Ухвала

від 16.08.2023 по справі 509/4147/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 509/4147/20

провадження № 61-10706ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» до ОСОБА_1 , редакції газети «Альтернатива.Орг» про захист ділової репутації, відшкодування збитків, завданих внаслідок поширення недостовірної інформації, та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року складений 03 липня 2023 року. Касаційна скарга подана 14 липня 2023 року.

Перевіривши доводи вказаного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність необхідності для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки він не пропущений.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки заявником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.

У касаційній скарзі заявник просить зменшити або відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. На підтвердження зазначеного надає: відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків від 12 липня 2023 року; податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця. Вказує, що загальний розмір його річного доходу за попередній календарний рік становить 113 068,11 грн.

Вирішуючи питання про зменшення або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102,00 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір»).

Зі змісту касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що заявником оскаржуються судові рішення, якими задоволено дві вимоги немайнового характеру (визнання недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію інформацію; зобов`язання спростувати недостовірну інформацію) та одну вимогу майнового характеру (відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн).

Оскільки 1,5 % ціни позову (100 000,00 грн) менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судовий збір за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення в частині оскарження вимоги майнового характеру визначається у фіксованому розмірі.

Тож, судовий збір за подання касаційної скарги становить 12 612,00 грн (2 102,00 грн х 3 х 200 %).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Закон України «Про судовий збір» визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

За змістом практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Загальний розмір річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік становить 113 068,11 грн, а розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги становить 12 612,00 грн та перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік.

Враховуючи те, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та визначення його у розмірі 5 653,00 грн, тобто розмір, який не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.

Заявнику необхідно сплатити частину судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5 653,00 грн.

Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про зменшення або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити частково.

Зменшити розмір судового збору, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року із 12 612,00 грн до 5 653,00 грн.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених недоліків строк до 15 вересня 2023 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Суддя О. В. Ступак