Ухвала

від 16.08.2023 по справі 144/818/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 144/818/22

провадження № 61-11588ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРИФФЕ», ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у серпні 2022 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРИФФЕ» (далі - ТОВ «ТЕНЕРИФФЕ»), ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якому просила стягнути 261 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що 19 січня 2022 року, водій ОСОБА_1 , керуючи автопоїздом у складі автомобіля марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа «FRUEHAUF», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням «Стрий-Кропивницький-Знамянка», неподалік м. Гайсин Вінницької області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 доставлені до Комунального некомерційного підприємства «Гайсинська центральна районна лікарня Гайсинської міської ради», де згодом під час надання медичної допомоги ОСОБА_4 помер, а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За цим фактом Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області) відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020000000044.

Постановою старшого слідчого відділу слідчого управління ГУ НП у Вінницькій області майора поліції Мельничука В. О. від 02 березня 2022 року кримінальне провадження № 12022020000000044, заведене 20 січня 2022 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.

Теплицький районний суд Вінницької області рішенням від 27 березня 2023 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «ТЕНЕРИФФЕ» на користь ОСОБА_2 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Теплицький районний суд Вінницької області додатковим рішенням від 03 травня 2023 року заяву адвоката Мошенця Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. В іншій частині клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Вінницький апеляційний суд постановою від 14 липня 2023 року, апеляційні скарги ТОВ «ТЕНЕРИФФЕ», адвоката Мошенця Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року та додаткові рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року залишив без змін.

У серпні 2023 року адвокат Мошенець Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2023 року, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву адвоката Мошенця Д. В. який діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення судових витрат в розмірі 10 000 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Таким чином, ціна позову у цій справі 261 000 грн грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Касаційна скарга не містить посилань та обґрунтування підстав перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, а судом касаційної інстанції відповідних обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРИФФЕ», ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров