Вирок

від 17.08.2023 по справі 466/5452/15-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5452/15-к

Провадження № 1-кп/466/77/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м.Львова у колегіальному складі

Головуюча суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

учасники провадження

секретар ОСОБА_4

прокурор ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_6

захисник ОСОБА_7

представник потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1201350050003902 від 29.10.2013 р. про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Свидова Чортківського району Тернопільської області, українця, громадянина України, одруженого, освіта вища, пенсіонера, непрацюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , , раніше не судженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України

в с т а н о в и в

ОСОБА_6 , працюючи на посаді генерального директора ВАТ «Сортнасіннєовоч», що знаходиться за адресою: м.Львів, пр. Чорновола, 45а/13, будучи службовою особою, уповноваженою статутом здійснювати оперативне керівництво та організацію поточної діяльності вказаного Товариства, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_9 та всупереч інтересів ВАТ «Сортнасіннєовоч», маючи умисел на розтрату майна вказаного Товариства, у період часу з 29.08.2008р. по 26.02.2009р. надав незаконні вказівки головному бухгалтеру ВАТ «Сортнасіннєовоч» ОСОБА_10 вносити у бланки заяв про переказ готівки на банківські рахунки вказаного Товариства завідомо неправдиві відомості, а саме, що платежі по цих заявах та за згаданий період, які вносилися від виручки за продаж насіння, вносилися від імені платника ОСОБА_9 , що не відповідало дійсності.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 01.12.2008р. уклав від імені ВАТ «Сортнасіннєовоч» (продавець) із ОСОБА_9 договір купівлі-продажу 12/100 частини нежитлового приміщення, а саме картоплесховища загальною площею 402,3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому, усвідомлюючи, що кошти у сумі 195 788 грн., які згідно п.3.2 вищевказаного договору покупець ОСОБА_9 повинна була перерахувати на банківський рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч», на вищезазначені банківські рахунки товариства не поступили та у бухгалтерському обліку дана операція не проведена, 31.03.2009р. підписав акт прийому передачі вищевказаного нежитлового приміщення, тим самим підтвердивши факт виконання умов договору покупцем ОСОБА_9 щодо сплати вищезазначеної суми коштів та відсутність буди-яких майнових вимог та претензій до покупця з даного приводу, що призвело до розтрати майна ВАТ «Сортнасіннєовоч» вартістю 53402,00грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні вказаного злочину не визнав. Дав показання про те, що при укладенні 01.12.2008р. від імені ВАТ «Сортнасіннєовоч» із ОСОБА_9 договору купівлі-продажу 12/100 частини нежитлового приміщення - картоплесховища загальною площею 402, 3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , він діяв у межах своїх повноважень, жодних порушень чинного законодавства не допустив. Рішення про продаж приміщення картоплесховища приймали збори акціонерів. ОСОБА_9 не є його родичкою, це невістка його дружини. На час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_9 орендувала приміщення картоплесховища. Кошти за придбане приміщення давала в касу підприємства, але вони помилково записувалися як виторг за насіння. 31.03.2009р. він підписав акт прийому-передачі вищевказаного нежитлового приміщення ОСОБА_9 .

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні даного злочину повністю доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:

Представник потерпілого ВАТ «Сортнасіннєовоч» ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання про те, що ОСОБА_6 , будучи генеральним директором ВАТ «Сортнасіннєовоч», уклав 01.12.2008р. від імені Товариства із ОСОБА_9 договір купівлі-продажу 12/100 частини нежитлового приміщення, а саме картоплесховища загальною площею 402,3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно умов договору покупець ОСОБА_9 зобов`язана була перерахувати на банківський рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч» вказану в договорі суму коштів в розмірі 195 788 грн. Однак на банківські рахунки Товариства кошти від ОСОБА_9 на придбання приміщення не поступали та у бухгалтерському обліку дана операція не проведена. Незважаючи на це, ОСОБА_6 31.03.2009р. підписав акт прийому-передачі вищевказаного нежитлового приміщення, тим самим підтвердивши факт виконання умов договору покупцем ОСОБА_9 щодо сплати вищезазначеної суми коштів та відсутність буди-яких майнових вимог та претензій до покупця з даного приводу. Незаконними діями ОСОБА_6 було заподіяно майнову шкоду Товариству. На даний час за рішеннями судів договір купівлі-продажу визнаний недійсним, спірне приміщення повернуто у власність Товариства.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначила, що працювала у ВАТ «Сортнасіннєовоч» з 1994 по 2010 рр. В 2008р. працювала на посаді бухгалтера. Обставини продажу приміщення картоплесховища, проведення розрахунків їй не відомі. За вказівками головного бухгалтера ОСОБА_12 вона заповняла доручення на переказ готівки на рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч». Зокрема, вона робила записи про внесення коштів через ОСОБА_9 як виторг за насіння та носила в банк готівкові кошти за ОСОБА_9 . Правомірність таких вказівок ОСОБА_12 вона не з`ясовувала.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надала показання про те, що працювала на ВАТ «Сортнасіннєовоч» з 1981р. З 1996р. і донині вона голова Спостережної ради Товариства. Загальні збори акціонерів чи членів колективу, а також членів Спостережної ради ВАТ, куди вона входила як голова Ради, з приводу продажу картоплесховища не проводились. За вказівкою ОСОБА_6 вона підписала протокол засідання Спостережної ради про згоду на продаж приміщення картоплесховища від свого імені та від імені ОСОБА_14 . Заяви на переказ готівки від імені ОСОБА_9 це розрахунок за ніби то отримане насіння, а не за договором купівлі-продажу. Фактично кошти, які вносилися від імені ОСОБА_9 - це кошти з перерахувань інших клієнтів, які розраховувались з підприємством за отримане насіння готівкою. Їй відомо, що гроші за купівлю картоплесховища на рахунки Товариства від ОСОБА_9 не надходили.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні надала показання, що працювала у ВАТ «Сортнасіннєовоч» на посаді головного бухгалтера. В 2009р. вона побачила договір купівлі-продажу картоплесховища за 2008р. Вважає, що ціна приміщення у договорі була занижена. Кошти за це приміщення від ОСОБА_9 на рахунки Товариства не поступали. Свідок пояснила, що іноді клієнти Товариства кошти за придбане насіння приносили готівкою. За вказівкою ОСОБА_6 такі кошти оформлялися платіжками у виді поступлення коштів від ОСОБА_9 як розрахунок за насіння. Свідок також зазначила, що є акціонером ВАТ «Сортнасіннєовоч», зборів акціонерів з приводу відчуження приміщення картоплесхоовища не проводилось.

Судом досліджено письмові докази по справі.

Відповідно до Статуту ВАТ «Сортнасіннєовоч», зареєстрованого 11.08.1997р., Спостережна рада погоджує проведення операцій з продажу нерухомого майна, балансова вартість якого становить більше 86 неоподатковуваних мінімумів (п.8.20).

За п.8.28 Статуту Генеральний директор самостійно укладає юридичні, фінансові та інші угоди, кредитні договори на суму яка перевищує 20% Статутного фонду ВАТ, а понад 20% Статутного фонду ВАТ за погодженням Спостережної ради (т.3 а.с.21-40).

12.04.2000р. зареєстровано зміни до Статуту, якими статтю 8.20 розділу VIII Статуту виключили. За новою редакцією статті 8.28 Генеральний директор вправі без довіреності здійснювати від імені товариства та розпоряджатися майном в межах, що не перевищують 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (т.3 а.с.41).

ОСОБА_6 обраний генеральним директором ВАТ «Сортнасіннєовоч» 30.04.2008 р., що підтверджується протоколом №1 загальних зборів акціонерів від 30.04.2008 р. та наказом №10 від 30.04.2008р. (т.3 а.с.51-56,57).

01.12.2008р. укладено договір купівлі-продажу частини нежитлових будівель і споруд, за яким ВАТ «Сортнасіннєовоч», від імені якого діяв генеральний директор ОСОБА_6 , продало, а ОСОБА_9 купила приміщення картоплесховища, позначеного в технічній документації «Е-1» загальною площею 402,3кв.м, яке знаходиться на АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Жовківського нотаріального округу ОСОБА_15 .

Відповідно до п.3.2 цього договору предмет договору відчужується за 195 788 грн., які покупець зобов`язався сплатити продавцю протягом 10 банківських днів з дня посвідчення цього договору купівлі-продажу. Визначена у договорі ціна відповідає вартості картоплесховища, вказаній у висновку спеціаліста №22 від 24.11.2008р., складеному ПП «Водій-Автомобіль-Дорога».

У договорі зазначається, що при його укладенні договору надано протокол зборів акціонерів від 30.04.2008р. та протокол засідання Спостережної ради товариства №5 від 14.08.2008 р. про відчуження вказаного приміщення (т.3 а.с.45-50,60).

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21026747 від24.11.2008р. власником приміщення картоплесховища пл. 402,3кв.м є ВАТ «Сортнасіннєовоч». Вартість цього приміщення становить 53 402грн.(т.3 а.с.61-64).

Відповідно до протоколу №5 засідання Спостережної ради ВАТ «Сортнасіннєовоч» від 14.08.2008р. Спостережна рада Товариства дала згоду на відчуження приміщення картоплесховища, що знаходиться в АДРЕСА_2 , згідно експертної оцінки (т.3 а.с.65). На час проведення засідання такої експертної оцінки не було.

У судовому засіданні встановлено, що цей протокол не відповідає вимога законності.

За висновком судової почеркознавчої експертизи №6\508 від 15.08.2014р. підпис у протоколі №5 ВАТ «Сортнасіннєовоч» від 14.08.2008р. навпроти імені ОСОБА_14 виконаний не ОСОБА_14 , а іншою особою (т.3 а.с.68-71).

Висновком додаткової судової почеркознавчої експертизи №4904 від 21.01.2015 р. встановлено, що протокол засідання Спостережної ради про надання дозволу на відчуження приміщення картоплесховища від 14.08.2009 р. підписаний головою Спостережної ради ОСОБА_13 від свого імені та від імені ОСОБА_14 , що свідок ОСОБА_13 підтвердила у судовому засіданні (т.3 а.с.78-82).

За висновком судової технічної експертизи №6/509 від 15.08.2014р. відтиск печатки на протоколі засідання Спостережної ради від 14.08.2014р. №5 зроблений печаткою ВАТ «Сортнасіннєовоч» (т.3 а.с.74-76).

За даними про рух коштів на банківському рахунку ВТ «Сортнасіннєовоч» № НОМЕР_1 у ЛФ ВАТ «Укрексімбанк» та № НОМЕР_2 у АКІБ «Укрсиббанк» відсутні відомості про внесення ОСОБА_9 коштів відповідно до договору купівлі-продажу від 01.12.2008 року (т.3 а.с.87-250, т.4 а.с.109, а.с.14-24).

Незважаючи на відсутність документів про оплату вартості придбаної за договором купівлі-продажу частини нежитлових будівель і споруд від 01.12.2008 року ОСОБА_6 , як представником ВАТ «Сортнасіннєовоч», підписано акт прийому передачі №1 від 31.03.2009 р., згідно якого продавець ВАТ «Сортнасіннєовоч» виконав зобов`язання щодо передачі покупцеві ОСОБА_9 об`єкту продажу нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 площею 402,3кв.м (т.4 а.с.126).

Право власності ОСОБА_9 на це приміщення було зареєстровано 02.12.2009р.

Таким чином, приміщення картоплесховища загальною площею 402,3кв.м в АДРЕСА_2 безоплатно вибуло з власності ВАТ «Сортнасіннєовоч».

Дійсність договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель і споруд від 01.12.2008 року була предметом судового спору. Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 31.05.2013р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013р., визнано недійсним договір купівлі-продажу 12/100 частини будівель і споруд, за яким ВАТ «Сортнасіннєовоч», від імені якого діяв генеральний директор ОСОБА_6 , продало, а ОСОБА_9 купила приміщення картоплесховища, позначеного в технічній документації «Е-1» загальною площею 402,3кв.м, яке знаходиться на АДРЕСА_2 . Приміщення картоплесховища площею 402,3кв.м повернуто у власність ВАТ «Сортнасіннєовоч».

У рішенні суду зазначається, що цей договір було укладено всупереч інтересам Товариства, з особою, яка перебуває у родинних відносинах з членами сім`ї ОСОБА_6 , при відсутності обставин, які б зумовлювали необхідність такого відчуження за заниженою ціною, яка відрізняється від ринкової, без надходження коштів від продажу приміщення до Товариства без зворотньої економічної вигоди для Товариства. Зазначено, що ОСОБА_6 використав надані йому Товариством повноваження з метою надання покупцю ОСОБА_9 переваг за рахунок майна ВАТ «Сортнасіннєовоч» (т.4 а.с.112-117).

Заперечуючи свою винуватість у вчиненні злочину, ОСОБА_6 покликається на те, що ОСОБА_9 повністю сплатила визначену у договорі від 01.12.2008р. вартість картоплесховища у розмірі 195788грн. Про це свідчать заяви на переказ готівки, відповідно до яких на рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч» вносилися кошти через ОСОБА_9 .

Проте, суд відхиляє та не приймає до уваги такі твердження, оскільки з досліджених в суді заяв на переказ готівки та відповідних квитанцій встановлено, що за цими документами кошти вносилися 29.08.2008р., 02.09.2008р., 04.09.2008р., 21.10.2008р., 29.10.2008р., 01.12.2008р., 12.12.2008, 19.12.2008р., 29.12.2008р., 05.01.2009р., 15.01.2009р., 26.02.2009р. Цільове призначення коштів - виторг за насіння.

Крім того, частина коштів вносилася на рахунок Товариства задовго до укладення договору купівлі-продажу в період 29.08-29.10.2008р.

У заявах на переказ готівки за період з 01.12.2008р. по 26.02.2009р. відсутнє покликання на договір купівлі-продажу від 01.12.2008р. (т.4 а.с.177-194).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що вона кілька разів за вказівкою головного бухгалтера ОСОБА_10 вносила готівкові кошти в банк на рахунок Товариства від імені ОСОБА_9 та підтвердила, що в оглянутих заявах підписи платника схожі на її, рукописний текст у заявах написаний нею.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2014 р., залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 25.07.2014р., ОСОБА_10 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а саме за внесення у бланки заяв на переказ готівки у філію ВАТ «Укрексімбанк» від імені ОСОБА_9 завідомо неправдивих відомостей про те, що платіж по вказаних заявах проводився через ОСОБА_9 (т.4 а.с.27,28-29).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказала, що такі платежі були оформлені за вказівкою ОСОБА_6 . Вона вносила у бланки заяв неправдиві відомості про те, що платежі по вказаних заявах та за згаданий період, які дійсно надходили від виручки за продаж насіння від інших покупців, проводились від імені платника ОСОБА_9 . Фактично ОСОБА_9 коштів за насіння чи за придбання приміщення картоплесховища в Товариство не вносила.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу оплата за приміщення картоплесховища повинна була бути внесена покупцем впродовж 10 банківських днів в касу Товариства. Документальне підтвердження внесення ОСОБА_9 коштів в касу Товариства відсутнє.

Це підтверджується і матеріалами інвентаризації ВАТ «Сортнасіннєовоч» та аудиторським звітом від 09.01.2010р. (т.4 а.с.31-75,94-111). Аудиторський звіт суд приймає до уваги в якості належного доказу лише в частині підтвердження відсутності відомостей про внесення ОСОБА_9 коштів за договором купівлі-продажу від 01.12.2008р.

Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_9 після визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель і споруд в судовому порядку не ставила питання стягнення на її користь сплачених за це приміщення коштів.

Документи на підставі яких оформлявся договір купівлі-продажу приміщення картоплесховища ВАТ «Сортнасіннєовоч» та банківські документи про рух коштів ВАТ «Сортнасіннєовоч» у ВАТ «Укрексімбанк» та АКПБ «Укрсиббанк» в ході досудового слідства були оглянуті 05.09.2014р. та постановою від 05.03.2015р. визнані речовими доказами.

Крім зазначених доказів, сторона обвинувачення в якості доказу зазначає заяву керівника ПрАТ «Сортнасіннєовоч» ОСОБА_16 до Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л\о про вчинення кримінального правопорушення від 25.10.2013 р. Суд не приймає цю заяву до уваги в якості доказу, оскільки саме звернення до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення не може бути доказом його вчинення, а є підставою для проведення відповідної перевірки наведених у заяві обставин.

Також виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, суд вважає недопустимими доказами подані стороною обвинувачення копії матеріалів кримінальної справи №12013150060002208 що стосуються проведених на досудовому слідстві допитів потерпілих та свідків (т.4 а.с.127-169).

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України органом досудового розслідування покладено в основу складений спеціалістом ПП «Водій-Автомобіль-Дорога» ОСОБА_17 висновок №22 від 24.11.2008р. про проведення будівельно-технічного дослідження для визначення вартості приміщення картоплесховища у с.Малехів, вул. Вокзальна 4, за яким дійсна вартість картоплесховища становить 195788грн (з ПДВ) (т.3 а.с.60).

Сторона обвинувачення надала суду лише копію супровідного листа ПП «Водій-Автомобіль-Дорога», на звороті якого є копія останнього (дванадцятого) аркуша з висновком про вартість картоплесховища. У цьому супровідному листі не зазначено номер та наявність ліцензії спеціаліста на виготовлення висновків, відсутній повний текст висновку та документи, на підставі яких такий висновок зроблений.

Суд враховує, що відповідно до норми п.6 ч.2 ст.242 КПК України (в редакції на час проведення досудового розслідування) слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Під час досудового розслідування сторона обвинувачення з таким клопотанням не зверталася. Судової експертизи на предмет визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних злочином, не проведено. Відомості стосовно вартості картоплесховища, вказані у висновку спеціаліста і аудиторському висновку є суперечливими, кардинально різними.

На цю обставину звернула увагу колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в ухвалі від 05.04.2019, скасовуючи попередній вирок суду у цій справі від 10.05.2018р.

В ході нового судового розгляду колегія суддів наголошувала учасникам провадження на їх праві звертатися до суду з клопотаннями про призначення експертиз. Таким правом сторони скористатися на бажали. Суд не наділений повноваженнями на призначення експертизи з власної ініціативи.

Враховуючи наведене, суд не може вважати належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заподіяних ВАТ «Сортнасіннєовоч» діями ОСОБА_6 матеріальних збитків - копію супровідного листа ПП «Водій-Автомобіль-Дорога» про скерування висновку спеціаліста №22 від 24.11.2008р. з копією останнього (дванадцятого) аркуша висновку на звороті.

Єдиним офіційним належним та допустимим документом, що підтверджує вартість належного на праві власності ВАТ «Сортнасіннєовоч» картоплесховища поза розумним сумнівом, є Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 24.11.2008р., за яким вартість вказаного приміщення картоплесховища, з врахуванням коефіцієнту його зносу 30%, становить 53402,00грн.

Саме цей документ, за відсутності інших належних та допустимих доказів, покладається судом в основу для визначення розміру завданої злочином матеріальної шкоди.

Стороною обвинувачення ОСОБА_6 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - розтрату майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинену в особливо великих розмірах.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв`язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо норми Кримінального Кодексу України при кваліфікації злочинів, зокрема, передбачених ст.191 КК України містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то при кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Відповідно до п.п.3,4 примітки до ст.185 КК України у статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, в особливо великих розмірах в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

Злочинні дії ОСОБА_6 вчинені в період з 26.08.2008р. по 31.03.2009р.

Станом на 01.01.2008р. розмір податкової соціальної пільги становив 257,50грн. На 01.01.2009р. розмір податкової соціальної пільги становив 302,50грн.

Для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України необхідним було підтвердження належними та допустимими доказами розміру заподіяних збитків на суму 154500грн. і більше. Цього стороною обвинувачення зроблено не було.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно доч.3ст.62Конституції Україниобвинувачення неможе ґрунтуватисяна доказах,одержаних незаконнимшляхом,а такожна припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до норми ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 суд покладає в основу суму заподіяних злочином збитків в розмірі 53402,00грн., що є меншим 250 розмірів податкової соціальної пільги.

Суд вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_6 обіймаючи посаду генерального директора ВАТ «Сортнасіннєовоч», будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах ОСОБА_9 з метою збільшення її майнових фондів, шляхом використання наданих йому повноважень всупереч інтересам ВАТ «Сортнасіннєовоч» і тим завданням та цілям, для розв`язання і досягнення яких на нього покладено виконання функцій службової особи, умисно вчинив розтрату майна Товариства вартістю 53402,00грн.

Твердження ОСОБА_6 та його захисника про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст.191 КК України, оскільки на момент внесення в ЄРДР 29.10.2013р. відомостей про злочин рішеннями судів договір купівлі-продажу був визнаний недійсним і приміщення картоплесховища повернуто у власність ВАТ «Сортнасіннєовоч», суд відхиляє. Суд вважає, що слід розмежовувати кримінальне правопорушення, яке вчиняється одночасно з цивільним правопорушенням, та цивільне правопорушення, яке вчиняється поза складом будь-якого злочину. При цьому одночасне виникнення із одного юридичного факту кримінально-правових та цивільно-правових (господарсько-правових) відносин є можливим та не може означати відсутність події злочину чи складу злочину в діянні особи.

Суд вважає, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.191 КК України як розтрату майна, яке перебувало у його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, не притягався до кримінальної відповідальності раніше, відсутність майнових претензій у потерпілого, та вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.191 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, передбачені ст.66 КК України не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України відсутні.

Злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України, відноситься до нетяжких злочинів (ст.12 КК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

Злочин вчинений ОСОБА_6 в 2009 році. На даний час строк давності минув. Цей строк не переривався та не зупинявся.

Відповідно до ч.5 ст.74, п.3 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_6 слід звільнити від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Із обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає стягненню в дохід держави вартість проведених експертиз № 6/508 від 15.08.2014р. в сумі 589,68грн., №6\509 від 15.08.2014 р. в сумі 393,12 грн. та №4904 від 21.01.2015р. в розмірі 3848,00 грн., всього 4830,80грн.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративних функцій строком на 3 (три) роки.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави вартість проведених експертиз в розмірі 4830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 80 коп.

Речові докази залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити засудженому та прокуророві.

Вирок складено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуюча суддя Судді ОСОБА_18 ОСОБА_2 ОСОБА_3