Постанова

від 16.11.2023 по справі 915/1017/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1017/21м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Андрущенко В.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Гайдаржий А.В., за ордером;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Нетідова С.І., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 08 серпня 2023 року (повний текст складено 16.08.2023)

у справі №915/1017/21

за позовом: Фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича

до відповідачів:

1. Южноукраїнської міської ради Миколаївської області

2. Фізичної особи - підприємця Павлової Валентини Григорівни

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -

суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.

місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 16.11.2023. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року Фізична особа - підприємець Пелюх Сергій Васильович (далі позивач, ФОП Пелюх С.В.) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі також відповідач-1, Міська рада) та Фізичної особи-підпримця Павлової Валентини Григорівни (далі відповідач-2, ФОП Павлова В.Г.) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 року №941 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітуту ФОП Павловій В.Г., для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку №6 на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську";

- визнання недійсним Договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 23.01.2018, укладеного між Южноукраїнською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Павловою Валентиною Григорівною;

- зобов`язання фізичної особи-підприємця Павлової Валентини Григорівни усунути перешкоди фізичній особі-підприємцю Пелюху Сергію Васильовичу в користуванні належним йому нерухомим майном, а саме: торгівельним комплексом "Магазин продовольчих товарів та кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованим за адресою: проспект Незалежності, 6-А, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди для продажу квітів по проспекту Незалежності в районі житлового будинку №6 у місті Южноукраїнську Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства, державних будівельних норм та стандартів, правил протипожежної безпеки, біля належного йому торгівельного комплексу Магазин продовольчих товарів та кафе Кристал, закривши частину вікна цього комплексу, ФОП Павловою В.Г. встановлено тимчасову споруду Для продажу квітів, розташовану в районі житлового будинку №6 по проспекту Незалежності у місті Южноукраїнську Миколаївської області, яка порушує належні позивачу права та створює перешкоди у користуванні і розпорядженні майном. Ця тимчасова споруда була встановлена на підставі паспорту прив`язки від 27.02.2020 договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 22.02.2018, який у свою чергу, укладений на підставі технічної документації, розробленої на підставі рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 14.12.2017 №914.

В процесі розгляду справи Южноукраїнською міською радою було надано до суду заяву про сплив позовної давності, в якій відповідач-1 просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/1017/21 (суддя Н.О. Семенчук) у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

- Рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 №941 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди сервітуту ФОП Павловій В.Г. для розміщення та обслуговування стаціонарної споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку №6 на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську" є актом індивідуальної дії, оскільки передбачає індивідуалізовані приписи щодо прав та обов`язків ФОП Павлової В.Г., спрямоване на виникнення конкретних правовідносин щодо землекористування ФОП Павловою В.Г., не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію після завершення процедури укладення договору, а тому не порушує прав позивача;

- спірний договір про встановлення особистого строкового сервітуту не суперечить Земельному кодексу України, оскільки розміщення тимчасової споруди здійснюється на підставі паспорту прив`язки та не потребує оформлення права власності або користування (в тому числі і права оренди) на земельну ділянку, на якій планується розмістити тимчасову споруду;

- спірний договір не суперечить положенням Цивільного Кодексу України, оскільки перелік сервітутів не є вичерпним, а Земельним Кодексом України як спеціальним законом, у п. в ч. 1 ст. 99 передбачено земельний сервітут для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

- відповідний паспорт прив`язки ніким не оскаржений та є чинним, інформації про недостовірність наданих ФОП Павловою В.Г відомостей для оформлення паспорту прив`язки не виявлено, що не спростовано учасниками справи;

- для розміщення (реконструкції) тимчасових споруд державні будівельні норми та стандарти, про порушення яких вказує позивач, не застосовуються;

- підставою для демонтажу тимчасової споруди є закінчення строку дії паспорту прив`язки, анулювання паспорту прив`язки та самовільне встановлення тимчасової споруди, проте, паспорт прив`язки тимчасової споруди для продажу квітів, яка розміщена на проспекті Незалежності в районі житлового будинку №6, виданий ФОП Павловій В.Г., ніким не оскаржений, не скасований, є чинним, тому вимога позивача щодо демонтажу (знесення) відповідної тимчасової споруди є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, з огляду на те, що судом першої інстанції було встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строків позовної давності судом не була прийнята до уваги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Пелюх С.В. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/1017/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд ухилився від надання висновків з питання правомірності розміщення тимчасової споруди саме впритул до торговельного комплексу позивача та дійшов помилкового висновку про те, що законодавство передбачає встановлення додаткових умов оренди нерухомого майна виключно для цілісних майнових комплексів.

Так, посилаючись на норми Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 №1764 (у редакції станом на момент оформлення паспорту прив`язки), ФОП Пелюх С.В. зауважує, що основними вимогами до споруд є дотримання таких вимог пожежної безпеки, як, зокрема, обмеження поширення вогню та диму в споруді, а також на сусідні споруди і прилеглі території.

Водночас, згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС від 30.12.2014 №1417, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, крім тих, що розміщуються на території ринків, відповідно до затвердженого плану-схеми повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін. Однак, суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача, що спірна тимчасова споруда розміщена з порушенням вказаних норм Правил пожежної безпеки та у порушення мораторію на розміщення тимчасових споруд, встановленого рішенням Южноукраїнської міської ради від 19.04.2018 №1103 Про введення мораторію на забудову, розміщення тимчасових споруд та малих архітектурних форм на проспекті Незалежності у м. Южноукраїнську Миколаївської області.

За твердженням апелянта, місцевий господарський суд не врахував, що право на розміщення спірної тимчасової споруди залежить не тільки від отримання паспорту прив`язки, а і від встановлення строкового сервітуту. І право на розміщення такої тимчасової споруди обмежене строком дії сервітуту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що у даній справі оскаржуваний договір про встановлення сервітуту не порушує права позивача.

Крім того, апелянт переконаний, що паспорт прив`язки тимчасової споруди є ненормативним актом індивідуальної дії, оскільки передбачає індивідуалізовані приписи щодо прав та обов`язків ФОП Павлової В.Г., спрямований на виникнення конкретних правовідносин щодо ФОП Павловою В.Г., не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію після завершення процедури укладення договору. Вказане виключає можливість оскарження паспорту прив`язки у судовому порядку особою, яка не є заявником. Водночас паспорт прив`язки може бути анульований тільки органом місцевого самоврядування, що оформив паспорт прив`язки (чи структурний підрозділ такого органу). Отже, висновки суду, що паспорт прив`язки не анульовано і не оскаржено є безпідставними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/1017/21 та призначено її розгляд на 16.11.2023 о 10:30 год.

02.10.2023 від ФОП Павлової Валентини Григорівни до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки, на переконання ФОП Павлової Валентини Григорівни, аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими, безпідставними та об`єктивно не спростовують висновків суду першої інстанції; оскаржуване рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, є абсолютно законним та обґрунтованим, а тому не може бути скасованим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 задоволено заяву представника ФОП Пелюха С.В. Гайдаржия Андрія Валерійовича про надання останньому можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon; вирішено провести судове засідання у справі №915/1017/21, яке призначено на 16.11.2023, в режимі відеоконференції.

16.11.2023 представники сторін підтримали свої правові позиції та просили суд: від позивача задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача залишити рішення суду першої інстанції в силі та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФОП Пелюха С.В.

У судовому засіданні 16.11.2023, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.04.2006 рішенням Южноукраїнської міської ради №618 Про затвердження рішень виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради в галузі регулювання земельних відносин за лютий 2006р. затверджено та надано дозвіл на рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2006 №103 Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб`єкту підприємницької діяльності Пелюху Сергію Васильовичу в довгострокову оренду для комерційного використання під розміщення та обслуговування комплексу магазину продовольчих товарів та кафе по проспекту Леніна 6-а (п. 1.4.3) (т.1 а.с. 145-146).

21.06.2006 на підставі вищевказаного рішення №618 між Южноукраїнською міською радою та ФОП Пелюхом С.В. укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4810800000:15:001:0002 та цільовим призначенням В.03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), площею 0,0443, розташованої за адресою: проспект Леніна, 6-А, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область.

23.02.2017 рішенням Южноукраїнської міської ради №543 Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2006р., укладеного із суб`єктом підприємницької діяльності Пелюхом Сергієм Васильовичем під розміщення та обслуговування комплексу-магазину продовольчих товарів та кафе по проспекту Леніна 6-а у місті Южноукраїнськ Миколаївської області, внесено зміни до Договору в частині зміни назви проспекту з Леніна на Незалежності та поновлено термін дії Договору шляхом укладення нового договору оренди вищевказаної земельної ділянки.

04.04.2017 між Южноукраїнською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Пелюхом Сергієм Васильовичем (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі Договір) (т.1 а.с.110-111), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення та обслуговування торгового комплексу Магазин продовольчих товарів та кафе Кристал на проспекті Незалежності. 6-А у місті Южноукраїнську Миколаївської області, на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 23.02.2017 №543, 21 сесія 7 скликання (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка що знаходиться за адресою: проспект Незалежності, 6-А, кадастровий номер 4810800000:15:001:0002, загальною площею 0,0443 га.

Пунктом 3 Договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна.

Згідно з п. 6 Договору, він укладений терміном на 10 років. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Положеннями п. 14 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду під розміщення та обслуговування торгового комплексу Магазин продовольчих товарів та кафе Кристал на проспекті Незалежності, 6-А у місті Южноукраїнську Миколаївської області.

Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п. 15 Договору).

За умовами п. 17 Договору, земельна ділянка вважається переданою з моменту Державної реєстрації права оренди. Передача здійснюється за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до акту приймання передачі земельної ділянки від 04.04.2017, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області передала, а ФОП Пелюх Сергій Васильович прийняв у платне користування терміном на 10 років, земельну ділянку під розміщення та обслуговування торгового комплексу Магазин продовольчих товарів та кафе Кристал на проспекті Незалежності, 6-А у місті Южноукраїнську Миколаївської області, кадастровий номер 4810800000:15:001:0002, загальна площа земельної ділянки складає 0,0443 га (т.1 а.с. 112).

Торговий комплекс Магазин продовольчих товарів та кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: пр. Незалежності. 6-А у місті Южноукраїнськ Миколаївської області, загальною площею 472,3 кв.м. належить на праві приватної власності Пелюху Сергію Васильовичу, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.09.2009 (т.1 а.с.148).

Водночас, з огляду на матеріали справи вбачається, що ще з 24.10.1997 року Павлова В.Г. є користувачем земельної ділянки площею 0,0032, на якої був розташований торгівельний кіоск «Квіти» за адресою проспект Леніна (нині - Незалежності), 6, місто Южноукраїнськ Миколаївська область, та у якому проводилась торгівля продукцією власного виробництва квітами. За твердженням відповідача, станом на 1998 рік, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже були суміжними землекористувачами, з розміщеними на відповідних земельних ділянках тимчасовими спорудами, які знаходились на значній відстані друг від друга, що підтверджується викопіюванням із Генерального плану, що знаходиться в матеріалах проекту відведення мені земельної ділянки за 1998 рік (т.2 а.с. 155-203).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 14.12.2017 №941 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, Фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку АДРЕСА_1 , затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту фізичної особи-підприємцю Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку №6 на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську Миколаївської області, надано Фізичній особі-підприємцю Павловій Валентині Григорівні на правах сервітуту земельну ділянку (кадастровий номер 4810800000:15:001:0012) під розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку №6 на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську Миколаївської області, загальною площею - 0.0032 га, в користування терміном на 10 років із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за рахунок земель комунальної власності у місті Южноукраїнську Миколаївської області; встановлено розмір плати за користування земельною ділянкою відповідно до ставок плати за землю, встановлених Южноукраїнською міською радою та зобов`язано Фізичну особу - підприємця Павлову Валентину Григорівну в місячний строк укласти з Южноукраїнською міською радою договір про встановлення земельного сервітуту (т.1 а.с. 442-443).

22.02.2018 між Южноукраїнською міською радою (власник) та ФОП Павловою В.Г. (сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту (далі Договір сервітуту), відповідно до якого власник на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 №941 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту ФОП Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку №6 на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську Миколаївської області встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки, що знаходиться біля житлового будинку №6 на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську, в інтересах сервітуарія на право розміщення стаціонарної тимчасової споруди, для провадження підприємницької діяльності (п.1.1 Договору сервітуту) (т.1 а.с. 451-454).

Згідно п. 1.2 та п. 1.3 Договору сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки: 4810800000:15:001:0012. Площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут 0,0032 га.

Пунктом 2.1 Договору сервітуту, останнім встановлюється особистий строковий сервітут терміном на 10 років.

У відповідності до п. 3.2 Договору сервітуту, розмір плати за земельну ділянку на рік становить: 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає на дату укладання договору 1 085,65 грн. на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 13.07.2017 №757.

Вказаний договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації (п.8.1 Договору сервітуту).

У матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №115589783 від 28.02.2018, відповідно до якого земельна ділянка кадастровий номер 4810800000:15:001:0012 має комунальну форму власності, її власником є територіальна громада міста в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ 33850880, та на земельну ділянку зареєстроване речове право - право користування (сервітут); строк: десять років; правокористувач (сервітуарій): Фізична особа-підприємець Павлова Валентина Григорівна, РНОКПП НОМЕР_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (т.2 а.с. 69).

27.02.2020 Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області ФОП Павловій В.Г видано паспорт прив`язки Тимчасова споруда для продажу квітів розміщена по проспекту Незалежності в районі житлового будинку №6, реєстраційний №08-20, який дійсний до 27.02.2025 року разом із схемою розміщення ТС, ескізи фасадів ТС та схемою благоустрою прилеглої території (т.1 а.с. 444-447).

На підставі вказаного паспорту прив`язки ФОП Павлова В.Г здійснила реконструкцію свого торгівельного кіоску та встановила тимчасову споруду Для продажу квітів.

При цьому, відповідач зазначає, що протягом 2004-2006 Пелюх С.В. на суміжній з Павлової В.Г. земельній ділянці (де раніше розміщувалася його тимчасова споруда) здійснив будівництво торгівельного комплексу, при цьому, тимчасова споруда відповідача (її ліва стіна) знаходилася на тому ж місці і на такій же відстані як і ліва стіна реконструйованої тимчасової споруді.

Однак, на підставі наведених вище обставин ФОП Пелюх С.В. звернувся до господарського суду з відповідним позовом, наполягаючи на тому, що тимчасова споруда Для продажу квітів перешкоджає у користуванні належним йому нерухомим майном, у зв`язку з чим вважає рішення Южноукраїнської міської ради №941 від 14.12.2017 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, Договір від 22.02.2018 про встановлення особистого строкового сервітуту визнанню недійним, оскільки правовий зміст цього договору суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі, а тимчасова споруда відповідача Для продажу квітів підлягає демонтажу.

Дослідивши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Перш за все судова колегія звертає увагу на те, що апелянт в апеляційній скарзі основним аргументом зазначає те, що відповідачем не дотримано вимог п. 5 Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 №1764 (у редакції станом на момент оформлення паспорту прив`язки, тобто станом на лютий-місяць 2020) та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС від 30.12.2014 №1417.

Відповідно до п. 5 Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 №1764 (у редакції від 12.07.2010), основні вимоги до споруд визначаються з урахуванням технічних традицій, кліматичних та інших умов, які передбачаються регламентними технічними умовами і будівельними нормами.

За положеннями підпункту 1.14. пункту 1 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, Тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, крім тих, що розміщуються на території ринків, відповідно до затвердженого плану-схеми повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін.

Апеляційний суд зазначає, що жодного доказу на підтвердження недотримання відповідачем, при реконструкції тимчасової споруди, наведених вимог Технічного регламенту та Правил пожежної безпеки в України з боку позивача до суду не надано.

В той же час, у матеріалах справи наявний Лист Начальника Южноукраїнського МС ГУ ДСНС України у Миколаївській області від 27.08.2020 №5904 -5140/03.02, відповідно до якого за результатами розгляду робочої документації «Система пожежної сигналізації» в торгівельному павільйоні ФОП Павлова В.Г., розташованого за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, проспект Незалежності в районі житлового будинку №6, порушень протипожежних вимог будівельних норм та правил не виявлено (т. 2 а.с. 238).

Крім того, пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України №406 від 07.06.2017 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», віднесено - розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 06.11.2017 №289 Про затвердження Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.11.2017 за №1437/31305, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та з метою приведення нормативно-правових актів Мінрегіону у відповідність до Закону України від 17.01.2017 №1817-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності, затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.

Пунктом 13 вказаного Переліку визначено розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіональною розвитку будівниці на та житлово-комунальною господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1330/20068.

Відповідно до ст. 1 п. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Таким чином, для розміщення (реконструкції) тимчасових споруд державні будівельні норми та стандарти, про порушення яких вказує апелянт, не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, маючи належним чином оформлений паспорт прив`язки тимчасової споруди «Для продажу квітів», №08-20 від 27.02.2020, виданого Управлінням містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради, ФОП Павловою В.Г. було проведено реконструкцію раніше встановленого торгівельного павільйону за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, біля будинку №6 по проспекту Незалежності.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що недостовірності наданих відомостей ФОП Павловою В.Г. Южноукраїнською міською радою не було виявлено під час численних перевірок.

Водночас у матеріалах справи також не міститься будь-яких доказів на підтвердження того, що при оформленні паспорту прив`язки тимчасової споруди ФОП Павловою В.Г. до Управління містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Южноукраїнської міської ради Миколаївської області подавались недостовірні, неповні відомості, які б не відповідали дійсності. Також, відповідний паспорт прив`язки не скасований, не анульований, є чинним та дійсним, отже, тимчасова споруда біля житлового будинку №6 в м. Южноукраїнську розташована на законних підставах.

Щодо тверджень апелянта про порушення мораторію на розміщення тимчасових споруд, встановленого рішенням Южноукраїнської міської ради від 19.04.2018 №1103 Про введення мораторію на забудову, розміщення тимчасових споруд та малих архітектурних форм на проспекті Незалежності у м. Южноукраїнську Миколаївської області.

З цього приводу судова колегія зауважує, що з огляду на матеріали справи вбачається відсутність посилання позивача на дію мораторію в суді першої інстанції та не заперечував факту проведення реконструкції раніше встановленої тимчасової споруди.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.04.2018 Южноукраїнською міською радою було прийнято рішення «Про введення мораторію на забудову, встановлення тимчасових споруд та малих архітектурних форм на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську Миколаївської області» №1103.

Пунктом 1 зазначеного рішення введено мораторій на забудову, встановлення тимчасових споруд та малих архітектурних форм на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську Миколаївської області до прийняття рішення Южноукраїнської міської ради «Про затвердження проекту реконструкції проспекту Незалежності».

Аналізуючи дане рішення, з нього чітко вбачається, що мораторій введено саме на встановлення (забудову) нових тимчасових споруд та не поширюється на тимчасові споруди, що розташовувалися на проспекті Незалежності в місті Южноукраїнську станом на дату прийняття такого рішення.

При цьому, як вже зазначалось у даній постанові та не спростовано позивачем, ФОП Павлова В.Г.здійснила реконструкцію вже існуючої тимчасової споруди, яка розташовувалась на проспекті Незалежності біля будинку №6 в місті Южноукраїнську ще з 1997 року.

У матеріалах справи міститься лист заступника міського голови м. Южноукраїнська листом від 30.09.2020 вих. №П- 313/04-08, відповідно до якого тимчасова споруда для продажу квітів на проспекті Незалежності в районі житлового будинку №6 розміщена згідно схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у складі Генерального плану поєднаного з детальним планом території міста Южноукраїнська, затвердженим рішенням Южноукраїнської міської ради від 03.06.2016 року №218 «Про затвердження Генерального плану міста Южноукраїнська, плану зонування території та детального плану території мікрорайону №6».

Отже, дія мораторію на реконструкцію вже існуючої на проспекті Незалежності тимчасової споруди - не розповсюджується, оскільки відповідний об`єкт нерухомості не є новою забудовою здійсненою на новому місці.

Щодо доводів апелянта стосовно паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Так, ФОП Пелюх наполягає на тому, що паспорт прив`язки тимчасової спору є «ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а тому його скасування не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок.

Однак, судова колегія критично ставиться до цього твердження позивача та зауважує, що паспорт прив`язки - це комплект документів (а не ненормативний акт), у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1 :500, схеми благоустрою прилеглої території (п. 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в редакції чинній на час видачі мені паспорту прив`язки дали «Порядок»). Паспорт прив`язки є підставою для розміщення тимчасової споруди (п.п. 2.1., 2.20 Порядку), тобто по суті є дозвільним документом. Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень (в даному випадку паспорт прив`язки видано на строк п`ять років-до 27.02.2025) (п. 2.17 Порядку), строк його дії може продовжуватися (п. 2.18 Порядку), паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк (п. 2.19 Порядку), його дія може призупинятися ( п. 2.26 Порядку), його дія може анулюватися (п. 2.27 Порядку), його дія може відновлюватися (п. 2.29 Порядку), в паспорт прив`язки протягом часу дії можна вносити зміни (п. 2.33 Порядку).

Таким чином, паспорт прив`язки не вичерпав свою дію і є чинним до закінчення строку, на який його видано або до його анулювання. Оскільки паспорт прив`язки видається на чітко визначений строк, протягом якого він може піддаватися певним змінам, в тому числі бути анульованим, скасованим тощо, то він є документом, який породжує для власника тимчасової споруди певні правові наслідки (п. 2.30 Порядку).

З огляду на висновки суду першої інстанції та наведені апелянтом доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, захисту підлягає наявний законний і порушений (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого інтересу та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушений інтерес, і чи цей інтерес порушено відповідачем.

Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №910/19668/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

При цьому, слід враховувати, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду, на виконання у тому числі приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав чи інтересів позивача.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.09.2023 у справі №906/402/22.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в позові у даній справі, оскільки, як встановлено в ході її розгляду в суді першої інстанції та не спростовано апелянтом під час перегляду справи в апеляційному суді, що:

- позивачем не доведено яким саме чином рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2017 року №941 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту ФОП Павловій Валентині Григорівні для розміщення та обслуговування стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в районі житлового будинку №6 на проспекті Незалежності у місті Южноукраїнську Миколаївської області», порушує право ФОП Пелюха С.В. на користування торгівельним комплексом, що розташований на суміжній земельній ділянці;

- позивачем також не надано доказів незаконності Договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 23.01.2018, укладеного між Южноукраїнською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Павловою Валентиною Григорівною, на підставі яких, у відповідності ст.ст. 203, 215 203 Цивільного кодексу України, суд мав дійти висновку про визнання цього правочину недійсним. Позивач - ФОП Пелюх С.В. не є стороною цього Договору або особою, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному Договорі; ним не зазначено, яким саме чином Договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 23.01.2018 порушує право ФОП Пелюх С.В. на користування торгівельним комплексом, що розташований на суміжній земельній ділянці та який майновий інтерес від визнання його недійсним і повернення сторін зазначеного Договору у попередній стан, отримає саме позивач. У даному випадку, у разі визнання Договору сервітуту недійсним, позивач не отримає ніяких змін у своєму становищі, оскільки не має відношення ні до земельної ділянки якою користується ФОП Павлова В.Г., ні до договорів які із нею укладаються.

Судова колегія погоджується із відповідачем, який наголошує, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці інші особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Однак, у даному випадку вимоги ФОП Пелюха С.В. про визнання недійсним Договору, не спрямовані безпосередньо на відновлення його прав, оскільки стосуються зобов`язань, стороною яких ФОП Пелюх С.В. не являється, а тому такі вимоги спрямовані на захист прав сторін Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, які одночасно визначені відповідачами у даній справі, що свідчить про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний Договір про встановлення особистого строкового сервітуту не порушує прав позивача. А відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, суд має не вдаватися до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства, адже відсутність порушення прав та законних інтересів ФОП Пелюха С.В. цим правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Водночас, в п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення останнього без змін, а апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Пелюха Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 року у справі №915/1017/21 - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі №915/1017/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст складений 20.11.2023.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.