Рішення

від 16.08.2023 по справі 927/778/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/778/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Менської міської ради,

вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600

e-mail miskradamena@cg.gov.ua

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий інвестиційно-виробничий інноваційно-дослідний альянс,

вул. Північна (Піонерська), 31-А, м. Мена, Чернігівська область, 15600

Про стягнення 175 568,60 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Менська міська рада звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий інвестиційно-виробничий інноваційно-дослідний альянс заборгованості зі сплати орендної плати у сумі 175 568,60 грн.

Процесуальні дії у справі.

Позивачем разом з позовною заявою подано суду заяву про забезпечення позову від 05.06.2023 №04-18/1125.

Ухвалою суду від 08.06.2023 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.06.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165, 166, 251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400057320550.

Копія ухвали суду від 23.06.2023 надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 1400057321328) на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: вул. Північна (Піонерська), 31-А, м. Мена, Чернігівська область, 15600, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута відділенням зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання», день проставлення відмітки 01.07.2023.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В силу пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі № 921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі.

Отже, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов. Днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі для відповідача є 01.07.2023.

15.08.2023 від ліквідатора відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих.№02-01/927/778/23/101 від 10.08.2023.

Дослідивши відзив, суд дійшов висновку про залишення його без розгляду виходячи з такого.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2023, зокрема, запропоновано відповідачу, відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Судом встановлено, що днем вручення ухвали Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2023 для відповідача є 01.07.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки днем вручення ухвали Господарського суду Чернігівської області про відкриття провадження у справі для відповідача є 01.07.2023, відтак останнім днем для подання відзиву є 17.07.2023 (16.07.2023 вихідний день).

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на подання відповідачем відзиву до суду поза межами встановленого строку, господарський суд залишає відзив відповідача без розгляду.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за трьома договорами оренди землі від 21.12.2022 в частині сплати орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами: 7423010100:01:003:0216; 7423010100:01:003:0217; 7423010100:01:003:1206 за період з січня 2022 року по квітень 2023 року.

Відзиву на позов від відповідача у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до протоколу №8 від 30.11.2022 засіданням комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вирішено повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий інвестиційно-виробничий інноваційно-дослідний альянс» (далі - ТОВ «МІВІДА») про необхідність впорядкування документів, що стосується використання земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна, що перебувають у власності Товариства відповідно до чинного законодавства, а саме:

1) звернутися з клопотанням до Менської міської ради щодо передачі земельних ділянок площею 0,0324 газ кадастровим номером 7423010100:01:003:0216, площею 1,4500 га з кадастровим номером 7423010100:01:003:0217, площею 0,3643 га з кадастровим номером 7423010100:01:003:1206 в оренду до проведення засідання 27 сесії 8 скликання, яке відбудеться 21.12.2022, а також клопотати про надання пільги щодо зменшення розміру орендної ставки.

2) укласти договори оренди землі та здійснити їх реєстрацію, дія яких буде поширюватися на період з 01.01.2022.

Листом від 12.12.2022 №1/12 ТОВ «МІВІДА», у зв`язку з закінченням терміну дії догорів оренди вказаних земельних ділянок, звернулося до Менської міської ради з клопотанням про продовження (переукладення) на новий строк договорів оренди трьох земельних ділянок розташованих за адресою: м. Мена, вул. Північна, 31:площею 1,4540 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0217; площею 0,8025 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0218; площею 0,0324 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0216, та зменшення розміру орендної плати за землю з метою підтримки малого бізнесу на території Менської об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до рішення 27 сесії 8 скликання Менської міської ради від 21.12.2022 № 478 «Про розгляд клопотання ТОВ «МІВІДА» щодо укладання договорів оренди на новий строк» вирішено:

-передати в оренду ТОВ «МІВІДА» земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно з КВЦПЗ 11.02), які розташовані за адресою: м. Мена, вул. Північна (раніше -Піонерська), 31, а саме: площею 0,0324 га з кадастровим номером 7423010100:01|:003:0216, площею 1,4500 газ кадастровим номером 7423010100:01:003:0217, площею 0,3643 га з кадастровим номером 7423010100:01:003:1206 (земельна ділянка з кадастровим номером 7423010100:01:003:1206 утворилась у результаті поділу земельної ділянки площею 0,8025 га з кадастровим номером 7423010100:01:003:0218) строком на 2 (два) роки (з урахуванням поширення умов договорів оренди земельних ділянок до відносин між Менською міською радою та ТОВ «МІВІДА», які виникли з 01 січня 2022 року) до 31 грудня 2023 року без права автоматичного поновлення таких договорів.

-встановити орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в рік, яка повинна сплачуватися в строки передбачені чинним законодавством.

21.12.2022 між Менською міською радою (орендодавець) та ТОВ «МІВІДА» (орендар) укладено договори оренди землі, відповідно до п.1 яких орендодавець, відповідно до рішення 27 сесії Менської міської ради 8 скликання від 21 грудня 2022 року № 478 «Про розгляд клопотання ТОВ «МІВІДА» щодо укладання договорів оренди на новий строк» надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно з КВЦПЗ 11.02) на території Менської міської територіальної громади за адресою: Чернігівська область, місто Мена, вулиця Північна, 31.

Згідно з умовами п.2, 4, 8, 10 Договору-1 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0324 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0216; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 46104 грн 90 коп.; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.4 Договору), що становить 2305 грн 25 коп. за 1 (один) рік, орендна плата вноситься до місцевого бюджету у такі строки: відповідно до Податкового кодексу України, а саме за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з умовами п.2, 4, 8, 10 Договору-2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4540 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0217; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2069028 грн 33 коп.; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.4 Договору), що становить 103 451 грн 42 коп. за 1 (один) рік, орендна плата вноситься до місцевого бюджету у такі строки: відповідно до Податкового кодексу України, а саме за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з умовами п.2, 4, 8, 10 Договору-3 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3643 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:1206; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 518395 грн 47 коп.; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.4 Договору), що становить 25919 грн 77 коп. за 1 (один) рік, орендна плата вноситься до місцевого бюджету у такі строки: відповідно до Податкового кодексу України, а саме за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Договори оренди землі від 21.12.2022 укладено на 2 роки без права автоматичного продовження. Враховуючи фактичне користування земельною ділянкою, застосовано умови договорів оренди земельної ділянки до правовідносин між Менською міською радою та ТОВ «МІВІДА», які виникли з 01 січня 2022 року. Дата закінчення терміну договорів 31 грудня 2023 року (п. 7 Договорів оренди землі від 21.12.2023).

Право оренди земельних ділянок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав №324179551, №324181969, №324185193.

Відповідно до інформації фінансового управління Менської міської ради за період 2022 - 2023 роки надходжень до бюджету Менської міської територіальної громади від ТОВ «МІВІДА» не було.

Позивач у позові зазначає, що у ТОВ «МІВІДА» виникла заборгованість перед Менською міською радою зі сплати орендної плати за трьома Договорами оренди землі від 21.12.2022 за земельні ділянки з кадастровими номерами 7423010100:01:003:0216, 7423010100:01:003:0217, 7423010100:01:003:0216 за весь 2022 рік та січень - квітень 2023 року в сумі 175 568,60 грн.

Менська міська рада листом від 12.04.2023 № 04-14/77 зверталася до ТОВ «МІВІДА» з клопотанням про погашення заборгованості з орендної плати за договорами оренди землі від 21.12.2022, але відповідач залишив даний лист без відповіді.

На момент звернення з позовом до суду заборгованість з орендної плати відповідачем не сплачена і становить 175 568,60 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договорами оренди землі від 21.12.2022 в частині своєчасного внесення орендної плати, стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінка суду. Висновки суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши положення укладених між сторонами договорів оренди землі від 21.12.2022, суд встановив, що дані правочини за своєю юридичною природою є договорами найму (оренди) земельної ділянки. Судом установлено, що на правовідносини сторін, що виникають з їх виконання, поширюється дія параграфів 1, 3 глави 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 93 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем передано відповідачу в оренду земельні ділянки:

- площею 0,0324 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0216; 1,4540 га, за оренду якої відповідач відповідно до п. 8 Договору-1 повинен сплачувати орендну плату у розмірі 2305,25 грн за 1 рік;

- площею 1,4540 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:0217; за оренду якої відповідач відповідно до п. 8 Договору-2 повинен сплачувати орендну плату у розмірі 103 451,42 грн за 1 рік;

- площею 0,3643 га, кадастровий номер 7423010100:01:003:1206; за оренду якої відповідач відповідно до п. 8 Договору-3 повинен сплачувати орендну плату у розмірі 25 919,77 за 1 рік.

Відповідно до п.10 Договорів оренди землі від 21.12.2022 орендна плата вноситься до місцевого бюджету у такі строки: відповідно до Податкового кодексу України, а саме за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином здійснював свої зобов`язання за договорами оренди землі від 21.12.2022 та не вносив у повному обсязі орендну плату за користування земельними ділянками, внаслідок чого утворилась заборгованість за весь 2022 рік та січень-квітень 2023 року у сумі 175 568,60 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У свою чергу, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за рішенням засновників (учасників) ТОВ «МІВІДА» знаходиться в стані припинення. Запис № 1000501100013000400 внесено 21.04.2023. Крім того, зазначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 22.06.2023.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (стаття 104 ЦК України).

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно із частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом положень частин третьої, четвертої статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з дотриманням строків, встановлених чинним цивільним законодавством.

Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

В аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Позивач у даній справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення грошової суми до відповідача, який перебуває в стані припинення.

Водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.

Також у вказаній постанові міститься посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, згідно яких суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у такому випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.

За наведених обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач перебуває у стані припинення; враховуючи відсутність доказів звернення до ліквідаційної комісії відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, суд доходить висновку, що позивач обрав не вірний спосіб захисту, а звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом у позові відмовлено повністю, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор