Рішення

від 14.08.2023 по справі 753/7928/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7928/23

провадження № 2/753/4774/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Уікенд»

про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки, індексації зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги на несплачену заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані щорічні відпустки,

У С Т А Н О В И В:

15.05.2023 до Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Уікенд», у якому просить стягнути з відповідача на його користь:

- заборгованість із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 361 956,52 грн,

- індексацію зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги на несплачену заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки,

- 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні,

- компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2021-2023 у розмірі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з 21.01.2021 по 16.03.2023 працював комерційним директором ТОВ «ТД Уікенд». 16.03.2023 згідно наказу був звільнений за власним бажанням з цієї посади.Трудову книжку відповідач видав йому 05.05.2023. Відповідач за 2023 рік роботи не нараховував та не сплачував із його заробітної плати податків, зборів та обов`язкових платежів. Всупереч вимогам ст. 47, 116 КЗпП України відповідач при звільненні не виплатив йому заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористані щорічні відпустки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.05.2023 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Маркєлової В.М.

Ухвалою Дарницького районного суду в м. Києві від 05.06.2023 відкрито провадження у цій справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.07.2023 відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 16 по 31 березня, квітня та травня 2023 року вважає необґрунтованими з таких підстав. Заява про звільнення за власним бажанням позивачем подана 15.03.2023, він був звільнений наступного дня 16.03.2023 за наказом адміністрації ТОВ «ТД УІКЕНД» № 3-23-К, але в день звільнення ОСОБА_1 до роботи не вийшов, фактично не працював і був відсутній на робочому місці, що унеможливило видати роботодавцем йому у цей день трудову книжку, письмові повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні та провести з ним розрахунок. З 16 березня 2023 року позивач вже почав працювати у конкурентів відповідача - ТОВ «ТД УІКЕНД» та діяв на шкоду товариству просуваючи на ринку з цього дня їх аналогічну товарну продукцію, протиправно використовуючи комерційну таємницю свого колишнього роботодавця у вигляді відомостей про сталих контрагентів-покупців, а також про ціни і умови продажу, до яких він попередньо мав доступ у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Згідно правил ч.І ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Проте, після звільнення ОСОБА_1 з будь-якими вимогами до ТОВ «ТД УІКЕНД» не звертався. Отже, остаточний розрахунок із звільненим працівником у день звільнення був не здійснений НЕ з вини ТОВ «ТД УІКЕНД». За отриманням трудової книжки позивач звернувся лише 05.05.2023 року, будь-які вимоги про розрахунок до керівника чи іншої повноважної службової особи ТОВ «ТД УІКЕНД» позивач не висував до подання позову. Жодних доказів про висування таких вимог позивачем до колишнього роботодавця до позовної заяви не надано. Ця обставина також підтверджується і самим ОСОБА_1 шляхом зазначення у позовній заяві відомостей про те, що заходи досудового врегулювання спору не проводились (останній абз. стор.4 Позову). Таким чином, безпідставними є вимоги позивача про наявність заборгованості із заробітної плати за березень 2023 року в розмірі 25 000 грн., адже ним відпрацьовано лише 15 днів цього місяця, а також стягнення на підставі ст.117 КЗпП середнього заробітку за квітень ~ травень 2023 року в розмірі 50 000 грн., через відсутність з боку відповідача порушень строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП. Щодо необгрунтованості визначення сум нарахованої індексації та 3 % річних. У доданому до позовної заяви розрахунку позивачем детально не надано розрахунок нарахованих ним сум індексації та З % річних на невиплачену заробітну плату. Відсутність у таблиці методології визначення коефіцієнту індексації, а також розміру нарахованих 3 % річних за періоди, які є меншими року і обчислюються у днях, не дає змогу заперечити наведений розрахунок через незрозумілість порядку обчислення сум позовних вимог. Окрім того, нараховані позивачем суми середнього заробітку нібито за затримку розрахунку при звільненні за березень - травень 2023 року взагалі не є заробітною платою, а за своєю юридичною суттю є штрафними санкціями, на які суми індексації та 3 % річні взагалі не підлягають.

25.07.2023 позивач подав відповідь на відзив.

07.08.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та у період з 21.01.2021 по 16.03.2023 працював комерційним директором ТОВ «ТД Уікенд»(а.с. 6).

Наказом ТОВ «ТД Уікенд»№ 3-23К-0000000017 від 16.03.2023 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідач не заперечував факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «ТД Уікенд» у період з 21.01.2021 по 16.03.2023.

У відзиві та запереченнях відповідач також не зазначав про факти прогулу, відсутності позивача на робочому місця, окрім дня звільнення - 16.03.2023. Також відповідач не заперечував проти доводів позивача про невиплату йому заробітної плати та належної позивачу компенсації за невикористання щорічних відпусток за 2021-2023 роки, не повідомляв суд та не надавав докази щодо використання зазначених відпусток позивачем.

У тексті наказу ТОВ «ТД Уікенд»№ 3-23К-0000000017 від 16.03.2023 про звільнення ОСОБА_1 не міститься вказівка про нарахування і виплату заробітної плати та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.

Отже, у день звільнення позивача відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми, належні при звільнені, та не здійснив виплату цих коштів.

Згідно з копією заяви позивача від 05.05.2023, 05.05.2023 він отримав трудову книжку та зазначив у заяві про відсутність розрахунку та компенсації при звільненні (а.с. 8).

Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 08.05.2023 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 08.05.2023, відповідач за період з 01.03.2022 по 16.03.2023 не нараховував позивачу заробітну плату, а також не нараховував та не сплачував з заробітної плати позивача податків, зборів та обов`язкових платежів (а.с. 9-10).

Відповідач не надав доказів того, що він провів фактичний розрахунок з позивачем у строки, встановлені статтею 116 КЗпП, а тому позивач має право на отримання заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, індексації зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги на несплачену заробітну плату та середній заробіток за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані щорічні відпустки.

День звільнення позивача відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи.

З огляду на те, що відповідач не надав доказів відсутності у нього обов`язку нараховувати заробітну плату позивачу за день звільнення (16.03.2023), оскільки останнійу цей день на роботу не з`явився (наприклад, табель обліку робочого часу з відміткою про відсутність позивача на роботі у зв`язку з прогулом або інші докази цього факту), суд враховує цей день у період розрахунку заборгованості.

Відповідності до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999, з наступними змінами, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

На час звільнення позивача і до дня ухвалення рішення судом повний розрахунок з ним проведено не було.

Щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 01.03.2022 по 16.03.2023.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно зі ст. 1 Порядку, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно зі ст. 2 розділу II Порядку, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд враховує висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Оскільки відповідач не спростував доводи позивача щодо ненарахування і невиплату йому заробітної плати відповідачем за період з 01.03.2022 по 16.03.2023, та розміру нарахованої і виплаченої відповідачем позивачу заробітної плати за період з 01.01.2021 по 28.02.2022, суд, перевіряючи наданий позивачем розрахунок, обчислює середню заробітну плату позивача з метою визначення розміру не нарахованої і невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2022 по 16.03.2023, виходячі з останніх двох місяців, коли такі нарахування і виплата відбувалися, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 08.05.2023 та Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 08.05.2023.

Відповідно до наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 08.05.2023, які не спростував відповідач, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2022 року складала 25 000,00 грн, а за лютий 2022 року - 21 250,00 грн.

Тому середньоденна заробітна плата позивача складає 1 185,90 грн (25 000,00 грн + 21 250,00 грн): 39 робочих днів.

Кількість робочих днів у період з 01.03.2022 по 16.03.2023 складає 271 день.

Таким чином, відповідач зобов`язаний нарахувати позивачу заробітну плату за період з 01.03.2022 по 16.03.2023 у розмірі 294 278,90 грн (1 185,90 грн х 271 робочих днів).

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

Тому середньоденна заробітна плата позивача складає 1 185,90 грн (25 000,00 грн + 21 250,00 грн): 39 робочих днів.

Кількість робочих днів у період з 17.03.2023 по 14.08.2023 складає 96 днів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки з дня звільнення по день ухвалення судового рішення без вирахування податків і зборів за період з 17.03.2023 по 14.08.2023 у розмірі 113 846,40 грн (1 185,90 грн х 96 робочих днів).

Щодо індексації.

Структуру заробітної плати визначено ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 3 Закону компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати і у разі порушення законодавства про її виплату, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перевіривши наданий позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї вимоги, а саме - за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.

Оскільки проведення індексації регулюється Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік.

Отже, починаючи з 01.01.2023 до кінця 2023 року у роботодавця відсутній обов`язок нараховувати індексацію заробітної плати працівникам, незалежно від того, коли у працівника виникне чи виникло право на індексацію, тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення індексації заробітної плати позивачу за період з 01.01.2023 по 16.03.2023 у розмірі 887,63 грн.

Право на проведення індексації заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін перевищує поріг індексації.

Індексації підлягає заробітна плата працівників у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина заробітної плати, що перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2 481,00 грн.

Розрахунок ведеться від базового місяця - останнього місяця підвищення тарифних ставок (окладів) або прийому на работу, якщо було створено нову посаду.

Індекс споживчих цін розраховується починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком.

Тому, враховуючи межі заявлених позовних вимог, а саме - прохання позивача стягути індексацію заробітної плати за період з 01.03.2022 по 16.03.2023, до стягнення підлягає сума індексації за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2 569,66 грн.

Суд не бере до уваги розрахунок розміру індексації заробітної плати, наданий позивачем, оскільки його розраховано неправильно.

Судом проведено розрахунок з огляду на такі вихідні дані:

1 - Рік, Місяць 2 - Коефіцієнт индексації (%) 3 - Прожитковий мінімум для працездатної особи (грн) 4 - Сума індексації (грн) 5 - Сума нарахованої ЗП разом з індексацією (грн)

123452022 Лютий-2481-250002022 Березень-2481-250002022 Квітень-2481-250002022 Травень4.52481111.6525111.652022 Червень7.72481191.0425191.042022 Липень7.72600200.225200.22022 Серпень14.12600366.625366.62022 Вересень14.12600366.625366.62022 Жовтень14.12600366.625366.62022 Листопад18.32600475.825475.82022 Грудень18.32684491.1725491.17

Щодо компенсації за невикористання щорічних відпусток за 2021-2023 роки.

Оскільки відповідач не спростував доводи позивача щодо ненарахування і невиплату йому при звільненні компенсації за невикористання щорічних відпусток за 2021-2023 роки, суд перевіряючи наданий позивачем розрахунок, обчислює розмір цієї компенсації, виходячі з останніх дванадцяти місяців, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Враховуючи, що середня заробітна плата позивача за період з 21.01.2021 по 20.01.2022 складала 25 000,00 грн, а за період з 21.01.2022 по 21.01.2023 - 26 458,33 грн (25 000,00 грн х 11 місяців + 21 250,00 грн) : 12 місяців) компенсація за невикористання щорічних відпусток за 2021-2023 роки складає 51 458,33 грн.

Однак, враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до їх розміру, суд стягує з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористання щорічних відпусток за 2021-2023 роки у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом встановлено розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання на рівні 3 % річних.

Визначення поняття «грошового зобов`язання» наявне у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з абз. 5 ч. 1 якої, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, в тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

У п. 22, 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц».

У пунктах 44 та 45 постанови Верховного Суді у справі у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Суд вважає, що відповідач не виконав своє грошове зобов`язання з виплати заробітної плати позивачу та проведення повного розрахунку при звільненні. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні. З огляду на те, що позивач у розрахунку брав за основу розрахунку розмір його заробітної плати, які підлягають виплаті - 25 000,00 грн за період по травень включно, суд стягує 3% річних у розмірі 6 096,58 грн з суми невиконаного грошового зобов`язання за період з березня 2022 року по травень 2023 року відповідно до періоду, зазначеного позивачем, враховуючи межі позовних вимог за наступні окремі періоди, використовуючи таку формулу:

[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]

Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу;

[Процентна ставка (%)] - проценти річних;

[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання;

[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

Період розрахунку: з 01.04.2022 по 15.05.2022 - 45 днів [Проценти] = 25 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 45 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 92,47 грн.

Період розрахунку: з 01.05.2022 по 15.06.2022 - 46 днів [Проценти] = 50 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 189,04 грн.

Період розрахунку: з 01.06.2022 року по 15.07.2022 року - 45 днів [Проценти] = 75 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 45 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 277,40 грн.

Період розрахунку: з 01.07.2022 року по 15.08.2022 року - 46 днів [Проценти] = 100 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 378,08 грн

Період розрахунку: з 01.08.2022 року по 15.09.2022 року - 46 днів [Проценти] = 125 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 472,60 грн.

Період розрахунку: з 01.09.2022 року по 15.10.2022 року - 45 днів [Проценти] = 150 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 45 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 554,79 грн.

Період розрахунку: з 01.10.2022 року по 15.11.2022 року - 46 днів [Проценти] = 175 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 661,64 грн.

Період розрахунку: з 01.11.2022 року по 15.12.2022 року - 45 днів[Проценти] = 200 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 45 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 739,73 грн.

Період розрахунку: з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року - 31 день

[Проценти] = 225 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 31 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 573,29 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 15.01.2023 року - 15 днів

[Проценти] = 225 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 15 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 277,40 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 15.02.2023 року - 46 днів

[Проценти] = 250 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 945,21 грн.

Період розрахунку: з 01.02.2023 року по 15.03.2023 року - 43 дні

[Проценти] = 275 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 43 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 971,92 грн.

Період розрахунку: з 01.03.2023 року по 15.04.2023 року - 46 днів

[Проценти] = 300 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 134,25 грн.

Період розрахунку: з 01.04.2023 року по 15.05.2023 року - 45 днів

[Проценти] = 325 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 45 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 202,05 грн.

що разом складає 6 505,49 грн.

Враховуючи межі позовних вимог, за які суд не має права виходити, (позивач просив стянути 6 096,58 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по травень 2023 року, ця вимога підлягає задоволенню повністю

Отже, без вирахування податків і зборів відповідач зобов`язаний:

1) виплатити позивачу нараховану, але неповністю виплачену позивачу заробітну плату за лютий 2022 року - у розмірі 7 500,00 грн (21 250,00 - 13 750,00),

2) нарахувати та виплатити позивачу:

- заробітну плату за період з 01.03.2022 по 16.03.2023 - у розмірі 294 278,90 грн

- суму індексації за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2 569,66 грн

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення - у розмірі 113 846,40 грн

- 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні - у розмірі 6 096,58 грн,

- компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період з 2021-2023 роки - у розмірі 50 000,00 грн.

Оскільки суд задовольняє позов, то за правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 742,91 грн, що складає 1 % від задоволених майнових вимог позивача.

Керуючись нормами ст. 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Уікенд» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки, індексації зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги на несплачену заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористані щорічні відпустки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Уікенд» на користь ОСОБА_1 (всі суми зазначені без вирахування податків і зборів):

- заробітну плату за лютий 2022 року - у розмірі 7 500,00 грн,

- заробітну плату за період з 01.03.2022 по 16.03.2023 - у розмірі 294 278,90 грн

- суму індексації за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2 569,66 грн

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення - у розмірі 113 846,40 грн

- 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати заробітної плати та порушення строків розрахунку при звільненні - у розмірі 6 096,58 грн,

- компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період з 2021-2023 роки - у розмірі 50 000,00 грн,

Разом до стягнення (без вирахування податків і зборів) 474 291,54 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Уікенд» на користь держави судовий збір в сумі 4 742,91 грн.

У задоволенні вимог позову в частині стягнення індексації заробітної плати позивачу за період з 01.01.2023 по 16.03.2023 та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, розрахованих на цю суму індексації відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Уікенд», код ЄДРПОУ: 39446694, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 6-В.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова