Постанова

від 09.08.2023 по справі 686/5546/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/5546/23

Провадження № 22-ц/4820/1488/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/5546/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2023 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Елеватор» Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення певних дій та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що вона проживає в селищі Богданівці Хмельницького району на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку та сплачує кошти за комунальні послуги Комунальному підприємству «Елеватор» Хмельницької міської ради (далі - КП «Елеватор»), проте рахунки про сплату на адресу споживача не надходять. У зв`язку із розбіжностями в нарахуванні суми боргу за комунальні послуги, ОСОБА_1 22.11.2022 звернулася до директора КП «Елеватор» з проханням надати їй довідку за складовими комунальних та житлових послуг за 2022 рік та пояснити, на підставі чого виник вказаний в квитанції борг. Однак, як вказує позивачка, в порушення вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», відповідачем відповідь на її звернення надана не була, а відсутність інформації про нарахування за комунальні та житлові послуги не дає змоги останній провести подальшу їх оплату. Позивачка посилається на те, що постійні очікування відповіді на звернення змушують її нервуватися, що призводить до підвищення кров`яного тиску, серцево-судинних нападів, безсонних ночей, загострення хвороб, придбання додаткових ліків і такий стан триває доволі тривалий час та викликає страждання і нервові напруження. Позивачка вказує, що бездіяльність відповідача принижує її честь та гідність, що завдало їй значної моральної шкоди.

Тому ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною бездіяльність КП «Елеватор» в ненадані їй відповіді на звернення; зобов`язати КП «Елеватор» надати інформацію за складовими комунальних та житлових послуг згідно заяви від 22.11.2022 та включно по день її надання, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1400000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вказує, що судом першої інстанції зазначено, що позивачка в резолютивній частині позову не зазначила дату її звернення до КП «Елеватор» та за якою адресою відповідач зобов`язаний надати їй інформацію за складовими комунальних та житлових послуг, проте такий висновок суду не відповідає дійсності, адже однією з позовних вимог є вимога про зобов`язання КП «Елеватор» надати їй інформацію за складовими комунальних та житлових послуг згідно заяви від 22.11.2022 та включно по день її надання, а в переліку додатків до позовної заяви є копія заяви на ім`я директора КП «Елеватор» від 22.11.2022, де вказана адреса постійного місця проживання позивачки.

Також, як зазначає апелянтка, міськрайонний суд погодився з тим, що представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на неможливість надання їй інформації через великий обсяг матеріалів, що слід опрацювати, однак в судовому засіданні 05.06.2023 представник відповідача ОСОБА_2 пояснив суду, що на момент отримання заяви на ім`я директора КП «Елеватор» він перебував в черговій відпустці, а повернувшись з відпустки був зайнятий іншими справами, тому відповідь заявниці не надавав і саме на цю обставину мав би звернути увагу суд та врахувати, що звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги розглядаються у першочерговому порядку. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав в рішенні про те, що вона не надала докази про можливе право власності, чи право користування нерухомим майном за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , адже це не доводить і не спростовує підстав та обставин предмету позову і позивачкою особисто тривалий час здійснюється оплата комунальних та житлових послуг за названими адресами.

Поміж того, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що неправомірними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях через порушення її законних конституційних прав на отримання інформації, що стосується її особисто.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Елеватор» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить в задоволені апеляційної скарги відмовити. Представник відповідача зазначає, що в суді першої інстанції було надано вибірки по особових рахунках ОСОБА_1 , які підтверджують, що позивачка не сплачує кошти за спожиті комунальні послуги з листопада 2010 року. Також, представник вказує, що збирання та опрацювання такого великого об`єму інформації займає доволі тривалий час, тому саме через це відповідь на запит позивачки не було надано вчасно. Крім того, представник посилається на те, що доказів, які б підтверджували факт існування моральних страждань позивачки, чи документів, що мають значення для доказування факту заподіяння останній моральної шкоди і обґрунтування визначеного ОСОБА_1 розміру компенсації ні суду, ні КП «Елеватор» надано не було. Також, позивачкою не було надано документів, що підтверджують можливе право власності чи право користування нерухомим майном за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник відповідача КП «Елеватор» Захаренко А.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає вказаним вимогам.

Встановлено, що ОСОБА_1 22 листопада 2022 року звернулася до КП «Елеватор» із заявою, в якій вказувала, що 21.11.2022 нею внесено плату за комунальні та житлові послуги станом по вересень 2022 року включно по особових рахунках П_1005П_01 та П_02029П_02 в повному обсязі, однак дізналася, що по даних рахунках існує заборгованість станом на 01.11.2022, тобто за жовтень місяць в слідчих розмірах: АДРЕСА_1 360,60 грн, АДРЕСА_2 1305,89 грн, а тому просила надати їй довідку за складовими комунальних та житлових послуг за 2022 рік із роз`ясненням, на підставі чого виник вищевказаний борг по кожній з квартир окремо (а.с.5).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що відповідачем не було надано відповіді на її звернення від 22 листопада 2022 року, що в результаті також призвело до заподіяння їй моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка в порушення вимог процесуального закону в резолютивній частині позову не зазначила дату її звернення до КП «Елеватор», на яке останнім не було надано їй відповіді, а також, за якою адресою відповідач зобов`язаний надати їй інформацію за складовими комунальних та житлових послуг; і позивачка не довела заподіяння їй моральної шкоди внаслідок постійного очікування відповіді від КП «Елеватор» на її звернення.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність КП «Елеватор» та про зобов`язання КП «Елеватор» вчинити дії, виходячи з наступного.

Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки (частина 3 статті 15 Закону України "Про звернення громадян").

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок органу/підприємства, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган/підприємство вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Обов`язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику).

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 826/11164/16 (адміністративне провадження № К/9901/46334/18).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що КП «Елеватор» відповіді на заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2022 року у встановлений законом спосіб надано не було, що визнається учасниками справи, тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність КП «Елеватор» в ненадані ОСОБА_1 відповіді на звернення від 22.11.2022 та зобов`язання КП «Елеватор» надати позивачці інформацію за складовими комунальних та житлових послуг згідно заяви від 22.11.2022 та включно по день її надання є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

А тому, оскаржуване судове рішення в зазначеній частині підлягає до скасування із ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог ОСОБА_1 .

І з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення в цій частині є такими, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, аргументи апеляційної скарги про незаконність судового рішення в частині відмови у задоволені позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відхиляються колегією суддів.

Так, зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 07 липня 2023 року у справі № 215/6798/20 (провадження № 61-1807св23).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка не довела заподіяння їй моральної шкоди внаслідок ненадання КП «Елеватор» відповіді на заяву від 22.11.2022, а скасування апеляційним судом оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволені вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання КП «Елеватор» надати ОСОБА_1 відповідь на заяву від 22.11.2022 не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою.

Судова колегія вважає, що за обставин розглядуваної справи, сам факт визнання апеляційним судом протиправною бездіяльність відповідача в ненадані відповіді на звернення позивачки та зобов`язання КП «Елеватор» надати ОСОБА_1 відповідь на заяву від 22.11.2022 є достатньою сатисфакцією для позивачки шляхом поновлення її прав, пов`язаних з розглядом КП «Елеватор» її заяви від 22.11.2022.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання КП «Елеватор» надати ОСОБА_1 відповідь на заяву від 22.11.2022, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні частини позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з відповідним розподілом судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 6 статті 141 ЦПК України).

Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на підставі пункту 9 частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому з КП «Елеватор» на користь держави підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2684 грн (1073,60 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви в частині задоволених позовних вимог) + 1610,40 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2023 року в частині відмови у визнанні бездіяльності протиправною і зобов`язання до вчинення дій скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Елеватор» Хмельницької міської ради в ненадані ОСОБА_1 відповіді на запит.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Елеватор» Хмельницької міської ради надати ОСОБА_1 інформацію за складовими комунальних та житлових послуг згідно заяви від 22 листопада 2022 року та включно по день її надання.

В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Елеватор» Хмельницької міської ради (ЄДРПОУ 34282630; селище Богданівці Хмельницький р-н Хмельницька обл.) на користь держави 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай