від 10.08.2021, в якому відповіда-1 просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що позивач приховав від суду хронологію подій та дійсні обставини справи, в основному й те що право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4810800000:15:001:0012 ФОП Павлова В.Г. отримала починаючи з 1997 року, тобто на 9 років раніше ніж позивач отримав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4810800000:15:001:0002, а тимчасова споруда - торгівельний павільйон для продажу квітів розташовується на земельній ділянці в районі будинку АДРЕСА_4, кадастровий номер 4810800000:15:001:0012 починаючи з 1997 року і по сьогоднішній день. Вказує, що позовна вимога «Визнати незаконним та скасувати рішення Южноукраїнської міської ради від 14 грудня 2017 року №941 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4» не підлягає задоволенню в зв`язку з відсутністю будь яких порушень з боку Южноукраїнської міської ради під час його прийняття. Зазначає, що на вказаній земельній ділянці вже більше 20 років, з усіма відповідними дозволами та погодженнями, розташовувалась належна ФОП Павловій В.Г. на праві власності тимчасова споруда - павільйон для торгівлі квітами, а тому у Южноукраїнської міської ради були всі передбачені законодавством підстави для прийняття рішення №941 від 14.12.2017. Зазначає, що з 1998 по 2017 роки, вказана земельна ділянка використовувалась ФОП Павловою В.Г. на підставі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810800000:15:001:0012. Вказаний договір було укладено на підставі проекту відведення земельної ділянки підприємцю Павловій В.Г. в тимчасове користування на умовах оренди для розміщення торгівельного кіоску «Квіти» із земель постійного користування ВП «ЮУ АЕС» в межах міста Южноукраїнськ, який був погоджений позивачем, як суміжним землекористувачем у 1998 році. Зазначає, що доводи позивача про удаваність договору про встановлення земельного сервітуту з підстав позбавлення територіальної громади м.Южноукраїнська права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спростовуються приписами ч.3 ст.98 ЗК України та ч.5 ст.403 ЦК України, згідно з якими встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Зазначає, що позивачем не доведено свідомих дій сторін спірного правочину для досягнення якоїсь особистої, відмінної від встановленої договором мети чи спрямованості таких дій на досягнення інших, аніж передбачено спірним договором наслідків чи приховання іншої волі сторін правочину, що має наслідком удаваність такого правочину. Вказує, що позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства Южноукраїнською міською радою Миколаївської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 14.12.2018 та порушення інтересів держави та будь-яких осіб при укладанні договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 22.02.2018 між Южноукраїнською міською радою та фізичною особою - підприємцем Павловою В.Г. Зазначає, що усі передбачені, Порядком розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, документи наявні у Фізичної особи - підприємця Павлової В.Г. у повному обсязі і були в подальшому підставою для оформлення та видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_4 №08-02 від 27.02.2020 року, що фактично не заперечується позивачем по справі. У зв`язку з цим, маючи належним чином оформлений паспорт прив`язки тимчасової споруди «Для продажу квітів», розміщеної на АДРЕСА_4 на підставі паспорту прив`язки №08-20 від 27.02.2020, виданого управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради фізичній особі - підприємцю Павловій Валентині Григорівні, відповідачем-2 було проведено реконструкцію встановленого ще у 1997 році торгівельного павільйону за вищезазначеною адресою у визначений законодавством термін. Зазначає, що недостовірність наданих відомостей ФОП Павловою В.Г. Южноукраїнською міською радою не було виявлено під час численних перевірок, що проводились за зверненнями Пелюха С.В. Зазначає, що позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено, що при оформленні паспорту прив`язки тимчасової споруди ФОП Павловою В.Г. до відповідного уповноваженого органу, а саме Управління містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області подавалися недостовірні, неповні відомості, які б не відповідали дійсності. Зазначає, що позовні вимоги позивача не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

17 серпня 2021 року позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив 1-го відповідача в якій зазначає, що посилання відповідача-1 щодо приховування позивачем від суду хронології подій та дійсності обставин справи є нікчемними та не заслуговують на увагу, оскільки позивач посилається виключно на доводи, які мають документальне підтвердження та є офіційною загальнодоступною інформацією. Зазначає, що правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто між особою, яка зобов`язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна), і якій належить право на встановлення земельного сервітуту. Проте, ФОП Павлова В.Г. на момент укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту не була ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, чи об`єктів нерухомості, прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб`єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту. Вказує, що цей факт не заперечується міською радою. Вказує, що обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є умова щодо неможливості задоволення потреб осіб у інший (ніж встановлення сервітуту) спосіб. Однак, спірним рішенням міської ради передбачено, що земельна ділянка ФОП Павловій В.Г. надається для встановлення сервітуту, не з метою усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природні сервітуту та меті його надання. Вказує, що суть правовідносин між сторонами по спірному договору, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут. Зазначає, що підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існувало, а тому у міської ради не було жодних підстав для встановлення сервітутних відносин з відповідачем -2 та відповідно, для прийняття спірного рішення. Враховуючи мету укладення спірного договору - провадження підприємницької діяльності, а також оплатний характер спірного договору, позивач вважає, що між сторонами склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для ведення другим відповідачем підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі. Вказує, що передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст.ст.124, 134 ЗК України та згідно положень Закону №161. Зазначає, що у відзиві, як на один із доводів законності встановлення тимчасової споруди, відповідач-1 посилається на Акт обстеження від 06 серпня 2020 за №15, втім, вказаний акт не надано у якості підтверджуючого доказу, та такий акт не міг свідчити про непорушність меж сусідньої будівлі, оскільки станом на 06 серпня 2021 р. нову тимчасову споруду було встановлено частково, а саме лише металеву конструкцію-каркас. Щодо посилань Відповідача-1 на те, що матеріалами справи не встановлено та жодними доказами не підтверджено невідповідність тимчасової споруди вимогам чинного законодавства та містобудівної документації, позивач зазначає, що всі наведені ним у позовній заяві доводи ґрунтуються виключно на нормах чинного законодавства України та висновку незалежного експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України від 31 травня 2021 р за № СЕ-19/115-21/870-БТ, матеріали якого додано до позовної заяви під №54. Вказує, що погодження позивачем проекту відведення земельної ділянки ФОП Павловій В.Г. у рамках реконструкції протягом 2018-2020 не надавалося.

18 серпня 2021 року відповідач-2 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надала відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування вказує, при проведенні реконструкції тимчасової споруди, відповідачем -2 не допущено жодних порушень ні чинного законодавства, ні державних будівельних норм та стандартів та жодним чином не порушено належних позивачеві прав та не створено жодних перешкод у користуванні та розпорядженні його майном - торгівельним комплексом. Вказує, що ФОН Пелюх С.В. не є суб`єктом правовідносин, у яких застосовано або буде застосовано рішення Южноукраїнської міської ради від 14 грудня 2017 року №941, яке є актом індивідуальної дії, адже стосується конкретно визначеного суб`єкта (ФОП Павлової В.Г.), не встановлює загальні правила поведінки, розрахований на разове застосування, вичерпав свою дію після реалізації і не створює жодних правових наслідків для позивача. Зазначає, що із змісту позовної заяви ФОП Пелюха С.В. не вбачається, як саме оскаржуваний акт індивідуальної дії порушує його права та які саме права, адже його прийнято не відносно нього та до нього не застосовано. Вказує, що оскаржуване рішення міської ради є актом індивідуальної дії, оскільки: видане Южноукраїнською міською радою у результаті застосування вказаних у преамбулі до рішення норм права, не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо прав та обов`язків ФОП Павлової В.Г.; адресований безпосередньо ФОП Павловій В.Г ; спрямований на виникнення конкретних правовідносин щодо землекористування ФОП Павловою В.Г.; не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після завершення процедури укладання договору. Зазначає, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий (застосований) або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Оскільки, ФОП Пелюх С.В. не є учасником (суб`єктом) правовідносин щодо користування земельною ділянкою ФОП Павловою В.Г., передбачених в оскарженому рішенні міської ради індивідуального характеру, то таке рішення не породжує для Позивача права на захист, тобто права на звернення до суду щодо його оскарження. Зазначає, що строк позовної давності щодо оскарження рішення Южноукраїнської міської ради №941 від 14.12.2017 року закінчився 20.12.2020 року та позивач його пропустив більше як на півроку, тому мають бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності у вигляді відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги. Зазначає, що рішення Южноукраїнської міської ради №941 від 14.12.2017 року прийняте в межах повноважень відповідача-1, не суперечить нормам Земельного законодавства України чи будь-яким актам цивільного законодавства, та не порушує цивільні права або інтереси ФОП Пелюха С.В. Вказує, що з позовної заяви не вбачається порушення прав і законних інтересів ФОП Пелюха С.В. укладанням між міською радою та відповідачем -2 договору про встановлення особистого строкового сервітуту на земельну ділянку, якою відповідач-2 користувалася з 1998 року і до укладання цього договору, на якій було встановлено належну відповідачу-2 на праві власності тимчасову споруду з 1993 року - ще до укладання цього договору; не вбачається з позовної заяви й того, що у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси Позивача будуть відновлені (адже жодних його майнових інтересів цим договором не порушено); не вказано Позивачем й про те, що в результаті проведення реституції він отримає будь-які права, майно або відбудеться поновлення (захист) його майнових прав, або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він зможе набути прав. Вказує, що посилання позивача у позовній заяві на видачу відповідачу-2 паспорту прив`язки, проведення відповідачем-2 реконструкції тимчасової споруди - як на підставу порушення його прав, що тягнуть за собою можливість оскарження ним рішення міської ради №941 від 17.12.2017 року та Договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 22.02.2018 року є безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що позовна вимога щодо зобов`язання ФОП Павлову В.Г. усунути перешкоди у користуванні ФОП Пелюхом С.В належним йому нерухомим майном, а саме торгівельним комплексом «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал», шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_4 - відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України має бути роз`єднана з іншими позовними вимогами, виділена в самостійне провадження та відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України - провадження у цій справі має бути закрите, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Вказує, що позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено, що при оформленні паспорту прив`язки тимчасової споруди ФОП Павловою В.Г. до відповідного уповноваженого органу, а саме Управління містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області подавалися недостовірні, неповні відомості, які б не відповідали дійсності. Поміж іншого, отриманий у встановленому законом порядку паспорт прив`язки не скасований, не анульований, є чинним та дійсним, а відповідно тимчасова споруда біля житлового будинку №6 в м. Южноукраїнську розташована на законних підставах, а не самовільно.

18.08.2021 відповідач-1 надав до суду заяву про сплив позовної давності в якій просить суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.08.2021 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про роз`єднання позовних вимог та закриття провадження у справі б/н від 17.08.2021. В клопотанні просить роз`єднати позовні вимоги заявлені фізичною особою-підприємцем Пелюхом С.В. до фізичної особи-підприємця Павлової Валентини Григорівни у пунктах 2,3 прохальної частини його позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення Южноукраїнської міської ради від 14 грудня 2017 року № 941 «Про затвердження технічної документації в землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту фізичній особі підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4», про визнання недійсним Договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 23 січня 2018 року, укладеного між Южноукраїнською міською радою та фізичною особою-підприємцем Павловою Валентиною Григорівною, з позовною вимогою заявленою у пункті 4 прохальної частини його позовної заяви про зобов`язання фізичної особи-підприємця Павлової В.Г. усунути перешкоди у користуванні фізичною особою-підприємцем Пелюхом С.В. належним йому нерухомим майном, а саме торгівельним комплексом «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал», розташованим за адресою: АДРЕСА_4, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_4, про що видати наказ, виділивши останню в самостійне провадження. Також просить закрити провадження у справі за позовною вимогою фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича до фізичної особи-підприємця Павлової Валентини Григорівни про зобов`язання фізичної особи-підприємця Павлової В.Г. усунути перешкоди у користуванні фізичною особою-підприємцем Пелюхом С.В. належним йому нерухомим майном, а саме торгівельним комплексом магазин продовольчих товарів та кафе « Кристал », розташованим за адресою: АДРЕСА_4, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_4, про що видати наказ, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У зв`язку із непрацездатністю судді, підготовче засідання 18 серпня 2021 року не відбулось.

25.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2 вих.17/08-01 від 23.08.2021, яка є ідентична відповіді на відзив 1-го відповідача.

Ухвалою суду від 27.08.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 12.10.2021.

16.09.2021 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів б/н від 15.09.2021. В клопотанні просить суд витребувати від фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича належним чином завірену копію технічного паспорту на торгівельний комплекс - «Магазин продовольчих товарів та кафе « Кристал », розташований по АДРЕСА_4, що належить йому на праві приватної власності; витребувати від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Южноукраїнська», яке знаходиться за адресою: бульвар Цвіточний, 9 в м. Южноукраїнську Вознесенського району Миколаївської області, поштовий індекс - 55002, належним чином завірені копію інвентарної справи на торгівельний комплекс - «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал», розташований по АДРЕСА_4, що належить на праві приватної власності Пелюху Сергію Васильовичу та копію технічного паспорту на торгівельний комплекс - «Магазин продовольчих товарів та кафе « Кристал », розташований по АДРЕСА_4 , що належить на праві приватної власності Пелюху Сергію Васильовичу , враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-якої технічної документації на нерухоме майне - торгівельний комплекс «Магазин продовольчих товарів та кафе « Кристал » належний позивачеві на праві власності, розташований по АДРЕСА_4 .

16.09.2021 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву відповідача-2 № б/н від 15.09.2021.

08.10.2021 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів № б/н від 07.10.2021.

12.10.2021 до суду від відповідача-1 надійшли пояснення по суті справи від 11.10.2021.

12.10.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 12.10.2021 про проведення підготовчого засідання в межах розумного строку та призначення підготовчого засідання на 10.11.2021.

12.10.2021 до суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 12.10.2021 про проведення підготовчого засідання в межах розумного строку та призначення підготовчого засідання на 10.11.2021.

12.10.2021 до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 12.10.2021 про проведення підготовчого засідання в межах розумного строку та призначення підготовчого засідання на 10.11.2021.

У підготовчому засіданні 12.10.2021 представник позивача просив відкласти підготовче засідання для надання часу для підготування та надання заперечень проти клопотання відповідача-2 про роз`єднання позовних вимог та закриття провадження у справі. Клопотання про розгляд справи в межах розумного строку та відкладення розгляду справи на 10.11.2021 підтримав.

У підготовчому засіданні 12.10.2021 представники відповідачів заявлені ними клопотання підтримали.

Ухвалою суду від 12.10.2021, постановлено провести розгляд справи №915/1017/21 у "розумний строк". Підготовче засідання відкладено на 10 листопада 2021 року та зобов`язано позивача - фізичну особу-підприємця Пелюха Сергія Васильовича у строк до 26.10.2021 надати суду належним чином засвідчену копію технічного паспорту на торгівельний комплекс - "Магазин продовольчих товарів та кафе "Кристал", розташований по АДРЕСА_4.

01 листопада 2021 року позивач на виконання ухвали суду надав копію технічного паспорту на магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал».

05 листопада 2021 року від 2-го відповідача до суду надійшла заява про виклик в судове засідання судового експерта (уточнена) в якій просить суд викликати в судове засідання у справі №915/1017/21 завідувача відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Грищенка Євгенія Володимировича , разом з матеріалами експертного провадження щодо проведення будівельно-технічної експертизи на замовлення адвоката Музики А.І. та складеного висновку експерта №СЕ-19/115-21/870-БТ від 31.05.2021 - для надання роз`яснень щодо наданого ним висновку.

08 листопада 2021 року від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про роз`єднання позовних вимог та закриття провадження у справі в яких вказує, що відповідачем-2 не наведено достатньо підстав для роз`єднання позовних вимог та закриття їх в частині, позивач вважає, що такі підстави - відсутні, а тому вимоги заявлені у прохальній частині позовної заяви підлягають розгляду у порядку господарського судочинства в одному провадженні.

Також, 08.11.2021 від позивача надійшли заперечення проти заяви відповідача-2 про виклик в судове засідання судового експерта в яких зазначає, що заява відповідача - 2 є не обґрунтованою та не зазначено в чому саме полягає суперечливість та незрозумілість висновку експерта, не зазначено які саме норми нормативно - правових актів порушено експертом при наданні висновку.

10.11.2021 від відповідача-2 до суду надійшли пояснення щодо заперечень позивача проти клопотання про роз`єднання позовних вимог та закриття провадження у справі.

10 листопада 2021 року позивач надав до суду клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної та пожежно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 10.11.2021, занесену до протоколу судового засідання за клопотанням позивача підготовче засідання відкладено на 29 листопада 2021 року.

26.11.2021 відповідач -1 засобами електронного зв`язку надав до суду заперечення проти клопотання позивача про призначення у справі комплексної експертизи, в яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні вказаного клопотання.

26 листопада 2021 року від відповідача-2 до суду надійшли заперечення проти клопотання позивача про призначення у справі комплексної експертизи, в яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні вказаного клопотання.

У підготовчому засіданні 29.11.2021 судом оголошено перерву до 14 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 14.12.2021, занесену до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання від 17.11.2021 відповідача-2 про роз`єднання позовних вимог та закриття провадження у справі в частині, відмовлено у зв`язку з його безпідставністю. У підготовчому засіданні 14.12.2021 оголошено перерву до 22 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 22.12.2021, занесену до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача-1 та відкладено підготовче засідання на 24 січня 2022 року.

24 січня 2022 року підготовче засідання не відбулось у зв`язку з непрацездатністю судді.

Ухвалою суду від 02.02.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 22 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 22.02.2022, занесену до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної та пожежно-технічної експертизи відхилено. У відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 березня 2022 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжений Указами Президента.

Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 28 березня 2022 року об 11 год. 00 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 20.04.2023 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 30 травня 2023 року та зазначено, що розгляд справи відбуватиметься поза межами встановленого ст.195 ГПК України строку, у розумний строк.

26.05.2023 від 2-го відповідача засобами електронного зв`язку до суду надано клопотання про відкладення розгляду справи.

29.05.2023 від 1-го відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.05.2023, занесену до протоколу судового засідання, клопотання 1-го та 2-го відповідачів задоволено та відкладено розгляд справи на 04 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 04.07.2023, занесену до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 08 серпня 2023 року.

26 липня 2023 року Южноукраїнська міська рада до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надала заяву в якій просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника. Проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

Предстаник позивача в судовому засіданні 08.08.2023 зазначив, що допустив описку в позовній заяві щодо дати оспорюваного договору та просить суд вважати вірною датою оспорюваного договору 22 лютого 2018 року замість 23 січня 2018 року.

В судовому засіданні 08.08.2023, судом відповідно до ст..240ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника 2-го відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Пунктом 1.4.3 рішення Южноукраїнської міської ради від 05 квітня 2006 року №618 «Про затвердження рішень виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради в галузі регулювання земельних відносин за лютий 2006р.», затверджено та надано дозвіл на рішення виконавчого комітету міської ради від 22 лютого 2006 №103 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб`єкту підприємницької діяльності Пелюху Сергію Васильовичу в довгострокову оренду для комерційного використання під розміщення та обслуговування комплексу - магазину продовольчих товарів та кафе по проспекту Леніна 6-а» (т.1 а.с.145-146).

Позивач у позовній заяві зазначає, що на підставі рішення №618, між Южноукраїнською міською радою та ФОП Пелюхом С.В 21 червня 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4810800000:15:001:0002 та цільовим призначенням В.03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), площею 0,0443, розташованої за адресою: проспект Леніна, 6-А, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область.

У подальшому, рішенням Южноукраїнської міської ради від 23 лютого 2017 року №543 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2006р.», укладеного із суб`єктом підприємницької діяльності Пелюхом Сергієм Васильовичем під розміщення та обслуговування комплексу-магазину продовольчих товарів та кафе по АДРЕСА_4», внесено зміни до Договору в частині зміни назви проспекту з АДРЕСА_4 та поновлено термін дії Договору шляхом укладення нового договору оренди вищевказаної земельної ділянки.

04 квітня 2017 року між Южноукраїнською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Пелюх Сергієм Васильовичем (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) (т.1 а.с.110-111), у відповідності до умов якої орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення та обслуговування торгового комплексу - «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал» на АДРЕСА_4, на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 23.02.2017 №543, 21 сесія 7 скликання (п.1 Договору).

Згідно п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 4810800000:15:001:0002, загальною площею 0,0443 га. На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна (п.3 Договору).

У відповідності до п.6 Договору, договір укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше 30 днів до спливу строку договору оренди землі, шляхом направлення на адресу орендодавця листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди.

Відповідно до п.14 Договору, земельна ділянка передається в оренду під розміщення та обслуговування торгового комплексу - «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал» на АДРЕСА_4.

Пунктом 15 Договору, цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пунктом 17 Договору визначено, що земельна ділянка вважається переданою з моменту Державної реєстрації права оренди. Передача здійснюється за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки від 04.04.2017, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області передала, а ФОП Пелюх Сергій Васильович прийняв у платне користування терміном на 10 років, земельну ділянку під розміщення та обслуговування торгового комплексу - «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал» на АДРЕСА_4, кадастровий номер 4810800000:15:001:0002, загальна площа земельної ділянки складає 0,0443 га (т.1 а.с.112).

Торговий комплекс - «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал» за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 472,3 кв.м. належить на праві приватної власності Пелюху Сергію Васильвочиу , про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.09.2009 (т.1 а.с.148).

Позивач зазначає, що 03 серпня 2020 року в порушення вимог чинного законодавства, державних будівельних норм та стандартів, правил протипожежної безпеки, біля належного йому торгівельного комплексу- «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал», розпочато встановлення тимчасової споруди «Для продажу квітів», розташованої в районі житлового будинку АДРЕСА_4 Миколаївської області, яка порушує належні позивачу права та створює перешкоди у користуванні, і розпорядженні майном.

Так, рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 941 від 14.12.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4», надано фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні на правах сервітуту земельну ділянку (кадастровий номер 4810800000:15:001:0012) під розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4, загальною площею - 0.0032 га, в користування терміном на 10 років із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за рахунок земель комунальної власності у місті Южноукраїнську Миколаївської області; встановлено розмір плати за користування земельною ділянкою відповідно до ставок плати за землю, встановлених Южноукраїнською міською радою та зобов`язано фізичну особу - підприємця Павлову Валентину Григорівну в місячний строк укласти з Южноукраїнською міською радою договір про встановлення земельного сервітуту (т.1 а.с.442-443).

22.02.2018 між Южноукраїнською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем Павловою В.Г. (сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту (далі - Договір сервітуту), відповідно до якого власник на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 №941 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4» встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки, що знаходиться біля житлового будинку АДРЕСА_4, в інтересах сервітуарія на право розміщення стаціонарної тимчасової споруди, для провадження підприємницької діяльності (п.1.1 Договору сервітуту) (т.1 а.с.451-454).

Згідно п.1.2 та п.1.3 Договору сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки: 4810800000:15:001:0012. Площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут - 0,0032 га.

У відповідності до п.2.1 Договору сервітуту, договором встановлюється особистий строковий сервітут терміном на 10 років.

Пунктом 3.2 Договору сервітуту визначено, що розмір плати за земельну ділянку на рік становить: 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає на дату укладання договору 1 085,65 грн. на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 13.07.2017 №757. Плата за договором вноситься сервітуарієм наступним чином: - перший платіж здійснюється протягом 1-го місяця (єдиним платежем) з моменту реєстрації договору особистого строкового сервітуту в розрахунку до кінця поточного року; - за наступні роки - щорічно до 01 березня року, що передує звітному року, при цьому оплата за поточний рік розраховується на підставі оновленого витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Цей договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації (п.8.1 Договору).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права№ 115589783 від 28.02.2018, земельна ділянка кадастровий номер 4810800000:15:001:0012 має комунальну форму власності, її власником є територіальна громада міста в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ 33850880, та на земельну ділянку зареєстроване речове право - право користування (сервітут); строк : десять років; правокористувач (сервітуарій): фізична особа - підприємець Павлова Валентина Григорівна, РНОКПП - НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (т.2 а.с.69).

27.02.2020 Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області ФОП Павловій В.Г видано паспорт прив`язки Тимчасова споруда для продажу квітів розміщена по АДРЕСА_4, реєстраційний №08-20, який дійсний до 27 лютого 2025 року разом із схемою розміщення ТС, ескізи фасадів ТС та схемою благоустрою прилеглої території (т.1 а.с.444-447).

На підставі вказаного паспорту прив`язки ФОП Павлова В.Г здійснила реконструкцію свого торгівельного кіоску та встановила тимчасову споруду «Для продажу квітів».

Позивач звертаючись до суду з даним позовом вважає, що рішення Южноукраїнської міської ради №941 від 14.12.2017 є незаконним та підлягає скасуванню, а Договір від 22.02.2018 про встановлення особистого строкового сервітуту, таким що є недійним. З огляду на це, вважає, що належним способом захисту позивача буде усунення перешкод у користуванні належним позивачу нерухомим майном шляхом демонтажу тимчасової споруди «Для продажу квітів». Позивач в позовній заяві вказує, що правовий зміст договору про встановлення особистого строкового сервітуту суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Відповідач-1 заперечуючи проти позову зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення Южноукраїнською міською радою не було допущено порушень норм чинного законодавства та при укладанні договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 22.02.2018 не були порушені інтереси держави та будь-яких осіб.

Відповідач-2 заперечуючи проти позову зазначає, що оскаржуване рішення передбачає індивідуалізовані приписи щодо прав та обов`язків ФОП Павлової В.Г., спрямоване на виникнення конкретних правовідносин щодо землекористування ФОП Павловою В.Г., не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує дію після завершення процедури укладення договору, прийняте в межах повноважень Южноукраїнської міської ради та не суперечить нормам Земельного кодексу України та не порушує цивільні права або інтереси позивача. Вказує, що оскаржуваний договір не порушує безпосередньо прав та законних інтересів ФОП Пелюха С.В. Зазначає, що при проведенні реконструкції належної відповідачу-2 тимчасової споруди, в якій відповідач-2 здійснює підприємницьку діяльність з 1997 року, не було допущено жодних порушень ні чинного законодавства, ні державних будівельних норм та стандартів та жодним чином не порушено належних позивачеві прав та не створено жодних перешкод у користуванні та розпорядженні його майном - торговельним комплексом.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд зазначає, наступне.

У відповідності до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч.1 ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої такими є, зокрема: визнання права, визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст.4 Цивільного Кодексу України, актами цивільного законодавства України є Конституція України, Цивільний кодекс України, інші закони України, акти Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до підпункти 1, 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин тощо.

Згідно пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

У зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено укладення договору особистого строкового сервітуту є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Таке рішення вичерпало свою дію внаслідок його виконання, а тому його скасування не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, рішення Южноукраїнської міської ради від 14 грудня 2017 року №941 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітуту ФОП Павловій В.Г. для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4" є актом індивідуальної дії, оскільки передбачає індивідуалізовані приписи щодо прав та обов`язків ФОП Павлової В.Г., спрямоване на виникнення конкретних правовідносин щодо землекористування ФОП Павловою В.Г., не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію після завершення процедури укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 №941 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4», 22.02.2018 між Южноукраїнською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем Павловою В.Г. (сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту, який за твердженням позивача порушує його права.

У відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельним кодексом України в главі 16 врегульовано "Право земельного сервітуту", яке розглядається як право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина 1 статті 98 Земельного кодексу України).

Зазначеною нормою передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Види права земельного сервітуту встановлені статтею 99 Земельного Кодексу України. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітуту, зокрема, на право розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (пункт «в»).

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України визначається суб`єктний склад сервітутних відносин - власник або землекористувач земельної ділянки чи інша заінтересована особа. При цьому, зазначення про те, що користування буде здійснюватися чужою земельною ділянкою (ділянками) визначає предмет правовідносин, а не виступає обмеженням щодо кола суб`єктів.

Статтею 400 Цивільного кодексу України закріплено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У відповідності до ст.100 Земельного кодексу України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Відповідно до статті 102 Земельного Кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а)припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

На момент укладення спірного договору земельна ділянка відносилась до земель комунальної форми власності, власником якої є Южноукраїнська міська рада, і відповідно право розпорядження якою, в тому числі й у вирішенні питань про надання у користування, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» входить до повноважень Южноукраїнською міської ради.

Судом встановлено, що спірне рішення Южноукраїнської міської ради від 14 грудня 2017 року №941 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітуту ФОП Павловій В.Г. для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4", прийнято уповноваженим суб`єктом, із наступним укладенням договору про встановлення особистого строкового сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Южноукраїнська міська рада, із зазначенням всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством для земельних сервітутів.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції чинній на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Отже тимчасова споруда - це споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.

Відповідно до п.1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.12.2011р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1300/200068 (далі-Порядок), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Так, за умовами п. п 2.1, 2.2 Порядку, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Відповідно до п. 2.6 Порядку, для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає відповідні документи.

Приписами п.п.2.20, 2.23 Порядку встановлено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки, після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2020 Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області ФОП Павлова В.Г видано паспорт прив`язки Тимчасової споруди для продажу квітів розміщена по АДРЕСА_4, реєстраційний №08-20, який дійсний до 27 лютого 2025 року разом із схемою розміщення ТС, ескізи фасадів ТС та схемою благоустрою прилеглої території (т.1 а.с.444-447).

На підставі вказаного паспорту прив`язки №08-20 від 27.02.2020, виданого управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради, фізична особа - підприємець Павлова Валентина Григорівні, провела реконструкцію свого торгівельного кіоску та встановила тимчасову споруду за вищезазначеною адресою.

Вказаний паспорт прив`язки Тимчасова споруда для продажу квітів розміщена по АДРЕСА_4, реєстраційний №08-20 ніким не оскаржений та є чинним, недостовірність наданих відомостей ФОП Павловою В.Г для оформлення паспорту прив`язки при численних перевірках, а саме Южноукраїнською міською радою, про що складено акт обстеження земельної ділянки №15 від 06.08.2020 (т.2 а.с.249-251), протокол №8 від 18.02.2021 (т.2 а.с.256- 257), акт обстеження тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 26.02.2021 (т.2 а.с.258-271), комісією міської ради з питань житлової політики, комунального господарства, власності, комунального майна та приватизації, транспорту, природокористування, охорони довкілля та енергозбереження, про що складено протокол від 10.02.2021 (т.2 а.с.252-253), комісією міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, про що складено протокол №4 від 15.02.2021 (т.2 а.с.254-255), виявлено не було, що не заперечено учасниками справи.

Суд зазначає, що в силу положень п. «в» ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України, такий вид земельного сервітуту, як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), прямо передбачений Земельним кодексом України і є повністю законним, а перелік видів сервітуту не є вичерпним.

Отже, спірний договір не суперечить ст.404 Цивільного Кодексу України, оскільки перелік сервітутів не є вичерпним, а Земельним Кодексом України як спеціальним законом, у ст.99 п.«в» передбачено земельний сервітут для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Спірний договір також не суперечить Земельному кодексу Укріїни, оскільки розміщення тимчасової споруди здійснюється на підставі паспорту прив`язки ТС та не потребує оформлення права власності або користування (в тому числі і права оренди) на земельну ділянку, на якій планується розмістити ТС.

Згідно з ч. 2 ст.100 Земельного кодексу України, договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає право користування (сервітут).

Як вбачається з матеріалів справи, укладення договору встановлення земельного сервітуту зареєстровано у визначеному законодавством порядку, що підтверджено Витягом з з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права№ 115589783 від 28.02.2018.

Наведене свідчить про відсутність підстав для: - визнання незаконним та скасування рішення Южноукраїнської міської ради від 14 грудня 2017 року № 941 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітуту ФОП Павловій В.Г. для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_4", оскільки воно прийнято в межах повноважень Южноукраїнської міської ради та не порушує цивільні права та інтереси позивача; - визнання недійсним Договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 23 січня 2018 року, укладеного між Южноукраїнською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Павловою Валентиною Григорівною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання фізичну особу-підприємця Павлову Валентину Григорівну усунути перешкоди в користуванні фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича належним йому нерухомим майном, а саме торгівельним комплексом "Магазин продовольчих товарів та кафе " Кристал ", розташованого за адресою: АДРЕСА_4, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_4, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Відповідно до положень ч.2 ст.386 Цивільного Кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому положеннями статті 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Другою умовою застосування негаторного позову відсутність між позивачем та з відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

(Аналогічну правову позицію викладено у постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18).

Підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Позивач у позовній заяві зазначає, що встановлена тимчасова споруда порушує належні йому права та створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 06.11.2017 №289 «Про затвердження Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 листопада 2017 року за № 1437/31305, відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та з метою приведення норматнвно-правових актів Мінрегіону у відповідність до Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності», затверджено «Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються».

Пунктом 13 вказаного Переліку визначено «розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства регіональною розвитку будівниці на та житлово-комунальною господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068».

Відповідно до статті першої пункту 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Враховуючи викладене, для розміщення (реконструкції) тимчасових споруд державні будівельні норми та стандарти, про порушення яких вказує позивач, не застосовуються.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження обставин надання ФОП Павловою В.Г. Управлінню містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області недостовірних доказів при оформленні паспорту прив`язки тимчасової споруди які б не відповідали дійсності.

Згідно із частиною 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок «Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до визначення, наведеного в пункті 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі-ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У відповідно до пунктів 2.1, 2.20 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки.

Згідно п.2.30 «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України», затвердженого наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 (в редакції чинній на момент видачі паспорта прив`язки), лише у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

З наведеного, суд приходить до висновку, що підставою для демонтажу тимчасової споруди є закінчення строку дії паспорту прив`язки, анулювання паспорту прив`язки та самовільне встановлення тимчасової споруди.

Згідно матеріалів справи, паспорт прив`язки тимчасової споруди для продажу квітів розміщена на АДРЕСА_4, який був виданий Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні та на підставі якого відповідачем-2 здійснювалось встановлення тимчасової споруди, ніким не оскаржений, не скасований, є чинним, тому вимога позивача щодо демонтажу (знесення) тимчасової споруди для продажу квітів по АДРЕСА_4 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З цих же міркувань судом не приймається до уваги висновок експерта №СЕ-19/115-21/870-БТ від 31.05.2021, про невідповідність паспорту прив`язки тимчасової споруди для продажу квітів за адресою: АДРЕСА_4 вимогам наказу №244 від 21.10.2011 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності». Суд критично ставиться до висновку експерта по запитанню №6, а саме «що спірна споруда створює перешкоди для власників сусідньої будівлі торгівельного комплексу «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал» за адресою: АДРЕСА_4 в частині близькості розташування до торгівельного комплексу, що порушує організацію водовідведення атмосферних опадів та в свою чергу пошкодження оздоблення (відшарування керамічної плитки). Тимчасова споруда за адресою: АДРЕСА_4 не перешкоджає проїзду автомобілів аварійно-рятувальних служб до будівлі торгівельного комплексу «Магазин продовольчих товарів та кафе «Кристал» за адресою: АДРЕСА_4, оскільки відсутнє обґрунтування експертом, не зазначено методів дослідження, відсутнє посилання на джерела, що використовувались під час проведення дослідження по запитанню 6.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо застосування строку позовної давності, заявленого відповідачем-1 та відповідачем-2, суд зазначає таке.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Таким чином, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Враховуючи, що судом було встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строків позовної даності судом до уваги не приймається.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.08.2023.

Суддя Н.О. Семенчук