Ухвала

від 16.08.2023 по справі 554/2792/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 16.08.2023Справа № 554/2792/23 Провадження № 1-кс/554/10229/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2023 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в якому адвокат просив частково скасувати арешт на автомобіль «ЗІЛ» д.н.з. НОМЕР_1 , накладений ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 18 травня 2023 року по справі № 554/2792/23 в частині користування та використання, що належить ОСОБА_4 на праві власності.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області знаходиться кримінальне провалження №12023170420001030 від 04.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.

18.05.2023 року слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави за клопотанням слідчого накладено арешт на автомобіль «ЗІЛ» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , накладено арешт, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. З моменту вилучення автомобіля минуло більше чотирьох місяців, крім цього всі необхідні слідчі дії з автомобілем проведено, тому підстав для подальшого утримання майна ОСОБА_4 на даний час не існує.

На повідомлення слідчого, то останній самостійно повернути арештоване майно не має права, так як скасувати арешт має лише суд. Вважаємо, що утримання майна відпала та арешт підлягає до скасування. За час проведення досудового розслідування статус власника майна не змінився. ОСОБА_4 прямого відношення до відкритого кримінального провадження не має, є свідком по справі, тому перебування власності в арешті, позбавляє його можливості керувати та розпоряджатися своєю власністю, а також автомобіль є засобом для перевезення вантажу та може використовуватися в навчальних цілях, а для пенсіонера це є додатковий дохід. В рамках розслідування кримінального провадження цивільний позов до власника майна не заявлено. Наслідками арешту майна для власника майна є позбавлення права користуватися та розпоряджатися своє власністю, так як автомобіль може використовувати у своїй діяльності, що є порушенням ч. 4 ст. 173 КПК України.

На підставі викладеного, просить задовольнити клопотання.

У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі власника майна, клопотання підтримав.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти часткового скасування арешту не заперечував, оскільки вказаний автомобіль є засобом вчинення кримінального правопорушення та має істотне значення для доказування вини причетних до вказаного кримінального правопорушення.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що 03.04.2023 року до ЧЧ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що невідомі особи перебуваючи в межах міста за адресою: м. Полтава, проспект Першотравневий, 26, здійснюють незаконну порубку дерев у лісовому насадженні без відповідних дозвільних документів, чим заподіюють істотну шкоду.

За вказаним фактом СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області 04.04.2023 року розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023170420001030 за ч. 2 ст. 246 КК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2023 року клопотання слідчого СВ Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023170420001030 від 04.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, задоволено. Накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку автомобіля марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , а саме на: зошит на палітурці якого мається напис «Економіка» та на аркушах якого маються чорнові записи; зв`язку ключів від автомобіля на якій маються 4-ри ключі; 4-ри накладні у заповненому вигляді з відтиском печаті юридичної печаті юридичної особи; накладні у незаповненому вигляді з відтиском печаті юридичної особи на 26 арк., автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , у кузові зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Як визначено в ухвалі слідчого судді, арешт накладено для реалізації викладеної мети відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, оскільки автомобіль відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, зокрема має статус речового доказу у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями КПК України передбачені дві самостійні підстави забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ст.170 КПК України), а також накладення арешту на речі та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167 КПК України).

В даному випадку застосовувалась підстава, обумовлена вимогами ч.1, ч.2 ст.170 КПК України за змістом якої арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Щодо інших підстав для накладення арешту, то обов`язковими передумовами вирішення питання для накладення арешту на майно в порядку ст. 170 КПК України є наявність у кримінальному провадженні спеціальних суб`єктів: підозрюваного або обвинуваченого, а у визначених законом випадках також особи, яка несе цивільну відповідальність за їх дії, а також наявність спеціальної мети - забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Згідно зі ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Згідно клопотання підозра жодній особі не пред`явлена.

Статтею 174 КПК України передбачені умови та підстави для скасування арешту, зокрема, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, зазначене гарантується ст.41 Конституцією України.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що арешт на автомобіль накладався з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя враховує, що арешт на автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , у кузові зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_2 ,накладено шляхом заборони права відчуження, користування та розпорядження до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час досудове розслідування триває.

З огляду на викладене, враховуючи співмірність накладення арешту із потребами досудового розслідування та наслідками, які можуть настати для власника, у зв`язку із позбавленням власника використовувати належне йому майно за призначенням, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання в частині скасування арешту щодо заборони користування вказаним автомобілем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170,174 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна -задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2023 року по внесеному до ЄРДР кримінальному провадженню №12023170420001030 від 04.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, з автомобіля марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , у кузові зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , в частині заборони користування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1